Міністерство освіти і науки України
Державний вищий навчальний заклад «Криворізький національний університет»
Криворізький педагогічний інститут
Кафедра педагогіки
Реєстраційний № _______
«___» ______________
2014 р.
КУРСОВА РОБОТА
на тему: Педагогічні умови використання інноваційних педагогічних технологій у навчальному процесі сучасної школи
Студентки 3 курсу групи РАФ-12
факультету іноземних мов
російсько-англійська філологія
Глушакова Анастасія Олександрівна
Керівник кандидат педагогічних наук, доцент
Штельмах Галина Борисівна
Оцінка:
Національна шкала__________
Шкала ECTS ____ Кількість балів _________
Члени комісії ________ ________________________
(підпис) (прізвище та ініціали)
________________ ____________________________
(підпис) (прізвище та ініціали)
________________ ____________________________
(підпис) (прізвище та ініціали)
Кривий Ріг
2014
ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. ЗМІСТ ПРОБЛЕМИ В НАУКОВІЙ ЛІТЕРАТУРІ
Сутність, зміст і структура поняття «інноваційна педагогічна технологія»
Види педагогічних технологій
Педагогічні умови використання педагогічних технологій
РОЗДІЛ 2. ІЗ ДОСВІДУ РОБОТИ ВЧИТЕЛІВ СВІТОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ МАНВЕЛІВСЬКОЇ СЕРЕДНЬОЇ ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОЇ ШКОЛИ ПО ВИКОРИСТАННЮ СУЧАСНИХ ІННОВАЦІЙНИХ ПЕДАГОГІЧНИХ ТЕХНОЛОГІЙ
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
ВСТУП
Модернізація шкільної освіти на засадах гуманістично-інноваційної парадигми об’єднує в інноваційний рух оновлення традицій, здобутки державних реформ, інноваційні ідеї та досвід сучасних педагогів-практиків. Головною метою сучасної освіти є створення умов для розвитку і самореалізації кожної особистості як громадянина України. Розробка, застосування інноваційних технологій є однією з найбільш актуальних проблем сьогодення в системі загальної середньої освіти, оскільки тісно пов’язана із формуванням у учнів мотивації до навчання, яка впливає на якість засвоєних ними знань та розвиток умінь та навичок, їх життєву компетентність.
Над вирішенням цієї проблеми працює багато сучасних науковців. Пошук шляхів оновлення освітнього процесу відбувається в декількох напрямках: використання інноваційних технологій (А.М.Алексюк, В.І.Бондар, В.І.Євдокимов, В.І.Лозова, І.В.Малафіїк, І.П.Підласий, І.Ф.Прокопенко та ін.); розробка технології модульного навчання (В.П.Беспалько, А.В.Фурман, Л.М.Романишина); розробка теоретичних проблем контролю і оцінювання ЗУН (знань, умінь, навичок) (Ю.К.Бабанський, В.А.Козаков, С.В.Майборода, О.М.Матюшкін, Н.Ф.Тализіна та ін.) тощо.
Поряд розглядаються запитання, пов´язані з вивченням розвитку педагогічних технологій, якими в минулому та в сучасності займаються науковці далекого зарубіжжя: Р.Бенуа, Дж.Д.Брунер, Х.Васильєв, У.Джеймс, М.Дональдсон, К.Ізард, С.Карлссон, І.Лінгард, А.Маслоу, Ж.Піаже, В.Оконь, Я.Рейковський, М.Сміт, Дж.Д.Філіпс, І.Холандр, І.Хофман та інші.
В Україні ці питання безпосередньо чи опосередковано вивчали І.Д.Бех, О.В.Бугрій, В.К.Буряк, Н.М.Бібік, В.В.Вербицький, О.В.Глузман, С.У.Гончаренко, Л.А.Гордон, В.І.Євдокимов, О.І.Киричук, Б.С.Кобзар, Л.В.Кондрашова, Г.С.Костюк, В.П.Корнєєв, В.Г.Кремень, В.І.Лозова, В.М.Мадзігон, І.В.Малафіїк, Р.А.Науменко, В.О.Онищук, В.М.Оржеховська, В.Ф.Паламарчук, І.П.Підласий, О.Я.Савченко, О.І.Синиця, С.О.Скидан, А.А.Слободянюк, А.І.Сологуб, С.П.Сонько, В.О.Сухомлинський, О.В.Сухомлинська, Т.І.Сущенко, В.О.Шайкан, В.О.Шипунова, М.Д. Ярмаченко та ін.
