- •1. Глобальні кризи. Передумови виникнення і характер протікання.
- •2. Міжнародні організації ти їх роль в становленні глобального світового порядку.
- •3. Глобальні виміри екологічної проблеми.
- •4. Інноваційна складова конкурентоспроможності національних економік на сучасному етапі глобального розвитку.
- •5. Створення українських фінансово-промислових груп та конгломератів як альтернатива експансії тнк.
- •6. Загальні підходи до виокремлення стадій глобального розвитку.
- •7. Проблема прогнозування і управління глобальними кризами на міждержавному рівні.
- •8. Інституційне оформлення унітарного сценарію глобального розвитку.
- •9. Трансформація функцій держави в умовах глобалізації.
- •10. Проблема конкурентоспроможності України в глобальній економіці.
- •11. Система критики глобальних процесів.
- •12. Консолідаційні корпоративні стратегії в глобальних економічних умовах.
- •13. Бідність і поляризація в глобальних умовах розвитку.
- •14. Оон і нові пріоритети світового розвитку. Проблема трансформації і механізму функціонування.
- •15. Динамізм, напрямки і результати взаємодії "Україна – сша" в умовах глобальних економічних трансформацій.
- •16. Характеристика глобального етапу розвитку економічної системи світу.
- •17. Перспективні сценарії глобального розвитку.
- •18. Феномен глобальних корпорацій.
- •19. Статус і характер діяльності неурядових організацій в глобальних умовах.
- •20. Геополітичний формат глобальної конкуренції.
- •21. Глобалістика як нова самостійна наука, етапи її становлення.
- •22. Соціо-культурний вимір глобалізації.
- •23. Країни, що розвиваються в умовах глобалізації. Потенціал і характер формування конкурентних переваг.
- •24. Україна на геополітичній карті світу. Проблема збереження суверенного статусу в умовах глобалізації.
- •25. Наслідки розширення єс і проблеми геоекономічного статусу України.
- •26. Основні школи сучасної глобалістики.
- •27. Біполярний сценарій глобального розвитку і основні напрями його реалізації.
- •28. Природа і типізація глобальних економічних парадоксів. (доделаю)
- •29. Роль і функції держави в умовах глобальних трансформацій
- •30. Вплив сучасної світової кризи на економіку України.
- •31. Фактори економічного розвитку країн, що розвиваються, в умовах глобалізації.
- •32. Глобалізація в науково-технологічній сфері. Становлення “нової економіки”
- •33. Проблема державної економічної і політичної безпеки в умовах глобалізації
- •34. Потенціал формування транснаціонального характеру економіки України
- •35. Варіанти позиціонування України на пострадянському просторі і проблеми реінтеграції в глобальних умовах
- •36. Цивілізаційні виміри глобального економічного розвитку
- •37. Характеристика ключових глобальних проблем економічного розвитку
- •38. Вплив глобалізації на країни-лідери світової економіки
- •39. Проблема ефективності регіональних економічних блоків.
- •40. Регіоналізація як сценарій глобальних трансформацій
- •41. Інноваційно-інтелектуальна стратегія розвитку України в умовах глобалізації
- •42. Принципові підходи до визначення глобалізації
- •43. Основні суперечності глобальних трансформацій
- •44.Нерівномірність економічного та соціального розвитку країн в умовах глобалізації
- •46. Динамізм, напрямки і результати взаємодії “Україна-Російська Федерація” в умовах глобальних економічних трансформацій
- •47. Соціокультурні та політичні аспекти глобалізації
- •48. Негативні прояви сучасного стану глобального розвитку
- •49. Альтерглобальні сценарії світового розвитку
- •50. Об’єкти і суб’єкти глобальної системи економічного регулювання
- •51. Динамізм, напрямки і результати взаємодії Україна-єс в умовах глобальних економічних трансформацій.
- •52. Цивілізаційнф виміри стратегій глобалізму
- •53. Дезінтеграція та реінтеграція в глобальній економіці
- •54. Національні фірми в транснаціональних корпоративних системах в умовах глобалізації
- •55. Вплив глобалізації на країни, що розвиваються
- •58. Державно-корпоративний глобалізм і проблема силової глобалізації.
- •59. Транснаціоналізація як основний фактор формування глобальної економіки
- •60. Глобальна економічна безпека та шляхи її забезпечення
- •61. Субрегіональний вектор інтеграційної політики україни в глобальних умовах
- •62. Проблема визначення часових меж глобалізації
- •63. Індустріально розвинуті країни в умовах глобалізації.
- •64. Перспективи фінансової діяльності тнк у контексті сучасних тенденцій глобалізації
- •65. Проблема національної конкурентоспроможності в умовах глобалізації
- •66. Наслідки і результати співробітництва України з організаціями глобального профілю діяльності
- •67. Фактори економічного розвитку країн-лідерів світового господарства в глобальних умовах
- •68. Проблема формування глобального інформаційного суспільства
- •70. Стратегії та перспективи консолідації корпоративних структур.
