194. Тимчасові арбітражі: порядок створення та функціонування арбітражу ad hoc.

Арбітраж являє собою добровільну згоду сторін передати свій спір на розгляд третій стороні (третейський розгляд), рішення якої є обов'язковим для сторін у спорі.

Арбітраж ad hoc - різновид арбітражу, який на відміну від інституційних (постійно діючого в певному місці за певними правилами) арбітражу створюється сторонами для разового розгляду виниклого спору (для даного випадку). Для арбітражу ad hoc зазвичай передбачається в контракті процедура вибору трьох арбітрів. За загальним правилом при проведенні арбітражу ad hoc процедура арбітражного провадження може повністю визначатися самими сторонами, які в арбітражній угоді можуть детально врегулювати процедуру арбітражного розгляду, але недоліком такої процедури є необхідність детальної розробки арбітражної угоди.

При арбітражі ad hoc, якщо сторони вирішили передбачити арбітраж даного типу, рекомендується в контракті передбачати застосування арбітражного регламенту ЮНСІТРАЛ. Даний регламент дозволяє до мінімуму скоротити процедурні суперечки і забезпечити вихід з глухого кута в тому випадку, якщо відповідач не призначає свого арбітра, або якщо два арбітри не можуть досягти згоди щодо кандидатури голови. Арбітраж ad hoc, таким чином, являє собою самоврядний процес розгляду однієї конкретної справи, що припиняється її остаточним розглядом і не існує як постійна можливість застосування, доки не буде узгоджений між сторонами як такий.

195. ТНК: ознаки, види, нормативно-правове регулювання та його особливості.

Транснаціональні корпорації - це акціонерні товариства, діяль­ність яких не обмежена державними кордонами однієї країни. Транснаціональні корпорації мають багато ознак: це економічно єдина система; це група самостійних, юридично виокремлених підприємств; вони діють на території кількох держав; їх структурні підрозділи діють у строкатому правовому довкіллі, оскільки є су­б'єктами національного права; керівництво корпораціями та конт­роль за їх діяльністю здійснюються з єдиного центру; корпорація перебуває поза юрисдикцією окремої держави, якогось об'єднання держав або міжнародної організації. Найхарактернішою ознакою ТНК є невідповідність між їх еконо­мічним змістом та юридичною формою - економічна єдність офор­млюється юридичною множинністю.

Види підрозділів: 1. Відділення(аналог філій) – не має юридичної самостійності; 2. Дочірня компанія(філіал) – окремо зареєстрована одиниця, контролюється гол. компанією, володіє > ніж 50% її капіталу; юр. самостійна; 3. Асоційована компанія – юр. і фін. Сам-на окрема структурна одиниця, в якій гол. компанія має значну долю капіталу.

Види ТНК: 1. З нац.. капіталом і міжн. сферою д-ті; 2. Юр. особи, що належать капіталу декількох країн і мають міжн. сферу д-ті; 3. Міжн. підприємства.

Міжнародно-правове регулювання діяльності ТНК як на регіональному, так і на універсальному рівнях сьогодні ще далеке від бажаного, хоча вже є міжнародно-правові документи, які використовуються для регулювання діяльності ТНК. Щодо регіонального рівня, то до таких документів передусім слід віднести прийняту 21 червня 1976 р. Декларацію про міжнародні інвестиції і багатонаціональні підприємства.

До Декларації додавався ще й такий документ, як Керівні принципи для багатонаціональних підприємств. Важливу роль у регулюванні міжнародних правових відносин за участі ТНК відіграють країни Андської групи. Андський пакт укладено у 1969 р. Болівією, Колумбією, Перу, Чилі (до 1976 р.) і Еквадором. У межах цієї групи країн-учасниць була створена Комісія Кар­тахенської угоди, за рішенням якої виділяються багатонаціональні і транснаціональні підприємства. Міжнародно-правове регулювання діяльності ТНК універсального характеру: Хартія міжнародної торговельної організації, яка була підписана в Баварії 1948 р.; Хартія економічних прав та обов’язків (1974 р.) закріпила положення, спрямовані на обмеження діяльності ТНК. У 1974 р. були створені міжурядові комісії ООН з транснаціональних корпорацій і Центр по ТНК, які приступили до розроблення проекту кодексу поведінки ТНК. Розпочала діяльність спеціальна «група 77» з вивчення та узагальнення матеріалів, що розкривають зміст, форми і методи діяльності ТНК.