Дослідження В.Г.Кременя, І.В.Малафіїка, А.С.Нісімчука, О.М.Пєхоти, О.В.Сухомлинської, М.Д.Яремченка показують, що інноваційна технологія має провідне значення в задоволенні та розвитку інтересів учня. Саме тому одним із основних аспектів педагогічних досліджень цього напрямку є вивчення проблеми забезпечення технологічності на уроках.
Пріоритетним напрямком державної політики в сучасній освіті є її особистісна орієнтація, у реалізації якої важлива роль відводиться учителю, який формує майбутній потенціал гуманного суспільства і спроможний до інноваційної професійної діяльності. Аналіз сучасної педагогічної літератури свідчить, що це неможливо без застосування на уроках інноваційних технологій. Дослідження по темі: «Педагогічні умови використання інноваційних педагогічних технологій у навчальному процесі сучасної школи» є необхідним і важливим у даний час.
Мета дослідження полягає в обґрунтуванні педагогічних умов використання інноваційних технологій на уроках зарубіжної літератури.
Відповідно до мети, в курсовій роботі визначено такі завдання:
Вивчити і проаналізувати психолого-педагогічну і методичну літературу з проблеми дослідження задля розкриття сутності поняття «інноваційна педагогічна технологія».
Визначити зміст і структуру інноваційної педагогічної технології.
Охарактеризувати види інноваційних педагогічних технологій.
Вивчити умови ефективної діяльності вчителя і учнів під час використання інноваційних технологій навчання, впровадження яких забезпечує досягнення розумного балансу між академічними знаннями і прагматичними вміннями учнів
Об´єкт дослідження – навчальний процес сучасної школи.
Предмет дослідження – педагогічні умови використання інноваційних педагогічних технологій у навчальному процесі сучасної школи.
При написанні курсової роботи ми використали такі методи дослідження:
на теоретичному рівні – аналіз, порівняння, аналіз понятійно-теоретичної системи;
на емпіричному рівні – вивчення та узагальнення масового та індивідуального педагогічного досвіду.
Курсова робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел.
Розділ 1. Зміст проблеми в науковій літературі
1. Сутність, зміст і структура поняття «інноваційна педагогічна технологія» .
Навчання і виховання – творчий процес взаємодії вчителя та учня. Це діалог двох рівних союзників, відсутність страху, задоволення від взаєморозуміння. Радість вчитель отримує від того, наскільки оволоділи «премудростями» шкільної науки його вихованці, тому і шукає педагог ключиків від таємниці гармонійного пізнання нового, незвіданого.
Тут на допомогу приходить інформація про особливості навчального процесу за новими технологіями навчання. Для того, щоб розкрити сутність та зміст поняття «інноваційна педагогічна технологія» вдамося до аналізу понять «технологія» та «інновація».
У ХХ столітті в понятійний апарат педагогічної науки тісно ввійшло поняття педагогічної технології. Оскільки поняття порівняно нове, точного і однозначного визначення немає. Тлумачний словник української мови дає таке визначення поняттю технологія: 1) Сукупність знань, відомостей про послідовність окремих виробничих операцій у процесі виробництва чого-небудь. || Навчальний предмет, що викладає ці знання, відомості. 2) Сукупність способів обробки чи переробки матеріалів, інформації, виготовлення виробів, проведення різних виробничих операцій, надання послуг тощо [1, С. 106].
Віктор Шепель дає таке визначення: «технологія — це мистецтво, майстерність, вміння, сукупність методів обробки, зміни стану» [15, С. 26].
