КУРСОВА

4

КУРСОВА РОБОТА: ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА

Написання курсових робіт – важлива частина спеціалізації студентів по одній із кафедр історичного факультету, яка розпочинається згідно з навчальним планом, затвердженим Міністерством освіти і науки України, з ІІ курсу навчання у вищому навчальному закладі й поглиблюється на ІІІ-ІV курсах із залученням методичних прийомів викладання історії у загальноосвітній школі.

Курсова робота студента ІІ-го курсу – це невеликий дослідницький твір навчального характеру, який виконується з певного курсу вітчизняної чи всесвітньої історії або з окремих їх розділів і відіграє значну роль у професійній підготовці майбутнього спеціаліста.

Мета курсової роботи – закріплення, поглиблення і узагальнення знань, одержаних студентом під час навчання та їх застосування при розв’язанні конкретної фахової проблеми чи певного питання.

Завдання автора курсового твору – навчитися вилучати з історичних джерел і наукової літератури необхідну інформацію за темою дослідження і логічно викладати її у відповідності до плану роботи.

Під час написання курсової роботи студенту необхідно ви-

явити наступні уміння і навички:

-обґрунтовано вибирати актуальну в науковому і практичному значенні тему;

-формулювати мету і завдання дослідження;

-складати план роботи;

-виявляти і аналізувати джерела і літературу з обраної теми;

-узагальнювати матеріал з предмету дослідження, робити висновки;

-оформляти результати курсової роботи відповідно до дію-

чих норм і вимог.

Студенту надається право вибирати тему курсової роботи з числа визначених випускними кафедрами історичного факультету КДПУ або запропонувати свою тему з обґрунтуванням її розробки.

Тематика курсових робіт відповідає завданням навчальної дисципліни і тісно пов’язана з практичними потребами фаху. Вона щорічно корегується з урахуванням набутого на кафедрах досвіду, побажань спеціалістів і студентів; затверджується на засіданнях кафедр.

6

Процес роботи над курсовим дослідженням поділяється на три основні етапи:

•підготовчий;

•етап роботи над текстом (змістом);

•заключний етап.

1.ПІДГОТОВЧИЙ ЕТАП РОБОТИ НАД КУРСОВИМ ПРОЕКТОМ

1.1. Вибір теми

Вибір теми, її осмислення та обґрунтування – важливий етап дослідження, від якого залежить подальший успіх, доцільність і результативність усієї роботи.

З переліку тем, запропонованих кафедрами, необхідно вибрати ту, яка найповніше відповідає навчальним інтересам та схильностям студента, з перевагою тієї теми, при розробці якої можна виявити максимум особистої творчості та ініціативи.

Суттєву допомогу при виборі теми може надати робота в спецсемінарі, науковому гуртку, проблемній групі, участь у конкурсі на кращу студентську наукову роботу тощо.

Можливе написання курсової роботи й на тему, запропоновану самим студентом з обґрунтуванням її розробки. Останнє пов’язане, як правило, з певними пізнавальними процедурами – питаннями і відповідями (що, коли, де, чому, як, навіщо) і може виглядати, наприклад, так:

-визначається що і чому цікавить у обширній навчальнонауковій літературі (припустимо, "Великі реформи 60-70-х рр. ХІХ ст. в Російській імперії");

-уточнюється інтерес до одного із напрямів реформ (скажімо, зміни в російській армії та флоті як важливий показник рівня розвитку держави і суспільства);

-конкретизується навіщо були здійснені військові реформи (викликалися необхідністю модернізації управління збройними силами, підвищення якості підготовки офіцерського і вищого командного складу армії і флоту тощо);

-ставиться питання як вплинули військові перетворення на боєздатність сухопутних частин (зокрема, піхоти);

7

-формулюється варіант теми: "Вплив військових реформ 60- 70-х рр. ХІХ ст. на боєздатність піхотних підрозділів російської армії";

-постають питання коли і де мали проявитися перші результати реформ (події російсько-турецької війни 1877-1878 рр., зображені, наприклад, у фільмі "Турецький гамбіт");

-вносяться уточнення до остаточного формулювання теми

("Боєздатність піхотних підрозділів російської армії в російсько-

турецькій війні 1877-1878 рр.").

