13. Особистість та індивідуальна поведінка менеджмент

Бачення світу, його сприйняття обумовлюють рівень мотивації і поведінку особистості

У структурі особистості можна виділити чотири блоки характеристик :

• біологічний блок: включає характеристики особистості, обумовлені її біологічними особливостями

• психологічний блок: включає характеристики особистості, обумовлені основними психічними процесами, що лежать в основі рівня психічного розвитку людини і його пізнавальних здібностей

• педагогічний блок: поєднує характеристики життєвого досвіду людини – загального, професійного, соціального

• соціально-психологічний блок: характеризує мотиваційну сферу особистості і містить у собі систему потреб, мотивів, відносин, моральних норм, життєвих цінностей.

На формування організаційної поведінки особистості впливають такі чинники:

• демографічні (визначають поведінку залежно від статі та віку);

• біопсихологічні (визначають поведінку залежно від індивідуальних особливостей людини);• соціально-психологічні (визначають поведінку залежно від взаємовідносин індивідів);• культурологічні (визначають поведінку залежно від елементів культури, характерної для даного суспільства).

Особистість виступає продуктом суспільного розвитку та включення індивідів у систему соціальних відносин через активну предметну діяльність та спілкування.

Необхідно розрізняти такі поняття, як: гармонійний розвиток особистості та професійний розвиток особистості. При цьому поняття "професійний розвиток особистості" є більш вузьким.Так, під гармонійним розвитком особистості слід, розуміти процес удосконалення її моральних, психологічних, соціальних, професійних та фізичних якостей у їх єдності, що забезпечує більш ефективну виробничу діяльність людини.

Професійний розвиток особистості – це процес її підготовки до роботи за певною професією.Поняття "індивідуальність" характеризує інтегральну властивість людини, що поєднує його природні і особистісні особливості. В індивідуальності можна виділити:

• базові властивості: поєднання природних і сформованих у процесі виховання і спілкування рис (через них розкриваються такі характеристики психіки, як: емоційність, активність, тип реакцій, чутливість і формується стиль поведінки особистості);

• програмуючі властивості (інтелект, самосвідомість, спрямованість). На основі оцінки властивостей особистості можна скласти її психологічний портрет. Психологічний портрет особистості включає такі характеристики: темперамент, характер, здатності, спрямованість, інтелектуальність, емоційність, вольові якості, самооцінка, рівень самоконтролю, здатність до групової взаємодії.

14. Позиція та індивідуальна поведінка

Елементом індивідуальної поведінки в організаціях є позиція, тобто комплекс пе­реконань і відчуттів щодо певних ідей, ситуацій, інших осіб. Позиція відіграє важли­ву роль, оскільки вона є механізмом, завдяки якому більшість людей висловлюють свої почуття. Заява працівника про те, що організація недооцінює його, відображає його власну оцінку своєї вартості. Аналогічно, якщо менеджер стверджує, що йому подобається нова рекламна кампанія, то він відображає своє ставлення щодо марке­тингу в організації.

Позиція складається з трьох компонентів. Емоційний компонент відображає від­чуття й емоції індивіда стосовно ситуації. Когнітивний (пізнавальний) компонент є результатом знань індивіда про ситуацію. Зазначимо, що пізнання теж є індивідуаль­ним. Наприклад, одна людина переконана, що деякий політик ліпший від іншого, тоді як інша може бути переконана якраз у протилежному. Нарешті,уявний компонент визначає, як індивід поводитиметься в конкретній ситуації.

Розглянемо приклад з менеджером, який надсилає замовлення на товари чи по­слуги новій фірмі, що займається облаштуванням офісів. Припустимо, що більшості речей, які він замовив, нема на складі, інші надто дорогі, а решта прибули пошкод­женими. Коли менеджер звертається до працівників фірми-постачальника за допомо­гою, з ним поводяться грубо і кидають слухавку, не задовольнивши його претензій. Якщо цього менеджера згодом спитати, що він думає про цю фірму, він, швидше за все, відповість: “Ця компанія мені не сподобалась (емоційний компонент). Вона най­гірша серед тих, з якими мені доводилось мати справу (пізнавальний елемент). Я більше ніколи не звернуся до неї (уявний компонент)”.

Люди намагаються дотримуватися послідовності в узгодженості цих трьох пози­цій. Проте інколи зовнішні обставини призводять до конфліктів. Конфлікт, який може виникнути між власними позиціями індивіда, називають когнітивним дисонансом^. Наприклад, особа пообіцяла собі ніколи не працювати на велику корпорацію, а прагнула розпочати власну справу і бути сама собі господарем. На жаль, певні фінан­сові проблеми змусили її відмовитись від цих намірів і влаштуватись на роботу у велику компанію. Отже, виникає невідповідність – емоційний і пізнавальний компо­ненти сприйняття суперечать уявному компоненту (поведінці індивіда). Для пом’як­шення дисбалансу, який, звичайно, є неприємним відчуттям для більшості людей, особи, потрапивши в подібну ситуацію, переконують себе, що це тимчасово і зміниться в найближчому майбутньому. Вони також можуть змінити свої переконання і вирішити, що працювати в корпорації набагато приємніше, ніж вони вважали.