63

РЕФЕРАТ

Робота спеціаліста: 68 стр.,4 мал., 37 джерела.

Об’єкт дослідження: авторська програма, зокрема передача « В гостях у Дмитрия Гордона».

Мета роботи: визначення жанрово стильових особливостей медійного продукту, пошук спільних та відмінних ознак медійного продукту Дмитра Гордона.

Методи дослідження: використано загальнонаукові методи, котрі пояснюють що, найголовнішим жанром авторської програми є інтерв’ю. В медійному продукті Дмитра Гордона, існують чікті жанрово стильові особливості проєкту.

Структура роботи: дослідження складається зі вступу, де визначено інтервью – це головний жанр, який притаманний проектам Дмитра Гордона, тема роботи, її об’єкт і предмет, а також аналізування жанрового стилю авторської програми; трьох розділів, висновків і використаних джерел.

Перший розділ: «Історія виникнення авторської журналістики» присвячено розвитку авторської журналістики.

Другий розділ: «Результати аналізу» присвячено аналізу жанрово стильовим особливостям медійного продукту Дмитра Гордона.

Одержані результати та їх новизна: було розглянуто, що проєкти Дмитра Гордона мають свій особливий стиль випуску.

Ключові слова: ІНТЕРВ’Ю, ЖАНРИ ІНТЕРВ’Ю, АВТОРСЬКА ПРОГРАМА, МЕДІЙНИЙ ПРОДУКТ.

АННОТАЦИЯ

Тема дипломной работы: «Жанрово стилистическая особенность медийного продукта Дмитрия Гордона»

Объем: 67стр., 37 источника.

Объект исследования: интервью, авторская программа «В гостях у Дмитрия Гордона».

Цель роботы: проанализировать жанрово стилистические особенности медийного продукта Дмитрия Гордона.

Полученные результаты и их новизна: в ходе работы на примере конкретного медийного продукта доказано, что авторская журналистика придерживается своим жанрово стилистическим особенностям. Особое внимание уделено анализу программы «В гостях у Дмитрия Гордона».

Ключевые слова: ИНТЕРВЬЮ, ЖАНРЫ ИНТЕРВЬЮ, АВТОРСКАЯ ПРОГРАММА, МЕДИЙНЫЙ ПРОДУКТ.

ANNOTATION

Theme of diploma work: "Genre and stylistic features of the media product Dmitry Gordon".

Volume: 67 p., 37 sources.

Research object: interviews, the author's program "visiting Dmitry Gordon"

Purpose of roboti: to analyze the genre and stylistic features of the media product Dmitry Gordon.

Got results and their novelty: in the course of work on the specific example of the media product is proven that the author's journalism adheres to its genre and stylistic features. Special attention is given to the analysis of the program "guest is Dmitry Gordon". Keywords: INTERVIEW, GENRES, INTERVIEWS, AUTHOR's PROGRAM of the MEDIA PRODUCT.

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ І. ІСТОРІЯ ВИНИКНЕННЯ АВТОРСЬКОЇ ЖУРНАЛІСТИКИ

1.1.Визначення авторської журналістики

1.2.Авторське телебачення

1.3.Кульмінація розвитку авторського телебачення

1.4.Сучасне авторське телебачення

Висновок до розділу

РОЗДІЛ ІІ. ХАРАКТЕРИСТИКА МЕДІЙНОГО ПРОДУКТУ ДМИТРА ГОРДОНА

2.1.Інтервью як спосіб презентації героя

2.2.Інтервью-портрет в газеті

2.3.Авторська програма «В гостях у Дмитрия Гордона»

Висновок до розділу

РОЗДІЛ ІІІ. ОХОРОНА ПРАЦІ

3.1.Класифікація умов трудової діяльності та напруженість трудового процесу.

