1

Алгоритм (латинізов. Algorithmi, від імені узбецького математика 9 ст. аль-Хорезмі) — система правил виконання обчислювального процесу, що обов'язково приводить до розв'язання певного класу задач після скінченного числа операцій[1]. При написанні комп'ютерних програм алгоритм описує логічну послідовність операцій. Для візуального зображення алгоритмів часто використовують блок-схеми.

Поняття алгоритму належить до первісних понять математики, таких, як поняття множини чи натурального числа. Обчислювальні процеси алгоритмічного характеру (арифметичні дії над цілими числами, знаходження найбільшого спільного дільника двох чисел і т. п.) відомі людству з глибокої давнини. Проте в явному вигляді поняття алгоритму сформувалося лише на початку 20 століття.

Під алгоритмом звичайно розуміють скінченну множину точно визначених правил для чисто механічного розв’язку задач певного класу. Алгоритми мають наступні характерні властивості:

Скінченність - алгоритм є скінченним об'єктом, що є необхідною умовою його механічної реалізовності; 

Масовість - початкові дані для алгоритму можна вибирати із певної (можливо, нескінченної) множини даних; це означає, що алгоритм призначений не для однієї конкретної задачі, а для класу однотипних задач; 

Дискретність - розчленованість процесу виконання алгоритму на окремі кроки; це означає, що алгоритмічний процес здійснюється в дискретному часі; 

Елементарність - кожен крок алгоритму має бути простим, елементарним, можливість виконання якого людиною або машиною не викликає сумнівів; 

Детермінованість - однозначність процесу виконання алгоритму; це означає, що при заданих початкових даних кожне дане, отримане на певному (не початковому) кроці, однозначно визначається даними, отриманими на попередніх кроках; 

Результативність, визначеність - алгоритм має засоби, які дозволяють відбирати із даних, отриманих на певному кроці виконання, результативні дані, після чого алгоритм зупиниться. 

Способи опису алгоритму:

формульний

словесний

графічний

табличний

алгоритмічний

За допомогою алгоритму кожний конкретний результат отримується за скінченну кількість кроків із скінченної множини даних. Якщо для певних початкових даних процес виконання алгоритму завершується із отриманням результату, кажуть, що до таких даних алгоритм застосовний. Проте в деяких ситуаціях процес виконання алгоритму для певних початкових даних продовжується необмежено. Кажуть, що до таких початкових даних алгоритм незастосовний.

Алгоритмічна мова:

1. формальна мова, призначена для записування алгоритмів.

Використання алгоритмічної мови базується на можливості формального визначення правил конструювання алгоритмів. При формальному описанні алгортимів істотна роль належить вибору способу запису (кодування) оброблюваної інформації та задання алгоритмічних приписів — елементарних кроків алгоритму, із яких він конструюється.

2. Мова програмування АЛГОЛ - сімейство імперативних мов програмування, перша версія розроблена в середині 1950-х, і стала де факто стандартною мовою публікації алгоритмів на наступні 30 років.

Алгоритм може бути записаний словами й зображений схематично. Звичайно спочатку (на рівні ідеї) алгоритм описується словами, але в міру наближення до реалізації він знаходить усе більше формальні обриси й формулювання мовою, зрозумілому виконавцеві (наприклад, машинний код). Наприклад, для опису алгоритму застосовуються блок-схеми. Іншим варіантом опису, не залежним від мови програмування, є псевдокод.

Особливу роль виконують прикладні алгоритми, призначені для рішення певних прикладних завдань. Алгоритм уважається правильним, якщо він відповідає вимогам завдання (наприклад, дає фізично правдоподібний результат). Алгоритм (програма) містить помилки, якщо для деяких вихідних даних він дає неправильні результати, збої, відмови або не дає ніяких результатів взагалі. Остання теза використається в олімпіадах по алгоритмічному програмуванню, щоб оцінити складені учасниками програми.

Важливу роль грають рекурсивні алгоритми (алгоритми, що викликають самі себе доти, поки не буде досягнута деякий умова повернення). Останнім часом активно розробляються паралельні алгоритми, призначені для обчислювальних машин, здатних виконувати кілька операцій одночасно.

Алгоритмізація - складання покрокового опису процесу рішення завдання.

Вимоги, пропоновані  до алгоритму:

Однозначність;

масовість;

детермінованість;

коректність;

ефективність

Внаслідок розвитку нових інформаційних технологій, і зокрема технологій програмування, з'являється можливість у школах у межах роздягнула "Основи алгоритмізації" давати загальнонаукові поняття інформатики й у той же час формувати й розвивати вміння й навички, необхідні користувачеві при роботі із сучасним програмним забезпеченням, тобто з'являється можливість зробити розділ "Основи алгоритмізації" містком між теоретичною й практичною інформатикою.

Вивчення в школі будь-якого загальноосвітнього предмета переслідує три основні мети:

- вносити вклад у науковий світогляд учнів (теоретико-світоглядна ціль);

- розвивати певні форми мислення (розвиваюча мета);

- передавати учнем певні практичні вміння й навички, корисні в життя, у навчанні й у майбутній професійній діяльності (прагматична ціль).

