Процес формулювання основної метафори (за д. Гордоном)

А. Зібрання інформації

1. Ідентифікація значущих осіб, які втручаються в проблему;

ідентифікація їх міжособистісних відносин.

2. Ідентифікація подій, притаманних проблемній ситуації;

специфікування того, як розвивається проблема (калібрування):

• Звичайно всі проблеми мають рекурсивний характер, тобто знов і знов повторюються ті ж або подібні конфігурації подій, які наприкінці продукують саме той набір неприємних або небажаних моментів досвіду. Проблема прихована в “калібруванні”, під час якої людина “спонукається до реакції” на деяку групу подій лише тоді, коли вони досягають потрібної пропорції. Однак людина, яка має досвід відносно будь-якого почуття або будь-якої поведінки, кожного разу уявляє собі ці ситуації скоріше “підкоряючими” його поведінку, ніж такими, які надають йому можливість вибирати.

• Потрібне досягнення розуміння природи та характеристик проблеми клієнта.

3. Специфікування змін, бажаних для клієнта (наслідки).

• Потрібне досягнення точного розуміння, у якому напрямку клієнт бажає змінити свою ситуацію.

• Це повинні бути такі зміни, над якими клієнт буде мати контроль.

4. Ідентифікація того, що клієнт робив раніше для вирішення проблеми, або того, що “утримує” його від здійснювання бажаних змін (що може ініціювати зв’язуючу стратегію).

• Просити описати, як клієнт намагався вирішити цю проблему.

• Описання помилок повинно містити інформацію про те, що потрібно зробити, щоб мета була досягнена.

• Ставити запитання: “Що утримує вас від ...?”

“Як ви утримуєтесь від ...?”

Б. Створення метафори

1. Вибір контексту.

2. Вибір персонажів і плану метафори, щоб вона була ізоморфна.

3. Визначення рішення:

а) стратегія рекалібрування

• Забезпечення клієнта можливістю усвідомлювати, у яких випадках події мають таку пропорцію, що стають проблемні.

• Забезпечення клієнта засобами, з допомогою яких він буде в змозі змінити пропорції в цих подіях.

• Тобто необхідні два кроки у створенні метафори:

- введення персонажа, еквівалентного клієнтові, який порушує патерн калібрування й стає спроможним ефективно змінити ситуацію;

- введення персонажа, який має розуміння щодо калібровки та засобу рекалібровки проблеми.

б) бажаний результат

• Метафора в ролі двох головних компонентів має бажаний результат та стратегію, яка дозволяла б перекинути місточок між проблемою й бажаним результатом.

в) переформування проблемної ситуації

• “Переформувати” – значить взяти попередній досвід, який викликає біль і страждання, та перекомбінувати його таким чином, щоб він став цінний і потенційно корисний.

Безумовно, у людини можуть бути проблеми з люттю, печаллю й подозрілістю. Однак ці емоції й поведінка самі по собі не розглядаються як проблеми. Проблема є в тому, як вони застосовуються клієнтами у своєму житті. Самі по собі вони не можуть бути ні “добрими” ні “поганими”, вони усі корисні, коли виражаються у відповідному контексті та у відповідний час. Тобто клієнтові дається пропозиція не змінювати один вибір другим, а поширити репертуар виборів. Таке поширення виборів здійснюється з допомогою надання клієнтові в контексті метафори пропозиції , яким чином неприємний досвід або неприємна поведінка можуть бути корисні в житті після змін.

В. Розповідання метафори

1. Застосування засобів, які дозволяють активізувати особистий досвід та особистісні вибори клієнтів:

а) відсутність референтного індексу (точних вказівок відносно "особи", "місця", "часу", "речей" тощо).

б) неспеціфіковані дієслова (відсутність точних вказівок відносно якості та засобів дії).

в) номіналізація (перетворення дієслів на іменники).

г) вбудовані команди та маркірування (звертання безпосередно до клієнта засобами інтонації, паузи, введення імені тощо).

д) інше (введення, наприклад, категорій В. Сатір або інформації відносно репрезентативних систем) [18, с. 41- 57].