Тема визначена, проте це не виключає можливості її подальшого коректування. Може статися так, що виявлений і зібраний матеріал дозволяє висвітлити бойові дії окремої дивізії або полку, помітити різні показники боєздатності певних частин і з’єднань. Це означає, що для узагальнюючих висновків необхідно буде опрацювати значний масив документів і об’єктивно розширити тему ледве не до дисертаційного дослідження. Щоб такого не сталося, бажано звузити попередньо сформульовану тему до рамок курсової робо-

ти, наприклад, так: "Боєздатність піхотних підрозділів російської

армії в російсько-турецькій війні 1877-1878 рр. (за матеріалами

Енської дивізії)".

Обираючи або формулюючи тему курсової роботи необхідно пам’ятати, що вона повинна:

-бути актуальною;

-відповідати науковим інтересам, нахилам і можливостям студента;

-бути не дуже широкою (це призведе до поверховості в аналізі конкретних фактів) і не дуже вузькою (це позбавить можливості зробити висновки і узагальнення);

-забезпечуватися достатньою для розкриття теми кількістю джерел і літератури;

-мати чітке і лаконічне формулювання без використання ускладненої та маловідомої термінології в назвах розділів і підрозділів. Наприклад, "Дохристиянські вірування слов’ян", "Війни Карла Великого", "Утворення Російської централізованої держави", "Імператор Франції – Наполеон Бонапарт", "Розвиток сільського господарства Катеринославської губернії у пореформений період (кінець ХІХ – початок ХХ ст.)", інш.

Вибір теми і зустріч з науковим керівником повинні відбути-

ся не пізніше жовтня поточного навчального року.

8

1.2. Пошук, накопичення та обробка наукової інформації

Після затвердження теми курсової роботи необхідно приступити до підбору наявних джерел і літератури, пам’ятаючи, що чим повніше буде зібрана потрібна література (документи, мемуари, монографії, журнальні і газетні публікації тощо), тим глибше і докладніше може бути розкрита тема курсової роботи.

Починати пошукову роботу необхідно зі складання переліку (картотеки) джерел і літератури, для чого рекомендується звернутися до систематичного (предметного) і алфавітного каталогів бібліотек і читальних залів КДПУ (пр. Гагаріна, 54а), міськвиконкому (вул. Димитрова), № 11 Саксаганського району (пр. Гагаріна), інш.

Систематичний каталог складається з карток, які мають усі необхідні відомості про видання: П.І.Б. автора, назву публікації, місце та рік видання, кількість сторінок. Усі картки каталогу систематизовані відповідно до змісту в 10-ти основних розділах за галузями знань. У розділі 9 – " Історія" – картки згруповані за різними періодами вітчизняної і всесвітньої історії, а також різними проблемами: Стародавня, Середньовічна, Нова і новітня історія; "Київська Русь", "Епоха Відродження", "Історія Росії", "Буржуазні революції ХVII-XVIII ст." тощо. Знайдіть потрібний вам підрозділ та випишіть літературу, яка відноситься до теми курсової роботи.

Алфавітний каталог містить картки з назвами робіт, які розставлені за прізвищами авторів у алфавітному порядку. Для з’ясування питань, пов’язаних з пошуком літератури, рекомендуємо звертатися за консультацією до бібліографа наукової бібліотеки.

Існує багато бібліографічних довідників та покажчиків, які також надають серйозну допомогу при підборі літератури та джерел: "Літопис книг", "Літопис газетних статей", "Літопис журнальних статей", "Нові видання України", "Періодичні та подовжувані видання" тощо.

Поряд з інформативними виданнями органів служби науковотехнічної інформації (НТІ) для інформаційного пошуку слід вико-

ристовувати автоматизовані інформаційно-пошукові системи,

бази і банки даних, Інтернет. Дані пошуку можуть бути використані безпосередньо, однак частіше вони служать сходинкою (ключем) до виявлення первинних джерел інформації, якими є наукові праці (монографії, збірники) та інші необхідні для курсової роботи видання.

9

Проте варто пам’ятати, що Інтернет – це лише засіб, спроможний пришвидшити або ускладнити пошук і обробку інформації. Його сильна і одночасно слабка сторона – загальна доступність і непідконтрольність розповсюдження інформації. У всесвітньому "павутинні" можливо віднайти будь-які відомості. Проте свобода доступу до ресурсів не забезпечує абсолютної їх достовірності. І, якщо студентові бракує впевненості в надійності інформації, якщо він сумнівається в тому, що даний документ розміщений без порушення авторських прав, варто відмовитися від послуг подібного сайту і віддати перевагу друкованому джерелу.