Це можна віднести й до курсу алгоритмізації, досліджуваному в школах.

Курс Алгоритмізація має відношення до всім трьох цілям. У зв'язку із цим варто розглядати кілька аспектів вивчення даної лінії: теоретичний, розвиваючий і прагматичний.

Почнемо з розвиваючого аспекту навчання алгоритмізації. Добре відомо, що розвиток алгоритмічного (процедурного) мислення учнів відбувається тим ефективніше, ніж раніше воно починається. Методика й засоби пропедевтичного навчання алгоритмізації широко відомі й добре відпрацьовані.

При вивченні алгоритмізації розвиваючий аспект є основним. Однак у базовому курсі інформатики до нього додаються ще й нові аспекти, які варто віднести до теоретичним цілям шкільної інформатики. Таких аспектів два. Перший - кібернетичний аспект. Мова йде про знайомство з інформаційними основами процесів керування. Місце алгоритмів у цій темі визначається наступною тезою: алгоритм керування - це інформаційна складова всякої системи керування. Другий аспект полягає у зв'язку курсу алгоритмізації й програмування з більше глибоким розкриттям поняття програмного керування ЕОМ. Вивчення алгоритмізації в програмістському аспекті пов'язане із введенням нової групи понять (на додаток до алгоритмічних структур).

Вивчення алгоритмізації – як прагматична мета полягає в освоєнні основ професійного програмування.

2

Архітектура ПК

Персональні комп’ютери, праця яких грунтується на принципі програмного забезпечення вміщують в себе наступні структурні елементи: Центральний мікропроцесор, Внутрішню і зовнішню пам’ять, Системну шину, Засоби ввода-вивода інформації (клавіатура, дісплей, обладнання для друку, мишка та ін)

Центральний мікропроцесор, внутрішня пам’ять, системна шина (виконує функцію зв’зку між мікропроцесором, внутрішньою пам’яттю, стандартними й переферийними пристроями ввода-виводу) конструктивно розташовані в окремому блоці, який називається системним. Обладнання зовнішньої пам’яті також розміщуються в системному блоці, хоча інколи розміщують і в окремих блоках. Всі засоби ввода-вивода, а також обладнання внутрішньої пам’яті підключають до системної шини через відповідні спеціальні плати, які називаються адапторами чи контролерами. Центральний мікропроцесор, внутрішню пам’ять, системну шину, адаптери та контролери розміщують на одній платі, яку називають материнською.

Цетральний мікропроцесор - це основний засіб Пк. Він виконує програму, яка зберігається у внутрішній пам’яті, керує роботою всіх інших засобів і виконує різноманітні операції над даними. Важливою його характеристикою є продуктивність ( здатність щвидко працювати). Продуктивність визначається його тактовою частотою, яку вимірюють в мегагерцах.

Внутрішня пам’ять Пк складається з оперативно запам’ятовуючого пристрою (ОЗП чи RAM ) і постійного запам’ятовуючого пристрою ( ПЗП чи ROM ). В ОЗП різноманітна інформація може неодноразово записуватися і считуватися. В ПЗП інформація може неодноразово считуватися але записується, зазвичай, при його виробництві. Основною характеристикою пам’яті є її ємкість, яку вимірюють в одиницях вимірної пам’яті, найменьшою з яких є БІТ. Біт - це один двоїчний розряд, який містить два символа: 0 і 1. Вісім біт отримали назву БАЙТ. Отже 1КБ - 1024 байт, 1МБ - 1024 КБ, 1ГБ - 1024 МБ. Конструктивно, внутрішня пам’ять оформлюється у вигляді комірок пам’яті. Мінімальний розмір однієї комірки дорівнює 1 байтую. Ємкість внутрішньої пам’яті набагато меньше ніж ємкість зовнішньої, але вона перевищує зовнішню за швидкістю запису і считування.

Зовнішня пам’ять, як правило, призначена для довгострокового зберігання програм і даних. Інформація на пристроях зовнішньої пам’яті зберігається при включенні ПК. Об’єм ЗП значно більще ніж об’єм ВП. Хоча вона значно поступається ВП за швидкістю записування і считування інформації. Зазвичай, зовнішня пам’ять реалізується у вигляді накопичувачів на магнітних і оптичних дисках. Кожен з них використовується зі своїм контролером. Нині широко використовуються два вида магнитних накопичувачів: Накопичувачі на магнитних дисках ( дискети ), Накопичувачі на жорстких магнитних дисках ( вінчестери )

Вінчестери, у переважній своїй більшості, не знімаються. Фізичного доступу до них немає. Єдина їх перевага перед ФЛОППІ-ДИСКАМИ (дискетами) полягає у тому, що вони можуть зберігати великі об’єми інформації. Нині, використовують переважно магнитні диски (дискети) з високою "густиною запису" - HD. Об’єм інформації, яку вони можуть зберігти в собі приблизно 1.44 МБ. Щож до жорстких накопичувачів, то об’єм їх пам’яті досягає де-кількох десятків ГБ. Оптичні (лазерні) диски називають компакт-дисками чи дисками типа CD. У переважній більшості своїй вони використовуються лише для читання з них певної інформації CD-ROM (read only memory). Первинна інформація на них записується за допомогою спеціальної цифрової апаратури. Ємкість пам’яті оптичних дисків в сотні раз більше ніж ємкість дискет. Єдина проблема оптичних дисків полягає у їх швидкості при якій считується з них інформація.