3.2.Небезпечні та шкідливі фактори, що впливають на робітника ЗМІ під час його роботи

3.2.1.Нормування санітарно-гігієнічних показників

3.2.2.Освітленність

3.2.3.Небезпека при роботі з ПК

3.2.4.Шум

3.2.5. Електробезпека та пожежна безпека у редакції

3.2.6. Рекомендації щодо покращення робочих умов в офісі

3.2.7.Важкість праці

Висновок до розділу

ВИСНОВОК

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП

Інтерв'ю - жанр публіцистики, що представляє собою розмова журналіста з політичним, громадським або іншим діячем з актуальних питань. У журналістиці нинішнього часу, коли в одиницю часу людина отримує величезну кількість найрізноманітнішої інформації, на перший план виходять інформаційні жанри. Традиційно до них відносять і інтерв'ю, жанрові особливості якого дозволяють читачеві, радіослухачеві і телеглядачеві читати, чути і бачити те, що бачив і чув журналіст-інтерв'юер, але як би «з перших рук». З іншого боку, інтерв'ю - різноманітний і непростий жанр, який посідає неоднозначну позицію, зокрема до жанрової системи. Тому визначення місця, займаного інтерв'ю в складною і різноманітною системі жанрів, актуально в сучасному світі, в умовах сучасної журналістики; тому визначення місця інтерв'ю в системі журналістських жанрів і є основною метою цієї роботи.

Актуальність дослідження

Об’єктом дослідження є публікації видання «Бульвар Гордона» та авторська програма «В гостях у Дмитрия Гордона». Період публікації та випуск програми, що аналізуються у роботі – півтора місяці ( лютий 2014р. (№10, №12, №18) – квітень випуски телепередачі 5 квітня 2014р, 18 квітня 2014р, 22квітня2014р, 25 квітня 2014р.).

Предметом дослідження є специфіка підбору тем для проведення інтерв’ю та їх жанрово стильові особливості. притаманний до жанру інтерв’ю, спираючись на проекти Д. Гордона («Бульвар Гордона», «В гостях у Дмитрия Гордона»).

Завдання:

• Розглянуто історію виникнення авторської журналістики;

• Прослідкувати розвиток авторської програми;

• Схарактеризувати медійний продукт Дмитра Гордона;

• Проаналізувати жанрово стильові особливості інтерв’ю.

Практичне значення роботи полягає у дослідженні та аналізі особливостей медійного продукту інтерв’ю

Дана робота складається із вступу, трьох розділів, висновків та списку використаних джерел.

У першому розділі розглянуто історію виникнення авторської журналістики, охарактеризовано кульмінацію розвитку авторського телебачення; розглянуто роль сучасної авторської програми.

У другому розділі позачергово схарактеризовано результати дослідження кожного випуску програми « В гостях у Дмитрия Гордона», зроблено узагальнений аналіз проектів Дмитра Гордона на основі яких прослідковано стильові особливості медійного продукту.

У висновках підведено підсумки дослідження та інтерпретовані одержані результати.

РОЗДІЛ І. ІСТОРІЯ ВИНИКНЕННЯ АВТОРСЬКОЇ ЖУРНАЛІСТИКИ

1.1.Визначення авторської журналістики

Журналістика — це складна багатокомпонентна і багатофункціональна система масової комунікації, яка органічно входить у соціальну систему суспільства в цілому. Як і будь-яка інша система, вона володіє певним набором компонентів матеріального, технологічного, ідейного і людського характерів та спрямувань. Кожен із цих компонентів відіграє свою функціонально-домінантну роль у системоформуючій площині власне журналістики.

Не ігноруючи матеріально-технологічні й ідейні компоненти журналістики, дослідники акцентують увагу на людському як визначальному. Він має кілька своїх складників: суб'єкт-організатор (власник, видавець, засновник ЗМІ) як основоположний елемент системи; журналіст як виробник масової інформації; аудиторія як споживач масової інформації. Відповідно до теорії соціальної відповідальності преси журналіста цей людський компонент "відповідальний" за формування потенційної аудиторії ЗМІ, її запитів до кількості й якості виробленої масової інформації, за характер громадської думки, за продюсерські концепції і типологічні модифікації як самих ЗМІ, так і їх журналістської продукції. Таким чином, категорія персональності, авторського самовиявлення є визначальною, феноменальною в самій суті людського компонента.

