3.2. Політичний та соціально-економічний устрій колоній

За словами давньогрецького філософа Платона греки розташовувалися навколо морів «як мурахи чи жаби навколо болота». Римський оратор Цицерон порівняв грецькі міста зі смужкою «підшитою до обширної тканини варварських полів» [36, с. 120].

Міста були добре укріпленими фортецями, у центрі яких розташовувалася агора, або ринкова площа. Тут не лише велася жвава торгівля, але і збиралися дорослі чоловіки, щоб поговорити про політику і культуру. Навколо агори знаходилися будівлі органів управління, храми, суди, гімназії, жертовники, священні гаї, державна скарбниця. Житло розміщувалося кварталами відповідно до плану. Поряд з містом знаходився цвинтар – некрополь. Міста оточувались міцними оборонними стінами з баштами. Грецькі міста були упорядкованими, мали спеціальні гідросистеми, в яких вода подавалась керамічним водопроводом, широкі вулиці завжди були чистими.

Більшість північнопричорноморських полісів була рабовласницькими демократичними або аристократичними республіками (лише Боспорська держава була монархією), де раби , жінки та іноземці не мали прав громадянства (лише за певні заслуги іноземці могли отримати певні права). Громадянство мали, як і на батьківщині, тільки вільні дорослі чоловіки. Найвищими органами законодавчої влади були народні збори («народ») і рада. В народних зборах брали участь лише повноправні громадяни, які вирішували питання зовнішньої політики, оборони, грошового обігу, забезпечення населення продовольством, надання привілеїв купцям, громадянських прав деяким особам тощо. Рада готувала ті або інші питання до розгляду на зборах, контролювала дії виконавчої влади, перевіряла ділові якості кандидатів на державні посади. Виконавча влада складалась з різних колегій – магістратур або окремих службових осіб – магістратів. Звичайно найбільшими правами користувалися колегії архонтів, які скликали народні збори, керували іншими колегіями, стежили за станом фінансів. Існували спеціальні колегії, котрі займалися виключно фінансовими або військовими справами (колегія стратегів), торгівлею (колегія агораномів), благоустроєм міста (колегія астиномів) та ін. Окремі магістрати керували конкретними міськими закладами (гімнасіархи, глашатаї, секретарі, жерці тощо).Діяли й судові установи, що складалися з кількох відділів. У судочинстві брали участь судді, свідки, обвинувачі.

Молодь, перед тим як одержати громадянство, складала урочисту присягу на вірність колонії та її законам. Одним із найважливіших обов’язків громадянина поліса була оборона його від ворогів. Вояками ставали всі дорослі чоловіки. В пізніші часи міста набирали військо з найманців: греків, фракійців, скіфів. Озброєння колоністів залишилось грецьким, але військова тактика змінилася, пристосувавшись до бою з кіннотою.

На час заснування античних північнопричорноморських міст етнічний субстрат становили греки – переселенці з Малої Азії, Аттіки, Гераклеї Понтійської. Протягом всього грецького періоду греки становили абсолютну більшість населення колоній, не зважаючи на те, що кількість населення зростала, і сюди переселялося місцеве варварське населення.

Соціальна структура держав Північного Причорномор’я була досить різноманітною. Крім громадян та рабів, існувало багато категорій вільних та залежних або напівзалежних людей, які могли вільно працювати в різних сферах життя полісу. Наприклад, у сфері торгівлі могли брати участь як повноправні громадяни, так і економічно залежні особи. В сільському ж господарстві, де землею володіла тільки держава або її громадяни, особисто вільні могли бути тільки економічно залежними. Тут були відсутні численні групи державних рабів. Соціальний статус не завжди відповідав матеріальному становищу – могли бути багаті вільновідпущеники й бідні природні (ті, які походили від засновників колоній) громадяни. Соціальним статусом зумовлювалася й можливість брати участь у роботі тих чи інших державних структур.

Греки перейшли на територію сучасної України через нестачу у Греції посівних площ. Тут вони займалися, як і вдома, хліборобством – сіяли пшеницю, ячмінь, просо, жито, займалися садівництвом (вирощували груші, яблука, фігове дерево, волоський горіх) і виноградарством, скотарством, рибним промислом, добуванням солі. Були розвинуті різноманітні ремесла: металургія і ковальство, гутництво, ткацтво, чинбарство і кушнірство, гончарство.

Чи не перше місце в житті колоністів посідала торгівля з метрополією та з іншими грецькими містами, з місцевими племенами. Місцевим племенам греки продавали грецьке вино і оливкову олію, грецьку тканину і різноманітні прикраси, чудові вироби із золота і срібла, художній, розписний грецький посуд, а від них отримували хліб і шкури, різноманітні хутра, льон, вовну, мед, віск, невільників, і відвозили все це на продаж у грецькі краї. Вони їздили зі своїми товарами далеко вглибину краю, і різні грецькі вироби проникали далеко на північ: в сучасних Київській, Полтавській, Харківській областях часто можна зустріти в курганах монети із чорноморських колоній, грецький глиняний посуд для вина і оливкової олії, грецькі вази і різноманітні вироби із золота і срібла роботи грецьких майстрів. З цими товарами проникала в прибережні краї і грецька майстерність. Племена, які жили тут, разом з товарами переймали і різноманітні знання від греків, великих майстрів того часу, - навіть переймали їх звичаї та обряди [7, с. 17].

Кожна колонія карбувала свою монету. На початку колонізації греки Малої Азії ще не знали карбованої монети. Учені довели, що найдавніші монети відливалися переважно з електру (сплаву золота і срібла), а в Північно-Західному Причорномор’ї найдавніші монети виготовляли із бронзи (сплаву міді з оловом). Покровителем іонійців, які заснували більшість грецьких поселень на теренах Південної України, був Аполлон Дельфіній. Тому не випадково в Ольвії спершу почали виготовляти бронзових дельфінчиків, які, власне, ще не були монетами, але вже виконували функцію не лише оберегів, а й грошей. Згодом ольвіополіти почали відливати великі бронзові монети – аси – трьох номіналів із зображенням сови. Карбування монет в Пантікапеї розпочалося близько 530-520 рр. до н.е. Виявлені цікаві зразки монет, що виготовлялися не лише державою, а й храмом Аполлона Лікаря. Цей факт пов'язаний з діяльністю представників знатного мілетського роду Археанактидів, які стали спадкоємними жерцями цього храму. Останній із них випустив монету із зображенням скальпа лева. Монети карбувалися також у деяких полісах (Німфея, Феодосія, Тіра та ін.). серед них є чудові зразки бронзових (халки, тетрахалки), срібних (драхми, дидрахми, тетрадрахми) та золотих (стратери) монет. Їх зміст і форма несуть відбиток впливів політичних, економічних та соціальних історичних умов розвитку античних міст Північного Причорномор’я.

Отже, античні міста-держави Північного Причорномор’я мали чіткий політичний устрій і соціальний лад. В економічному плані інтенсивними темпами розвивалося сільське господарство, ремесла і торгівлі, що сприяло існуванню тісних взаємин між самими містами-державами та метрополією. Все міцнішими ставали стосунки з місцевими племенами – скіфами, праслов’янами і фракійцями. Взагалі – підвищується авторитет міст-держав Північного Причорномор’я на міжнародній арені, доказом чого є випуск власної монети більшістю держав.