- •§ 2. Предмет загальної теорії держави і права
- •§ 3. Місце загальної теорії держави і права в системі юридичних та інших суспільних наук
- •§ 1. Розмаїття концепцій (теорій) походження держави
- •§ 4. Ознаки держави, які відрізняють її від самоврядування первіснообщинного ладу
- •§ 1. Ознаки та поняття держави
- •§ 3. Державний суверенітет
- •§ 4. Типологія держави
- •§ 1. Особливості становлення та формування концепції громадянського суспільства
- •§2. Поняття та ознаки громадянськогосуспільства
- •§ 3. Поняття та структура політичної системи суспільства
- •§ 4. Партії в політичній системі
- •§ 5. Місце держави в політичній системі суспільства
- •§ 2. Класифікація функцій держави
- •§ 3. Внутрішні функції держави »
- •§ 4. Зовнішні функції держави
- •§ 5. Правові форми і методи здійснення функцій держави
- •§ 1. Поняття і структура форми держави
- •§ 2. Форма правління держави
- •§ 3. Форми державного устрою
- •§ 1. Поняття і соціальна цінність
- •§ 2. Форми демократії
- •§ 3- Інститути і суб'єкти демократії
- •§ 4. Принципи демократії
- •§ 5. Функції демократії
- •§ 7. Демократія в умовах України
- •§ 1. Механізм держави і його структура
- •§ 2. Поняття державного апарату і його ознаки. Державні органи і їх види
- •§ 3. Принципи організації і діяльності державного апарату. Поділ державної влади
- •§ 4.Загальна характеристика, функції
- •§ 5. Організація здійснення влади на місцях. Взаємодія місцевих державних органів з органами місцевого самоврядування
- •§ 6. Державна служба і її види. Державний службовець, посадова особа
- •§ 1. Поняття прав і свобод людини і громадянина, їх загальна характеристика. Обов'язки людини і громадянина
- •§ 2. Права і свободи людини і громадянина в їх історичному розвитку
- •§ 3. Види прав, свобод і обов'язків людини і громадянина. Їх система в Конституції України 1996 року
- •§ 4. Гарантії прав і свобод людини і громадянина в демократичній правовій державі
- •§ 1. Концепція правової держави: історія виникнення та розвитку
- •§ 2. Поняття і ознаки правової держави
- •§ 3. Поняття і ознаки соціальної держави
- •§ 1.Теорії походження права
- •§ 2. Соціальні норми первіснообщинного ладу, їх види і функції
- •§ 4. Відмінності права від соціальних норм первіснообщинного ладу
- •§ 1. Головні підходи до праворозуміння
- •§ 2. Поняття і різні прояви права
- •§ 3. Ознаки права
- •§ 5. Співвідношення права і форм його зовнішнього прояву
- •§ 1. Поняття, риси і класифікація
- •§ 3. Загальноправові принципи
- •§ 4. Міжгалузеві й галузеві принципи
- •§ 1. Поняття відносної самостійності права
- •§ 2. Право і економіка
- •§3. Право і політика
- •§ 1. Правові системи сучасності і критерії їх класифікації
- •§ 2. Романо-германська правова система
- •§ 3. Англо-американська правова система
- •§ 4. Релігійно-традиційна правова система
- •§ 1. Поняття, загальні риси і види соціальних норм
- •§ 2. Співвідношення технічних і правових норм
- •§ 3. Право і мораль
- •§ 4. Право і звичай
- •§ 5. Корпоративні норми, їх особливості і взаємодія з правом
- •§ 1. Поняття, риси, структура та функції правосвідомості
- •§ 2. Види правосвідомості
- •§ 3. Правосвідомість і право. Роль правосвідомості в правотворчості(правоустановленні) і правореалізації
- •§ 5. Поняття та види деформації
- •§ 1. Поняття системи права
- •§ 2. Предмет і метод правового
- •§ 3. Структура системи права
- •§4. Публічне і приватне право
- •§ 5. Галузі вітчизняного права
- •§ 7. Структура вітчизняного законодавства
- •§ 8. Фактори формування та розвитку системи законодавства
- •§ 9. Співвідношення між нормами
- •§ 2. Структура норми права
- •§ 4. Інші види правових норм
- •§ 5. Співвідношення норми права і статті нормативно-правового акта
- •§1. Поняття і види форм права
- •§ 2. Ознаки нормативного правового акта і вимоги до нього
- •§ 3. Поняття, ознаки, види законів
