Розуміння фаху менеджера

Менеджмент — це сукупність функцій, спрямованих па ефективне та результативне використання ресурсів для досягнення певних організаційних цілей.

Під ефективністю розуміють розсудливе й економне використання ресурсів. Результативністю називають прийняття правильних рішень і їх успішне виконання. Загалом організації, які досягли успіху, є як ефективними, так і результативними.

В межах однієї організації менеджерів можна розрізняти за:

• За рівнями в організації:

• Менеджер вищого рівня

• Менеджер середнього рівня

• Менеджер нищого рівня

• За сферами діяльності:

• Менеджер з маркетингу (переконання споживачів і клієнтів купувати товари й послуги);

• Менеджер з фінансів (залучення, розподіл фінансів організації, бухгалтерський облік, менеджмент руху готівки та інвестицій);

• Операційний менеджер (створення та керування виробничими системами, що виготовляють товари і послуги);

• Менеджери людських ресурсів (планування людських ресурсів, наймання, підвищення кваліфікації працівників, вирішення питань оплати праці та системи доплат);

• Менеджери з постачання (постачання матеріальних та технічних ресурсів).

Менеджмент виконує чотири головні функції:

• Планування і ухвалення рішень. Планування означає визначення організаційних цілей і рішення, як ліпше їх досягти. Ухвалення рішення - частина процесу планування, що передбачає вибір напряму дій із різних варіантів.

• Організація діяльності. Означає організацію людей і груп для виконання плану, тобто організація діяльності визначає, як дії і ресурси повинні бути пов'язані між собою.

• Лідерство. Це сукупність процесів, які використовують, щоб переконати людей працювати разом для досягнення інтересів організації – мотивація діяльності.

• Контролювання і регулювання. Контролювання означаєвивчення результатів діяльності організації. Регулювання внесення коректив у діяльність організації.

Базові управлінські навики.

Виконуючи зазначені вище функції менеджменту, менеджери покладаються на цілу низку навиків. Такі як:

• Технічні навики. Це навики, потрібні для виконання або розуміння специфічних видів роботи в організації. Ці менеджери навчають підлеглих і відповідають на питання щодо проблем, пов'язаних з роботою.

• Міжособові навики. Менеджер потребує між особових навиків - здатності спілкуватися, розуміти та мотивувати окремих людей і групи, тому що значну частину часу спілкується з людьми як в середині, так і поза організацією.

• Навики концептуального мислення. Менеджери повинні мати абстрактне мислення, щоб розуміти суть роботи організації та її середовище, збагнути, як усі частини організації існують разом, і розглядати організацію схоластичним способом. Це дає змогу думати стратегічно, бачити картину в цілому й ухвалювати обгрунтовані рішення, корисні для організації.

• Діагностичні навики. Це навики, що дають змогу передбачати найбільш ймовірне реагування на ситуацію. Менеджер повинен діагностувати й аналізувати проблему в організації за допомогою вивчення її симптомів, а тоді відшукати її вирішення.

• Комунікативні навики. Ці навики дають змогу менеджеру передавати ідеї підлеглим, завдяки чому ті знають, що від них очікують, координувати роботу з колегами для доброї співпраці, та інформувати менеджерів вищого рівня про стан речей. Також ці навики допомагають прислухатися до того, що кажуть інші, розуміти підтекст листів, електронної пошти, звітів та ін.

• Навики ухвалення рішень. Ці навики передбачають правильне виявлення і визначення проблеми та можливості, а тоді вибирати оптимальний напрям дій, щоб вирішити проблеми і перетворити можливості у капітал.

• Уміння правильно розподіляти час. Ці навики полягають у спроможності менеджера визначати пріоритети у роботі, працювати ефективно і доручати, відповідно, роботу іншим.

2. Середовище організації

Середовище організації

Зовнішнє середовище організації складається з двох головних частин. Загальне середовище - це величезна сукупність чинників навколо організації, яка створює її загальний контекст. Робоче середовище - це окремі організації і групи поза конкретною організацією, які безпосередньо впливають на неї. Крім цього, організації мають внутрішнє середовище.

Загальне середовище

Загальне середовище має базові виміри: економічні, технологічні та політично-правові умови.

Економічні умови. Це загальний стан та життєспроможність економічної системи, у якій функціонує організація. Особливо важливими умовами для бізнесу є загальне економічне зростання, інфляція, відсоткові ставки та рівень безробіття.

Технологічні умови. Стосуються методів перетворення ресурсів на товари та послуги.

Політично-правові умови. Пов'язані з державним регулюванням бізнесу та співпрацею між бізнесом і урядом.

Робоче середовище

Оскільки загальне середовище часто невиразне, неточне і довготривале, то більшість організацій зосереджує увагу на своєму робочому середовищі. Це середовище складається з конкурентів, споживачів, постачальників, регулювальних органів та стратегічних союзників

Конкуренти. Конкурентами організації с інші організації, які змагаються з нею за ресурси.

Споживачі. Іншим чинником є споживачі - ті, хто платить гроші для придбання товарів та послуг підприємства.

Постачальники. Це організації, які забезпечують ресурсами інші організації.

Регулювальні органи. Це елементи робочого середовища, які мають відповідний статус і право контролювати або впливати на політику та практичну діяльність організації.

Стратегічні союзники. Стратегічні союзники (їх також називають стратегічними партнерами) - дві або більше компаній, які працюють разом у спільних підприємствах або пов'язані іншими партнерськими стосунками.