Притаманні авторському методу в журналістиці відкрита тенденційність і модальне педалювання суджень спрямовані на аргументацію доцільності чи необхідності тих чи тих соціальних дій. Із цього випливає виняткова роль автора, його, за відомим висловом М. Бахтіна, "формоутворювальна енергія

Отже, авторська журналістика - програма, позбавлена штампів і трафаретів, відзначена печаткою персонального таланту автора.

1.2. Авторське телебачення

Авторське телебачення як комунікативний феномен в Україні розквітло в другій половині 90-х рр. ХХ ст. на зламі двох концепцій ТБ, коли розуміння телебачення як мистецтва, поширене за часів СРСР, перестало бути актуальним, а орієнтири комерційних телекомпаній, декларовані формально, не були остаточно усвідомлені.

Цей феномен одразу привернув увагу науковців, як-то () Ось, декілька найсуттєвіших та найповніших визначень поняття, порівнявши та поєднавши які, ми матимемо змогу вивести власне універсальне поняття авторської програми. Так, Г.В. Лазутіна під «авторською програмою» журналіста розуміє «створення власного твору (програми, циклу програм) для електронної (радіо, телебачення) преси, при якому журналіст бере безпосередню участь в конструюванні та випуску цього твору, підбору теми, матеріалу та інформаційного приводу для нього».

Дослідником та журналістикознавцем В.Л. Цвік подає таке визначення: «Авторською програмою можна вважати той продукт журналістської діяльності, задумка та реалізація якого на 90% була проведена одним журналістом». ()

М.І. Калуцька визначає, що «авторський проект — це відвідуваний сайт, домашня сторінка, радіо або телепередача, яка створюється та підтримується зусиллям одного журналіста, і в якій з певною періодичністю з’являються певні результати його журналістської творчості».

За визначенням В.А. Моїсеєва «авторською програмою можна вважати лише таку програму, авторські права на яку журналіст має відповідно до чинного законодавства України».

Отже, у всіх визначеннях,що стосуються такої дефініції як авторська програма, йдеться про категорію персональності, що втілена в особистості автора журналістського твору , особистості унікальної та неповторної.

В основі авторської журналістики на телебаченні лежить яскраво виражений задум журналіста, його чітка позиція і пошук у галузі художньої форми програми.

Успіх авторської програми залежить від:

- точного визначення теми, точного потрапляння в жанр; - від збігу образу ведучого і способу передачі; - від сукупності художніх прийомів вербального і невербального спілкування, які зазвичай скорочують розрив з аудиторією; - від комплексу виразних засобів телебачення, включаючи композицію кадру, зміну планів, монтаж і т.д.

Авторська програма – телепередача, автор якої одночасно виступає в ролі її творця та ведучого, режисера, літературного та музичного редактора, коректора, а іноді і продюсера. Тобто автор телепередачі цілком та повністю відповідальний за її виробництво: сам знаходить тему, сам пише текст, іноді знаходить спонсорів. Відредагувати таку програму та вирішити, випускати її до ефіру чи ні, може тільки головний редактор або програмний директор.

Аналіз робіт зарубіжних та вітчизняних комунікативістів і журналістикознавців дає можливість окреслити специфіку творчої самореалізації в умовах телевізійного виробництва. Володіючи неабияким потенціалом впливу на широку аудиторію, ТБ накладає жорсткі обмеження на тих, хто задіяний у виробництві телевізійних творів. Обмеженість виражальних засобів телебачення, а також сучасна необхідність підпорядковувати власний задум до вимог рейтингу, робить авторство на ТБ явищем умовним, відмінним від поняття авторства, що перебуває в обігу інших форм мистецтва. Автором телевізійної програми є особа, яка узгоджує нюанси виробничого процесу, підпорядковує творчі задуми членів телегрупи власній концепції і презентує аудиторії цілісний твір, який, попри колективність творення, обов’язково несе відображення особистості автора. Автор у телевізійному виробництві постає творцем ідеї чи концепції, контролером її реалізації, відповідальним за ті «меседжі», які його програма посилатиме глядачеві під час її трансляції в ефірі.