Поняття педагогічної технології носить більш точний для понятійного апарату педагогіки характер. Уперше термін був вжитий англійським педагогом Джеймсом Саллі (1842-1923) у 1886 році, а от застосування на практиці педагогічних технологій відбулося набагато раніше. Ще Ян-Амос Коменський (1592-1670), визначний чеський педагог ХVII століття, говорив, що технологізація в навчально-виховному процесі повинна мати позитивний результат. Вона має діяти як дидактична машина, котра при умові правильного використання, зможе забезпечити корисний і очікуваний результат.
Пізніше, у радянські часи, педагогічна технологія стає цікавим об´єктом для вивчення. Б.Т. Лихачов дає таке визначення поняття: «Педагогічна технологія - це сукупність психолого-педагогічних установок, що визначають спеціальний набір та компонування форм, методів, способів, прийомів навчання, виховних засобів; вона є організаційно-методичним інструментарієм педагогічного процесу» [17, С. 19].
Російські педагоги Т.М. Давиденко та Т.І. Шамова по-іншому трактують сутність поняття «педагогічна технологія»: «освітня технологія – це система спільної діяльності учнів і вчителя з проектування (планування), організації, орієнтування та коригування освітнього процесу з метою досягнення конкретного результату при забезпеченні комфортних умов усім учасникам» [11, С.161].
До моделювання при визначенні сутності поняття вдається В.М. Монахов. На його думку, «педагогічна технологія – це продумана у всіх деталях модель спільної педагогічної діяльності з проектування, організації та проведення навчального процесу з безумовним забезпеченням комфортних умов для учнів та вчителя [20, С. 21].
На думку В.П. Беспалько, "педагогічна технологія – це сукупність засобів і методів відтворення теоретично обґрунтованих процесів навчання і виховання, що дозволяють успішно реалізовувати поставлені освітні цілі" [4, С. 28].
Педагогічна технологія - це системний метод створення, застосування і визначення всього процесу викладання і засвоєння знань з урахуванням технічних і людських ресурсів та їх взаємодії, що має на меті оптимізацію форм освіти (ЮНЕСКО) [8].
Щоб розкрити сутність поняття «інноваційна педагогічна технологія» вдамося до аналізу поняття «інновація».
Термін інновація походить із латинської мови («novatio»), що в перекладі означає оновлення (або зміну), і префікс «in», який перекладається з латинської «у напрямку». Якщо робити дослівний переклад, «Innovatio» - у напрямку змін, оновлення. В італійській мові значення дуже схоже, іnnovatione – це новизна, нововведення. У цілісному розумінні поняття «innovation» вперше з´явилося в науково-дослідницьких працях різних вчених ХІХ століття. У ХХ столітті остаточно був введений даний термін в економічну науку. У результаті аналізу «інноваційних комбінацій», змін у розвитку економічних систем, саме Й. Шумпетер ввів даний термін в науку.
Якщо інтерпретувати термін «інновація» в педагогічній науці, то його значення дещо змінюється. Інновація в педагогічній науці – це нововведення, яке сприяє покращенню перебігу і результату навчально-виховного процесу в навчальному закладі. І. Дичківська дала таке визначення інноваційної педагогічної технології: «цілеспрямоване, систематичне й послідовне впровадження в практику оригінальних, новаторських способів, прийомів педагогічних дій і засобів, що охоплюють цілісний навчальний процес від визначення його мети до очікуваних результатів» [12, С. 39].
У педагогічній практиці широко застосовується термін «інноваційна педагогічна технологія». Усі школи України спрямовують свою наукову роботу на пошуки нових форм і методів впровадження інноваційного досвіду аби сприяти всебічному розвитку «нової» людини. Звісно, інноваційні педагогічні технології тільки з´являються в педагогічній практиці, але їх види вже мають велике розповсюдження і широке застосування.