- •70. Стратегії та перспективи консолідації корпоративних структур.
- •71. Євроатлантична інтеграційна стратегія України і проблеми її реалізації
- •72. Глобалізаційні та інтеграційні процеси в сучасній економічній системі
- •73. Парадокси фінансової глобалізації
- •74. Взаємодія країн Центру та країн Периферії в умовах глобалізації
- •75. Глобальні виміри продовольчої проблеми
- •76. Перспективи та проблеми членства України в сот
- •77. Політико – правовий вимір глобалізації
- •78. Антиглобалістські рухи. Мотивація і результати.
- •79. Тнк як рушійні сили глобальних економічних трансформацій
- •80. Сучасна глобальна фінансова криза: причини та прояви
- •81.Євразійський інтеграційний вектор України. Характеристика і сценарії реалізації
- •82. Тенденції постіндустріалізму та новітня поляризація світу
- •83. Глобальні виміри демографічної проблеми
- •84. Антиглобалістські рухи.Ідеологія і програми.
- •85. Державний суверенітет і проблема відкритої економічної
- •86.. Сучасні міжнародні інтеграційні пріоритети для України
- •87.Торговельна глобалізація та її масштаби
- •89. Нова економіка як форма реалізації національних конкурентних переваг
- •90. Феномен країни-системи в глобальній економіці.
19. Статус і характер діяльності неурядових організацій в глобальних умовах.
В сучасному світі питання значення та ролі неурядових організацій в міжнародних відносинах є доволі дискусійним. Актуальність цього питання полягає в тому, що міжнародні відносини розширюються та ускладнюються, за рахунок включення них акторів. Неурядові організації є однією з складових цього процесу. Це питання має певні проблемні моменти:
- питання правового статусу неурядових організацій;
- питання суб’єктності в міжнародних відносинах;
- механізм застосування в міжнародних відносинах;
Частина науковців вважає, що неурядові організації, виступають суб’єктами міжнародних відносин, але в той же час не є суб’єктами міжнародного права, але ця теза була піддана критиці на тій підставі, що не можна бути суб’єктом відносин не будучи, одночасно, суб’єктом права. Інша точка зору виділяє неурядові організації, як суб’єктів міжнародних відносин, так і міжнародного права, але зі специфічною правосуб’єктністю.
Поняття «неурядова організація» визначається наступним чином – це організація створена не на підставі міжурядової угоди, а на підставі установчих документів, зареєстрованих відповідно до національного законодавства однієї держави, форма об’єднання представників громадськості різних країн світу, об’єднаних єдиною внутрішньою метою, що відповідає духу й принципам уставу ООН і нормам міжнародного права, що не переслідує у своїй діяльності отримання прибутку й комерційних.
Значна кількість дослідників переконана, що успіх подібних організацій на міжнародній арені тісно пов’язаний із процесами глобалізації й створенням соціальних умов, за яких звичайним громадянам необхідно використовувати нормативні регулятивні механізми поза полем дії державних структур. Зі свого боку, державні керівники також визнають, що підтримка неурядових сил робить їхні політичні рішення легітимнішими.
Значне зростання ролі неурядових громадських організацій в сучасному світі пов’язують з розширенням соціального виміру. Зрозуміло, що неурядові організації мають менше важелів впливу на міжнародну політику, ніж держави чи урядові організації, вони впливають на неї, в основному, через формування міжнародної суспільної думки.
Багато країн в світі почали звертати увагу на такі об’єднання, та використовувати їх в реалізації своїх зовнішньополітичних завдань. Найкращий приклад, Сполучені Штати Америки. На сучасному етапі США ефективно оперують найзначущим з операціоналістських позицій проявом глобалізації – комунікаційним. Американські неурядові організації, що завдяки адекватним сприятливим умовам розвитку мають значні можливості для транснаціоналізації, часто доростають до глобальних бюрократій, які присутні одразу в декількох країнах.
Отож, для ефективного використання неурядових організацій в зовнішній політиці держави, насамперед, необхідні декілька умов
- достатній розвиток громадянського суспільства;
- внутрішня організованість організацій в середині країни;
- сприяння розвитку з боку держави;
- чітка визначеність національних пріоритетів держави.
Дивлячись на особливий правовий статус неурядових організацій в міжнародних відносинах, слід відзначити обмеженість їх залучення в ці процеси. У той же час, за допомогою подібних організацій держава має можливість формувати та підготовлювати громадську думку з певних питань.
По-перше, неурядові організації можна використовувати в гуманітарних питання та питаннях екології.
По-друге, можуть бути корисні в просуванні своїх зовнішньополітичних пріоритетів та прагнень, що є доволі актуальним для нашої країни.
По-третє, за допомогою таких організацій можна формувати позитивний імідж держави на іншому рівні.
Сьогодні, роль неурядових громадських організацій зростає в світі. Звичайно, вони не мають такої ваги та впливовості, як урядові організації, але вони займають специфічну нішу, яка при розумному та цілеспрямованому підході може дати значні дивіденди для країни на міжнародному рівні.