Всі прилади ввода-вивода можна згрупувати в такі дві групи: Стандартні,Нестандартні

До стандартних відносимо Дісплей і Клавіатура. До нестандартних Магнитні і Оптичні накопичувачі, Прінтер, Сканер, Модем.

Дісплей необхідний для відображення інформації на екрані електронно-проміневої трубки. В графічном режимі на екран виводяться будь-які зображення, елементи зображення яких є точки ( піксели ). Основні характеристики дісплея: дозволяюча можливість (розрешающая способность), кількість кольорів і розмір екрана. Дозволяюча можливість визначається кількістю точок по вертикалі і горизонталі екрана. Чим більше кількість точок, тим більше можливість. В сучасних дісплеях ДМ може досягати 1280Х1024 точок і більше. Сучасні монітори мають кількість кольорів кратне 256.

Клавіатура призначена для ввода в ПК різноманітних символів (літер, цифр), а також для керування роботою ПК. Нині використовується клавіатура, яка має 101 клавішу, і де-кількох індикаторів, які характеризують поточний стан роботи системи. За своїм призначенням всю клавіатуру поділяють на чотири групи ( поля). Цетральне містить клавіши з літерами, цифрами, синтаксичними знаками, а також ряд клавіш керування. Друге поле містить 12 функціональних клавіш (F1-F12) і де-які клавіші керування. Третє поле містить клавіші керування курсором. Четверте поле містить додаткову клавіатуру. Воно містить клавіші, які при включені "NUM LOCK" діють як цифри і знаки, а при виключені, як елементи переміщення курсора.

Прилади друку можна поділити на дві групи: прінтери (матричні, струйні, лазерні) і плотери. Характеристикою принтерів є їх дозволяюча можливість, яка аналогічно дісплею вимірюється кількістю друкованих крапок в дюймі (1 дюйм - 2.54 см). Нині популярні принтери з дозволяючою можливістю 300, 600, 1200 DPI.

Призначення сканеру полягає у роботі із готовим зображенням ( зміна, додавання, виправлення, збільшення та ін ). Модем - пристрій, що забезпечує зв’язок між Пк і Серверами, мережою Internet та ін. Характеристикою модему є його швидкість передачі інформації за 1 секунду. Зараз дуже великою популярністю користуються модеми зі швидкістю передачі інформації за 1 секунду 56 Кб.

Архитектура персонального компьютера.

 

Основная компоновка частей компьютера и связь между ними называется архитектурой. При описании архитектуры компьютера определяется состав входящих в него компонент, принципы их взаимодействия, а также их функции и характеристики.

Практически все универсальные ЭВМ отражают классическую неймановскую архитектуру, представленную на схеме. Эта схема во многом характерна как для микроЭВМ, так и для мини ЭВМ и ЭВМ общего назначения.

 

Рис. 1 Архитектура персонального компьютера

Рассмотрим устройства подробнее.

Основная часть системной платы — микропроцессор (МП) или CPU (Central Processing Unit), он управляет работой всех узлов ПК и программой, описывающей алгоритм решаемой задачи. МП имеет сложную структуру в виде электронных логических схем. В качестве его компонент можно выделить:

A).    АЛУ    -    арифметико-логическое    устройство, предназначенное для выполнения арифметических и логических операций над данными и адресами памяти;

Б).   Регистры   или   микропроцессорная   память   — сверхоперативная память, работающая со скоростью процессора, АЛУ работает именно с ними;

B). УУ - устройство управления - управление работой всех узлов МП посредством выработки и передачи другим его компонентам управляющих импульсов, поступающих от кварцевого тактового генератора, который при включении ПК начинает вибрировать с постоянной частотой (100 МГц, 200-400 МГц). Эти колебания и задают темп работы всей системной платы;

Г). СПр - система прерываний - специальный регистр, описывающий состояние МП, позволяющий прерывать работу МП в любой момент времени для немедленной обработки некоторого поступившего запроса, или постановки его в очередь; после обработки запроса СПр обеспечивает восстановление прерванного процесса;

Д). Устройство управления общей шиной — интерфейсная система.

Для расширения возможностей ПК и повышения функциональных характеристик микропроцессора дополнительно может поставляться математический сопроцессор, служащий для расширения набора команд МП. Например, математический сопроцессор IBM-совместимых ПК расширяет возможности МП для вычислений с плавающей точкой; сопроцессор в локальных сетях (LAN-процессор) расширяет функции МП в локальных сетях.

