МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ

ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

КАФЕДРА УКРАЇНСЬКОЇ ФІЛОЛОГІЇ І КУЛЬТУРИ

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

І ПРАКТИЧНІ ЗАВДАННЯ

ДО ДИСЦИПЛІНИ

УКРАЇНСЬКА МОВА

ЗА ПРОФЕСІЙНИМ СПРЯМУВАННЯМ

Модульний курс (ІІ модуль)

Для студентів ІІ курсу економіко-правового факультету

Донецьк 2012

ІІ модуль

Практичне заняття 1-2. Спілкування як інструмент професійної діяльності

План:

1. Спілкування і комунікація. Функції спілкування.

2. Види, типи і форми професійного спілкування.

3. Основні закони спілкування.

4. Морфологічні норми:

1. особливості відмінювання іменника;

2. словниковий диктант;

3. тестування.

Література:

• Бацевич Ф.С. Основи комунікативної лінгвістики : Підручник / Ф.С.Бацевич. – К. : ВЦ «Академія», 2004. – С.26-50.

• Зубенко Л.Г. Культура ділового спілкування : Навч.посібник / Л.Г.Зубенко, В.Д.Нємцов. – К. : «ЕксОб», 2000. – 200с.

Завдання 1. Прочитайте текст. Напишіть тезовий план.

Спілкування – складний процес взаємодії між людьми, що полягає в обміні інформацією, а також у сприйнятті і розумінні партнерами один одного. Суб'єктами спілкування являються живі істоти, люди. У принципі спілкування характерне для будь-яких живих істот, але лише на рівні людини процес спілкування ставати усвідомленим, зв'язаним вербальним і невербальним актами. Людина, що передає інформацію, називається коммунікатором, що одержує її – реципієнтом.

Спілкування виконує цілий ряд функцій у житті людини:

1. Соціальні функції спілкування

a) Організація спільної діяльності

b) Керування поводженням і діяльністю

c) Контроль

2. Психологічні функції спілкування

a) Функція забезпечення психологічного комфорту особистості

b) Задоволення потреби в спілкуванні

c) Функція самоствердження

Види спілкування.

У залежності від змісту, цілей і засобів спілкування можна поділити на кілька видів.

1. За змістом воно може бути:

1.1 Матеріальне (обмін предметами і продуктами діяльності)

1.2 Когнітивне (обмін знаннями)

1.3 Кондиційне (обмін психічними чи фізіологічними станами)

1.4 Мотиваційне (обмін спонуканнями, цілями, інтересами, мотивами, потребами)

1.5 Діяльнісне (обмін діями, операціями, уміннями, навичками)

2. За цілями спілкування поділятися на:

2.1 Біологічне (необхідне для підтримки, збереження і розвитку організму)

2.2 Соціальне (переслідує мети розширення і зміцнення міжособистісних контактів, встановлення і розвитку интерперсональних відносин, особистісного росту індивіда)

3. За засобами спілкування може бути:

1. Безпосереднє (Здійснюване за допомогою природних органів, даних живій істоті – руки, голова, тулуб, голосові зв'язування і т.д.)

2. Опосередковане (зв'язане з використанням спеціальних засобів і знарядь)

3. Пряме (припускає особисті контакти і безпосереднє сприйняття один одним людей, що спілкуються, у самому акті спілкування)

4. Непряме (здійснюється через посередників, якими можуть виступати інші люди).

Спілкування як взаємодія припускає, що люди встановлюють контакт один з одним, обмінюються визначеною інформацією для того, щоб будувати спільну діяльність, співробітництво. Щоб спілкування як взаємодія відбувалася беспроблемно, воно повиннео складатися з наступних етапів:

Закони спілкування (комунікативні закони ) це особливі  закони. 

По-перше,більшість із законів спілкування нежорсткі, імовірнісні

По-друге, комунікативні закони  не  передаються  людині  при народженні, вони не дістаються у спадок – вони засвоюються людиною в ході  спілкування, з досвіду, з комунікативної практики.

По-третє, закони спілкування можуть з часом видозмінюватися.

По-четверте, закони спілкування частково розрізняються у різних народів, тобто мають певне національне забарвлення, хоча багато в чому носять загальнолюдський характер.