Застосування сучасних інноваційних педагогічних технологій на практиці має відповідати вимогам і характеристикам, які відокремлюють педагогічну технологію від методики навчання. Багато дослідників вважають, що кожна педагогічна технологія має наслідувати основні методологічні вимоги (критерії технологічності). Проте і ці вимоги недопрацьовані та мають багато недоліків, тому обрати якийсь один найголовніший сучасній педагогіці дається дуже тяжко. Загальноприйнятою в педагогіці є схема критеріїв технологічності, досліджена В. Кукушкіним (саме він приділяв цій проблемі велике значення) [17]:
Концептуальність. Будь-яка педагогічна технологія повинна спиратися на деяку наукову концепцію, яка містить філософське, соціальне, психологічне, дидактичне міркування щодо досягнення освітніх цілей;
Системність. Для педагогічної технології повинна бути притаманна логіка навчально-виховного процесу, взаємозв’язок його частин, цілісність;
Можливість управління. Педагогічна технологія має чітко визначені цілі та повністю покладається на них; вимагає від себе планування, проектування навчально-виховного процесу, варіантні пропозиції засобів і методів з метою корекції результату.
Ефективність. Інноваційні педагогічні технології повинні гарантувати досягнення освітнього стандарту, мають бути ефективними за результатом і сприятливими за витратами.
Відтворюваність. Педагогічна технологія створюється з метою отримання нових освітніх показників, вищого рівня знань. Якщо вона дійсно ввійшла в статус педагогічної технології, то повинна набути широкого розповсюдження в інших подібних закладах освіти.
Візуалізація. Вона характерна лише для окремих технологій і передбачає використання аудіо-, відео- та електронно-обчислювальної техніки [14, С. 48].
Інноваційна педагогічна технологія застосовується в педагогічній практиці на трьох рівнях:
загальнопедагогічний рівень. Технологія розглядається як дидактична технологія та ілюструє навчально-виховний процес у певному масштабі. На цьому рівні педагогічна технологія прирівнюється до педагогічної системи (містить мету, зміст, засоби і методи навчання та виховання);
предметно-методичний рівень. Педагогічна технологія використовується як деяка методика, яка реалізовується в діяльності вчителя для ефективності навчально-виховного процесу;
локальний рівень. Педагогічна технологія є вирішенням деяких окремих дидактичних питань [19].
У вузькому розумінні педагогічна технологія має свою структуру, яка об´єднує різні мікроструктури: прийоми, методи, ланки та ін., які в цілісності утворюють технологічний ланцюг, який у педагогічній науці називається технологічним процесом.
До структури інноваційної педагогічної технології належать:
а) Концептуальна основа;
б) Змістовна частина навчально-виховного процесу
- дуалістична мета: загальна і конкретна мета
- зміст навчального матеріалу
в) Процесуальна частина
- організація навчально-виховного процесу
- методи і форми навчальної діяльності школяра
- методи і форми роботи педагога
- учитель дбає про ефективність засвоєння матеріалу
- діагностика навчально-виховного процесу. [21, С. 12].
Узагальнивши все вищезгадане, можна охарактеризувати педагогічну технологію з точки зору методологічних підходів. Проте,на даний момент, ще жоден із них не є пріоритетним і потребує подальшої розробки та удосконалення. Отже, інноваційна педагогічна технологія характеризується такими показниками:
має системний підхід як певну педагогічну категорію і як окрему систему конкретного дидактичного явища, взаємозалежно, інтегративно з іншими педагогічними категоріями (технологія освіти, технологія навчання); відображення шляхів реалізації технології освіти;
технологічний підхід як певний алгоритм (тактика, стратегія) педагогічної діяльності з метою досягнення поставлених дидактичних цілей, акцентуючи увагу на тому, що педагогічна технологія через суб’єктний чинник, з приводу якого постійно виникають педагогічні ситуації – обставини, за яких необхідно знайти правильний спосіб виходу, не може бути однозначно чітко запланованим та передбачуваним порядком дій;
дидактичний підхід як комплексне ціле, яке складається з навчання і виховання, утворюючи цілісний педагогічний процес, підкреслюючи наявність діяльнісного компонента – не просто алгоритму дій, а умов їх реалізації; вияв основних закономірностей навчально-виховного процесу шляхом детальної розробки та оптимального поєднання його змісту, форм, методів, прийомів і засобів як інструментарію педагогічного процесу.
Отже, аналізуючи різні підходи до розкриття суті поняття «інноваційна педагогічна технологія», ми маємо підстави дати таке визначення.
Інноваційна педагогічна технологія – це дидактичний, методично оброблений прийом подачі нової інформації та знань, який є зручним для використання в діяльності вчителя, і доступно та результативно дає можливість пояснювати учням необхідний для засвоєння матеріал.
