23

Лекція 14а. Здоров’язбережувальний освітній процес у дошкільному навчальному закладі План

1. Причини недостатньої оздоровчої спрямованості навчально-виховного процесу. Компоненти здоров’язбережувального середовища.

2. Оздоровчий потенціал особистісно орієнтованих технологій.

1. Причини недостатньої оздоровчої спрямованості навчально-виховного процесу. Компоненти здоров’язбережувального середовища.

Через економічні обмеження та матеріальну скруту, екологічні кризи більшість дітей в Україні живе у не­сприятливих соціально-побутових та психологічних умо­вах, що згубно позначається на їхньому здоров'ї.

До причин, які зумовлюють відхилення у стані здо­ров'я дітей, відносять:

* несприятливі соціально-економічні, побутові умови;

* відсутність належних умов для ігор, занять, різних видів праці у сім'ї, закладі освіти;

* гіподинамію, недостатньо збалансоване харчування;

* формальний підхід до загартування;

* неправильне регулювання динаміки фізичної, пси­хічної та емоційної працездатності вихованців (упро­довж заняття, дня, тижня, року);

* порушення режимів організації життя дітей — сані­тарно-гігієнічного, повітряного, світлового.

Учені та практики вважають, що на здоров'я індивіду­ума негативно впливають не лише чинники зовнішнього середовища, а й спосіб його життя.

Завдання, які відокремлені у Національній Доктрині розвитку освіти в Україні, Законі "Про дошкільну освіту" реалізуються в усіх навчальних закладах, починаючи з дошкільних, через комплекс повноцінно­го медичного обслуговування, створення екологічно сприятливого життєвого простору здоров'язбережувального та здоров'яформувального середовища, оптимізацію рухового режиму дітей.

Про­тягом 8-12 годин щодня діти перебувають у дошкіль­ному закладі, тому їхнє здоров'я (фізичне, психічне, духовне і соціальне) насамперед залежить від того, яке здоров'язбережувальне середовище створено там.

Недостатня оздоровча спрямованість навчально-вихов­ного процесу взагалі й фізичного виховання зокрема, у дошкільних закладах може зумовлюватися різними при­чинами: перевантаженням дітей заняттями, скороченням прогулянок на свіжому повітрі через збільшення три­валості занять, незбалансованим харчуванням, проведен­ням занять без урахування хронобіологічних ритмів ді­тей, їх типів, психофізіологічних вікових особливостей. Не кожний педагог враховує у роботі з дітьми закономір­ності формування їхньої працездатності, підвищення її обсягу, етапи впрацьовування, піднесення та спаду. За­няття проводяться в недостатньо освітлених та погано про­вітрених групових приміщеннях на тлі стійкої гіподинамії. А найголовніше, що діти навчаються і виховуються переважно за старою інформаційною моделлю, без урахування особистісно орієнтованого підходу, без застосування відповідних цій парадигмі сучасних ін­новаційних технологій та принципів індивідуалізації, диференціації, вибірковості тощо.

У деяких дошкільних закладах відсутня інтеграція за­нять з фізичної культури із заняттями інтелектуальною, художньо-естетичною, креативною діяльністю. На занят­тях не проводяться фізкультхвилинки, вправи на розви­ток дрібної моторики (пальцеві ігри, імітаційні та мімічні вправи), механічний і точковий масажі, відсутні динаміч­ні паузи. Усе це призводить до повного застою фізіоло­гічних систем організму дитини, що перешкоджає актив­ній аналітико-синтетичній діяльності мозку та центрів кори головного мозку, і як результат — погано засвою­ються знання, вміння та навички, низький рівень інтелек­туального розвитку вихованців. І майже не застосову­ються в дошкільних закладах сучасні нетрадиційні методи оздоровлення: арттерапія, кольоротерапія, фітотерапія, музикотерапія, танцювальна терапія, лялькотерапія, масажі тощо.