Закони спілкування є важливою складовою науки про мову. Основні з цих законів такі:

1)   Закон дзеркального розвитку спілкування. Цей закон легко спостерігаємо в спілкуванні. Суть його може бути сформульована таким чином: співбесідник в процесі комунікації імітує стиль спілкування свого співбесідника. Це робиться людиною автоматично практично без контролю свідомості.

2)   Закон залежності результату спілкування від об’єму комунікативних зусиль. Одним словом, чим більше комунікативних зусиль витрачено, тим вище ефективність спілкування.

3)   Закон прогресуючого нетерпіння слухачів. Даний закон формулюється так: чим довше говорить оратор, тим більшу неувагу і нетерпіння проявляють слухачі.

4)   Закон падіння інтелекту аудиторії зі збільшенням її розмірів. Чим більше людей вас слухає, тим нижче середній інтелект аудиторії. Іноді це явище називають ефектом натовпу: коли слухачів багато, вони починають гірше «міркувати», хоча особистий інтелект кожної окремої людини при цьому, звичайно зберігається.

5)   Закон первинного відторгнення нової ідеї. Нова, незвична ідея, повідомлена співбесіднику, в перший момент їм відкидається. Іншими словами, якщо людина раптом одержує інформацію, яка суперечить думці або уявленню, що склалося у нього на даний момент, то перша думка, яка приходить йому в голову – що ця інформація помилкова.

6)   Закон ритму спілкування. Даний закон відображає співвідношення розмови та мовчання в людському спілкуванні. Це значить, що кожній людині необхідно в день певний час говорити і певний час мовчати.

7)   Закон відторгнення публічної критики. Людина відторгає публічну критику на свою адресу. Будь-яка людина має високу внутрішню самооцінку.

8)   Закон тяжіння критики. Чим більше ви виділяєтесь з тих, хто оточує вас, тим більше про вас лихословлять, і тим більше людей критикує ваші дії.

9)   Закон довіри до простих слів. Чим простіші твої думки і слова, тим краще тебе розуміють і більше вірять.

Ці та багато інших законів використовуються у всіх сферах нашого життя. Особливо дослідженням даних законів займаються політики, журналісти, психологи… (За Ф.Бацевич)

Завдання 2. Перекладіть текст українською мовою

Для достижения правового результата недостаточно наличия одной правовой нормы, для регулирования соответствующей сферы общественных отношений необходима их совокупность. Поэтому нормы любой области права делятся на правовые институты.

Конституционно-правовой институт — это соответствующая система норм конституционного права, которая регулирует однородные и взаимосвязанные общественные отношения, которые составляют относительно самостоятельную группу.

Определение принадлежности конституционно-правовой нормы и ее применение к тому или другому правовому институту есть необходимым, поскольку не в каждой правовой норме оказываются свойства, присущие конституционно-правовому институту в целом, а эти свойства института нужно учитывать, чтобы правильно понять механизм реализации отдельной нормы.

В связи с тем, что сфера правовая — это не просто совокупность норм и между ними существуют сложные системные связи, а любая конституционно-правовая норма бездействует изолировано от других, важно сделать ударение на особенностях конституционно-правовых институтов. Показать связи между конституционно-правовыми нормами означает понять механизм конституционно-правового регулирования общественных отношений (Учебник).

Завдання 3. Укладіть конспект «Вербальні і невербальні засоби спілкування».

Завдання 4. Проілюструйте види спілкування.

Завдання 5. При першій можливості простежте за двома знайомими під час їхньої розмови, але так, щоб не чути, про що вони говорять. Уважно простежте за їхніми жестами, виразом обличчя. Чи вдалося вам визначити, про що вони говорять? Які вирази обличчя стали ключем? Чи відзначили ви посмішку чи похмурий погляд? Які почуття вам вдалося вгадати? Якщо це можливо, спитайте думку одного з них або обох, щоб впевнитися у вірності вашої оцінки.

Під час спостережень за іншими дайте відповідь на наступні запитання:

1. Чи дивились співрозмовники один на одного, чи відвертались під час ромови?

2. Як часто вони прямо дивились в очі одне одному?

3. Коли кожен з них дивився на співрозмовника більше: під час говоріння чи під час слухання? Чи подивився говорячий на співрозмовника після того, як закінчив балакати, як би даючи зрозуміти: «Тепер Ваша черга»?

