67. Аналіз використання робочого часу.

Аналіз використання робочого часу доцільно проводити у двох напрямках:

• виявлення втрат робочого часу;

• виявлення непродуктивного використання робочого часу. Використання робочого часу для всіх категорій робітників

аналізується за допомогою таких двох показників:

• середня кількість днів, відпрацьованих одним робітником за звітний період (місяць, квартал, рік);

• середня тривалість робочого дня (зміни).

Середня кількість днів, відпрацьованих одним робітником за звітний період, характеризує тривалість робочого періоду в днях (дні виходів на роботу). На цей показник впливають такі факто­ри: втрати робочого часу і в тому числі прогули; невиходи з до­зволу або з ініціативи адміністрації; масові невиходи на роботу (страйки); кількість днів чергової відпустки; кількість вихідних і святкових днів, кількість днів тимчасової непрацездатності, від­пустки у зв'язку з навчанням.

Тривалість робочого дня (зміни) робітника залежить від таких факторів: величини нормативно встановленого робочого тижня; ча­су надурочної роботи; часу простою протягом робочої зміни, що зафіксований в обліку; неповного робочого часу (скорочений робо­чий день, тиждень); часу інших скорочень робочого дня (зміни), пе­редбачених законодавством (для матерів-годувальниць, підлітків).

68. Аналіз інвестиційної діяльності.

У процесі аналізу необхідно враховувати такі особливості ін­вестиційної діяльності:

• обмеженість фінансових ресурсів;

• можливість вибору альтернативних проектів;

• значний вплив фактора ризику.

За об'єктом вкладень інвестиції поділяються на фінансові та реальні.

Фінансові інвестиції — це вкладення коштів у різноманітні фінансові інструменти, такі як цінні папери, депозити, цільові банківські вклади, паї, частки, вкладення в статутні фонди інших підприємств.

Реальні інвестиції — це вкладення коштів у матеріальні та нематеріальні активи. До матеріальних об'єктів інвестування на­лежать: будинки, споруди, обладнання, дорогоцінні метали, ко­лекції, інші товарно-матеріальні цінності. До цієї групи включа­ють інвестиції у відтворення й приріст основних фондів, які здій­снюються у формі капітальних вкладень.

Для внутрішніх суб'єктів аналізу найважливішим завданням є обґрунтування та вибір найефективнішого напряму інвестування коштів. На початковому етапі аналізується доцільність вкладення коштів у реальні та фінансові інвестиції. Залежно від результатів аналізу вибирають один із напрямів проведення інвестиційних опе­рацій або визначають оптимальне їх поєднання. Методика аналі­зу дохідності та ризику інвестиційних операцій залежить від спе­цифіки об'єктів дослідження, тобто від того, чи є це виробничі проекти, чи фінансові інструменти.

Після того, як вибір зроблено і реалізація інвестиційного проекту (капітальні вкладення) почалася, або були придбані певні цінні папери, завдання аналізу полягає у виявленні можливих відхилень від запланованого сценарію та обгрунтуванні коригую­чих управлінських рішень.

Після завершення інвестиційної операції необхідно проаналі­зувати її фактичну ефективність та виявити причини відхилень^ від запланованої або очікуваної ефективності. Результати такого аналізу допоможуть підприємству в майбутньому адекватно оці­нювати свої можливості та приймати обґрунтовані управлінські рішення. Отже, в процесі аналізу інвестиційної діяльності під­приємства застосовуються всі види аналізу: попередній, операти­вний, ретроспективний.