IV. Узагальнення й систематизація знань з теми

Диктант-тест

1. Записати речення, розставляючи потрібні розділові знаки. Визна­чити, у якій синтаксичній конструкції відокремлена обставина ви­ражена іменником із залежними словами.

А У саду якраз коло погребні під яблунею лежав у білій сорочці мій дід Семен (О. Довженко).

Б Веселка виграючи розмаїттям кольорів завжди викликала ра­дість (О. Потапенко).

В Створивши низку глибоких наукових праць Олександр Потеб­ня посів чільне місце в історії світового мовознавства (Л. Се-мака).

Г Співали пташки славлячи весну (О. Довженко).

2. Визначити речення, у якому одиничний дієприслівник не відо­кремлюється. Свій вибір обґрунтувати.

А З кожним роком прощаючись важче залишити стареньких бать­ків (М. Луків).

Б Білий димок хвилюючись здіймається догори понад чумацьким табором (М. Коцюбинський).

В Світова зірка блідне й тремтить догораючи (М. Коцюбин­ський).

Г Дрібні хвилі темніючи зливалися докупи (М. Коцюбинський).

\. Підсумок уроку

\І. Домашнє завдання

Змоделювати речення, ускладнені відокремленими обставина­ми, вираженими: а) дієприкметниковим зворотом; б) іменником із залежними словами. Записати змодельовані речення, розстав­ляючи потрібні розділові знаки. Пояснити пунктуацію в реченнях. Виділити граматичні основи. Дослідити, які речення за будовою є складними.

1. Двері відчинив сам господар (Ю. Мушкетик). 2. Вітер гнав пе­рекотиполе, сік дрібним дощем, крупою (Ю. Клименко). 3. На околиці містечка височить сосновий паркан (А. М'ястківський). 4. Співають птахи, літають мотилі, пахнуть квіти (Б. Лепкий).

Урок № 63

ПИСЬМОВИЙ ТВІР-ОПОВІДАННЯ

З ОБРАМЛЕННЯМ НА ОСНОВІ ПОЧУТОГО

Мета: удосконалити мовленнєво-мислительні вміння усвідом-

лювати тему й основну думку, логіку викладу, тип і стиль мовлення; розвивати мовленнєво-комунікативні вмін­ня здійснювати змістово-композиційний і мовний ана­ліз публіцистичного тексту з обрамленням, створювати власні твори-оповідання з обрамленням на основі по­чутого.

Тип уроку: урок розвитку комунікативних умінь.

ХІД УРОКУ

Організаційний момент

Ознайомлення восьмикласників

з темою, метою й завданнями уроку

III. Колективна робота з текстом-зразком

► Прочитати вголос текст. Визначити його стильову належність. До­вести, що висловлювання належить до оповідання.

ЛЮДИНА ІДЕЇ

Неодноразово беручи участь у Міжнародному конкурсі знавців з української мови імені Петра Яцика й перемагаючи в ньому, я кіль­ка разів зустрічався з письменником, літературознавцем, громадським діячем Михайлом Слабошпицьким. Так, рік тому на одній із таких зу­стрічей мені випала нагода почути розповідь про українців західного світу, найвизначніших особистостей сучасної української діаспори. Але більше всього мене вразили його спогади про Дмитра Нитчен-ка. Ось що розказав Михайло Слабошпицький про цю людину ідеї, подвижника і добротворця:

— Десь напередодні здобуття Україною незалежності я написав до письменницької газети невелику статтю про те, що в Австралії жи­ве український письменник Дмитро Нитченко, він же й Дмитро Чуб, і настав час видати в нас його твори, серед яких я називав особливо корисну для дітей книгу «Живий Шевченко».

По якомусь часі я одержав від нього листа, у якому він дякував за увагу й прихильне до нього слово. І більше нічого особливого в лис­ті не було — звичайний жест увічливості чемної людини. Щоправда, не кожен із нас охочий до таких інтелігентних відписок, оскільки не завжди знаходимо для цього час. Це вже пізніше я довідався, що Нитченко не полишав без уваги й відповіді жодного листа, усім від­повідав, для всіх знаходив і добру пораду, й просто добре слово.

Далі я одержав від нього кілька бандеролей з книгами. Довідався також, що він шле ці бандеролі доброму десяткові київських пись­менників. До приїзду Дмитра Васильовича в Київ я мав не тільки всі його книги, а й чимало творів українських письменників діаспори, що вийшли в різних країнах світу.

А потім була зустріч у готелі «Дніпро». Коли я його побачив, то справді не повірив очам своїм. З біографічної довідки знав, що Нит-ченко народився 1905 року. Отже, за плечима в нього — усього-на-всього! — вже понад вісім з половиною десятиліть. А він — жвавий, ще поставний і допитливий. У готелі Нитченко жив на сьомому чи на восьмому поверсі. Оскільки в готелі йшла реконструкція, ліфт не працював. Ми добиралися нагору сходами. Я захекався й зупинився. «Що з вами?» — запитав він. «Та щось серце заходиться». — «А я ще, слава Богу, тримаюся»,— сказав він таким тоном, начеб він був мо­лодшого за мене віку, і ми обоє дружно розреготалися.