4. Дайте відповідь на ті ж самі питання при спостереженні під час розмови за собою. Чи впевнились ви у тому, що погляд співрозмовника допомагає вам слухати більш уважно?

Завдання 6. Повторіть поділ іменників на відміни та особливості відмінювання.

І відміна	ІІ відміна	ІІІ відміна	ІV відміна
iменники чоловiчого та жiночого роду, а також iменники спiльного роду із закiнченням у називному вiдмiнку однини -а, -я: вода, праця, воєвода, сирота	iменники чоловiчого роду із закiнченням -о та нульовим закiнченням у називному вiдмiнку однини: майстер, батько, степ; а також iменники середнього роду з закiнченням у називному вiдмiнку однини -о, -е, -я: поле, море, знання	iменники жiночого роду з нульовим закiнченням у називному вiдмiнку однини: нiч, сiль; а також iменник мати: солi, матерi, сiллю, матiр'ю	iменники середнього роду iз закiнченням -а, -я у називному вiдмiнку однини, в яких при вiдмiнюваннi з'являються суфiкси -ат, -ят, -ен: хлопча, курча, внуча

Як бачимо, iменники середнього роду з закiнченням -я розподiляються за двома вiдмiнами. Цей розподiл ґрунтується на рiзницi у вiдмiнкових формах, порiвняйте:

Н.	Знання	ім’я	Теля	Хлопча	Внуча
Р.	Знання	Імені	Теляти	Хлопчати	Внучати
Д.	Знанню	Імені	Теляті	Хлопчаті	Внучаті
З.	Знання	Ім’я	Теля	Хлопча	Внуча
О.	Знанням	Іменем	Телям	Хлопчам	Внучам
М	На знанні	На імені	На теляті	На хлопчаті	На внучаті

Iменники, що мають форму тiльки множини, незмiнюванi iменники та iменники, що походять з субстантивованих прикметникiв, не належать до жодної з вiдмiн: окуляри, дверi, журi, метро, знайомий, ланкова.

Iменники I та II вiдмiни подiляються на три групи: тверду, м'яку i мiшану.

До твердої групи належать iменники I i II вiдмiни з основою на твердий приголосний: яблуко, вода, клен.

До м'якої грути належать iменники I i II вiдмiни з основою на м'який приголосний: iдея, зоря, мiсяць, життя.

До мiшаної групи належать iменники I i II вiдмiни з основою на шиплячий приголосний: круча, нiж, плющ.

Iменники твердої групи I вiдмiни в родовому вiдмiнку однини закiнчуються на -и: води, роси; у м'якiй та мiшанiй групi - на -i, -ї: межi, олiї, вишнi; в орудному вiдмiнку однини iменники твердої групи закiнчуються на -ою: водою, росою; у м'якiй та мiшанiй групi - на -ею (-єю): пiснею, мрiєю, душею.

Iменники II вiдмiни твердої групи в орудному вiдмiнку закiнчуються на -ом: директором, вiкном, батьком; iменники м'якої та мiшаної групи закiнчуються -ем (-єм): лiкарем, товаришем, краєм.

Закінчення іменників чоловічого роду у родовому відмінку однини

-а (-я)		-у (-ю)
Назви осіб, власні імена та прізвища, персоніфіковані предмети та явища: учителя, Андрія, Вітра		Назви суспільних явищ і абстрактних понять: космосу, закону, конфлікту, інтересу, комунізму
Назви населених пунктів: Києва, Харкова, але: Кривого Рогу, Червоного Яру		Назви островів, гір, країн, областей: Донбасу, Уралу, Сахаліну, Афганістану, Кавказу, Сибіру
Географічні назви з наголосом на закінченні або з суфіксами -ов-, -ев-,-єв-, -ин-, -їн-: Дністра, Псла, Тетерева, Пирятина		Назви річок, озер, крім тих, що мають наголос на закінченні: Бугу, Світязу, Амуру
Назви тварин і дерев: ведмедя, дуба, ясеня		Назви речовини, матерілу: азоту, меду, напою, граніту, але: хліба
Назви предметів, машин і їх деталей: автомобіля, дизеля, мотора, поршня, трактора		Назви збірних понять, будівель, споруд та їх частин: заводу, каналу, магазину, коридору, поверху, кабінету, лісу, але гаража́, млина́, блиндажа́
Назви мір, днів, місяців: метра, грама, четверга, тижня, січня, літра		Назви установ, закладів, організацій та їх структурних підрозділів: університету, факультету, деканату
Назви грошових знаків, числові назви: карбованця, долара, фунта, мільйона		Назви явищ природи, місця, простору: морозу, інею, граду, краю
Терміни українського та іншомовного походження: трикутника, відмінка, суфікса, радіуса, синуса, кута, куба		Назви почуттів, процесів, станів, властивостей: страху, грипу, болю, процесу
Назви частин цілого: атома, електрона, відсотка		Назви ігор, танців: футболу, вальсу, тенісу, хокею, але: гопака, козака
Назви рослин, крім трав’янистих, кущових і в’юнких: огірка, помідора, гладіолуса, але: плющу, барвінку		Складні безсуфіксні слова (крім назв істот), префіксальні іменники із різними значеннями, крім назв істот: світогляду, рукопису, родоводу, заробітку, побуту