На заняттях не часто почуєш вірш, пісню, пестушку, загадку, жарт, отже і мало активізуються пози­тивні емоції дітей: радість, захоплення, любов, ніж­ність, недостатньо формується у них мотиваційний, оцінно-контрольний та діяльнісний компоненти.

Таким чином, послаблюється як фізіологічні, пси­хологічні, духовні й соціальні основи розвитку осо­бистості дитини, так і дидактичні основи освітнього процесу.

Багаторічні дослідження показали, що саме ці явища і призводять до зниження працездатності, імунітету, частих захворювань та ослаблення здо­ров'я у більш як у 53 % дошкільнят.

Постає проблема — розроб­лення здоров'язбережувальних та здоров'яформувальних технологій, які б не тільки сприяли максимальному розвитку фізичного тіла дошкільнят, а й розвитку їхньої психіки, формуванню духовнос­ті, навичок комунікативності. Тобто фор­мували здоров'я як багатоскладову категорію, в яку входить фізична, пси­хічна, духовна і соціальна складові.

На думку російського вченого Т. Овчинникової здоров'язбережувальне середо­вище це: предметне середовище —гос­подарська інфраструктура, матеріальне забезпечення навчальної та оздоровчої діяльності. Його оцінюють за такими па­раметрами: розташуванням приміщень, наявністю санітарно-технічного, медично­го, спортивного обладнання та оснащен­ня, відповідністю організації системи хар­чування чинним санітарним правилам і нормам.

Вважається, що до цього середовища варто віднести й розташування меблів у групових кімнатах, створення різних ку­точків для організації цікавої рухової, художньо-творчої та трудової діяльності вихованців, освітлення приміщень, свіже повітря в них.

До здоров'язбережувального середовища Т. Овчинникова додає другий — комунікативний компонент, тоб­то міжособистісні взаємини між суб'єктами педагогічно­го процесу, комплектування груп, їх наповнення, індивідуальні й типологічні особливості дітей, якість під­готовки фахівців, які здійснюють коригуючий процес, стосунки батьків і педагогів, їхнє уявлення про здоро­вий спосіб життя.

Н.Ф. Денисенко трактує поняття комунікативне середовище як умови для спілкування дітей між собою, педагогами та іншими людьми. Такими є різні види діяльності дітей: ігрова, навчальна, трудова та побутова. По суті, це — сюжетно-рольові, рухливі, конструктивні, дидактичні, театралізовані та спортивні ігри, різні види занять, гос­подарська, художня праця, праця з догляду за приро­дою. І, безумовно, до комунікативного середовища слід віднести побутові дії та гігієнічне виховання малят.

Якщо спілкування дітей не має стресового характеру, в міжособистісних контактах формуються не тільки на­вички спілкування та етика поведінки, а й розвивається сприйняття дітей одне одним, розуміння мотивів пове­дінки інших людей, їхнього внутрішнього емоційного стану; виховуються емпатійні почуття (чутливість, ніжність, уважність, співчуття тощо). Саме з цих якостей склада­ється моральність дитини, вони є показниками духовно­го та соціального здоров'я.

Третім компонентом здоров'язбережувальної діяль­ності Т. Овчинникова вважає корекційно-розвивальне, оздоровче середовище — форми та принципи нав­чальної та оздоровчої діяльності.

Т.ч. здоров'язбережувальне середовище має включати корекційно-розвивальну та реабілітацій­ну діяльність. Адже без цього здоров'я дитини відно­вити неможливо. Однак використання тільки форм і прин­ципів у навчально-виховному процесі не зробить його оздоровчим, здоров'яформувальним та здоров'язбере-жувальним. Великий оздоровчий потен­ціал закладений у сучасних педагогічних особистісно орієнтованих технологіях.

2. Оздоровчий потенціал особистісно орієнтованих технологій.