Характеристики процессора:

быстродействие (производительность, тактовая частота) — количество операций, выполняемых в секунду.

разрядность — максимальное количество разрядов двоичного числа, над которыми одновременно может выполняться машинная операция.

 Интерфейсная система - это:

-шина управления (ШУ) - предназначена для передачи управляющий импульсов и синхронизации сигналов ко всем устройствам ПК;

-шина адреса (ША) - предназначена для передачи кода адреса ячейки памяти или порта ввода/вывода внешнего устройства;

-шина данных (ШД) - предназначена для параллельной передачи всех разрядов числового кода;

-шина питания - для подключения всех блоков ПК к системе электропитания.

Интерфейсная система обеспечивает три направления передачи информации:

- между МП и оперативной памятью;

- между МП и портами ввода/вывода внешних устройств;

- между оперативной памятью и портами ввода/вывода внешних устройств. Обмен информацией между устройствами и системной шиной происходит с помощью кодов ASCII.

Память - устройство для хранения информации в виде данных и программ. Память делится прежде всего на внутреннюю (расположенную на системной плате) и внешнюю (размещенную на разнообразных внешних носителях информации).

Внутренняя память в свою очередь подразделяется на:

- ПЗУ (постоянное запоминающее устройство) или ROM (read only memory), которое содержит - постоянную информацию, сохраняемую даже при отключенном питании, которая служит для тестирования памяти и оборудования компьютера, начальной загрузки ПК при включении. Запись на специальную кассету ПЗУ происходит на заводе фирмы-изготовителя ПК и несет черты его индивидуальности. Объем ПЗУ относительно невелик - от 64 до 256 Кб.

- ОЗУ (оперативное запоминающее устройство, ОП — оперативная память) или RAM (random access memory), служит для оперативного хранения программ и данных, сохраняемых только на период работы ПК. Она энергозависима, при отключении питания информация теряется. ОП выделяется особыми функциями и спецификой доступа:

(1) ОП хранит не только данные, но и выполняемую программу;

(2) МП имеет возможность прямого доступа в ОП, минуя систему ввода/вывода.

Логическая организация памяти — адресация, размещение данных определяется ПО, установленным на ПК, а именно ОС.

Объем ОП колеблется в пределах от 64 Кб до 64 Мб и выше, как правило, ОП имеет модульную структуру и может расширяться за счет добавления новых микросхем.

Кэш-память - имеет малое время доступа, служит для временного хранения промежуточных результатов и содержимого наиболее часто используемых ячеек ОП и регистров МП.

Объем кэш-памяти зависит от модели ПК и составляет обычно 256 Кб.

 

Внешняя память. Устройства внешней памяти весьма разнообразны. Предлагаемая классификация учитывает тип носителя, т.е. материального объекта, способного хранить информацию.

(1)     Накопители на магнитной ленте исторически появились раньше, чем накопители на магнитном диске. Бобинные накопители используются в суперЭВМ и mainframe.Ленточные накопители называются стримерами, они предназначены для создания резервных копий программ и документов, представляющих ценность. Запись может производиться на обычную видеокассету или на специальную кассету. Емкость такой кассеты до 1700 Мб, длина ленты 120 м, ширина 3.81 мм (2 - 4 дорожки). Скорость считывания информации-до 100 Кб/сек.

(2)   Диски относятся к носителям информации с прямым доступом, т.е. ПК может обратиться к дорожке, на которой начинается участок с искомой информацией или куда нужно записать новую информацию, непосредственно.

Магнитные диски (МД)— в качестве запоминающей среды используются магнитные материалы со специальными свойствами, позволяющими фиксировать два направления намагниченности. Каждому из этих состояний ставятся в соответствие двоичные цифры — 0 и 1. Информация на МД записывается и считывается магнитными головками вдоль концентрических окружностей - дорожек. Каждая дорожка разбита на сектора (1 сектор = 512 б). Обмен между дисками и ОП происходит целым числом секторов. Кластер — минимальная единица размещения информации на диске, он может содержать один и более смежных секторов дорожки. При записи и чтении МД вращается вокруг своей оси, а механизм управления магнитной головкой подводит ее к выбранной для записи или чтения дорожке.

Данные на дисках хранятся в файлах — именованных областях внешней памяти, выделенных для хранения массива данных. Кластеры, выделяемые файлу, могут находиться в любом свободном месте дисковой памяти и необязательно являются смежными. Вся информация о том, где именно записаны кусочки файла, хранится в таблице размещения файлов FAT (file allocation table). Для пакетов МД (это диски, установленные на одной оси) и для двусторонних дисков вводится понятие цилиндр - совокупность дорожек МД, находящихся на одинаковом расстоянии от центра.

На ГМД магнитный слой наносится на гибкую основу. Диаметр ГМД: 5,25" и 3,5". Емкость ГМД от 180 Кб до 2,88 Мб. Число дорожек на одной поверхности - 80. Скорость вращенияот 3000 до 7200 об/мин. Среднее время доступа 65 - 100 мс.