У деяких іменниках зміна закінчення впливає на лексичне значення слова: акта (документ) – акту (дія), апарата (прилад) – апарату (установа), блока (частина споруди, машина) – блоку (об’єднання партій, держав) та ін.

Кличний відмінок

Особливiстю iменникiв чоловiчого та жiночого роду є їх здатнiсть утворювати кличний вiдмiнок, яким ми користуємось при звертаннi до когось (рiдше до чогось): Олено, брате, земле тощо.

Звертання бувають простими (складаються з одного слова) i поширеними (складаються з двох i бiльше слiв). Якщо до складу поширеного звертання входять прикметники чи займенники, то вони залишаються незмiнюваними, i тiльки iменник набуває специфiчної форми: Рiдна мати моя; Ой, Морозе, Морозенку; Україно моя.

Розглянемо звертання, що складаються з двох iменникiв:

Звертання	Форма кличного відмінка
	1-й компонент	2-й компонент
Ім’я + ім’я по батькові: Іван Петрович	Іване	Петровичу
Загальна назва +ім’я: друг Сергій	друже	Сергію
Загальна назва + загальна назва: пан професор	пане	професоре
Загальна назва + прізвище: громаданин Іваненко	громадянине	Іваненко(Іваненку)

Чоловiчi iмена по батьковi у формi кличного вiдмiнка мають стале закiнчення

-у, жiночi iмена по батьковi – стале закiнчення -о: Вiкторовичу, Степановичу, Валентинiвно, Романiвно.

Iменники I вiдмiни

твердої групи у кличному вiдмiнку мають закiнчення -о: дружино, Миколо; м'якої та мiшаної групи - -е: земле, робiтнице;

м'якої групи пiсля голосного та апострофа - -є: Марiє, сiм’є;

деякi пестливi iменники м'якої групи - -ю: Галю, доню, бабусю;

Iменники II вiдмiни

твердої групи (iз суфiксами -ик-, -ок-, -к-), iншомовнi iмена з основою на г, к, х та деякi iменники мiшаної групи з основою на шиплячий (крiм ж) мають закiнчення -у: батьку, провiднику, Генрiху, робiтнику;

м'якої групи мають закiнчення -ю: Вiталiю, вчителю;

твердої групи, а також м'якої групи з суфiксом -ець, мiшаної групи (власнi назви з основою на ж, ч, ш, дж i загальнi назви з основою на р, ж) мають закiнчення -е:

Петре, друже, хлопче, школяре;

Iменники III вiдмiни

у кличнiй формi мають закiнчення -е: любове, гордосте, радосте.

Iменники у множинi та iменники середнього роду у кличному вiдмiнку мають однакову форму з називним вiдмiнком: друзi, дiячi, фiзики.

Завдання 7. Подані іменники поставте у родовому відмінку однини, поясніть їх правопис.

1. Екран, спалах, напрямок, рух, кут, заряд, електрон, діаметр, елемент, закон, зв’язок, спектр, графік, корінь, крок, факт, час, стан, вчитель, газ, об’єм, вигляд, ефект, тиск, процес, Олександр, лаборант, керівник, Кальміус, Буг, вплив.