Дмитро Васильович розповів, що ніколи не був зразково здоровою людиною, навіть і в юності. Але саме завдяки фізичним вправам та правильному харчуванню він ще зміг дозволити собі таку неблизьку подорож. Я приготувався вислухати довгу лекцію про здоровий спосіб життя, систему правильного харчування, про різні дієти. Але Нитчен-ко сказав, що в нього біля хати росте яблуневий сад, тому він завжди має свої яблука і ніколи не сідає без них до столу. Життя веде абсо­лютно аскетичне — не курить, не п'є, не переїдає. Єдина його роз­кіш — бібліотека, єдиний відпочинок (як і робота) — за книгою. Те, що він належить до вкрай нечисленного у світі «племені» книжників, я зрозумів уже тоді, у готелі.

Книжки тут були скрізь: на підвіконні, на столі, на ліжку, на теле­візорі. Усе це він або купив у Києві, або йому тут подарували. Бідкав­ся, як доправить увесь цей вантаж до Австралії. Я сам маю бібліофіль­ські рефлекси, але ще не бачив такого просвітлено-щасливого обличчя в людини, яка вхопила до рук книгу, що за нею вона, каже, полювала роками. Таким був Дмитро Нитченко, коли демонстрував мені здобуті в Києві книжкові скарби. Тож і не дивуєшся вже, читаючи в його мему­арах про те, як, від'їжджаючи у квітні 1948 року з таборів переміщених осіб до Австралії, маючи, як це передбачено інструкцією, вкрай обме­жену кількість вантажу, він везе із собою видані в Новому Ульмі твори українських класиків. Гадаю, в цьому Нитченко був схожий завперш на себе самого. І відтоді він мені згадується тільки таким — із книгою в тремтячих від радості руках і зі справді щасливим обличчям.

Ми більше ніколи не зустрілися. Лиш по-княжому щедрими при­вітами йшли мені від нього бандеролі книг.

Згодом, осмисливши спогади Михайла Слабошпицького, я зрозу­мів: саме такі люди й творили Україну поза Україною. Вони ставали національними лідерами, гуртували довкола себе земляків, організо­вували їх у культурні громади, освітні і творчі об'єднання. І то велике щастя, якщо такі люди знаходяться. Їх завжди й повсюди катастро­фічно бракує. Бо й народжується їх значно менше, аніж людей зви­чайних (Я. Дмитренко).

Яку структуру має текст-оповідання?

Виділити в тексті обрамлення і з'ясувати, яку функцію воно ви­конує у структурі оповідання.

Коментар учителя. Обрамлення — це композиційний прийом, який полягає в тому, що сюжетний твір включається в розповідь, наче в рам­ку, що безпосереднього зв'язку з розвитком сюжету не має.

І\Л Формування вмінь моделювати твір-оповідання з обрамленням

Уведення у висловлювання обрамлення

► Прочитати мовчки текст. Визначити його жанрову належність. Свою відповідь аргументувати. Що виражає заголовок — тему чи основну думку? Скласти власний варіант обрамлення до тексту.

ДНІПРО-СЛАВУТА

Після перемоги над печенігами великий князь Святослав повер­тався до Києва. Їхав лівим, пологим берегом. На зустріч із князем виходило населення й уклінно вітало відважного витязя. Кожний уважав за честь щось подарувати своєму оборонцеві: хто щит і меч власної роботи, хто шмат домотканого полотна, хто жбан із медом. А один сіромаха не мав нічого. Метнувся він до Славутича, набрав у пригорщі води і приніс князеві: «Прийми, князю, цю дніпрову во­ду, чим багаті, тим і раді».

Суворий князь зворушено дивився на це незвичайне підношення. Опам'ятавшись, він звелів слугам принести золоту чашу, щоб прийня­ти безцінний дар. «Вода дніпрова священна, за неї ми на брані голо­ву покладемо»,— сказав він.

Відтоді золотий кубок із дніпровською водою завше стояв у кня­жому теремі на почесному місці (За О. Ємченком).

Які назви мала річка Дніпро в минулі століття? Провести дослі­дження походження цих назв (Славутич, Борисфен, Данапріс).

Увівши обрамлення, докладно переказати текст (усно).

\. Самостійне складання твору-оповідання з обрамленням

► На основі поданого уривка з повісті О. Довженка «Зачарована Десна» змоделювати твір-оповідання, скориставшись схемою. Ді­брати заголовок.

Обрамлення									Обрамлення
	Характеристика обставин, за яких відбувається розповідь				Власне оповіда­ння: зав'язка — кульмінація — розв'язка			Авторська оцінка або роздуми про героя (або героїв)

Дід любив спати під дубом. Перед тим як заснути, він довго і якось так лагідно позіхав, ніби прощаючи світу всі його пустощі, і розказував косарям про молоді свої літа, про чумацтво, про те, як колись усе було не так. Усе було краще. Річки й озера були глибші, риба більша й смач­ніша, а що вже грибів та ягід у лісі — не переносити, та й ліси були густіші, трави — вуж не пролізе, хіба тепер трави! (О. Довженко).