Види педагогічних технологій.
У педагогічній практиці інноваційні педагогічні технології мають широке використання. Цей процес тривав протягом декількох десятків років і триватиме ще довго. За час застосування інновацій виникло дуже багато різновидів даних прийомів. Тому дослідники виокремлюють різні види педагогічних технологій. Це технологія модульного навчання, технологія розвиваючого навчання, особистісно-орієнтована технологія, інформаційні технології, технологія дистанційного навчання, ігрова технологія, диференційована технологія навчання та ін. Розглянемо їх різновиди та форми проведення.
Технологія модульного навчання – це освітня система, яка має відмінності від традиційної системи навчання. Модульне навчання полягає в тому, що учні самостійно можуть опрацьовувати матеріал, при умові: якщо йому запропоновані індивідуальні програми, які сприятимуть продуктивному результату. Ці індивідуальні програми містять в собі необхідну інформацію для виконання завдання, а також методичні рекомендації, за допомогою яких учні знайдуть правильний підхід. Цей вид інноваційної педагогічної технології цікавив ряд учених: А. Алексюка, М. Лазарєва, Є. Сковіна, П. Третьякова, М. Чошанова та інших. Саме вони займалися розробкою теоретичних матеріалів, які були перейняті від вчителів та викладачів, що застосовували даний вид педагогічної технології на практиці (задля розробки передового педагогічного досвіду).
Вони розробили основні підходи для здійснення модульного навчання:
випереджувальне вивчення теорії;
технологізація навчального процесу;
пошук і використання проблемного підходу до навчання;
примінення індивідуально-диференційованого підходу;
використання змістовних, дидактично повних блок-модулів;
сприяння педагога здійсненню учнем активної науково-пошукової діяльності.
Основним структурним елементом модульного навчання є модуль.
Модуль (лат. modulus— «міра») — документована, самостійна, функціонально-орієнтована частина навчальної програми, має власне методичне забезпечення і реалізується відповідними формами навчального процесу.
Технологія розвиваючого навчання – це освітня система, яка сприяє формуванню творчої особистості, що має внутрішні потреби, котрі не стимульовані зовнішніми чинниками. Головним завданням розвиваючого навчання є формування особистості з креативним розумом, з розвиненими потребами до пізнання та самостійних дій; з певними творчими навичками. Цей вид організації навчально-виховного процесу в різні часи хвилював педагогів Г. Ващенка, Я.-А. Коменського, Й. Песталоцці, С. Русову, Ж.Ж. Руссо, К.Д. Ушинського та ін..
Познайомившись із педагогічними поглядами різних діячів різних епох, можна узагальнити, що сучасній школі необхідно якнайшвидше перейти від принципу «учень для школи» до протилежного принципу – «школа для учня», яка сприяє початку розвитку особистісно-орієнтованої педагогічної теорії та практики.
Основні підходи для здійснення розвиваючого навчання:
мотивація навчання, розвиток у учнів позитивного ставлення до нього;
засвоєння нової інформації, що являє собою пізнавальну активність учня;
відтворення учнями опанованого матеріалу;
формування вмінь в різних умовах (нових, стандартних);
систематизація і узагальнення знань, умінь та навичок учня
пізнавальна діяльність школяра задля творчого формування знань, умінь та навичок.
Учителю в своїй діяльності необхідно використовувати методи, які найбільше захоплюють учнів: проблемні, пошукові, дослідницькі. Коли школяр чимось зацікавлений, то в нього розвивається творче мислення, уява, пам’ять.
Особистісно-орієнтована технологія – це різновид інноваційної педагогічної технології, який зосереджений на особистісному розвиткові школяра, розвитку його самоцінності, самобутності. Ця технологія сприяє становленню індивідуальності, самовизначенню, вона робить дитину неповторною, культурно ідентифікованою.
Завданням даної технології є розвиток пізнавальних здібностей кожної дитини, задіяння, збагачення її (суб'єктивного) досвіду, допомога знайти себе, своє «Я», формування культури життєдіяльності. У результаті це все стане продуктивною організацією буденного життя та поведінки в ньому.