Особистісно орієнтовані технології ставлять у центр всієї освітньої системи особистість дитини, забезпечення комфортних, безконфліктних і безпеч­них умов її розвитку, реалізації її природних потен­ціалів. При цьому вона в цій технології не просто суб'єкт, а суб'єкт пріоритетний, особистість — мета освітньої системи, а не засіб досягнення якоїсь другорядної мети (що має місце в інформаційних або авторитарних, дидак-тоцентричних технологіях).

Такі технології називають ще антропоцентричними. Отже, особистісно орієнтовані технології характери­зуються антропоцентричністю, гуманістичною та психотерапевтичною спрямованістю і ставлять за мету різнобічний, вільний, творчий розвиток дитини.

У межах особистісно орієнтованої технології самостій­ними напрямами є технології: гуманістично-особистісна; співпраці та вільного виховання.

Гуманістично-особистісна технологія має психоте­рапевтичну спрямованість на підтримку особистості, до­помогу їй. У неї закладено ідеї поваги та любові до ма­люків, оптимістичної віри в їхні творчі сили. Ця технологія цілком відкидає примус.

Технологія співдружності реалізовує демократизм, рівність, партнерство в суб'єкт-суб'єктних відносинах вихователя і дитини. Педагог і дошкільник разом вироб­ляють цілі, зміст, дають оцінку, перебувають у стані спів­дружності, співтворчості.

Технології вільного виховання роблять акцент на наданні дитині свободи вибору та самостійності у різних сферах її життєдіяльності. Роблячи вибір, дитина у най­кращий спосіб реалізує позицію суб'єкта, йде до ре­зультату від внутрішнього потягу, а не від зовнішнього впливу.

Таким чином, сучасні технології можна назвати здоров'язбережувальними та здоров'яформувальними. Їх застосування сприяє тому, що під час навчально-виховного процесу (занять, ігор, праці) створюється нестресогенний психологічний мікроклімат, який спри­яє саморегуляції дитини. Це такий психічний стан, коли імпульсивність, агресивність, тривожність перебувають у дитини в межах норми.

Урівноважена ЦНС подає позитивні імпульси до внут­рішніх органів та систем, які безперебійно виконують біологічні функції. Отже, в таких умовах діти спокійні, зосереджені, уважні, радісні, доброзичливі. їхнє мис­лення та почуття мають саногенний (чистий) характер, що спрямовує особистість на сприйняття довкілля, твор­чість, ціннісне ставлення до життя.

Такий психічний і духовний стан дошкільнят позитив­но позначається на їхньому фізичному здоров'ї.

Особистісно орієнтовані технології слід застосовува­ти паралельно зі створенням здоров'язбережувальних та здоров'яформувальнихумов, які спрямовані на:

• розвиток тіла та фізіологічних систем організму ди­тини (взагалі та дихальної, серцево-судинної, нер­вової систем, опорно-рухового апарату, зокрема);

• розвиток пізнавальних процесів (сенсорного та ін­телектуального), психічних процесів, зокрема (адек­ватності психічного відображення, сприйняття, ува­ги, позитивного мислення, пам'яті та ін.);

• формування психічних станів (у межах норми імпуль­сивності, тривожності, агресивності);

• вільний природний прояв позитивних емоцій;

• розвиток особистісних якостей (відповідальності за доручену справу, витривалості, упевненості в своїх силах, знаннях; доброзичливості, самоповаги; емо­ційно-вольової сфери, активності, цілеспрямова­ності, ціннісного ставлення до життя, здоров'я, при­роди, людей, миру на Землі, до навчання);

• подолання негативного ставлення до особистого здоров'я, життя, самого себе, до людей.

Усе перелічене вище є водночас і основними показ­никами здорової дитини.

