аграрне право

Правове становище фермерського господарства

ної ділянки членом фермерського господарства самому господарству як юридичній особі не припиняє права власності громадянина на цю ділянку, але тимчасово, на час перебування у членах даного фермерського господарства, позбавляє його права володіти та користуватися земельною ділянкою. Відповідно фермерське господарство набуває права володіння та користування зазначеною земельною ділянкою на той самий період на підставі закону. Воно також набуває статусу платника земельного податку за земельну ділянку, яка належить члену фермерськогогосподарства.Укладеннядоговоруорендиземельноїділянки чи іншого правочину між фермерським господарством та його членом як власником земельної ділянки законодавством не вимагається1.

Члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю). Їм передаються безоплатно у приватну власність із раніше наданих їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради. Земельні ділянки, на яких розташовано житлові будинки, господарські будівлі та споруди фермерського господарства, передаються безоплатно в приватну власність у рахунок земельної ділянки (паю).

Чинним законодавством передбачено, що члени фермерського господарства,якідо1січня2002р.одержалив постійнекористування або оренду земельну ділянку для фермерського господарства, мають переважне право на придбання (викуп) земельних ділянок до 100 га сільськогосподарських угідь, у тому числі до 50 га ріллі, у власність

зрозстроченням платежу до 20 років.

Уразі, коли фермерське господарство успадковується двома або більше спадкоємцями, земельна ділянка поділу не підлягає, якщо внаслідок її поділу утвориться хоча б одна земельна ділянка, менша за мінімальний розмір, встановлений для даного регіону.

На фермерське господарство, його членів покладаються такі обов’зки:використовуватиземельніділянкитількизаїхцільовимпризначенням;додержуватисявимогзаконодавствапроохоронудовкілля; сплачуватиподаткитазбори;непорушуватиправавласниківсуміжних земельних ділянок та землекористувачів; не допускати зниження родючості ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі; надавати

1 Див.:Науково-практичнийкоментардоЗаконуУкраїни«Профермерськегоспо- дарство» [Текст] / за ред. проф. М. В. Шульги. – К., 2004. – С. 35.

111

Розділ 8

відповідним органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування інформацію про стан і використання земель та інших природних ресурсів; додержуватися санітарних, екологічних та інших вимог щодо якості продукції; додержуватися правил добросусідства тавстановленихобмеженьу використанніземельі земельнихсервітутів;зберігати геодезичнізнаки,протиерозійніспоруди,мережізрошувальних і осушувальних систем.

Відповіднодовимогчинногозаконодавствафермерськегосподарство має право використовувати для потреб господарства загальнопоширені корисні копалини (пісок, глину, гравій, торф), лісові угіддя, водні об’єкти та прісні підземні води, що знаходяться на земельній ділянці фермерського господарства.

§4. Правовий режим майна фермерського господарства

Згідно зі ст. 190 ЦК України майном як об’єктом права власності та іншихцивільнихправвважаютьсяокремаріч,сукупністьречей,атакож майнові права та обов’язки. Термін «майно» застосовується в різних аспектах. По-перше, під майном розуміють річ чи сукупність речей вреальному,натуральномуїхстані.По-друге,цимтерміномвизначають сукупність прав, які належать конкретній особі. По-третє, сукупність майнових прав та обов’язків також позначається терміном «майно».

Якмайнофермерськогогосподарстванайчастішевиступаютьрізноманітні речі, котрі мають властивість задовольняти головним чином виробничі потреби самого господарства та його членів. Вони можуть створюватися працею членів фермерського господарства, тобто бути результатом їх діяльності (вироблена продукція, побудовані будівлі і споруди та ін.), або ж виступати як природні ресурсі в натуральному (природному) вигляді, наприклад, добуті корисні копалини місцевого значення, торф, лісові насадження, водні об’єкти тощо1.