Найчастіше автор проявляє власну позицію в розмовних жанрах, зокрема в ток-шоу, автором і ведучим яких, як правило, є одна особа. Водночас можливості персоніфікації інформації дозволили маркувати програми із популярними ведучими як авторські.

Жанри:

1. Монологові (усний публіцистичний нарис, есе, сатиричний монолог тощо). Ці жанри втратили колишню популярність. Глядачеві не хочеться напружуватися, він тяжіє до розважальності . Йому приємніше бути стороннім спостерігачем бесіди.

Монологи використовували В. Андроніков, Ю. Лотман. Жанр есе був представлений у В. Вульфа і Е. Радзинського.

2. Діалогові жанри (бесіда, дискусія, ток-шоу, тощо)

Діалог – найпопулярніший жанр на сучасному телебаченні.

Ведучі діалогових програм - завжди яскраво виражені індивідуальності. (Т. Кізяков «Поки всі вдома», Д. Дібров «Антропологія», Т. Товста і Дуня Смирнова «Школа лихослів'я» і т.д.) Краще приклади українських програм

3. Синтетичні жанри (нарис, творчий портрет, телезамальовка, художній тележурнал, публіцистичний жанр тощо).

Зазвичай це портретні та пейзажні замальовки, мовні характеристики, живі діалогові сценки, ліричні або публіцистичні відступи у вигляді авторських висловлень, або у вигляді проходів, статичні або динамічні кадри, різноманітні монтажно-композиційні прийоми.

Автор програми – це передусім унікальна особистість і яскраво виражена індивідуальність, здатна вільно розмірковувати і імпровізувати.

Автор-ведучий має багато спільного з телеведучий. У кожного телеведучого є свої прихильники, і чим їх більше, тим вище рейтинг програми. Спортивних коментаторів обожнюють, і з ними ж сперечаються до хрипоти. Глядачі дивляться на ведучих дискусійних передач, «круглих столів», теледебатів, як оркестранти на диригента. Ведучих телеігор полюбляють безмежно - вони знають відповіді на всі запитання! Ведучі ток-шоу можуть організувати скандал з будь-якої плітки.

Що стосується авторських передач, то була, наприклад, популярна програма «Здоров’я», яку вела авторитетний спеціаліст, на той момент заслуженим лікар Росії, а не професійна телеведуча Елеонора Білянчикова

Шнейдеров і Сенкевич вели програму «Клуб путешественников», Дроздов вів «В мире животных». Всі перлічені програми стали прообразом авторської передачі у пострадянському телевізійному просторі.

До речі, в індустрії телебачення багато талановитих і досить успішних людей, які прийшли в цю сферу з самих несподіваних професій. В епоху гласності Михайло Горбачов згодився на прямий ефір для громадян СРСР і США. Телеміст «Ленінград – Сіетл» став видатною сторінкою в історії журналістики й проривом у стосунках між двома країнами. Коли виникло питання, хто ж буде вести передачу в Ленінграді, згадали про Познера, який досконало знав обидві країни й прекрасно володів двома мовами. Так розпочалась його блискуча телевізійна кар’єра.

Дещо подібне можна сказати і про тенисиста Володимира Молчанова, якого важка травма змусила піти з великого спорта і прийти в журналістику. Його яскрава публіцистична програма «До и после полуночи» перетворила блискучого спортсмена на зірку. Журналіст Світлана Сорокіна за освітою – спеціаліст з ландшафтного дизайну, Микола Дроздов – біогеограф, Олександр Масляков, Леонід Якубович - інженери. У багатьох за плечима – великий життєвий досвід, самоосвіта. Без ерудиції, без знання ремесла, без таланта в цій професії робити нічого. І без відчуття команди - теж.

Авторська програма – явище складне, неоднозначне і на сьогоднішній день мало длсліджене. Багато спеціалістів намагалися дати тлумачення цього терміну, але так і не розкрили всієї суті та багатогранності вищезазначеного явища. Про це свідчать і перші спроби класифікувати авторські телепередачі в українському телевізійному просторі.

