47. Соціокультурні та політичні аспекти глобалізації

Політика більшою мірою глобалізується в тих її вимірах, де проблемізуються цінності, а не матеріальні інтереси. Усвідомлення проблем прав людини, екології, збереженя миру, справедливого розподілу світових ресурсів як глобальних зумовило часткову легітимізацію національної держави і зростання кількості між нар організацій, вплив яких є достатнім для усунення категорії національно-державний суверенітет як організуючого принципу політичної сфери. Вимірами культури в теорії Уот ерса є: 1.сакропростір, утворюваний потоком симулярків релігійності; 2.етнопростір, утворюваний потоком етнічної ідентичності;3.еконопростір,утворюваний потоком вартості та капіталу;4.медіапростір, утворюваний потоком інформації;5. дозвілля-простір, утв потоком розваг і вражень. Таким чином, культура є найбільш глобалізованою сферою, оскільки соціальні відносини в ній максимально символізовані, а отже можуть здійснюватися без прив’язки до певної території.

48. Негативні прояви сучасного стану глобального розвитку

Глобалізація розглядається, з одного боку, як важливе джерело нових можлив, з ін – як причина багатьох лих і навіть конфліктів серед окремих держав, а також між країн (регіон). Негативні наслідки: *Глоб-я загострює конкур бор-бу, веде до маніп-ня вел. фін. і інвест рес-ми ® реа­льна загроза для кр-н із низьк. і сер. дох-ми. *Слабка еф-ть існуюч. рег. мех. – в ® дестаб. ек. і соц-пол. сит.: розрив традиц. зв’яз. всер. кр-ни (переміщ-я мас. випуску трудоєм. тов-в в 3-й світ); деград-я не конкур. в-тв, загостр-я безроб.; мас. мігр-я нас., глоб-я р-ку РС (приплив деш. РС ® ­ конкур. на р-ку ® усклад-я міжетніч. в-н). *Внасл. технол. розриву-світ. дифе­ренц. наук-технол. дох. (розвин. кр-ни експ-ть наукоєм. тов. і послуги в кр-ни сер. і низ. роз-ку і отрим-ть зверхприб-ки).*Глоб. сітки преступ. бізнесу,наркоманія. *Глоб. екол. проб-ма. Отже, фактично основну частину переваг одержують багаті країни чи індивіди Щодо культури, то тут у позит значенні можна казати лише про взаємо обмін і взаємозбагач культур, однак ні в якому випадку про їх ігнорув і тим паче злиття.

49. Альтерглобальні сценарії світового розвитку

Альтерглобалізм – представляє собою новий тип базової демократії, мінімальною програмою якого є взяти за основу соціальне партнерство, соц. захист, соц. держави, і реальну демократію. Альтерглобалізм представляють різноманітні антиглобальні рухи, дії яких спрямовані проти наступних негативних наслідків глобалізації: 1антидержавні дії інститутів Вашингтонського консенсусу;2 скорочення дотацій на боротьбу з бідністю; 3обмеження прав профспілок; 4впровадження політики зниження з/п під тиском СОТ; 5створення баз даних на всіх громадян спецслужбами країн світу;6 обмеження на в`їзд до країн;7 комерціалізація наукових розробок; 8 монетаризація промисловості; 9розширення платної освіти; 10 всевладдя фінансового капіталу;11подорощення медикаментів (у 15-20 років);12дискримінація жінок і молоді Програма антиглобалістів передбачає діяльність за двома взаємопов`язаними напрямками:-створення альтернатив- спротив, який передбачає протидію укріпленню влади корпоративного капіталізму. Основні цілі антиглобалістів: -змусити представників державних і міждержавних інституцій прислухатись до громадської думки-мобілізувати і надихати людей на активні громадські дії. Основні принципи руху антиглобалістів є: децентралізація гнучкість легкість і швидкість створення і розпаду структур; загальна доступність ресурсів антиринкова спрямованість рівні права інтеркласовість самоорганізація асоціативність Основні вимоги антиглобалісті, які є об`єднаними в генуезький соц. форум передбачають: глобалізацію права, а не тільки доходів рівний доступ до охорони здоров`я для всіх незалежно від доходів 1анулювання боргів країн, що розвиваються розвинутим країнам 2підписання Кіотського протоколу 3конвенція військової промисловості. Головною формою антиглобального руху є масові акції, кампанії протесту, акції цивільної непокори. На сьогодні антиглобалізм може бути представленим як лівим так і правим крилом. Праве крило закликає до зміцнення суверенітету і влади національної держави на противагу ТН контролю. Реальним інструментом цього є підтримка національного виробника (АТТАК, Субкаманданте Маркас) Ліве крило відмовляється бачити в державі майбутнє, вважаючи державу інструментом панування і гноблення. Закликає демонтувати державні структури і замінити їх само організованим суспільством.