Каждая новая дискета перед работой должна быть отформатирована, т.е. создана структура записи информации на ее поверхности: разметка дорожек, секторов, записи маркеров, таблицы FAT. Дискеты нужно хранить аккуратно, беречь от пыли, механических повреждений, воздействия магнитных полей, растворителей. Это основной недостаток этого вида накопителей.

НЖМД или «винчестеры» изготовлены из сплавов алюминия или из керамики и покрыты ферролаком, вместе с блоком магнитных головок помещены в герметически закрытый корпус.Емкость накопителей за счет чрезвычайно плотной записи достигает нескольких гигабайт, быстродействие также выше, чем у съемных дисков (за счет увеличения скорости вращения, т.к. диск жестко закреплен на оси вращения). Первая модель появилась на фирме IBM в 1973 г. Она имела емкость 16 Кб и 30 дорожек/30 секторов, что случайно совпало с калибром популярного ружья 30'730" «винчестер».

Диаметр ЖМД: 3,5" (есть 1,8" и 5,25"). Скорость вращения 7200 об/мин, время доступа — 6 мс.

Каждым ЖМД проходит процедуру  низкоуровневого форматирования — на носитель записывается служебная информация, которая определяет разметку цилиндров диска на сектора и нумерует их, маркируются дефектные сектора для исключения их из процесса эксплуатации диска. В ПК имеется один или два накопителя. Один ЖД можно разбить при помощи специальной программы на несколько логических дисков и работать с ними как с разными ЖД.

Дисковые массивы RAID - применяются в машинах-серверах БД и в суперЭВМ, они представляют собой матрицу с резервируемыми независимыми дисками, несколько НЖМД объединены в один логический диск. Можно объединить до 48 физических дисков любой емкости, формирующих до 120 логических дисков (RAID7). Емкость таких дисков составляет до 5Т6 (терабайт=10¹²).

НОД (накопители на оптических дисках) делятся на:

не перезаписываемые лазерно-оптические диски или компакт-диски (CD-ROM). Поставляются фирмой-изготовителем с уже записанной на них информацией. Запись на них возможна в лабораторных условиях лазерным лучом большой мощности. В оптическом дисководе ПК эта дорожка читается лазерным лучом меньшей мощности. Ввиду чрезвычайно плотной записи CD-ROM имеют емкость до 1,5 Гб, время доступа от 30 до 300 мс, скорость считывания данных от 150 до 1500 Кб/сек;

перезаписываемые CD-диски имеют возможность записывать информацию прямо с ПК, но для этого необходимо специальное устройство.

Магнитооптические диски (ZIP) — запись на такой диск производится под высокой температурой намагничиванием активного слоя, а считывание — лучом лазера. Эти диски удобны для хранения информации, но оборудование стоит дорого. Емкость такого диска до 20,8 Мб, время доступа от 15 до 150 мс, скорость считывания информации до 2000 Кб/сек.

Контроллеры служат для обеспечения прямой связи с ОП, минуя МП, они используются для устройств быстрого обмена данными с ОП - НГМД, НЖД, дисплей и др., обеспечения работы в групповом или сетевом режиме. Клавиатура, дисплей, мышь являются медленными устройствами, поэтому они связаны с системной платой контроллерами и имеют в ОП свои отведенные участки памяти.

Порты бывают входными и выходными, универсальными (ввод - вывод), они служат для обеспечения обмена информацией ПК с внешними, не очень быстрыми устройствами. Информация, поступающая через порт, направляется в МП, а потом в ОП. Выделяют два вида портов:

последовательный — обеспечивает побитный обмен информацией, обычно к такому порту подключают модем;

параллельный — обеспечивает побайтный обмен информацией, к такому порту подключают принтер. Современные ПК обычно оборудованы 1 параллельным и 2 последовательными портами.

Видеомониторы — устройства, предназначенные для вывода информации от ПК пользователю. Мониторы бывают монохромные (зеленое или янтарное изображение, большая разрешающая способность) и цветные. Самые качественные RGB-мониторы, обладают высокой разрешающей способностью для графики и цвета. Используется тот же принцип электронной лучевой трубки как у телевизора. В портативных ПК используют электролюминесцентные или жидкокристаллические панели. Мониторы могут работать в текстовом и графическом режимах. В текстовом режиме изображение состоит из знакомест — специальных знаков, хранимых в видеопамяти дисплея, а в графическом изображение состоит из точек определенной яркости и цвета. Основные характеристики видеомониторов - разрешающая способность (от 600х350 до 1024х768 точек), число цветов (для цветных) -от 16 до 256, частота кадров фиксированная 60 Гц.

Принтеры — это устройства вывода данных из ЭВМ, преобразовывающие     информационные     ASCII-коды    в соответствующие им графические символы и фиксирующие эти символы на бумаге. Принтеры - наиболее развитая группа внешних устройств, насчитывается более 1000 модификаций.