Основні підходи для здійснення особистісно-орієнтованого навчання:
забезпечення навчальним матеріалом змоги виявити досвід учня, насамперед, досвід попереднього навчання;
спрямування подачі матеріалу таким чином, щоб він зміг перетворитися на набутий суб’єктивний досвід кожного учня;
подача суб’єктивного досвіду науковою, але доступною мовою;
стимулювання до саморозвитку, самовираження в процесі набуття знань;
оцінювання процесу та результатів навчання;
У педагогічній практиці основним методом є ситуація. Опинившись у тій чи іншій ситуації, школяр повинен підлаштувати її до своїх інтересів, до своєї поведінки, дати оцінку ситуації. Для цього недостатньо лише науки, в таких випадках потрібне творче мислення дитини, пізнавальний пошук.
Інформаційна технологія навчання – це найпоширеніший інноваційний підхід до організації навчально-виховного процесу. Дана технологія ґрунтується на використанні новітніх ЕОМ (електронно-обчислювальні машини). Метою ІТ є підготовка школярів до продуктивної діяльності в інформаційному, новому суспільстві третього тисячоліття.
Основним завданням ІТ є побудова відкритої системи освіти, яка забезпечуватиме можливість саморозвиватися, формувати інформаційну культуру учня; розвивати науково-дослідницьку діяльність; реалізувати соціальне замовлення, яке потребує підготовки фахівців у галузі інформатики та обчислювальної техніки.
Основним засобом і елементом ІТ навчання є комп’ютер. Він слугує для підвищення інтересу до навчання; робить навчальну діяльність кожного з учнів індивідуальною, самостійною; учень має доступ до багатьох джерел інформації. Завдяки ЕОМ вчитель може об’єктивно виставити оцінки з певного виду контролю учнів.
У ХХІ столітті комп’ютер щільно увійшов у наше життя. Використання ЕОМ у навчально-виховному процесі залежить і від програмового забезпечення. Програми бувають:
- навчальні;
- діагностичні (тестові);
- тренувальні;
- імітаційні;
- моделюючі;
- типу «мікросвіт»;
- бази даних;
- інструментальні програми засобів.
Технологія дистанційного навчання – це технологія, що будується на відкритому навчанні, використовує Інтернет-технології, комунікативні засоби для отримання навчального матеріалу. У педагогічній науці технологія дистанційного навчання ґрунтується на принципі гуманності, за яким кожна дитина не може бути позбавлена можливості отримати освіту з причин бідності, соціальної незахищеності, неможливості відвідувати навчальні заклади через фізичні вади тощо.
Характерними рисами дистанційного навчання є модульність, гнучкість; учитель отримує нову роль у системі навчально-виховного процесу; відбувається машинний контроль якості освіти, який не допускає хиб; використання інформаційних технологій.
Ігрова педагогічна технологія – це один із найпоширеніших інноваційних підходів до навчання, який на даному етапі досліджень сучасних педагогічних технологій найбільш розвинений, має велику групу методів і прийомів, які організовують навчально-виховний процес у формі різноманітних ігор.
Гра – це різновид заняття в умовах конкретної ситуації, що спрямовується на усвідомлення і подальше застосування суспільного досвіду, в якому панує самоврядування. У науці даний вид педагогічної технології розробляли не лише педагоги, а й відомі психологи (П.П.Блонський, Д.Б.Ельконін, Ж.Піаже, С.Л.Рубінштейн, К.Д.Ушинський, З.Фрейд та ін.). Їхні праці чітко показують яким чином відбувається розвиток особистості (стосовно різних видів діяльності) під час гри. Ігрові педагогічні технології мають чітко визначену ціль навчання та в кінцевому результаті мають відповідати їй.
Технологія диференційованого навчання – це різновид інноваційної педагогічної технології, яка сприяє організації навчально-виховного процесу учнів із урахуванням подібних індивідуальних відмінностей. Існують такі види диференціації:
за вміннями;
за відсутністю вмінь;
за майбутньою професією;
за інтересами;
за талантами.
