3.2.3 Інші суб’єкти авторського права

Крімавтора твору за законом, набути авторськімайнові права на твір можуть спадкоємці автора; наймач (роботодавець) автора

твору; упорядник збірників або інших складених творів. Авторське право може перейти від автора чи іншої особи, яка має авторське право, до фізичних чи юридичних осіб та інших учасників цивільних відносин у порядку спадкування за заповітом

або за законом (стаття 29 Закону України «Про авторське право і суміжні права»). До спадкоємців не переходять особисті немайнові права авторів. Спадкоємці мають лише право протидіяти посяганню на твір, яке може завдати шкоди честі та репутації автора. Іншими суб’єктами авторського права, які набувають майнових прав за законом, є: роботодавець (наймач) автора твору, створеного у зв’язку з виконаннямтрудового договору (службового твору) згідно зі статтею 16 Закону України «Про авторське право і суміжні права» та статтею 429 Цивільного кодексу України; особа, яка видавцем періодичних видань (газет, журналів) та збірників (енциклопедій, енциклопедичних словників, періодичних збірників, збірників наукових праць),за статтею 19 Закону України «Про авторське право і суміжні права». Юридична особа може стати суб’єктом авторського права в порядку правонаступництва (злиття, приєднання, поділу, перетворення) згідно зі статтею 104 Цивільного кодексу України.

Суб'єктом авторського права за договором може стати будь-яка фізична чи юридична особа. Види, зміст, порядок укладання

договорів щодо розпоряджання правами інтелектуальної власності на твір визначено цивільним законодавством України статтями 31-54 34 Закону України «Про авторське право і суміжні права» та главою 75 Книги V Цивільного кодексу України. Поняття та ознаки об’єкта авторського права

Об'єктом авторського права є твір. В авторському праві під твором розуміють результат інтелектуальної творчої діяльності людини, який відзначається оригінальністю, втілено у будь-якій об’єктивній, доступній для сприйняття та використання формі, може бути відтворено, доведено до загального відома, перероблено. Твір – це сукупність ідей, думок, міркувань, образів, наукових положень, оцінок, висновків, пропозицій тощо, які виникли у процесі творчої діяльності автора і знайшли своє відображення у певній об’єктивній формі. Ознаками твору, який визнається об’єктом авторського права, є творчий характер твору, оригінальність твору та об’єктивна форма вираження твору. Відповідно до статті 433 Цивільного кодексу України та статті 8 Закону України «Про авторське право і суміжні права» авторським правом охороняються твори як оприлюднені, так і не оприлюднені, як завершені, так і не завершені, незалежно від їх призначення, жанру, обсягу, мети (освіта, інформація, реклама, пропаганда, розваги тощо), цінності і достоїнства, а також способу чи форми їх об’єктивного вираження. У законодавстві України немає визначення твору. Разом з тим, зазначені ознаки твору виділяють при дослідженні норм Закону України «Про авторське право і суміжні права», в яких визначено, зокрема, такі поняття, як автор, примірник твору, аудіовізуальний твір, база даних, комп’ютерна програма, твір архітектури, твір образотворчого мистецтва та інші. Твір може бути об’єктом охорони, якщо він є результатом творчої праці його автора, тобто є оригінальним, неповторним, суспільно та історично унікальним.55

Не має реальних можливостей однозначно охарактеризувати діяльність, в результаті якої створений твір. Тому власне сам твір і стає практично єдиним універсальним показником, який дає можливість визнати діяльність як творчу. Творча діяльність, тобто процес створення твору в силу різних обставин може бути не завершено. Тому авторським правом охороняються як завершені, так і не завершені твори. Об’єктом авторського права можуть бути тільки твори, які мають оригінальний характер, відзначаються індивідуальністю, яка несе в собі відображення особистості автора. Оригінальність твору в авторському праві є достатньою умовою надання правової охорони. Оригінальність твору можна визначити лише за фактом його створення. Твір може бути новим, але новизна в авторському праві не є необхідною умовою охорони. Ідеї, використані при створенні твору, не обов’язково мають бути новими, оскільки авторське право допускає інтелектуальну творчість на основі існуючих елементів. Головне, щоб твір відрізнявся від своїх попередників, не був копією або наслідуванням інших творів, був індивідуалізованим вираженнямтворчого задуму автора. Оцінка оригінальності є різною по відношенню до творів літератури, музики, художнього мистецтва, науки або коли мова йде про первинні чи похідні твори. Оригінальний характер твору визначається в кожному окремому випадку. Загальновизнаним є положення, що авторське право поширюється на твори, що існують в будь-якій об'єктивній формі. Авторське право охороняє форму твору, що надає змогу сприймати та використовувати твір шляхом відтворення, виконання або використання іншим способом. Задум письменника чи композитора, який у свідомості автора

вже склався у закінчену форму, образ, певне сполучення звуків, Але не виражений зовні у будь-якій об’єктивній формі, не визнається об'єктом авторського права. Думки та фантазії автора, що існують лише у формі творчого задуму, не можуть бути сприйняті іншими людьми, і тому практично не існує потреби в їх правовій охороні.56 Твір повинен існувати в формі, яка відокремлена від особистості автора і набула самостійного буття. Основним моментом виникнення авторського права та