Принтеры бывают черно-белые или цветные по способу печати они делятся на:

матричные — в этих принтерах изображение формируется из точек ударным способом, игольчатая печатающая головка перемещается в горизонтальном направлении, каждая иголочка управляется электромагнитом и ударяет бумагу через красящую ленту. Количество игл определяет качество печати (от 9 до 24), скорость печати 100-300 символов/сек, разрешающая способность 5 точек на мм;

струйные — в печатающей головке имеются вместо иголок тонкие трубочки - сопла, через которые на бумагу выбрасываются мельчайшие капельки чернил (12 - 64 сопла), скорость печати до 500 символов/сек, разрешающая способность - 20 точек на мм;

термографические — матричные принтеры, оснащенные вместо игольчатой печатающей головки головкой с термоматрицей, при печати используется специальная термобумага;

лазерные — используется электрографический способ формирования  изображений,  лазер  служит  для  создания сверхтонкого светового луча, вычерчивающего на поверхности светочувствительного барабана контуры невидимого точечного электронного изображения. После проявления изображения порошком красителя (тонера), налипающего на разряженные участки, выполняется печать - перенос тонера на бумагу и закрепление изображения на бумаге при помощи высокой температуры. Разрешение у таких принтеров до 50 точек/мм, скорость печати - 1000 символов/сек.

Сканеры - устройства ввода в ЭВМ информации непосредственно с бумажного документа. Можно вводить тексты, схемы, рисунки, графики, фотографии и другую информацию. Файл, создаваемый сканером в памяти ЭВМ называется битовой картой. Существует два формата представления графической информации в ЭВМ:

растровый — изображение запоминается в виде мозаичного набора множества точек на экране монитора, редактировать такие изображения с помощью текстовых редакторов нельзя, эти изображения редактируют в Corel Draw, Adobe PhotoShop;

текстовый — информация идентифицируется характеристиками шрифтов, кодами символов, абзацев, стандартные текстовые процессоры предназначены для работы именно с таким представлением информации.

Битовая карта требует большого объема памяти, поэтому после сканирования битовые карты упаковывают с помощью специальных программ (PCX, GIF). Сканер подключается к параллельному порту. Сканеры бывают:

черно-белые и цветные (число передаваемых цветов от 256 до 65 536);

ручные перемещаются по изображению вручную, за один проход вводится небольшое количество информации (до 105 мм), скорость считывания - 5-50 мм/сек;

планшетные — сканирующая головка перемещается относительно оригинала автоматически, скорость сканирования -2-10 сек на страницу;

роликовые — оригинал автоматически перемещается относительно сканирующей головки;

проекционные - напоминают фотоувеличитель, внизу -сканируемый документ, сверху - сканирующая головка;

штрих-сканеры — устройства для считывания штрих-кодов на товарах в магазинах.

Разрешающая способность сканеров от 75 до 1600 точек/дюйм.

Манипуляторы - компьютерные устройства, управляемые руками оператора:

мышь — устройство для определения относительных координат (смещения относительно предыдущего положения или направления) движения руки оператора. Относительные координаты передаются в компьютер и при помощи специальной программы могут вызывать перемещения курсора на экране. Для отслеживания перемещения мыши используются различные виды датчиков. Самый распространенный - механический (шарик, к которому прикасаются несколько  валиков),  существует  еще  оптический датчик, обеспечивающий более высокую точность считывания координат;

джойстик — рычажный указатель - устройство для ввода направления движения руки оператора, их чаще используют для игр на компьютере;

дигитайзер или оцифровывающий планшет — устройство для точного ввода графической информации (чертежей, графиков, карт) в компьютер. Он состоит из плоской панели (планшета) и связанного с ней ручного устройства - пера. Оператор ведет вдоль графика перо, при этом абсолютные координаты поступают в компьютер.

Клавиатура — устройство для ввода информации в память компьютера. Внутри расположена микросхема, клавиатура связана с системной платой, нажатие любой клавиши продуцирует сигнал (код символа в системе ASCII -16-ричный порядковый номер символа в таблице), в памяти ЭВМ специальная программа по коду восстанавливает внешний вид нажатого символа и передает его изображение на монитор.

Конкретный набор компонент, входящих в данный компьютер, называется его конфигурацией. Минимальная конфигурация ПК необходимая для его работы включает в себя системный блок (там находятся МП, ОП, ПЗУ, НЖМД, НГМД), клавиатуру (как устройство ввода информации) и монитор (как устройство вывода информации).

 

3

Використання автофільтру для аналізу списку в табличному процесорі MS EXCEL.

Для допомогою фільтрів можна вибрати записи, що містять потрібні для пошуку дані. Фільтри бувають двох типів: Авто-фільтр і Розширений фільтр. Автофільтр може працювати з простими критеріями (одна умова), складними критеріями (максимум дві умови за одним полем) і складеними критеріями, які можуть містити стільки умов, скільки полів у списку, але при цьому використовують максимум дві умови за одним полем. Критерії заносяться під час роботи Автофільтра, а результати запиту для подальшого збереження користувач може самостійно скопіювати в інше місце поточного робочого аркуша або на новий аркуш. Данные → Фильтр → Автофильтр. 5

Перевірка даних при введенні

Аби зменшити кількість помилок при введенні даних, можна задати обмеження на типа або значення даних, що вводяться у вічка, такі як введення лише тексту, цілих чисел, дат або введення лише чисел, менших заданого, або лише значень із заданого списку. Нижче, як приклад показано, як ввести обмеження на значення даних. 

Обмеження діапазону даних, що вводяться

Аби ввести обмеження діапазону даних, що вводяться, виконаєте наступні дії:

• Виділите вічка, на які потрібно накласти обмеження.

• Виберіть команду Перевірка (Validation) у меню Дані (Data) потім відкрийте вкладку Параметри (Settings) (мал. 14.5).

• Виберіть типа даних в списку Тип даних (Allow) . Аби встановити лише числа, виберіть Ціле число (Whole Number) або Дійсне (Decimal). Аби встановити лише дату або час, виберіть Дата (Date) або Час (Time).

• Виберіть потрібний критерій в списку Значення (Data) .

• Для деяких типів даних можна ввести верхній і нижній кордони допустимого діапазону даних в поля Максимум (Maximum) і Мінімум (Minimum) або лише одну з них, залежно від вимог. Кордонами можуть служити числові значення, заслання на вічка або формули.

• Установка прапорця Ігнорувати порожні вічка (Ignore blank) дозволяє залишити вічко, на яке накладені обмеження, порожній, а також встановити кордони, що містять заслання на спочатку порожню вічко або що використовують формулу, в яку входить таке вічко. Зніміть цей прапорець, аби задіювати обмеження, які були накладені на порожні вічка так, як якби ці вічка містили нулі.

При введенні даних, значення яких знаходяться поза вказаним діапазоном, виводиться повідомлення про помилку. Повідомлення, яке відображується при введенні помилкового значення, задається на вкладці Повідомлення про помилку.

6

Використання розширеного фільтру для аналізу списку в табличному процесорі MS EXCEL. Навести приклади з використанням простого та складеного критеріїв.

На відміну від Автофільтра, де критерії заносяться під час роботи фільтра, Розширений фільтр може працювати тільки тоді, коли критерії для пошуку даних попередньо створені користувачем і занесені у визначений діапазон комірок таб­лиці. Цей діапазон бажано має міститися над списком і має бути відокремленим від списку щонайменше одним порожнім рядком.

Простий критерій складається з двох комірок, розміщених у таблиці вертикально: верхня комірка містить точну копію заголовка поля списку, в якому перевіряється умова пошуку даних, а нижня комірка містить безпосередньо саму умову по­шуку.

1. Виорати зі списку всі записи про клієнта Васильєва.

За правилами створення критеріїв діапазон для них оуде розміщуватися у робочому аркуші по рядках з першого по дев'ятий.

Даний запит включає одну умову (прізвище клієнта — Ва­сильєв), тому створюється простий критерій для пошуку в полі Прізвище клієнта прізвища Васильєв.

У комірку В1 копіюється заголовок поля Прізвище клієн­та, а в комірку В2 — умова для пошуку — Васильєв:

Таким чином, діапазон створеного простого критерію роз­міщується у комірках В1 :В2.

Складений критерій — це сукупність декількох складних критеріїв — містить по декілька умов на декілька полів.

4. Вибрати зі списку всі записи про клієнта Васильєва, що замовляв телефони, клієнта Петрова, що замовляв принтери, та всі замовлення клієнта Іванова.

У даному випадку створюється складений критерій, що міс­тить по три умови на два поля. Під час виконання запиту в полі Прізвище клієнта має міститися або прізвище Васильєв і одно­часно в полі Назва виробу — Телефон, або прізвище Петров і одночасно Принтер, або прізвище Іванов і будь-яка назва виробу.

У комірку СЗ копіюється назва виробу Принтер, а в комірку С4 заноситься знак * (який означає будь-яке текстове значення):

Діапазон створеного критерію — комірки В1 :С4.

Використання розширеного фільтру для аналізу списку в табличному процесорі MS EXCEL. Навести приклади з використанням складного та обчислювального критеріїв.

На відміну від Автофільтра, де критерії заносяться під час роботи фільтра, Розширений фільтр може працювати тільки тоді, коли критерії для пошуку даних попередньо створені користувачем і занесені у визначений діапазон комірок таб­лиці. Цей діапазон бажано має міститися над списком і має бути відокремленим від списку щонайменше одним порожнім рядком.

Складний критерій містить у собі декілька простих крите­ріїв, сполучених або по вертикалі — декілька умов на одне по­ле, або по горизонталі — по одній умові на декілька полів.ты в диапазон” зазначають адресу вільної комірки. ОК. З’являється нова БД.

2. Вибрати зі списку всі записи, що стосуються або клієнтів Васильєва, або Петрова, або Іванова.

Даний запит включає три умови, що накладаються на поле Прізвище клієнта (прізвище — або Васильєв, або Петров, або Іванов), тому створюється складний критерій із трьох простих, які поєднані зв'язкою ИЛИ.

У комірку ВЗ копіюється умова для пошуку — Петров, а в комірку В4 — Іванов:

Діапазоном створеного складного критерію будуть комірки В1:В4.

Обчислювальний критерій може бути різновидом просто­го або складного критерію, де як умова виступає функція або формула. Записи за таким критерієм вибираються зі списку за значенням, отриманим у результаті обчислення цієї формули або функції.

8. Вибрати зі списку всі записи про максимальну і міні­мальну суму замовлення.

У комірку Е6 копіюється заголовок поля Сума замовлення, у комірку Е7 заноситься функція

= МАКС(абсолютний діапазон числових значень цього поля), а у комірку Е8 — функція

=МИН(абсолютний діапазон числових значень цього поля).

Замість тексту функцій у критерію будуть показані обчис­лені за цими функціями значення.

7

Фільтрування використовується для перегляду лише потрібних даних. Наприклад, фільтри в базі даних Microsoft Access можна використовувати для перегляду певних записів у формі, звіті, запиті або таблиці даних чи для друку лише деяких записів звіту, таблиці або запиту.

За допомогою фільтра ви зменшуєте кількість відображуваних дані, не змінюючи макета основних даних у запиті, формі або звіті. Наприклад, щоб знайти у 100-сторінковому списку товарів елементи в ціновому діапазоні від 50 до 100 грн. або створити менший звіт, у якому відображатимуться лише такі елементи, до даних можна застосувати фільтр, після чого відобразяться лише ті записи таблиці "Товари", для яких значення поля "Ціна" перебуває в діапазоні від 50 до 100 грн.

Вибір і застосування типу фільтра

Для кожного типу даних пропонується кілька готових фільтрів. Ці фільтри доступні як команди меню в поданнях таблиці, форми, звіту та розмічування. Крім того, форму або таблицю даних можна відфільтрувати, заповнивши форму. Це називається фільтруванням за формою.

Якщо потрібні детальніші фільтри й ви вмієте використовувати вирази, за допомогою параметрів на вкладці документа Фільтр можна створювати власні фільтри.

Доступні такі типи фільтрів:

Загальні фільтри. Використовуються для фільтрування за певними значеннями або діапазонами значень.

Фільтр за вибраним. Використовується для фільтрування всіх рядків у таблиці, які містять значення, що збігається з вибраним значенням у рядку, за допомогою фільтрування даних у поданні таблиці.

Фільтр за формою. Використовується для фільтрування за кількома полями у формі чи таблиці даних або для пошуку певного запису.

Розширений фільтр. Використовується для фільтрування типу даних, коли користувач визначає власні умови фільтрування.

Загальні фільтри можна застосовувати до всіх типів полів, крім полів "Об’єкт OLE" та полів, у яких відображаються обчислювані значення. Список доступних фільтрів залежить від типу даних і значень вибраного поля.

Клацніть правою кнопкою миші поле, до якого потрібно застосувати фільтр. Щоб застосувати фільтр до кількох стовпців або елементів керування, до кожного поля чи елемента керування фільтр потрібно застосовувати окремо або скористатися розширеним фільтром. Додаткову інформацію можна знайти в розділах Фільтрування за формою та Розширені фільтри.

Наприклад, щоб переглянути фільтри, доступні для поля "Дата народження", на вкладці Основне у групі Сортування й фільтр натисніть кнопку Фільтр.

Застосування загального фільтра

1. Відкрийте таблицю, запит, форму або звіт у вікні табличного подання даних, поданні форми, звіту або розмічування.

2. Переконайтеся, що подання ще не відфільтровано. У рядку виділення записів має відображатися піктограма Не відфільтровано або сіра піктограма Без фільтра..

3. Клацніть будь-яке поле у стовпці або елементі керування, яке має відповідати першому полю для фільтрування, і на вкладці Основне у групі Сортування й фільтр натисніть кнопку Фільтр.

Щоб застосувати загальний фільтр, наведіть вказівник миші на пункт Текстові фільтри (або Фільтри чисел чи Фільтри дат) і виберіть потрібний фільтр. Після вибору фільтрів Дорівнює та Між потрібно вказувати необхідні значення.

Застосування фільтра на основі виділеного фрагмента

1. Відкрийте таблицю, запит, форму або звіт у поданні таблиці, форми, звіту або розмічування.

2. Переконайтеся, що подання ще не відфільтровано. У рядку виділення записів має відображатися піктограма Не відфільтровано або сіра піктограма Без фільтра.

3. Перейдіть до запису зі значенням, яке використовуватиметься як частина фільтра, і клацніть у стовпці (у поданні таблиці) або елементі керування (у поданні форми, звіту або розмічування).

Фільтрування за формою

Цей фільтр використовується, якщо потрібно відфільтрувати дані за кількома полями форми або таблиці даних чи знайти певний запис. У програмі Access створюється пуста форма або таблиця даних, схожа на вихідну форму або таблицю. У цій пустій формі або таблиці можна заповнити потрібну кількість полів. Після цього виконується пошук записів, які містять указані значення.