Таким чином, діяльність педагогічних колективів має спрямовуватися на проведення таких заходів, які сприя­тимуть активізації всіх фізіологічних систем організму дитини, забезпеченню їхньої працездатності: фізичної, психічної, емоційної (дихання, кровообіг, урівноваженість центральної нервової системи, забезпечення киснем кори головного мозку), розвиток слухового, зорового, дотикового, нюхового аналізаторів, вестибулярного та рухового апаратів. З цією метою проводиться комплекс санітарно-гігієнічних заходів: провітрювання приміщень групових кімнат, вологе прибирання їх, достатнє ультра­фіолетове опромінювання денним світлом тощо.

Завдяки створенню належних умов організм дітей ін­тенсивно виробляє природний білок (інтерферон), який підвищує імунітет організму малюків. А розсіяне світло ультрафіолету сприяє виробленню вітаміну Д, що під­силює формування кісток, сприяє зміцненню м'язів та зв'язок.

Дуже важливо подбати про створення умов для нор­мального положення тіла дітей (столи різних конструк­цій—для положення сидячи, стоячи, що добираються не тільки за віковими показниками, а й за зростом ді­тей), що сприятиме правильному формуванню постави, нормального положення внутрішніх органів, їх правиль­ного функціонування.

Освітньо-виховний процес має відбуватися за мо­деллю "компетентного випускника", що спрямована на всебічний розвиток особистості дитини, а не на засвоєння якнайбільшого обсягу знань, умінь і нави­чок як того вимагає стара інформаційна модель нав­чання дітей. Модель компетентної дитини будується на засадах особистісно орієнтованої парадигми з викорис­танням різних інноваційних педагогічних технологій.

Обов'язковим на заняттях є регулювання фізичної, психічної, емоційної працездатності (протягом дня, тижня, року), дотримання її періодів (впрацювання, оптимум, спад); зняття втоми. Щоб забезпечити опти­мальну працездатність вихованців, важливо на кожному етапі використовувати певні оздоровчі технології.

Так, навчальна діяльність дітей на заняттях потребує зосередження їхньої уваги, активного мислення.

Підґрунтя для цього створює центральна нервова, дихальна та серцево-судинна системи. Тому на етапі "впрацювання" (на початку заняття) корисно запропону­вати дітям дихальні вправи та дидактичні ігри на розви­ток дихання ("Пір'їнки", "Король вітрів", "Чия кулька далі", "Совонько-сова", "Завбачливі хом'ячки" та ін.), звукона­слідування явищ природи, голосів тварин, транспорту; дихання правою ніздрею, що сприятиме вентиляції ле­гень, збагаченню крові киснем, і, в свою чергу, активі­зуватиме центри кори головного мозку.

Для кращого мислення, пам'яті, уваги та роботи ін­ших фізіологічних систем організму дитини доцільним буде проведення імітаційних, мімічних вправ та пальце­вих ігор ("Апельсин", "Не плач, лялечко моя", "Голуби" тощо).

З метою мотивації дошкільнят до навчання та здоро­вого способу життя, піднесення емоційного настрою ді­тям читають вірші, примовлянки, приказки, загадують загадки, співають з ними коротенькі пісеньки. Це за­безпечує активну фізичну, психічну та емоційну праце­здатність упродовж усього періоду оптимуму.

На спаді працездатності (на 23-25-й хв заняття у стар­шій і підготовчій групах; 15-18-й хв — у молодшій та середній), коли діти відчують утому (моторне хвилюван­ня, збій у диханні тощо), доречними будуть різні види масажу: класичний механічний, точковий; фізкультурні хвилинки у вигляді загальнорозвивальних та ритмічних вправ (під музичний супровід), рухливих ігор тощо. Для профілактики втоми очей, розвитку гостроти зору, слу­ху та нюху можна запропонувати маніпулятивні вправи (гімнастика "Зіркість", "Сухе вмивання"), кольоротера-пію (спостереження за квітами в куточку природи, зосе­редження зору на зеленому, блакитному, жовтому ко­льорах, м'яких іграшках, кольорових пейзажах тощо); ароматерапію (вдихання пахощів садових, польових і лісових квітів, трав — конвалії, ромашки, шалфею, чеб­рецю, м'яти тощо).