2. Доказ, дармоїд, фактор, платник, відбиток, бюджет, обвинувач, адвокат, деканат, університет, коридор, суд, споживач, балкон, злочин, розріз, часопис, абзац, текст, шлях, спосіб, позов, декан, бар'єр, сніг.

3. Контроль, порядок, тайфун, рік, баланс, статус, вітер, облік, телефон, насип, обов’язок, професор, Кавказ, Сиваш, коридор, вирок, заповіт, спеціаліст, трактор, бампер, валідол, вереск, проспект, мир, реалізм, грудень, атом.

Завдання 7. Утворіть форму кличного вiдмiнка вiд поданих власних назв. Поясніть закономiрностi вiдмiнкових закiнчень. Як ще можна звернутись до чоловiка чи жiнки?

Дружина, сусід, ректор, Юрій, водій, секретар, банкір, піонер, Iван Iванович, Сергiй Петрович, Степан Вiкторович, Юрiй Андрiйович, Галина Семенiвна, Валентина Iллiвна, Любов Петрівна, пан директор.

Завдання 8. Оберіть правильну відповідь.

1. У якому рядку всі іменники в місцевому відмінку однини можуть мати закінчення -у (-ю)?

1. Сніг, шлях, лист, штаб, ліс.

2. Сік, поверх, поріг, дзьоб, берег.

3. Бій, сад, ряд, лід, степ.

4. Міст, клуб, віз, край, центр.

5. Місяць, продаж, рів, світ, стовп.

2. Вкажіть, у якому рядку всі іменники ІІ відміни в орудному відмінку однини мають закінчення -ом.

1. Палець, море, горе, кухар, перукар.

2. Село, пісок, поле, ніж, приймач.

3. Вікно, богатир, вівчар, казкар, луг.

4. Вокзал, абзац, олівець, хлопець, стадіон.

5. Бік, палац, бригадир, полотно, прапор.

3. Виберіть рядок, у якому всі іменники ІІ відміни у родовому відмінку однини мають закінчення -у (-ю).

1. Вік, Лондон, стіл, тиждень, учень.

2. Мед, інститут, вітер, розум, сміх.

3. Гараж, жаль, камінь, Ужгород, рік.

4. Олівець, квадрат, штаб, театр, характер.

5. Зошит, ключ, інститут, парник, коридор.

Практичне заняття 3. Риторика і мистецтво презентацій

План:

1. Презентація як різновид публічного мовлення.

2. Типи презентацій.

3. Мовленнєві, стилістичні і комунікативні принципи презентації.

Література:

• Культура фахового мовлення : Навч.посібник / Н.Д.Бабич. – Чернівці 6 Книга – ХХІ, 2005. – С.117-135.

• Мацько Л.І. Культура української фахової мови : Навч.посібник / Л.І.Мацько, Л.В.Кравець. – К.: ВЦ «Академія», 2007. – С.150-190.

• Мозговий В.І. Українська мова у професійному спілкування. Модульний курс: Навч.посібник / В.І.Мозговий. – К.: Центр учбової літ., 2010. – С.132.

• Семеног О.М. Культура наукової української мови : Навч.посібник / О.М.Семеног. – К. : ВЦ «Академія», 2007. – С.133-140.

• Сурмін Ю.П. Наукові тексти: специфіка, підготовка та презентація : Навч.-метод.посібник / Ю.П.сурмін. – К. : НАДУ, 2008. – С.94-112.

Завдання 9. Прочитайте текст. Укладіть тезовий план.

Презентація (від англійського “presentation” – представлення) – це набір кольорових картинок-слайдів на певну тему, який зберігається в файлі спеціального формату з розширенням “.ppt”. На кожному слайді можна розмістити довільну текстову та графічну інформацію.

Термін “презентація” пов’язаний перш за все з інформаційними та рекламними функціями картинок, які розраховані на певну категорію глядачів: потенціальних покупців і замовників, акціонерів, читачів тощо. Як будь яке повідомлення, що адресоване широкій аудиторії, презентація повинна задовольняти певним вимогам. Для великої аудиторії повідомлення повинно бути доступним для сприйняття. Підготовка презентації – дуже важливий і відповідальний процес, який потребує багато часу та передбачає застосування багатьох інструментів. Найбільш ефективним і універсальним засобом для підготовки презентацій є додаток Microsoft Office – Power Point. Він дозволяє створити якісну презентацію з використанням графічної інформації, слайдів, звуку, відео-кліпів, ефектів анімації і т. д. Презентації використовують на семінарах, в школах, інститутах для демонстрації довідкових та навчальних слайд-фільмів, роботи гуртків, секцій, клубів, для підготовки доповідей тощо.