Необхідно виявити основні періодичні видання (фахові журнали: "Український історичний журнал", "Київська старовина", "Вопросы истории", "Новая и новейшая история", інш.) з вибраної проблематики. Відбираючи основні матеріали, необхідно звернутися до покажчиків статей, опублікованих протягом календарного року і розміщених у кінці останнього номера журналу за кожний рік видання.

Доповнити перелік уже підібраної літератури може прикнижкова бібліографія, перелік літератури, який друкується у кінці монографії, статті, на які посилаються автори в примітках. Нарешті, не можна відмовлятися від рецензій на ту літературу, якою користуєтесь для написання курсової роботи. Рецензії, як правило, виявляють новизну, значимість рецензованої роботи і містять оцінки, знайомство з якими необхідне студенту.

Підбір літератури та джерел – процес творчий, який потре-

бує уваги, тому що необхідний матеріал може міститися в таких розділах каталогів або довідників, які прямо до обраної проблеми не відносяться. Так, теми, пов’язані з історією культури та суспільної думки, вимагають перегляду літератури не тільки в історичному розділі, а і в розділах з літературознавства, філософії тощо.

Студіюючи наукові праці, необхідно роботи витяги (виписки) окремих положень, характеристик подій або історичних діячів, фактологічних даних. Всі витяги групуються за розділами чи параграфами і, як правило, занотовуються на окремих аркушах чи файлах в комп’ютері з посиланням на ті джерела, звідки вони взяті. При написанні курсової роботи це дасть можливість зробити точне посилання на використаний матеріал і сприятиме його систематизації, оскільки під час підготовчого періоду виписок накопичується дуже багато. У виписках необхідно фіксувати прізвище та ініціали автора наукового дослідження (бажано також визначити місце праці вченого, його статус), назву книги або статті, рік і місце видання,

10

сторінки, з яких взятий матеріал; якщо витяги робляться з журнальної або з газетної статті, необхідно вказувати рік і номер журналу, число і місяць виходу друком газети та відповідні сторінки.

Опрацьовуючи наукову літературу, студент дає самостійну оцінку досягненням попередніх дослідників, які розробляли чи торкалися окремих аспектів обраної теми, здійснює історіографічний огляд і на цій основі визначає завдання свого дослідження. Вивчати слід не тільки вузькоспеціальні праці, але й ті, що дають загальне уявлення про епоху, події, діячів, створюють загальноісторичний фон. Варто ще раз наголосити, що метою роботи є вивчення та аналіз тих питань, які до останнього часу не знайшли повного висвітлення чи були лише поставлені або означені у наукових працях попередників.

На цьому етапі остаточно продумується план курсової роботи, назви глав, їх обсяг і зміст. Від чіткості формулювань плану, пропорційного співвідношення частин багато в чому залежить якість майбутньої роботи. У курсових роботах недоліками плану, які найбільш часто зустрічаються, є відсутність логічності і послідовності складових частин, їх взаємозалежності, а також виділення питань, які часто не мають прямого відношення до розглядуваної проблеми.

При складанні плану можна користуватися декількома композиційними рішеннями. Так, хронологічний принцип дослідження передбачає такий план, у міру розкриття якого проблема розглядається в суворій хронологічній послідовності, від етану до етапу.

Інший варіант складання плану відповідає аналітичному принципу дослідження. Він передбачає роздроблення проблеми на такі причинно-наслідкові взаємозалежні частини та елементи, які розкривають конкретну проблему, не дотримуючись суворої хронологічної послідовності. Бажано остаточний варіант плану обговорити та узгодити з викладачем.

Додатково розкривати в плані зміст термінів "вступ" і "висновки" не треба. Так, студенти інколи пишуть: "Вступ. Історіографічний огляд. Джерела", або ж "Висновки. Історичне значення". Перелічені пункти є обов’язковими складовими частинами вступу та висновків, тому спеціальна фіксація їх у плані не потребується.

Отже, остаточний варіант плану роботи складений і узгоджений з керівником, зібрані матеріали вивчені і систематизовані. Після цього можна приступати до написання чернеткового варіанта курсової роботи. При складанні чернетки рекомендується закінчувати повністю кожну частину роботи до переходу до наступних частин. Чистове оформлення курсової роботи можна починати при наявності всього закінченого чернеткового тексту. Не треба оформ-