Щоб зняти емоційну та фізичну напругу в дітей після занять з фізичної культури, трудової діяльності та врів­новажити процеси збудження й гальмування (психічна саморегуляція), доцільно провести психогімнастику, релаксацію (вправи на розслаблення) під музику, аналіз та самоаналіз навчальної діяльності дітей і плавно пере­йти до перерви між заняттями або до прогулянки на сві­жому повітрі. Залежно від характеру наступної діяльності дошколятам можна запропонувати динамічну паузу (рух­ливу гру, спортивні вправи), дидактичні, театралізовані та сюжетно-рольові ігри, створити умови для самостій­ної діяльності малюків (за інтересами).

Таким чином, поступове регулювання працездат­ності вихованців, зміна їх активного та пасивного станів забезпечать структурно-функціональну робо­ту мозку, сприятимуть активізації процесу мислен­ня, морфо-фізіологічному розвитку організму, ство­рять засади для зміцнення здоров'я.

Лекція 9. Особливості організації та проведення занять валеологічного характеру (4 години)

План

1. Заняття пізнавального циклу – як засіб формування уявлень про здоровий спосіб життя у дітей. Програма оздоровчо-педагогічних занять з дошкільниками.

2. Методичні вимоги до проведення валеологічних занять. Фактори успішності заняття.

3. Алгоритм складання перспективного плану роботи з валеологічного виховання.

1. У цей час однієї із пріоритетних завдань, що стоять перед педагогами, є збереження здоров'я дітей у процесі виховання й навчання. Багато ідей виховання в дітей звичок здорового способу життя виявилися нежиттєздатними через неможливість вирішувати проблеми, пов'язані з родиною. Збільшують цю проблему й умови економічної нестабільності суспільства.

Але головною перешкодою є, за нашим переконанням, відсутність у дітей усвідомленого відношення до свого здоров'я. Потреба в його здоров'я є в батьків, школи, суспільства, і всі разом ми намагаємося вселити дитині своя вистава про здоров'я. Тому й в освітніх програмах дошкільних установ усе більше стає розділів, присвячених вивченню організму людину, забезпеченню безпеки його життя. Не виключаючи цих підходів, вважається, головним - допомогти малятам виробити власні життєві орієнтири у виборі здорового способу життя, навчити оцінювати свої фізичні можливості, бачити перспективи їх розвитку, усвідомити відповідальність за своє здоров'я.

Необхідне занурення дитини в особливо організоване життєве середовище, що формує звички здорового способу життя без декларування її дорослими. Нова організація життєвого середовища, активізація методів профілактики вимагає розв'язку не тільки організаційно - методичних проблем, але, насамперед зміни управлінських підходів до оздоровчої діяльності дошкільної установи й відповідної зміни його структури. Для цього важливо вміти конструювати пізнавальну діяльність дітей на заняттях, у побуті й у грі.

У старшому дошкільному віці щотижня проводяться заняття пізнавального циклу, що знайомлять дітей з будовою тіла людину й безпечною поведінкою в побуті й на природі. Тематика занять: "Чудо - ніс", "Чий ніс краще", "Ці ушастые тварини", "Я здоров'я бережу - бути здоровим я прагну!" та ін. Пізнавальні заняття різноманітні за формою: дидактичні ігри, самостійні дослідження, "круглі столи", вікторини, ігрові пізнавальні програми й т.п. Діти без особливих зусиль засвоюють знання про будову організму й здобувають первісні навички ОБЖ, якщо знання підносять у доступній і захоплюючій формі.