- •§ 4. Порядок прийняття законів в Україні
- •§ 5. Підзаконні нормативні правові акти
- •§ 6. Дія нормативно-правових актів у часі
- •§ 7. Дія нормативних правових актів в просторі і за колом осіб
- •§ 8. Колізії в законодавстві
- •§ 1. Етапи процесу правоутворення
- •§ 3. Стадії створення нормативно-правових актів
- •§ 4. Законодавча техніка: поняття і види
- •§ 5. Систематизація нормативно-правового матеріалу
- •§ 1. Поняття і риси правових відносин
- •§ 3. Суб'єкти правових відносин, їх види. Поняття юридичної особи
- •§ 4. Суб'єктивні права, правомочність і юридичні обов'язки суб'єктів права
- •§ 5. Поняття і види об'єктів правових відносин
- •§ 1. Поняття і види правової поведінки
- •§ 3. Правопорушення: поняття і юридичні ознаки. Склад і види правопорушень
- •§ 1. Поняття реалізації правових норм
- •§ 2. Застосування норм права
- •§ 3. Стадії застосування нормативних приписів
- •§ 4. Основні вимоги правильного
- •§ 5. Акти правозастосування, їх види
- •§ 6. Прогалини в праві і засоби їх подалання та усунення
- •§ 1. Поняття тлумачення норм права
- •§ 2. Способи тлумачення норм прав
- •§ 3. Офіційне і неофіційне тлумачення норм права
- •§ 4. Правотлумачні (інтерпретаційні) акти, їх види
- •§ 5. Тлумачення норм права за обсягом їх правового змісту
- •§ 1. Поняття законності як багатоаспект-ного суспільно-правового явища. Законність і демократія
- •§ 2. Функції законності
- •§ 3. Поняття правопорядку
- •§ 4. Співвідношення права, законності
- •§ 5. Гарантії законності і правопорядку
- •§ 1. Поняття правового регулювання
- •§ 2. Способи, методи та типи правового регулювання. Правовий режим
- •§ 3. Види правового регулювання
- •§ 4. Механізм правового регулювання
- •§ 6. Ефективність правового регулювання
- •§ 1. Система і функції юридичної науки з
§ 3. Офіційне і неофіційне тлумачення норм права
Як було вже сказано, тлумачення — це діяльність, пов'язана з осмисленням змісту правових норм, що може здійснюватися будь-яким суб'єктом-інтерпретатором (на науковому, професійному чи побутовому рівні) і відбиває результати його мислення. Залежно від суб'єктів права тлумачення норм права може бути офіційним або неофіційним, може певним чином зобов'язувати чи не зобов'язувати інших суб'єктів права до певної поведінки через зроблені висновки.
Тлумачення вважається офіційним, якщо воно здійснюється спеціально уповноваженим компетентним органом, державним службовцем чи посадовою особою на підставі службового обов'язку, а результати роз'яснення набувають офіційного значення (часто мають обов'язковий характер, тобто суб'єкти право-застосовної діяльності та інші суб'єкти права повинні використовувати зміст норми права в точному його розумінні, так, як викладений він в офіційному інтерпретаційному акті). Залежно від того, на яке коло осіб розраховане офіційне тлумачення, воно може бути двох видів: нормативне й казуальне. Нормативне тлумачення призначене для поширення його на невизначене коло осіб і випадків. Воно має абстрактний характер, тобто його не пов'язують 378
ТЛУМАЧЕННЯ НОРМ ПРАВА
з конкретною ситуацією, суб'єктом чи обставинами, а пов'язують з ситуаціями типовими, такими, що часто виникають у житті. Отже, результат нормативного тлумачення поширюється на певні види суспільних відносин, які врегульовані нормою права, і передбачає багаторазовість застосування. Навпаки, результат казуального (індивідуального) тлумачення має відношення тільки до застосування норми щодо конкретного випадку. Воно має значення лише для вирішення «казусу», конкретної юридичної справи, суб'єктами правозастосовної чи іншої юридичної діяльності і є обов'язковим тільки у зв'язку з розв'язанням цієї справи.
Повернемось до роз'яснень нормативного характеру. Офіційне нормативне тлумачення (роз'яснення) має такі основні різновиди: аутентичне і легальне.
Аутентичне тлумачення — це роз'яснення, яке здійснюється тим органом, що видав норму, яка підлягає тлумаченню (тобто це авторське офіційне тлумачення).
Легальне тлумачення — це роз'яснення, що походить від спеціально уповноваженого органу щодо нормативних актів, які видані іншими нормотворчими органами. Таке тлумачення називають ще делегованим. Право тлумачити закон є у всіх, але повноваження органів і посадових осіб, що мають право офіційно роз'яснювати смисл закону, закріплений у відповідних нормативно-правових актах. Наприклад, п. 2 ст. 150 Конституції України відносить офіційне тлумачення Конституції України та законів України до компетенції Конституційного Суду України. Відповідно до Закону України «Про судоустрій України» Пленум Верховного Суду України дає роз'яснення судам з питань застосування чинного українського законодавства. Згідно з Законом України «Про господарські суди України» Президія Вищого господарського суду України дає роз'яснення господарським судам з питань практики застосування законодавства України, що регулює відносини в господарській сфері і порядок розв'язання господарських спорів.
Оцінюючи правову природу результатів офіційного тлумачення, що здійснюється вищими судовими органами, слід нагадати деякі принципові положення:
а) судові органи не наділені законотворчою функцією;
б) джерелом, що дає привід до видання актів нормативного тлу мачення, є у за гальнення практики розв'язання справ су довими органами (згідно з вищенаведеними законами Пленум Вер ховного Суду «розглядає матеріали узагальнення судової практи-
379
РОЗДІЛ ХХУ
ТЛУМАЧЕННЯ НОРМ ПРАВА
ки і статистики...»; Президія Вищого господарського суду «розглядає матеріали узагальнення практики, аналізує статистику»);
в) приводами та причинами видання актів роз'яснень вищих судових органів держави є типові помилки кваліфікації, порушення процедури застосування нормативно-правових актів, нерідко зумовлених саме відсутністю єдності в розумінні змісту законів, що застосовуються, та ін.;
г) зміст судових роз'яснень звичайно зводиться до рекомендацій того, як слід розуміти термінологію, смисл норми, як кваліфікувати юридичні факти, як саме застосовувати закон;
ґ) акти роз'яснення містять правила, які вказують на певне розуміння законів; вони не можуть містити в текстах нічого нового, що не входить до змісту норми, що тлумачиться, тобто не повинні містити нормативної новини; за їх допомогою не можуть змінюватися, доповнюватися чи скасовуватися закони, а лише має розкриватися їх зміст у повному обсязі.
Особливість правової природи актів офіційного легального тлумачення полягає в тому, що чинність офіційного тлумачення поширюється на необмежене коло суб'єктів права. Наприклад, роз'яснення Пленуму Верховного Суду України поширюється не тільки на діяльність суддів та їх правозастосовні акти, а й слідчих, суб'єктів, які здійснюють дізнавальну діяльність, інших службових осіб.
Офіційне тлумачення може бути також і казуальним, тобто обов'язковим для даної справи. Це, як правило, таке тлумачення, що здійснюється в межах компетенції і повноважень правоза-стосовчих органів. Тут розрізняють: тлумачення органу, що застосовує в певній процедурі норми права (воно відображене в акті застосування права), й тлумачення органу, що перевіряє законність та обґрунтованість акта застосування права.
Неофіційне тлумачення переважно має загальний характер, але може бути й індивідуальним. За суб'єктами тлумачення воно може бути побутовим, професійним, доктринальним (спеціально-пояснювальним).
Побутове тлумачення постає в усіх випадках, коли особа осмислює зміст правових норм з метою їх використання, виконання, дотримання або просто розширення кола своїх знань.
Професійне тлумачення — це тлумачення, яке здійснюють практичні працівники для професійного використання його результатів у процесі застосування ними правових норм.
380
Доктринальне тлумачення — це тлумачення, що дається в науково-практичних коментарях до законодавства, в працях вченихюристів.
Усі форми неофіційного тлумачення правових норм не мають обов'язкової сили, їх фактичне значення зумовлюється авторитетом й обізнаністю інтерпретатора з питань правознавства та рівнем переконливості. Але всі вони мають певний вплив на різні види юридичної практики і підпорядковані кінцевій меті — досягти однаковості розуміння змісту правових норм різними суб'єктами юридичної діяльності для ефективної реалізації нормативних приписів.