3.1. Перші грецькі поселення на території України

З VII ст. до н.е. на узбережжі Чорного моря з’являються грецькі міста-держави – Тіра (сучасний Білгород-Дністровський), Ольвія (поблизу сучасного Миколаєва), Херсонес (біля Севастополя), Феодосія, Пантікапей (Керч), Фанагорія (Таманський півострів – Росія) та ін.

Перше давньогрецьке поселення в середині VII ст. до н.е. з’явилося поблизу північного узбережжя Чорного моря на острові Березань, що знаходиться недалеко від невеликого міста Очакова. Цей острів невеликий – 850х350 м в Чорному морі. Одним із ранніх свідчень присутності греків на Березані слугує фрагмент східно-грецької чаші середини VII ст. до н.е. і група ранніх хіоських амфор, а також окремі екземпляри хіоського та корінфського столового посуду, які були знайдені під час розкопок. Історія археологічних розкопок Бережанського поселення нараховує більше 100 років. Першими дослідниками Борисфена були Б.В. Фармаковський, Е.Р. фон Штерн, Р.А. Прендель, Г.Л.Складовський, В.В. Латишев. Після 1917 року розкопки проводились з перервами в 1924, 1927-1931, 1946 і 1947 рр., під керівництвом співробітника Одеського археологічного музею М.Ф. Болтенко. Посуд місцевого походження – ліпні глечики, банки і чаші – характерні для культур землеробського населення Лісостепової Скіфії і Північного Причорномор’я. Давньогрецька назва поселення – Борисфен. Поселення на Березані було утворене вихідцями із Мілета. Борисфен вважається найбільш раннім поселенням Північного Причорномор’я. припускається, що давній острів Березань був півостровом, який, так би мовити, замикав собою вхід у гирло двох великих річок – Буга і Дніпра. По цим двом морським дорогам давньогрецькі купці проникали вглиб материка. На острові знайдено велику кількість зернових ям, що свідчать про торгову направленість економіки поселення, однак пізніше тут виникає ремісниче виробництво і сільське господарство. В V ст. до н.е., коли з ростом могутності Ольвії Березань втрачає своє значення, її економіка набуває ремісничо-аграрного нахилу. Борисфен існував аж до ІІІ ст. н.е.

Недалеко від гирла Дунаю, знаходиться острів, який давні греки називали Левка, що значить «білий» (сучасна назва острова – Зміїний). Збереглися численні свідчення грецьких і римських авторів про існування в давнину на острові Левка святилища героя Троянської війни Ахілла, оспіваного в безсмертній поемі Гомера «Іліада». Ахілл користувався особливою популярністю в давній Греції. З початком Великої грецької колонізації і освоєння берегів Чорного моря вшанування Ахілла поширюється в Північному Причорномор’ї. Тут відомі святилища Ахілла на Тендрі, Кінбурнській косі, Тилігульському лимані. Одним із самих шанованих і відвідуваних був храм Ахілла, збудований на о. Левка в кінці VI ст. до н.е. і проіснував на острові аж до ІV ст. н.е. Таким чином, культ Ахілла на острові відправлявся майже 10 століть, що дає можливість стверджувати, що саме Левка була головним святилищем героя в Північному Причорномор’ї. Можливо, тут Ахілл шанувався головним чином як божество, пов’язане з підземним світом і мореплавством. Однак спочатку культ Ахілла з’явився не на о. Левка. Археологічні дані свідчать про те, що вихідною точкою поширення культу Ахілла в Північному Причорномор’ї був о. Березань, бо саме звідси почалося освоєння греками Північно-Західного Причорномор’я. Спочатку саме жителі Березані в VII – VI ст. до н.е. контролювали острів Левка і заснованим святилищем, що згодом стало головним місцем вшанування героя.

Серед грецьких міст-держав відрізнялося місто Ольвія (Ольбія), яке заснували вихідці із Мілету в гирлі Дніпро-Бузького лиману біля сучасного с. Тарутине Очаківського району Миколаївської області. Хронологічні рамки заснування Ольвії можна обмежити, з одного боку, 90-70-ми роками, коли на її території виникла невелика апойкія, спочатку названа Борисфеном, але, імовірно, самими колоністами іменована Мелітополем, і з іншого – 60-50-ми роками VI ст. до н.е., коли прибуття нової партії колоністів змінило всю ситуацію в нижньобузькому регіоні [29, с. 169]. Своїм розквітом вона виправдовувала своє ім’я, яке в перекладі з грецької означає «щаслива, благословенна». В античній літературній традиції її мешканців називали ольвіополітами або борисфенітами.

Перші десятиліття існування Ольвії пройшли мирно. Бо вона знаходилася на землях, де не було місцевого землеробського населення, а кочові скіфи лише починали освоювати північно причорноморські степи. Основними партнерами в торгівлі з місцевим населенням стали лісостепові племена, до яких вели водні шляхи по Гіпанісу і Борисфену (нині Південний Буг і Дніпро).

Отже, за археологічними даними на о. Березань виникло перше поселення греків у Північному Причорномор’ї, яке згодом переросло в місто, під назвою Ольвія, а на о. Левка було засновано святилище Ахіллу. Саме з часу виникнення поселень на цих островах вчені починають еллінську періодизацію історії Північного Причорномор’я.