Більш глибока й точне учвлення формується в дітей, якщо знання вони одержують через цикл послідовних занять. Заняття проводяться в ігровій формі, протягом усього циклу до дітей на заняття приходить той самий персонаж, кожне наступне заняття починається із закріплення отриманих раніше знань. Неодмінна умова - постійне спостереження за самопочуттям дітей, позитивний емоційний настрой дітей і попередження стомлення. У ході кожного заняття використовуються різні види масажу, динамічних і оздоровчих пауз, пальчиковых ігор. Бажано проводити заняття або кілька занять, об'єднаних однієї великий тематичною грою або подорожжю.

На заняттях широко використовуються художні твори - літературні, образотворчі, анімаційні. Художні образи допомагають дитині осмислити цінності здорового способу життя, викликають живий емоційний відгук, бажання наслідувати улюблених героїв.

Позитивний вплив на дітей у рамках освітньо-виховного процесу виявляє музично - звукове оточення, як у якості звукового тла, так і на заняттях для розвитку творчої, когнітивної, деятельностной сторін особистості дитини. Правильно організована музично - звукове середовище веде до оздоровлення дітей і эстетизации їх життєдіяльності.

Поряд із традиційними малюнками й плакатами, у ході занять використовуються різноманітні предмети, що оточують дітей у повсякденнім житті (поліетиленовий пакет з молоком, шарніри, гумки). З їхньою допомогою можна продемонструвати роботу суглобів і скорочення м'язів.

Для того щоб визначити вплив циклів пізнавальних занять на формування усвідомленого відношення дітей до свого здоров'я, використовувалися опитування дітей до й після проведення циклів занять. Зробити їхніми привабливими для дітей дозволяє використання таких форм, як вікторини, КВК, "Зоряна година".

Заняття пізнавального циклу носять рекомендаційний характер. Вони використовуються як доповнення до занять з пізнавальної діяльності, ігрові програми за ними проводяться як розваги.

Для того щоб пізнавальні заняття впливали на формування здорового способу життя в дітей, багато уваги приділяється їхньому плануванню. Наприклад: на тему "Валеологічне виховання дітей дошкільного віку через ознайомлення з організмом людини" використане тематичне планування. Складений перспективний план роботи на рік. Щомісяця для вивчення береться одна тема, по ній плануються форми роботи з дітьми: заняття пізнавального циклу, заняття продуктивними видами діяльності, фізкультурні заняття, а також самостійна діяльність дітей; робота з родителями й література для вивчення для педагога.

Для реалізації поставлених цілей та завдань з формування здорового способу життя в ДНЗ використовується проектний метод. Його особливістю є інтеграція або взаємопроникнення різних розділів програми: фізичного й музичного розвитку; театральної, ігрової й образотворчої діяльності. Це дозволяє здійснити співробітництво фахівців при розв'язанні вищеозначеного завдання. Серія занять об'єднана основною проблемою. Наприклад: "Живлення й здоров'я".

Мета проекту - допомогти дітям довідатися про вплив правильного живлення на здоров'я, познайомити з вітамінами й продуктами живлення, у яких вони втримуватися. При цьому використовувалася зацікавленість кожної дитини тематикою проекту, підтримувалися його допитливість і стійкий інтерес до проблеми. Діти вводилися в проблемну ситуацію, доступну для їхнього розуміння; у них створювалася ігрова мотивація. Така форма роботи ефективна як у змісті зміцнення, конкретизації знань дітей, так і в налагодженні співробітництва між педагогами й фахівцями, оскільки заняття пізнавального циклу служать гарною попередньою роботою для занять продуктивними видами діяльності на здоров'я. У результаті пізнавальних занять ("Вітамінний калейдоскоп", "Корисні продукти") діти довідалися, які продукти полезны для організму, які вітаміни втримуватися у фруктах і овочах. Отримані знання були закріплені на занятті по изодеятельности "Малювання натюрморту" і в ліпленні овочів і фруктів із солоного тесту. У ході роботи над проектом були організовані виставки виробів з овочів "Осіння фантазія" із залученням батьків.

