- •1_Предмет і метод екологічного права України.
- •2_Система та джерела екологічного права України.
- •3_Основні принципи екологічного права.
- •1) Принцип пріоритетності охорони життя і здоров'я людини.
- •2) Принцип оптимального поєднання екологічних і економічних інтересів суспільства.
- •3) Правове забезпечення раціонального та ефективного використання природних об'єктів.
- •4) Запобіжний характер заходів щодо охорони навколишнього природного середовища.
- •5) Гласність і демократизм при прийнятті рішень, пов'язаних із впливом на довкілля.
- •6) Забезпечення міжнародного співробітництва в галузі охорони навколишнього природного середовища.
- •4_Конституція України, екологічні права та обов’язки громадян України.
- •5_Екологічні права та обов’язки громадян України.
- •6_Право власності на природні ресурси.
- •7_Види природокористування.
- •8_Законодавчі акти в галузі природокористування.
- •9_Раціональне природокористування.
- •10_Користування надрами, атмосферним повітрям, водокористування.
- •11_Органи управління природокористуванням і охороною навколишнього природного середовища в Україні.
- •12_Компетенція органів управління природокористуванням і охороною навколишнього середовища.
- •13_Характеристика Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” від 25 червня 1991р.
- •14_Інформування про стан навколишнього середовища.
- •15_Конституція України 1996 року. Положення про охорону навколишнього середовища.
- •16_Основні принципи охорони навколишнього природного середовища.
- •17_Відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
- •18_Повноваження місцевих Рад народних депутатів в галузі охорони навколишнього природного середовища.
- •19_Об’єкти правової охорони навколишнього природного середовища.
- •20_Плата за забруднення навколишнього природного середовища.
- •21_Контроль і нагляд у сфері охорони навколишнього природного середовища.
- •22_Державний нагляд і контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища.
- •23_Громадський нагляд і контроль в сфері охорони навколишнього природного середовища.
- •24_Екологічна безпека в Україні.
- •25_Зу “Про відходи”.
- •26_Раціональне використання і зберігання відходів виробництва і побутових відходів. Ядерна і радіаційна безпека.
- •27_Поняття екологічних надзвичайних ситуацій, зон та їх класифікація.
- •28_Правове забезпечення запобігання надзвичайним екологічним ситуаціям та їх ліквідація.
- •29_Екологічна експертиза, її види та завдання.
- •30_Зу“Про екологічну експертизу” від 9 лютого 1995р.
- •31_Державний екологічний моніторинг.
- •32_Моніторинг навколишнього природного середовища.
- •34_Екологічні програми.
- •35_Види екологічних програм.
- •36_Склад екологічних порушень.
- •37_Відповідальність за екологічні правопорушення.
- •38_Цивільно-правова відповідальність за екологічні правопорушення.
- •39_Кримінальна та цивільно-правова відповідальність за екологічні правопорушення.
- •40_Адміністративна відповідальність за екологічні правопорушення.
- •41_Адміністративна та дисциплінарна відповідальність за екологічні правопорушення.
- •41_Загальна характеристика права використання тваринного світу.
- •42_Право загального та спеціального використання об’єктів тваринного світу.
- •43_Правова охорона тваринного світу. Червона книга України.
- •44_Правове регулювання мисливства.
- •45_Характеристика Закону України “Про мисливське господарство та полювання” від 22.02.2000р.
- •46_Правове регулювання рибальства.
- •47_Відповідальність за порушення законодавства про охорону, використання і відтворення тваринного світу.
- •48_Права та обов’язки громадян України в сфері землекористування.
- •49_Виникнення, здійснення і припинення права землекористування.
- •50_Загальна характеристика права землекористування.
- •51_Види права землекористування.
- •52_Форма власності на землю, їх характеристика.
- •53_Набуття і реалізація права на землю.
- •54_Право земельного сервітуту.
- •55_Право власності на землю в Україні.
- •56_Права власників та користувачів земельних ділянок.
- •57_Земельний кодекс України від 25.10.2001р. Загальна характеристика.
- •58_Відповідальність за порушення земельного законодавства
- •59_Характеристика водного законодавства України.
- •60_Загальна характеристика права водокористування.
- •61_Права та обов’язки водокористувачів.
- •62_Підстави виникнення права водокористування.
- •63_Види права водокористування.
- •64_Державне управління природокористуванням, його види.