До першої групи належать інформаційно-аналітичні програми, наприклад, «Большая политика с Евгением Киселевым» на телеканалі «Інтер». Незважаючи на те, що випуски цих програм готує не сам ведучий, сюжети тут все одно «працюють» на авторський аналіз. Автор замовляє кореспондентам тему сюжету і сам визначає його направленість.

Друга група – публіцистичні програми. Це, наприклад, «Шустер Live» на ТРК «Україна». Предмет розмови становить найяскравіша подія тижня. Часто автор, проявляючи талант публіциста, находить найболючіші теми, які не обговорюються в ЗМІ. Мета телевізійної полеміки – не нав’язувати телеглядачам свою думку, а разом з експертами та гостями в студії відповісти на поставлені запитання. У таких умовах автор мусить уміти не тільки володіти ситуацією в студії, але й синтезувати, узагальнювати думки присутніх та складати загальну картину. Іноді автор приходить до висновків, несподіваних для нього самого. У результаті він змінює напрям бесіди й пропонує присутнім відповісти на непідготовлене заздалегідь питання.

Третя група - пізнавально-просвітницькі програми, де головне – евристична бесіда. Тут для автора важливо знайти правильний підхід до глядача, щоб зацікавити його темою, викликати бажання скористуватися порадами. Це, наприклад, «Школа доктора Комаровського» на «Інтері», «Жизнь среди жизни». Де?

Четверта група - розважальні програми як-то: «Караоке на майдані» Ігоря Кондратюка або «СВ-шоу» Андрія Данилка, «Джентельмен-шоу» Олега Філімонова Тут обирають найталановитіших співаків з народу, розповідають про особисте життя акторів, але при цьому інформацію супроводжують коментарями, в яких проявляється особисте ставлення ведучою до відтворюваного на екрані.

Проте класифікація авторських програм може бути продовжена, оскільки з’являються нові художньо-публіцистичні програми культурологічної спрямованості, які задовольняють потреби освіченого глядача, що прагне усвідомити себе як носія певної культури, певних духовних цінностей. Це передачі «Три цвета времени» або «Під знаком Нобеля» на КРТ. Автор і ведуча цих передач – кандидат філологічних наук і поетеса, випускниця Донецького національного університету Юлія Гаврилова. Її телепередачі – це усвідомлення нашого минулого й сучасності, залучення до найкращих надбань вітчизняної та світової культури в проекті телеканалу «Київська Русь». Взаємовідносини влади і культури, релігії і держави, особистості й суспільства, таланту і посередньості – такі теми обговорюються в студії. Ці запитання досить гострі й викликають неоднозначні думки, дискусії, суперечки.

Але є певні проблеми, що заважають розвитку подібних художньо-публіцистичних програм. Так, передачам зазвичай надається незручний час виходу в ефір. Наприклад, півгодинна передача «Три цвета времени» виходить на каналі «КРТ» у дуже пізній нічний час – близько 3 години ранку, що неймовірно ускладнює формування її глядацької аудиторії. Передача «Під знаком Нобеля» починається о 6.25 ранку. Особисто ми можемо ознайомлюватися з цими програмами виключно в інтернеті або завдяки застосуванню додаткових пристроїв – відеомагнітофона та цифрового диктофона, що має функцію запису радіопрограм, але такий спосіб підходить не багатьом.

Також серйозною перешкодою культурологічним телепроектам є відсутність будь-якої інформаційної підтримки з боку самих телеканалів. У анонсах майбутніх передач, що наполегливо (можна сказати, що й набридливо) переривають перегляд фільмів та програм, жодного разу не згадуються ні «Під знаком Нобеля», ні «Три цвета времени». Так само у спеціалізованих на подачі телепрограми та розширених анонсів та коментарів до неї виданнях не було матеріалів про культурологічні передачі. Для того, щоб подібні телепроекти не «тонули», так і не вийшовши у «велике плавання», їм потрібна бодай мінімальна інформаційна підтримка з боку самих телеканалів.