одночасно юридичним фактом, через який воно виникає, є надання твору будь-якої об’єктивної форми. Стаття 11 Закону України «Про авторське право і суміжні права» встановлює, що авторське право на твір виникає внаслідок факту його створення. Для надання авторсько-правової охорони головним є сам факт існування твору у будь-якій об’єктивній формі, незалежно від того, оприлюднений він чи ні. Ідеї не є творами, навіть якщо вони є новими, тому вони не охороняються авторським правом. До однієї й тієї ж ідеї, теми, емоції автори можуть звертатися до нескінченності, створюючи твори, які відображають їх особистість та індивідуальність. Існує думка про те, що всю багатоманітність драматичних колізій можна звести до тридцяти шести ситуацій, яким відповідає така ж кількість емоцій. Надання правової охорони авторським правом ідеям призвело б до обмеження творчих можливостей для створення нових творів. З інших творів можна запозичити не лише ідею, а й

окремі елементи, як-от: літературний стиль, окремі факти, тему, задум, словниковий запас тощо. Відповідно до чинного законодавства України авторське право поширюється тільки на форму вираження твору і не поширюється на будь-які ідеї, методи, процеси, способи, концепції, принципи, відкриття, навіть якщо вони виражені, описані, пояснені, проілюстровані у творі. Твори науки, літератури та мистецтва можуть бути втілені в таких об’єктивних формах: усна форма (виступи, лекції, промови, проповіді), письмова форма (книги, брошури, статті), форма звуко- або відеозапису (механічний, магнітний), об'ємно-просторова форма (скульптура, макет, модель), зображувальна форма (малюнок, ескіз, картина, план, креслення), цифрова форма (по суті будь-який твір може існувати у цифровій формі). Всі ці форми поділяють на матеріальну і виконавську. До виконавської форми належать усні твори. Такі твори об’єктивно57 існують лише під час їх виконання, у разі їх фіксації на матеріальному носії вони існують в інших об’єктивних формах. Форма та спосіб вираження твору не має значення при вирішенні питання надання правової охорони. Авторським правом охороняються твори, вираженні у будь-якій формі. Твір може складатися з окремих оригінальних частин, які можуть використовуватися самостійно (наприклад, музичний твір з текстом). Ці частини, в тому числі й оригінальна назва твору, розглядають як твори і охороняють авторським правом (стаття 9 Закону України «Про авторське право і суміжні права»). Авторське право охороняє елементи змісту твору лише в тій формі, в якій вони виражені в творі, а не як такі.

Авторським правом охороняються результати індивідуальної духовної творчості особистості в галузі літератури, мистецтва та

науки. Зазначені галузі людської діяльності виділяють традиційно. Вони не мають реального наповнення, оскільки окреслити їх для потреби авторського права досить складно. Так, науковий твір є, як правило, літературним твором, а оперу чи театральну п’єсу можна вважати мистецтвом або літературою. Вказані види творчої діяльності не розглядають окремо і не розмежовують. Вони є лише певним орієнтиром для віднесення результатів творчості до авторського права. Жанр, мета, призначення, обсяг твору не впливають на рівень його охорони, оскільки це обмежувало б духовну інтелектуальну творчість особи. Твори, які є об’єктами авторського права, не повинні відповідати критеріям винахідливості, фантазії тощо. Твір охороняється незалежно від його культурної або художньої цінності, уявлення про які є суб'єктивним. Цінність є відносна категорія смаку. Твір оцінюється публікою та критикою, а не правом. Всі твори можна розділити на дві групи в залежності від того, чи твір є новим, чи у процесі створення твору використовувалися інші твори: оригінальні або первинні, твори (різноманітні літературні, музичні, драматичні, художні, аудіовізуальні тощо) та похідні твори (переклади, обробки, реферати, анотації, аранжування та інші види

переробок). Наприклад, в процесі створення літературного твору розрізняють три основні етапи: у автора визріває авторський задум щодо створення твору, розробляє план розвитку та втілення задуму, тобто композицію твору, і на завершення автор втілює задум в об’єктивній формі. Тому первинним є твір, чий спосіб вираження та композиція є оригінальними. Похідним є твір, створений на основі іншого твору. У ньому обов'язково повинно міститися посилання на оригінал. В статті 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права» похідний твір визначено як твір, що є творчою переробкою іншого існуючого твору без завдавання шкоди його охороні (анотація, адаптація, аранжування, обробка фольклору, інша переробка твору) чи його творчимперекладомна іншумову. До похідних творів не належать аудіовізуальні твори, одержані шляхом дублювання, озвучення, субтитрування українською чи іншими мовами інших аудіовізуальних творів. Похідні твори називають залежними творами. Для використання залежних творів необхідно мати для цього дозвіл авторів первинних творів. Похідні твори створюють шляхом переробки інших творів (переклади, обробки, реферати, анотації та інші) або шляхом об’єднання різних творів в єдиний складений твір (збірники, енциклопедії, періодичні видання).