- •65_Порядок користування землями водного фонду.
- •66_Відповідальність за порушення водного законодавства.
- •67_Характеристика надрового законодавства України.
- •68_Поняття, об’єкти та суб’єкти права користування надрами.
- •69_Права та обов’язки користувачів і нагляд за їх здійсненням.
- •70_Види права користування надрами.
- •71_Відповідальність за порушення законодавства про надра.
- •72_Атмосферне повітря як об’єкт правової охорони.
- •73_Державний контроль у галузі охорони атмосферного повітря.
- •74_Вирішення спорів, що виникають при використанні та охороні атмосферного повітря.
- •75_Відповідальність за порушення законодавства у галузі охорони атмосферного повітря.
- •76_Поняття та види рекреаційних, курортних і лікувально-оздоровчих зон.
- •77_Особливості права використання рекреаційних, курортних і лікувально-оздоровчих зон.
- •78_Правова охорона рекреаційних, курортних і лікувально-оздоровчих зон.
- •79_Порядок надання дозволів на користування об’єктами заповідного фонду.
- •80_Особливості охорони природно-заповітного фонду та відповідальності за порушення права користування ним
- •81_Поняття і правова класифікація територій та об’єктів природно-заповідного фонду.
- •82_Поняття права лісокористування.
- •83_Суб’єкти та об’єкти права лісокористування.
- •84_Права та обов’язки користувачів і нагляд за їх здійсненням.
- •85_Види права лісокористування.
- •86_Виникнення права лісокористування.
- •87_Виникнення права спеціального використання лісових ресурсів.
- •88_Припинення права лісокористування.
- •89_Характеристика лісового законодавства України.
- •90_Поняття і види порушень лісового законодавства.
- •91_Види відповідальності за порушення лісового законодавства.
- •92_Використання нелісових рослинних ресурсів.
57_Земельний кодекс України від 25.10.2001р. Загальна характеристика.
ЗЕМЕЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ 2001 (ЗК України) - кодифікований законодавчий акт. Прийнятий ВР України 25.Х 2001 з метою регулювання земельних відносин. Введений у дію 1.1 2002. Складається з 37 глав і 212 статей, об'єднаних у 10 розділів: І. Загальна частина; II. Землі України; III. Права на землю; IV. Набуття і реалізація права на землю; V. Гарантії прав на землю; VI. Охорона земель; VII. Управління в галузі використання і охорони земель; VIII. Відповідальність за порушення земельного законодавства; IX. Прикінцеві положення; X. Перехідні положення. Кодекс проголошує землю осн. над. багатством, що перебуває під особливою охороною д-ви (ст. 1). З цією метою він передбачає регулювання зем. відносин на базі таких принципів: поєднання особливостей використання землі як тер. базису, природ, ресурсу та осн. засобу в-ва; забезпечення рівності права власності на землю гр-н, юрид. осіб, тер. громад і д-ви; невтручання д-ви в здійснення гр-на-ми, юрид. особами і тер. громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпоряджання землею, крім випадків, передбачених законом; забезпечення рац. використання та охорони земель; забезпечення гарантій прав на землю; пріоритету вимог екологічної безпеки (ст. 5).
Згідно з кодексом усі землі в межах тер. України поділяються на 9 категорій: а) сільськогосп. призначення; б) житлової та громад, забудови; в) природно-заповідного та ін. природо-охор. призначення; г) оздоровчого призначення; д) рекреац. призначення; є) істор.-культурного призначення; є) ліс. фонду; ж) вод. фонду; з) пром-сті, тр-ту, зв'язку, енергетики, оборони та ін. призначення. Кожна з категорій земель має особливий прав, режим. Земельні ділянки, що належать до категорії земель, мають відповідне цільове призначення. Віднесення земель до тієї чи ін. категорії здійснюється на підставі рішень органів держ. влади та місц. самоврядування (ст. 18—21). Важливою рисою ЗК є закріплення двох форм власності на землю: публіч. (суспільної), яка охоплює держ. і комунал. власність, та приват-
ної, до якої належить власність гр-н і власність приват. юрид. осіб. Функцію розпоряджання землями держ. власності покладено на органи держ. викон. влади, а землями комунал. власності — на тер. громади сіл, селищ і міст в особі їх органів місц. самоврядування (ст. 83—84). За кодексом юрид. особи мають право отримувати зем. ділянки у власність для здійснення підприєм. та ін. діяльності без обмежень розміру ділянок, а гр-ни - ще й для особистих потреб, буд-ва та експлуатації жилих будинків, дач і гаражів, ведення індивід, чи колект. садівництва тощо. Однак іноземці не мають права набувати у власність землі сільськогосп. призначення (ст. 81—82). Кодекс закріпив заг. правило про плату за приватизацію зем. ділянок, яке містить ряд винятків для гр-н України. Зокрема, вони мають право на безоплатну передачу їм у власність зем. ділянок із земель держ. або комунал. власності в таких розмірах: для ведення ферм, г-ва — в розмірі зем. частки (паю); для ведення особистого селян, г-ва — не більше 2 га; для ведення садівництва - не більше 0,12 га; для буд-ва та обслуговування жилого будинку, госп. будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах — не більше 0,25 га, в с-щах — не більше 0,15 га, в містах — не більше 0,10 га; для індивід, дачного буд-ва — не більше 0,10 га; для буд-ва індивід, гаражів — не більше 0,01 га. Крім того, гр-ни, які отримали зем. частки (паї), мають право на безоплатне отримання у власність зем. ділянки в розмірі такого паю (ст. 121).
