Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Теория государства и права ред. Цвик.doc
Скачиваний:
63
Добавлен:
22.03.2015
Размер:
2.94 Mб
Скачать

§ 8. Фактори формування та розвитку системи законодавства

Фактори формування та розвитку системи законодав­ства це сила, яка визначає її зв'язок з іншими соціальними явищами, її зміст, форму і, як результат, ефективність пра­вовою регулювання. Вплив кожного з цих факторів на формуван­ня і розвиток законодавства не рівнозначний. Одні з них мають домінуюче значення на час появи (зародження) закону, інші більше пов'язані з процесом його реалізації (фактори зворотного зв'язку). Суттєво і те, що вплив кожного фактора залежить і від природи самого законодавчого акта, галузі та інституту законо­давства, від того місця, яке вони посідають. Так, наприклад, на конституційне і адміністративне законодавство сильніше вплива­ють політичні фактори, на цивільне — економічні, на трудове —

соціальні.

Для того щоб з'ясувати міру впливу різних факторів на фор­мування і розвиток законодавства доцільно провести їх кла­сифікацію. Фактори, які визначають процес формування та роз­витку системи законодавства в цілому на значному проміжку історичного розвитку суспільства і держави, становлять окрему

групу. Це:

1) співвідношення політичних сил на час виникнення форми держави (її конституювання). Зокрема, заснування інституту президента обумовлює виникнення такого елемента системи за­ конодавства, як президентські укази; затвердження федератив­ ного устрою об'єктивно веде до виникнення загального федера­ тивного законодавства і законодавства суб'єктів федерації (рес­ публік, штатів, провінцій та ін.);

  1. стан розвитку економічних, політичних, соціальних та інших відносин, який може викликати до життя як окремі зако­ нодавчі акти, так і цілі галузі законодавства, постійно штовхає за­ конодавця до змін, доповнень або скасування чинних норматив­ но-правових актів;

  2. становище держави на міжнародній арені (зовнішній фак­ тор). Політика замкнутості держави веде до самобутності, відри­ ву законодавства від інших національних систем права. Політика ж відкритості, орієнтованість держави на інтеграцію у світові економічні, політичні та інші процеси є передумовою необхід­ ності дотримуватися міжнародно-правових стандартів правового регулювання, особливо у сфері прав і свобод людини.

273

РОЗДІЛ XVIII

Нині міжнародне право та іноземне законодавство набули значного впливу на формування розвитку права та законодавства в Україні. А конституційне визнання пріоритету норм міжнарод­ного права посилює цю детермінацію. Однак, орієнтуючись на них, не слід бездумно копіювати зарубіжні концепції, прямо за­позичувати нормативні тексти, беззаперечно приймати «правові послуги» зарубіжних експертів, оскільки це призводить до появи штучних правових конструкцій, які не мають реальних коренів в українській дійсності і, як наслідок, не спрацьовують на практиці.

Залежно від характеру впливу на процес формування та розви­ток системи законодавства фактори можна поділити на три групи.

Перша група — це фактори, які визначають предмет законо­давчого регулювання. їх особливістю є те, що вони здебільшого перебувають поза межами системи законодавства, що, проте, не зменшує їх значення. Саме вони містять первинні імпульси, які йдуть від суспільства і держави. Так, наприклад, проведення ре­форм в економічній сфері в Україні обумовили прийняття вели­кого блоку законів, спрямованих на регулювання нового право­вого режиму власності, статусу господарських суб'єктів (підпри­ємств, бірж, банків тощо), фінансових і податкових відносин.

Друга група факторів виражає позиції учасників законодавчої діяльності. Вони відбивають її суб'єктивний бік, оскільки є діяль­ністю суб'єктів законодавчої ініціативи, лобізму, дією політичних партій, фракцій, участю консультантів, експертів тощо. Головне, що визначає позицію цих суб'єктів, є їхній інтерес, якому вони намагаються або надати законодавчу форму або ж, навпаки, пе­решкодити законотворчості.

Третю групу становлять фактори суто юридичного характеру. В них знаходять свій вияв притаманні системі законодавства прин­ципи побудови і функціонування, внутрішньосистемні зв'язки і за­лежності (наприклад, залежність законів від Конституції, а підза-конних нормативно-правових актів — від законів тощо). Визна­чальним тут є взаємозв'язок системи права і системи законодав­ства. Чим повніше сприйматиметься зміст права законодавством, тим ефективнішим буде правове регулювання. Важливу роль віді­грають тут фактори, які визначають характер процесуальних дій. Одні з них проявляють себе на стадії зародження, підготовки і прийняття законів (вибір засобів правового регулювання, правово­го забезпечення, тиск суспільної думки, дії різних політичних сил тощо), інші — на стадії реалізації закону (розуміння законів і під-законних актів населенням, їх підтримка або відчуження, опір опозиції, виконання або невиконання посадовими особами, орга-

274

СИСТЕМА ПРАВА І СИСТЕМА ЗАКОНОДАВСТВА

:нами держави, громадянами). Останні перелічені фактори вико­нують функції зворотного впливу на діяльність законодавця, спо­нукають його до удосконалення, зміни, систематизації чинного законодавства.

Важливу роль відіграє розвиток юридичної науки, яка повин­на охоплювати своїм дослідницьким полем природу кожного з факторів, що впливає на формування та розвиток права і законо­давства, сприяти відпрацюванню механізмів їх впливу на законо­давчий процес.

Якщо взяти за основу (критерій) таку властивість законодавст­ва, як його стабільність, то фактором, що сприятливо діє на нього, можна назвати загальну обстановку в країні, яка є не чим іншим, як рівнодіючою багатьох, більш конкретних факторів, таких як: стійкість і високий авторитет влади; поступовий розвиток еко­номіки і соціальної сфери; збалансованість системи законодавст­ва і відсутність суперечностей між її галузями та інститутами; послідовна і цілеспрямована дія закону як способу вирішення політичних, економічних, соціальних та інших завдань; високий престиж права; реальне визнання верховенства права і закону; неухильне додержання правових приписів і норм тощо.

Законодавець своїми діями повинен сприяти збільшенню «по­зитивного» заряду факторів, оскільки зменшення його значно погіршує потенціал законодавства і обмежує рамки його дії, спричиняє появу суперечливого, неупорядкованого нормативно-правового матеріалу, що призводить до неефективності правово­го регулювання.