За статтею 19 Закону України «Про фермерське господарство» до складу майна такого господарства (складеного капіталу) можуть входити: будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, цінні папери, продукція, вироблена господарством в результаті господарської

1 Див.:Науково-практичнийкоментардоЗаконуУкраїни«Профермерськегоспо- дарство» [Текст] / за ред. проф. М. В. Шульги. – С. 44.

112

Правове становище фермерського господарства

діяльності, одержані доходи, інше майно, набуте на підставах, не заборонених законом, право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також іншімайновіправа(в томучислінаінтелектуальнувласність),грошовікошти,якіпередаютьсячленамифермерськогогосподарствадойого складеного капіталу.

Майно фермерського господарства належить йому на праві власності.

У власності фермерського господарства може перебувати будь-яке майно, а саме: земельні ділянки, житлові будинки, господарські будівлі і споруди, засоби виробництва тощо, яке необхідне для ведення товарногосільськогосподарськоговиробництваі набуттяякогоувласність не заборонено законом.

Фермерське господарство має право відчужувати та набувати майно на підставі цивільно-правових угод.

Володіння, користування та розпорядження майном фермерського господарства здійснюються відповідно до його Статуту, якщо інше не передбачено угодою між членами фермерського господарства.

Член фермерського господарства має право на одержання частки майна фермерського господарства в разі його ліквідації або припинення членства у фермерському господарстві. Розмір частки та порядок її одержання визначаються Статутом фермерського господарства.

Майнові спори між фермерським господарством та його членами вирішуються судом.

Фермерськегосподарствонесевідповідальністьзасвоїмизобов’я­ заннями в межах майна, яке є власністю фермерського господарства. Головафермерськогогосподарствавідповідаєзапорушеннягосподарством кредитно-розрахункової і податкової дисципліни, санітарних і ветеринарних норм, правил, вимог щодо якості продукції та інших нормативно-правових актів, що регулюють здійснення господарської діяльності.

Фермерському господарству як цілісному майновому комплексу належать майно, передане до складаного капіталу, не розподілений прибуток, майнові та інші зобов’язання. За рішенням членів господарства відповідно до закону фермерське господарство як цілісний майновий комплекс може бути відчужене на підставі цивільноправових угод громадянами України, які мають право на створення

113

Розділ 8

фермерського господарства, або юридичним особам України для здійснення товарного сільськогосподарського виробництва. Громадяни, котрі придбали майно фермерського господарства як цілісного майнового комплексу на підставі цивільно-правової угоди, подають у встановленому порядку Статут фермерського господарства на державну реєстрацію1.

Фермерськегосподарствоякцілісниймайновийкомплекс(абойого частина)успадковуєтьсявідповіднодовимогцивільногозаконодавства України.

§5. Правове регулювання господарської діяльності фермерського господарства

Уринковій економіці господарювання здійснюється на умовах самоокупності та самофінансування. Тому фермерське господарство свою господарську діяльність здійснює в умовах самоокупності. Всі витрати господарство покриває за рахунок власних доходів та інших джерел,незабороненихзаконодавством.Господарствосамостійновизначаєнапрямкисвоєїдіяльності,спеціалізацію,організовуєвиробництво сільськогосподарської продукції, її перероблення та реалізацію, навласнийрозсудтаризикпідбираєпартнерів,утомучислііноземних. Воно має право вступати в договірні відносини з будь-якими юридичними або фізичними особами, органами державної влади та органами місцевого самоврядування. Спори, що виникають під час виконання договорів, укладених фермерським господарством, вирішуються відповідно до законодавства.

Фермерське господарство здійснює бухгалтерський облік результатів своєї діяльності, подає відповідним органам фінансову і статистичну звітність.

Господарство зобов’язане додержуватися встановлених згідно із законодавством екологічних, ветеринарно-санітарних правил і норм щодоякостівиробленоїпродукціїтаіншихвимог.Реалізаціясільськогосподарськоїпродукції,щовиробляєтьсяфермерськимгосподарством, на вітчизняному ринку та її поставки на експорт, а також розрахунки

1 Див.: Аграрне право України [Текст] / за ред. проф. О. О. Погрібного. – С. 298.