Кодекс конкретизував положення Конституції України про те, що право власності на землю гарантується, надавши власникам зем. ділянок гарантії непорушності їх прав на землю. Органи влади мають право на викуп приват. зем. ділянок лише для сусп. потреб з поперед, справедливою компенсацією вартості землі (розд. V). Крім того, кодекс містить положення про те, що використання права власності на землю не може завдавати шкоди правам і свободам гр-н, сусп-ва, погіршувати екол. ситуацію і природ, якості землі. Право власності на землю не визнається абсолютним. Права власників зем. ділянок обмежені в інтересах усього сусп-ва. У ЗК збережені положення про цільове використання земель та покладений на власників і користувачів обов'язок використовувати землю лише відповідно до її цільового призначення. Крім того, права на землю можуть обмежуватися встановленням навколо зем. ділянок спец, охоронних зон, в яких заборонено певні види діяльності чи введено обмеження на їх здійснення (ст. 112—115). Нарешті, на власників земель, як і на землекористувачів, покладено обо в'язки щодо охорони земель та збереження їх продуктивності, естет, привабливості тощо (ст. 91, 96).
Крім права власності на землю, в ЗК передбачені й ін. види прав на землю, а саме: право пост, користування землею, право оренди, право зем. сервітуту та право добросусідства. У пост, користування зем. ділянки можуть надаватися лише держ. та комунальним юрид. особам. Зате отримати землю в оренду на максимальний строк — 50 років можуть будь-які юрид. та фіз. особи. Закріплені в кодексі норми про зем. сервітути визначають підстави виникнення у власника однієї зем. ділянки права на обмежене користування сусід, ділянкою з метою усунення недоліків власної ділянки (право проходу, проїзду через сусідню ділянку тощо). А право добросусідства визначає норми цивілізованих відносин між власниками та користувачами суміжних зем. ділянок (глави 15—17).
ЗК закріпив принцип пріоритету ринк. обороту зем. ділянок, який здійснюється їх власниками на підставі цив. правочинів купівлі-про-дажу, міни/дарування, передачі у спадщину, оренду, заставу тощо. Адм. розподіл зем. ділянок, тобто на підставі адм.-прав. актів органів влади, втратив домінуюче становище. Згідно з кодексом він застосовуватиметься лише при наданні гр-нам зем. ділянок у власність у межах норм безоплатної приватизації земель та при наданні земель держ. і комунал. власності держ. і комунальним підприємцям, установам та організаціям у пост, користування. Більшість норм кодексу є нормами прямої дії. Однак ЗК містить і норми, які застосовуватимуться лише після прийняття на його розвиток низки законів (про землеустрій, про держ. зем. кадастр, про держ. реєстрацію прав на землю та ін. нерухомість тощо). Тому до кодексу включені перех. положення, дія яких розрахована на період до завершення формування законод. бази регулювання зем. відносин. Зокрема, його перех. положеннями на період до 1.1 2005 введена заборона на відчуження шляхом продажу, дарування та вчинення деяких ін. правочинів зем. ділянок, призначених для ведення товар, сільськогосп. в-ва, а на період до 1.1 2010 — обмеження на набуття земель сільськогосп. призначення у власність площею не більше 100 га.