«Інтерактивні технології – це організація засвоєння знань і формування певних умінь та навичок через сукупність особливим способом організованих навчально-пізнавальних дій, що полягають у активній взаємодії учнів між собою та побудові міжособистісного спілкування з метою досягнення запланованого результату» [24, С. 11]. Основними формами впровадження даної технології є семінар, конференція, презентації авторських матеріалів, аукціон ідей, інтерактивна гра. Основними вимогами успішного навчання в режимі інтерактивної технології є:
Позитивна взаємозалежність – група повинна розуміти, що спільна навчальна діяльність принесе користь кожному;
Безпосередня взаємодія – група повинна знаходитися в тісному контакті один із одним;
Індивідуальна відповідальність – кожен учень має оволодіти запропонованим матеріалом, кожен несе відповідальність за допомогу іншому. Більш здібні учні не повинні виконувати чужої роботи, а лише сприяти цьому.
Розвиток навичок спільної роботи – учні повинні засвоїти навички міжособистісних стосунків, необхідних для успішної співпраці.
Оцінка роботи – під час групових засідань необхідно виділити спеціальний час для того, щоб група могла оцінити, наскільки успішно вона працює.
Таким чином, проаналізувавши всі сучасні педагогічні технології, ми можемо сказати, що жодна з інновацій не є універсальною. Ось чому сучасна педагогічна наука повинна працювати над удосконаленням і пошуком нової єдиної ефективної технології. На даний період розвитку, навчально-виховний процес вимагає поєднання декількох різних технологій, використання творчого підходу до кожної з них, а також подальшу розробку нових навчально-виховних інновацій.
Педагогічні умови використання інноваційних педагогічних технологій у навчальному процесі сучасної школи.
Познайомившись із багатьма підходами щодо розуміння поняття «інноваційна педагогічна технологія», опрацювавши різні джерела та проаналізувавши застосування даного терміну на практиці в навчально-виховному процесі школи, ми маємо змогу визначити педагогічні умови, які сприятимуть ефективним наслідкам.
Найголовнішою умовою для ефективності інноваційних технологій є визначення середовища, в якому безпосередньо відбувається навчально-виховний процес. Навчальне інноваційне середовище – це сфера діяльності, яка будується за принципом кооперації як рівноправної взаємодії учнів у невеликих групах, що створюються для реалізації спільного завдання і досягають разом взаємної згоди. При цій умові використовуються наступні принципи застосування інноваційних технологій: 1) орієнтація на співробітництво; 2) розвиток особистісного потенціалу; 3) єдність теорії та практики; 4) принцип активності, що спонукає особистість до активної позиції у навчанні [23, С. 23].
Наступною педагогічною умовою ефективного використання інноваційних педагогічних технологій є розвиток технологічної компетентності вчителя. Це глибоке володіння учителем різними інноваційними технологіями і вміння застосовувати їх на практиці з метою формування різних навичок, які будуть необхідними при роботі в інноваційному навчальному середовищі. До характеристик технологічної компетентності відносяться: « поглиблене знання різних технологій навчання; постійне поновлення знань з даної проблеми для успішного розв’язання професійних завдань; представленість змістовного та процесуального компонентів [26, С. 58].
Третьою умовою використання інноваційних педагогічних технологій є розвиток пізнавальної діяльності учня. Якщо в учня буде інтерес до навчання, то він буде прагнути до розумової діяльності, до накопичення знань задля вирішення певних завдань в процесі класної чи домашньої роботи; буде розвиватися творча особистість, насамперед.
Враховуючи ідею розвитку пізнавальної активності, формування пізнавальної самостійності особистості у навчанні, виділено три типи навчання: 1) інформаційно-повідомлюючий; 2) пояснювально-ілюстративний; 3) проблемно-дослідницький.
« На сучасному етапі розвитку вищої освіти активно запроваджується
третій тип навчального процесу – проблемно-дослідницький, основу якого становлять ідеї проблемності навчання, управління творчою самостійною роботою студентів, їх самоосвіта» [18, С. 48].
Таким чином, ми можемо сказати, що підбір доречних інноваційних технологій у правильно визначених умовах зможе вивести освітню систему нашої держави на новий якісний рівень, стане черговим кроком до співпраці з європейською та світовою спільнотою.