2.1. Інтерв’ю як спосіб презентації героя

Інтерв'ю дозволяє споживачеві інформації отримувати цю інформацію так би мовити "з перших рук", незважаючи на наявність у ньому певної долі суб'єктивізму, що характерно для газетного інтерв'ю. Позначений суб'єктивізм полягає в наступному: оформлюючи отриману інформацію у вигляді інтерв'ю і переносячи на папір те, що сказав співрозмовник, журналіст певною мірою пропускає цю інформацію через себе. І те, що виходить потім на сторінках газет у питально-відповідній формі, не є розмова, що відбулася між інтерв'юером і інтерв'юйованим у чистому вигляді. Це та ж бесіда журналіста з інтерв'юйованим, але у вже в "перекладі" інтерв'юєра.

Проте ця риса властива більшою мірою газетному інтерв'ю, коли споживач інформації читає те, що почув журналіст, але меншою - радіо і телевізійному інтерв'ю, де той же споживач інформації дістає можливість чути і бачити самому. В останньому випадку споживач інформації чує і бачить те ж, що і журналіст, тобто отримує інформацію не в "перекладі" інтерв'юера, а від того, хто є джерелом цієї інформації, її носієм. І в цьому випадку людина, безпосередньо не задіяна в процесі інтерв'ю, стає певною мірою його співучасником, оскільки він все чує і бачить, а отже, пропускає її через свою свідомість. Тут споживач інформації осмислює і "переводить" почуте і побачене відповідно до свого світогляду, світовідчуття, світобачення.

У авторської програмі, головне завдання полягає у цьому, щоб інтерв'юер був цікавий співрозмовником. Інтерв'юер - окрема журналістська професія, хоча фрагменти інтерв'ю як форми журналістської праці присутні, практично переважають у всіх жанрах телевізійної журналістики: в репортажі, огляді чи коментарі тощо. Для інтерв'юера найважливішими якостями і водночас умовами успішної праці є два: вміння попередньо детально спланувати розмову з майбутнім співрозмовником та здатність до миттєвого реагування на несподівані повороти розмови.

Дмитро Гордон вважає, що інтервьюєру необхідно володіти темою (телевізійники кажуть зазвичай: "бути, у темі") для того щоб зуміти м'яко і ненав'язливо наполягти у своїй лінії розмови. Особливо важливим є останнє, якщо йдеться у прямому ефірі. Інтонації і загальна атмосфера великого інтерв'ю грають роль часом не меншу, ніж зміст розмови. Подолати штучність, нарочитість атмосфери, у якій насправді йдеться (присутність камери, освітлення і т.д.) самому, допомогти в тому подоланні співрозмовнику, встановити контакт, розуміння лише на рівні обміну поглядами - отже, створити умови для виконання завдання. Журналіст повинен завжди пам’ятати питання, які неприємні співрозмовнику, питання, що потенційно можуть розлютити його - усе це залишається наприкінці розмови. Будь-яка дія, розгортається на екрані, є видовищем. Журналістський текст іноді залежить від картинки. Властивості людського сприйняття такі, що зображення сприймається і усвідомлюється раніше, ніж звукове текстуальне наповнення телевізійної передачі. Нецікава, сіра картинка може зіпсувати найгеніальніший текст. Якщо підготовлений цікавий й важливий матеріал, потрібно зробити б усе, щоб відеоряд відповідав тексту: матеріал загалом від імені цієї стане лише краще. Глядацьке ставлення до телепередачі є основою оцінкою рівня передач: як і ринку, покупець, споживач завжди правий.

Герої програми «В гостях у Дмитрия Гордона» - люди, чиї імена на слуху і про кого багато чуток - найбільші політики, бізнесмени, зірки кіно і шоу-бізнесу, а також герої, про яких країна поки не підозрює, розкривають таємниці свого життя, відверто кажучи про найпотаємніше. Перлина програми - це розшифрована біографія легендарної особистості або реконструкція захоплюючого події очима його іменитих учасників. Рідкісні фото з приватних архівів, що мають історичну цінність, які, після комп'ютерного відновлення буквально «оживають» на екрані. І, звичайно, інтригуючі інтерв'ю-екскурсії безпосередньо на місці подій.