Позитивні результати в оздоровленні дошкільників можливі тільки при спільній роботі всього колективу співробітників ДНЗ, у розумінні важливості, значимості всіх форм оздоровчої роботи з дітьми. Тому завідуючої й старшим вихователем дитячого садка плануються й організують різні форми роботи з педколлективом по підвищенню компетентності в області формування в дітей здорового способу життя: семінари, консультації, педради. У дитячому садку створена творча група по розробці й написанню циклів пізнавальних занять для дітей з валеологической спрямованістю. Протягом року організований обмін досвідом педагогів по проведенню таких занять. У результаті проведеної роботи знання педагогів по валеологии стали більш точними й глибокими, вони ширше стали використовувати в роботі з дітьми нові ефективні методи й приймання: експериментування, створення проблемних ситуацій, моделювання й інше.

Отримані дітьми на заняттях знання повинні неодмінно підкріплюватися в повсякденнім житті. Необхідний також позитивний приклад дорослих, у першу чергу батьків. Особливе значення в пропаганді здорового способу життя в ДНЗ надається наочним засобам, які покликано познайомити батьків з умовами, завданнями, змістом і методами виховання здоровіших дітей, подолати їх найчастіше поверхневі судження про важливість здорового способу життя дітей, виявляючи родині практичну допомогу.

Навколо дітей із самого раннього дитинства необхідно створювати таке навчально-виховне середовище, яке було б насичена атрибутами, символікою, термінологією, знаннями, ритуалами й звичаями валеологического характеру. Це приведе до формування потреби вести ЗСЖ, до свідомої охорони свого здоров'я й здоров'я оточуючих людей, до оволодіння необхідними для цього практичними навичками й уміннями.

Найчастіше в дітей відсутня зацікавленість у заняттях оздоровчого характеру. Це пов'язане з тим, що, по-перше, рекомендації зі здорового способу життя насаджуються дітям найчастіше в повчальній категоричній формі й не викликають у них позитивних емоційних реакцій, а по-друге, самі дорослі рідко дотримуються зазначених правил у повсякденнім житті, і діти добре це бачать. Крім того, виконання необхідних правил здорового способу життя вимагає від людини значних вольових зусиль, що вкрай важко для дитини-дошкільника, що має недостатньо сформовану емоційно-вольову сферу.

Виходячи із цього заняття оздоровчо-педагогічного характеру повинні бути систематичними й комплексними, викликати в дитини позитивні емоційні реакції, по можливості містити елементи дидактичної гри й рухові вправи. Крім того, матеріали подібних занять повинні знаходити висвітлення у всіх режимних моментах дошкільної установи (навчальних заняттях, режимі дня, заняттях фізичною культурою, виховних заняттях, у заходах загального масштабу для всього дитячого садка).

Програма оздоровчо-педагогічних занять із дошкільниками складається з 6 блоків.

Знай своє тіло:

На заняттях по цьому блоку діти одержують елементарну виставу про будову й функції деяких органів свого організму (серця, мозку, костей і ін. ), крім того, розглядається вплив на роботу цих органів різних форм поведінки.

Дотримуй правил гігієни:

Особлива увага приділяється формуванню практичних умінь і навичок дотримання правил гігієни.

Скажи “НІ” шкідливим звичкам:

У роботі з даного блоку широко використовуються психологічні приймання; паралельно профілактиці шкідливих звичок іде закріплення корисних звичок.

Займайся фізкультурою:

Разом з дітьми виявляються значимість руху для здоров'я, користь рухливих ігор і занять спортом.

Дотримуй режиму дня:

Робота спрямована на виховання самостійності при виконанні основних режимних моментів. Також у даний блок включені знання про правильне живлення, тому що приймання їжі є одним з режимних моментів у дитячому садку.

Стеж за датчиком настрою:

Діти одержують виставу про настрій, емоції й почуттях, про їхній вплив на здоров'я. Основна мета занять – підвищення психоемоційної стійкості.