114

Правове становище фермерського господарства

з українськими та іноземними партнерами здійснюються відповідно до законодавства України.

Фермерськігосподарстваразомзіншимисільськогосподарськими товаровиробниками мають право створювати обслуговуючі сільськогосподарські кооперативи, спілки, інші об’єднання, а також бути засновниками (учасниками) господарських товариств.Створенізаучастю фермерських господарств обслуговуючі сільськогосподарські кооперативи не є прибутковими.

З метою здійснення ефективної господарської діяльності фермерське господарство на підставі укладеного договору має право одержати в банківській установі довгострокові та короткострокові кредити. Кредитуваннягосподарстваздійснюєтьсяпідзаставумайна.Відповідно до положень Закону України від 5 червня 2003 р. «Про іпотеку» кредитможебутинаданийпідзаставуземельнихділянокгосподарства, поручительство та інші види забезпечення зобов’язань1.

Під заставу майна можуть прийматися саме фермерське господарство як цілісний майновий комплекс, окремі товарно-матеріальні цінностіаборечі,щодоякихможутьвиникатицивільніправатаобов’язки. Відсотки за використання кредитів, наданих фермерському господарству, можуть сплачуватися із коштів Українського державного фонду підтримки фермерських господарств, якщо на їх поновлення в Державному бюджеті України передбачено відповідні фінансові ресурси. Фермерське господарство несе повну відповідальність за додержання умов кредитних договорів і розрахункової дисципліни2.

На свій вибір фермерське господарство має право відкрити в банківській установі поточні та депозитні рахунки. Господарство самостійно розпоряджається власними коштами, визначає розмір ліміту залишку готівки, на поточні витрати, що знаходяться в його касі.

За згодою господарства за рішенням суду та у випадках, передбачених чинним законодавством, крім платежів до бюджету, може здійснюватися списання коштів із поточних та депозитних рахунків фермерського господарства.

Фермерське господарство сплачує податки. Його оподаткування має свої особливості. Відповідно до чинного законодавства3 прибуток

1Відом. Верхов. Ради України. – 2003. – № 38. – Ст. 313.

2Аграрне право України [Текст] / за ред. проф. О. О. Погрібного. – С. 301.

3 ЗаконУкраїнивід28грудня1994р.«Прооподаткуванняприбуткупідприємства» (в ред. Закону від 22 травня 1997 р.) [Текст] // Відом. Верхов. Ради України. – 1997.

– № 27. – Ст. 181.

115

Розділ 8

новостворенихфермерськихгосподарств, якийодержановідїхгосподарської діяльності, звільняється від оподаткування строком на вісім років, а у трудонедостатніх населених пунктах — на п’ять років.

Відповідно до положень Закону України від 3 липня 1992 р. «Про платузаземлю»1 (вредакціїЗаконувід19вересня1996р.)фермерські господарства звільняються від плати за землю протягом трьох років, а в трудонедостатніх населених пунктах — п’яти років з часу передання земельної ділянки у власність новостворених фермерських господарств.

НаперіоддіїЗаконуУкраїнивід17грудня1998р.«Профіксований сільськогосподарськийподаток»2 фермерськегосподарствоможебути платником фіксованого сільськогосподарського податку. Останній справляється з одиниці земельної площі. Він складається з низки податків і зборів, перелік яких закріплено у ст. 1 Закону України «Про фіксований сільськогосподарський податок».

Згіднозчиннимзаконодавствомфермерськегосподарствоздійснює страхування майна, власником якого воно є3.

Відповідно до вимог чинного законодавства держава гарантує додержання і захист майнових та інших прав і законних інтересів фермерського господарства. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють контроль за діяльністю фермерського господарства.Незаконневтручаннявгосподарськудіяльністьфермерського господарства органів державної влади або органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб забороняється. За чинним законодавствомзбитки,заподіяніфермерськомугосподарствунеправомірним втручанням в його діяльність, підлягають відшкодуванню.