Слайд – фрагмент презентації, в межах якого виконується робота над її об’єктами. Слайд можна розглядати як сукупність простих типових комп’ютерних об’єктів: малюнка, тексту, кліпу, звука.

Створення презентації починають з підготовки матеріалу, складання плану презентації, у якому визначають послідовність викладання матеріалу, а на основі цього підготовки слайдів. Визначають які об’єкти місить кожен слайд. Як правило це можуть бути такі типи: фон, текст, малюнок, діаграми. Підготовка малюнку, діаграми, графіків виконуються в інших програмах, а потім імпортуються в слайд.

Роботу над слайдом можна розбити на такі етапи: І етап. Створення фону.

ІІ етап. Створення тексту.

ІІІ етап. Вставка зображення. Щоб презентація була більш ефективною та цікавішою, її супроводжують фотографіями, малюнками, діаграмами, графіками, які можна створити в інших програмах, а потім виконати вставку з потрібного файлу.

ІV етап. Настройка анімації.

V етап. Настройка анімації малюнків.

VІ етап. Запуск і налагодження презентації.

Після запуску і перегляду презентації, потрібно вирішити, які слайди будуть запускатися автоматично, а які клацанням. У разі необхідності можна змінити порядок виведення об’єктів, ефекти анімації та інші ефекти.

Добираючи вид шрифту потрібно взяти до уваги, як він буде читатися, особливо на обраному фоні.

При виборі звуку супроводження потрібно уникати різких звуків. Візьміть до уваги, що при виводі тексту по буквах, звук не звучить до кінця і можна отримати небажаний ефект.

В процесі демонстрації намагайтесь супроводжувати презентацію власними коментарями або коментарем, який записаний за допомогою мікрофону і фонографу.

При налагодженні великих презентацій зручно користуватися сортувальником слайдів.

В сортувальнику слайдів виконують операції: копіювання, видалення, переміщення, вставки слайдів.

Основним елементом презентацій є слайд. Тому оформлення презентації – це в першу чергу оформлення слайда. Основним інформативним елементом слайда є текст. Текст, що використовується на слайдах, можна розбити на чотири типи: заголовок, підзаголовок, звичайний текст, марковані та нумеровані списки.

Типи презентацій

Торгові презентації використовуються торговими агентами під час укладання угоди. Вони дають змогу за короткий час подати всю інформацію про товар, значно заощадивши час. Такі прпезентації дають змогу роз’яснити основні положення і переваги, які здобуває покупець. У торгових презентаціях можуть використовуватись всі види презентацій.

Маркетингові презентації використовуються при підготовці умов для майбутніх торгових презентацій. Їх застосовують для широкої аудиторії (проводяться на виставках-ярмарках або в офісі покупця), для навчання агентів з продажу. У маркетингових презентаціях можуть використовуватись всі види презентацій.

Навчальні презентації призначені для допомоги викладачу забезпечити зручне і наочне подання навчального матеріалу.

Навчальні презентації поділяються на такі види:

• презентації-семінари;

• презентації для самоосвіти;

• презентації-порадники;

• презентації для клієнтів корпорацій.

У навчальних презентаціях можуть використовуватись всі види презентацій.

Корпоративні презентації призначені для доведення інформації до акціонерів корпорації. Корпоративні об’єднання використовують також глобальну мережу Internet, що дає змогу дістати доступ до гіпертекстової гіпермедійної системми World Wide Web (WWW).

Корпоративні презентації поділяються на такі типи:

• для акціонерів;

• щорічні звіти;

• електронні журнали;

• для служб, зайнятих роботою з персоналом;

• з питань інвестицій і фінансування.

Структура презентації. Традиційний варіант презентації передбачає наявність двох основних частин: інформаційно-змістовної і розважальної. Виключенням є презентації, побудовані за принципом вистави або перфомансу. Вони вимагають окремої творчої розробки. Зупинимося детально на структурі інформаційно-змістовної частини традиційної презентації. Вона може бути побудована за наступною схемою.

