72_Атмосферне повітря як об’єкт правової охорони.

Атмосферне повітря — життєво важливий компонент навколишнього природного середовища, який являє собою природну суміш газів, що знаходиться за межами жилих, виробничих та інших приміщень. (ст.1 ЗУ „Про охорону атмосферного повітря”)

Особливості атмосферного повітря як природного об'єкта зумовлюють особливості його правового режиму:

1) атмосферне повітря в силу своїх специфічних особливостей не може бути об'єктом права ні приватної, ні державної, ні іншої власності (щоправда, ст. 13 Конституції все ж таки відносить його до об'єктів права власності Українського народу);

2) атмосфер­не повітря не підлягає обліку. Щодо атмосферного повітря ве­деться облік тільки шкідливих впливів на нього згідно з Поряд­ком ведення державного обліку в галузі охорони атмосферного повітря, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Украї­ни від 13.12.2001 р. Він представляє собою облік об'єктів (під­приємств, установ, організацій та громадян — суб'єктів підпри­ємницької діяльності), які справляють або можуть справити шкід­ливий вплив на здоров'я людей і на стан атмосферного повітря, видів та обсягів забруднюючих речовин, що викидаються в атмо­сферне повітря, видів і ступенів впливу на його стан фізичних та біологічних факторів;

3) законодавство практично не містить норм про його використання атмосфер­ного повітря;

4) законодавство щодо атмосферного повітря ре­гулює, в основному, охоронні відносини, які спрямовані на по­передження негативного впливу на атмосферне повітря, покра­щання якісного складу атмосферного повітря. При цьому охо­ронні вимоги спрямовані не до користувачів (як це традиційно для інших природних об'єктів), а до будь-яких господарюючих суб'єктів, діяльність яких безпосередньо не пов'язана з викорис­танням атмосферного повітря, але спричиняє негативний вплив на нього;

5) атмосферне повітря перебуває в постійному русі і перено­ситься на різні відстані, не обмежуючись кордонами однієї дер­жави, саме щодо нього, як щодо жодного іншого об'єкта, акту­альним і ефективним є міжнародне співробітництво з питань його охорони. Зокрема, особливо важливе значення в цьому сен­сі має Конвенція ООН 1979 р. про транскордонне забруднення повітря на великі відстані та прийняті до неї ряд протоколів про зменшення викидів шкідливих речовин.

73_Державний контроль у галузі охорони атмосферного повітря.

Охорона атмосферного повітря (ст.1 ЗУ „Про охорону атмосферного повітря”) — система заходів, пов’язаних із збереженням, поліпшенням та відновленням стану атмосферного повітря, запобіганням та зниженням рівня його забруднення та впливу на нього хімічних сполук, фізичних та біологічних факторів;

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» контроль у галу­зі охорони атмосферного повітря здійснюється з метою забезпе­чення дотримання вимог законодавства про охорону атмосфер­ного повітря місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, посадовими особами цих органів, а також підприємствами, установами, організаціями та громадя­нами. Функції державного контролю в галузі охорони атмосфер­ного повітря здійснюють органи Державної екологічної інспек­ції на основі Положення про Державну екологічну інспекцію, затвердженим постановою КМУ в редак­ції від 16.06.2004 р.; органи Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ (відповідно до п. 5.13 Положен­ня затвердженого постановою КМУ від 14.04.1997 р. її підрозділи мають право здійснювати контроль за технічним станом транспортних засобів, додержанням нор­мативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах та шкідливого впливу фізичних факторів, встановлених для від­повідного типу автомобільного транспорту та сільськогосподар­ської техніки); органи Державної санітарно-епідеміологічної служби МОЗ, положення про яку затверджено постановою КМУ в ре­дакції від 24.09.2004 р. та інші державні органи.

Важливу роль у системі цих заходів відіграють також заходи юридичної відповідальності до порушення вимог охорони атмо­сферного повітря.

Охорона атмосферного повітря здійснюється шляхом:

- охорони інших природних об'єктів, які впливають на стан атмосферного повітря;

-регулювання господарського впливу на атмосферне по­вітря.

У галузі охорони атмосферного повітря встановлюють такі нормативи:

-нормативи екологічної безпеки атмосферного повітря

-нормативи граничного допустимих викидів забруднюючих речовин стаціонарних джерел

-нормативи гранично допустимого впливу фізичних і біологічних чинників стаціонарних джерел

-нормативи вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах і впливу фізичних чинників пересувних джерел

-технологічні нормативи допустимого викиду забруднюючих речовин

-інші нормативи в галузі охорони атмосферного повітря.

Правова охорона атмосферного повітря включає:

-встановлення нормативів якості атмосферного повітря, а також нормативів гранично допустимих викидів забруд­нюючих речовин і гранично допустимого впливу фізичних і біологічних чинників на атмосферу

-спостереження за станом атмосферного повітря та конт­роль за рівнем його забруднення

-здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря та шкідливого фізичного впливу на атмосферу ста­ціонарними джерелами тільки після отримання дозволу та при дотриманні ГДВ та ГДР

-обмеження, тимчасову заборону (зупинення) або припи­нення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря і впливу фізичних біологічних чинників на його стан при порушенні умов, передбачених дозволами

-заборона виробництва й експлуатації транспортних засобів, у викидах яких вміст забруднюючих речовин перевищує встановлені норми

-заборона будівництва й експлуатації виробничих об'єктів без очисних споруд

-проектування, забудову, реконструкцію міст та інших населених пунктів відповідно до вимог охорони атмосферного повітря

-встановлення вимог з охорони атмосферного повітря при впровадженні нової техніки, технологій, матеріалів і речо­вин, видобуванні корисних копалин, а також при застосу­ванні пестицидів і агрохімікатів

-інші заходи, передбачені законодавством.

Охорона озонового шару забезпечується:

-організацією спостереження, обліку і контролю змін стану озонового шару;

-встановленням і дотриманням нормативів гранично допус­тимих викидів шкідливих речовин, що впливають на стан озонового шару;

-регулюванням виробництва і використання хімічних речо­вин, що руйнують озоновий шар.