У фермерському господарстві трудові відносини виникають на основі праці його членів. Господарство також має право залучати до роботи в ньому інших громадян за трудовим договором, якщо цього вимагає виробнича потреба. Трудові відносини членів фермерського господарстварегулюютьсяСтатутомгосподарства.Трудовівідносини громадян, які залучені до роботи в ньому за трудовим договором, регулюютьсязаконодавствомпропрацю.Зтакимигромадянамиукладається трудовий договір у письмовій формі. Як членам фермерського

1Відом. Верхов. Ради України. – 1996. – № 45. – Ст. 238.

2Там само. – 1999. – № 5–6. – Ст. 39.

3 Закон України від 7 бер. 1996 р. «Про страхування» [Текст] / в ред. Закону від 4 жовт. 2001р.). – 2002. – № 7. – Ст. 50 та ін.

116

Правове становище фермерського господарства

господарства, так і громадянам, що працюють у ньому за трудовим договором, видається трудова книжка. Ведення трудових книжок уфермерськомугосподарствіздійснюєтьсязгідноз вимогамичинного законодавства про працю.

Наголовуфермерськогогосподарствапокладаєтьсяобов’язокщодо створення безпечних умов праці як членам господарства, так і громадянам, які працюють за трудовим договором. Голова фермерського господарствазабезпечуєдодержаннявимогтехнікибезпеки,пожежної безпеки, виробничої гігієни та санітарії.

Розмір оплати праці і тривалість щорічної відпустки громадян, які працюють у фермерському господарстві за трудовим договором, не повинні бути меншими за закріпленими законодавством розмір мінімальної заробітної плати і тривалість щорічної відпустки.

Членифермерськогогосподарстваігромадяни,якіпрацюютьуньому за трудовим договором, підлягають загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню і пенсійному забезпеченню в порядку, встановленомучиннимзаконодавством1.Фермерськегосподарствопідлягаєобов’язковійреєстраціїякплатниквнесківназагальнообов’язкове державне соціальне страхування в органах Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, Фонду загальнообов’язкового державногосоціальногострахуваннявіднещаснихвипадківнавиробництвіта професійних захворювань України.

Уфермерському господарстві час роботи членів господарства

іосіб, які працюють у ньому за трудовим договором, зараховується до загальнообов’язкового і безперервного стажу роботи на підставі записів у трудовій книжціта відомостей, що підтверджують сплату вне-

1 ЗаконУкраїнивід5листоп.1991р.«Пропенсійнезабезпечення»[Текст]//Відом. Верхов. Ради України. –1992. – № 3. – Ст. 10; Закон України від 26 черв. 1997 р. «Про збірнаобов’язковедержавнепенсійнестрахування»[Текст]//Тамсамо.–1997.

–№ 37. – Ст. 237; Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вер. 1999 р. [Текст] // Там само. –1999.

–№ 46–47. – Ст. 403; Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 2 бер. 2000 р. [Текст] // Там само. – 2000.

–№ 22. – Ст. 171; Закон України від 18 січ. 2001 р. «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами зумовленими народженням та похованням» [Текст] // Там само. – 2001. – № 14.

–Ст. 71.

117

Розділ 8

сків на соціальне страхування. Призначені пенсії виплачуються працівникам фермерського господарства у повному розмірі без урахування одержуваного заробітку.

За шкоду, заподіяну членам і громадянам, які працюють у фермерському господарстві за трудовим договором, каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я, пов’язаним з виконанням ними своїх трудових обов’язків, господарство несе матеріальну відповідальність. Трудові спори у фермерському господарстві вирішуються в судовому порядку.