1. Відкриваюча частина, або вступ;

2. Розділ 1;

3. Демонстрація (або інша аудіовізуальна вставка);

4. Розділ 2;

5. Демонстрація (або інша аудіовізуальна вставка);

6. Розділ 3;

7. Демонстрація (або інша аудіовізуальна вставка);

8. Висновок.

Як видимий, вміст матеріалу розбивається на декілька розділів, дробиться на декілька проблем. Кожна має бути представлена максимально переконливо і зрозуміло, підношення вмісту не повинне стомлювати.

Слід пам'ятати, проводячи презентацію:

1. Зазвичай люди запам'ятовують не більше 10% вмісту, що викладається на презентації. Максимально удається добитися 50% запам'ятовувань. Тому треба прагнути використовувати максимум виразних засобів для закріплення пропонованої інформації.

2. Презентація – це перш за все комунікація. Піклуватися про її ефективність, різноманітті – означає забезпечити успіх.

Завдання 10. Укладіть конспект «Наукова презентація».

Завдання 11. Ознайомтесь із зразками слайдів різних презентацій. Визначіть плюси і мінуси такої подачі матеріалу.

Завдання 12. Підготуйте презентацію своєї курсової роботи.

Завдання 13. Ознайомтесь із таблицею(1) і схемами(1, 2) і підготуйте повідомлення про: а) роди і види публічної мови; б) етапи підготовки і виголошення промови; в) структуру професійної публічної промови.

Таблиця 1

Рід професійної публічної мови	Вид професійної публічної мови
Академічне красномовство	Наукова доповідь, лекція, науковий огляд, наукове повідомлення, науково-популярна лекція
Соціально-політичне красномовство	Звітна доповідь на зборах (конференції, з’їзді), доповіді на соціально-політичні, політично-економічні, соціально-культурні, морально-етичні теми, парламентський виступ, мітингова промова, військово-патріотична промова, агітаційна промова, політичний огляд
Дипломатичне красномовство	Промови на міжнародних та міждержавних конференціях, зборах, засіданнях, зустрічах тощо
Судове красномовство	Промова державного обвинувача, захисна (адвокатська) промова, самозахисна промова, промова громадського обвинувача, промова громадського захисника, промова цивільного позивача
Соціально-побутове красномовство	Ювілейна промова, застільне слово, похоронна промова
Церковно-богословське красномовство	Проповідь , різні види лекцій, які використовують у духовних семінаріях і академіях, промови на соборах, присвячених різним теологічним проблемам, тлумаченню тих чи тих канонів, апостольських послань тощо

Схема 1.

Зовнішність і поведінка оратора, контакт із слухачами

Вибір теми, визначення ідеї, мети

Аналіз власних успіхів і невдач

Збір інформації

Техніка виголошення промови

Написання промови

Удосконалення і доопрацю- вання промови для майбут- нього виступу

Полеміка, відповіді на запитання

Структурування матеріалу

Схема 2.

Завдання 14. Підготуйте виступ на одну із запропонованих тем: «Що таке хороший смак», «Що таке вихованість», «Де житимуть у старості мої батьки».

Завдання 15. Прочитайте текст і скажіть, чи погоджуєтесь ви з його змістом. Поясніть, які шляхи формування оратора сьогодні ви бачите.

Чи можна стати хорошим оратором? Одні вважають, що лише природні дані можуть зробити людину оратором, інші стверджують, що якості хорошого оратора набуваються, розвиваються, виховуються. Ця суперечка не нова. Вона ведеться протягом усієї історії ораторського мистецтва. Ще багато тисячоліть тому знаменитий оратор Давнього Риму, видатний теоретик ораторського мистецтва Марк Тулій Цицерон промовив фразу, яка стала крилатою і дійшла до наших днів: «Поетами народжуються, ораторами стають». Великий римлянин був упевнений, що з поетичним талантом людина народжується, а оратором може стати лише той, хто хоче ним стати, хто прагне цього, хто багато працює над собою. Звичайно, природні дані допомагають людині досягти кращих результатів, але самі по собі вони не є запорукою успіху (З журн.).

Практичне заняття 4. Культура усного фахового спілкування

План: