40. Регіоналізація як сценарій глобальних трансформацій

Регіо­налізація – процес поступового переходу до форм спільного ринку та вир-чого простору між геогр, істори­ч, структурно спорідн народами, який супроводж зближ умов торгово-ек діяльності, зниж та взаємоскас обмежень з метою підвищення ек ефектив­ності та розв’язання спільних проблем. Ефективність міжн регіон ек інтеграц досяг за рахунок таких чинників: * усун дискримінації та бар’єрів між країнами-учасницями інтеграц угрупувань у русі товарів та послуг, капіталу, *стандартизація та уніфікація у в-чо-комерц сфері, *динам ефекту завдяки розшир ринку та економії на масштабах вир-цтва, *забезпеч достатнього рівня конкуренції.Для зрілих інтегр угруп (спільний ринок, ек та політичні союзи) хар-ні:* синхронізація процесів відтворення; * створення господарського комплексу з тісними взаємозв’язками національних економік з пріоритетом власного розподілу праці; *особливі механізми регулювання, переважно через наднац органи; *узгоджена політика як у взаємних економічних відносинах, так і у відносинах з іншими країнами та групами країн. Проте, незважаючи на очевидні ек переваги, процеси міжна регіональної ек інтеграції відбуваються на тлі складного переплетіння політичних і соціально-економічних проблем. Основні чинники, що зумовлюють виникнення й існування згаданих проблем, такі: * політико-правові, економічні та соціально-культурні відмінності країн-учасниць; *зростання затрат при реалізації регулівних функцій на наднац рівні; *суперечності розширення складу інтеграційних угруповань, *ідеологічні розходження. Регіоналізація показала, що *вона є більш млявою та менш ефективн, ніж система багатостор торгівлі. *не спроможна принести більш вагомі результати, ніж система багатосторонньої торгівлі. Таким чином, регіоналізація, з одного боку, стимулює (у своїх межах) процеси економічного зближення країн, але, з іншого боку, уповільнює процеси глобалізації, посилюючи відокремленість економічних угрупувань країн, а також суперечності та конкуренцію між ними.

41. Інноваційно-інтелектуальна стратегія розвитку України в умовах глобалізації

Слід зазначити, що існ 2 шляхи забезп технол прогресу. 1 баз на розв власн наук-технолог потенціалу; 2 — на запозич інновацій з-за кордону. Активне патентув та взагалі захист інтелект власності більшою мірою відповідає 1 з назв шляхів, тоді як для другого шляху високий рівень охорони інтелектуальної власності є менш значущим фактором. Вел знач інтелект власн для розвитку Укр зумовл винятк роллю інтелект капіталу в становл світ екон XXI століття, яка баз на знаннях. Воно визнач обраною Україною стратегією інновац соц-екон розвитку, що має спират насамперед на активіз власн інтелект капіталу. Укр. потрібна нова нац стратег випередж інтелект-інновац розвитку, основ на стратег солідаризму. Тобто необх стратег сталого розвитку, осн якої розробл низкою держ і які узагал між нар організ сист ООН. Світ наука досягла величез успіхів. Проте в той же час активність людини призвела до деградації навкол середов, техногенних катастроф, соціал й етнічного дисба-лансів. Адже саме наук прогрес призвів до створ зброї мас знищення і, перш за все, ракетно-ядерної.Україна здійснила воістину істор рішення, позбавивш ядер озброєнь. Наука може й повинна внести свій внесок у вирішення голов завдання, яке стоїть перед людством сьогодні: через співроб сприяти тому, щоб глобалізація стала позитивним фактором для всіх народів світу. Наука має відіграти свою роль у методич забезп нац і регіон стратегій розвитку. Прогрес в науці настійно потребує застосув різн типів та форм співроб. Це і багатостор проекти, й дослідн інформ мережі, й гранти, стипендії, розвиток престиж наук центрів, міжн угоди тощо. Сучасні телекомунік мережі дають змогу окремим вченим, наук колективам ставати членами глобо дослідн простору у відповідній галузі знань, не залишаючи при цьому свою країну, установу, дім.