§6. Підстави та порядок припинення діяльності фермерського господарства

Діяльність фермерського господарства припиняється у разі:

–реорганізації фермерського господарства;

–ліквідації фермерського господарства;

–визнання фермерського господарства неплатоспроможним (банкрутом);

–якщо не залишається жодного члена фермерського господарства або спадкоємця, який бажає продовжити діяльність господарства.

Діяльністьфермерськихгосподарствякюридичнихосібможебути припинена шляхом реорганізації чи ліквідації. Реорганізація чи ліквідація — способи припинення діяльності юридичних осіб. При реорганізаціїзавждиприсутнійправонаступник,доякогопереходятьправа та обов’язки фермерського господарства, що реорганізується. У разі

жліквідації юридичної особи такого правонаступництва не відбувається.

Реорганізаціяфермерськогогосподарствавідбуваєтьсязарішенням самого господарства і може здійснюватися у формі приєднання, злиття, поділу, виділення та перетворення1.

Визнання фермерського господарства неплатоспроможним (банкрутом) означає його неспроможність задовольнити претензії кредиторів і виконати свої зобов’язання перед бюджетом (державою).

1 Див.:Науково-практичнийкоментардоЗаконуУкраїни«Профермерськегоспо- дарство» [Текст] / за ред. проф. М. В. Шульги. – С. 82.

118

Правове становище фермерського господарства

Рішення про припинення діяльності фермерського господарства приймаються:

–власником у разі реорганізації або ліквідації фермерського господарства — відповідно до закону та Статуту фермерського господарства;

–у разі, якщо не залишається жодного члена фермерського господарства або спадкоємця, який бажає продовжити діяльність господарства у порядку, встановленому законом;

–у разі банкрутства фермерського господарства — відповідно до закону.

Спори про припинення діяльності фермерського господарства вирішуються судом.

Кошти, одержані від продажу майна фермерського господарства, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у порядку, встановленомуЗакономУкраїнивід14травня1992р.«Провідновленняплатоспроможності боржника або визнання його банкрутом»1.

Майно, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, розподіляється між членами фермерського господарства відповідно до його Статуту.

Спорищодорозподілумайнафермерськогогосподарства,якеприпинило свою діяльність, вирішуються судом.

У разі припинення діяльності фермерського господарства до закінчення строку надання господарству податкових пільг господарство сплачує до бюджету за весь період його діяльності суму податку, обчислену в розмірі, встановленому для фермерського господарства.

1 Відом. Верхов. Ради України. – 1992. – № 31. – Ст. 440.

119

Розділ 9

Правове становище державних та комунальних сільськогосподарських підприємств

§1. Поняття і особливості правового становища державних та комунальних

сільськогосподарських підприємств

Вумовах ринкових відносин в інтересах всього суспільства під контролемдержавизавждимаєзнаходитисядіяльністьспеціалізованих сільськогосподарських підприємств. Держава повинна не тільки контролювати,айсприятирозвитковіїхдіяльності.Відтого,наякому етапі розвитку перебувають племінне тваринництво (створення племінних тварин, виведення нових порід сільськогосподарської худоби) та рослинництво (виведення та вирощування елітних сортів сільськогосподарських культур), залежать збільшення обсягів виробництва продукції рослинного та тваринного походження, підвищення її конкурентоспроможності на внутрішньому і світовому ринках. У цьому разі держава виступає гарантом прав виробників та споживачів конкретної сільськогосподарської продукції. Держава і в подальшомуповиннасприятирозвитковітакихпідприємствваграрному секторі економіки, оскільки головним завданням цих підприємств

єзабезпечення продовольчої безпеки та незалежності країни.

На основі державної власності функціонують такі державні сільськогосподарські підприємства: сільськогосподарські науководослідні установи; дослідні господарства навчальних та наукових закладів; державні сортовипробувальні станції та сортоділянки; племенні спецгоспи та конезаводи; господарства, які займаються вирощуванням лікарських рослин та елітних сортів насіння, тощо. На початок 2009 р. в Україні налічувалося приблизно 964 сільсько­

120