67_Характеристика надрового законодавства України.

Гірничі відносини в Україні регулюються Конституцією України, Законом України “Про охорону навколишнього природного середовища”, Кодексом України про надра та іншими актами законодавства України, що видаються відповідно до них.

Земельні, лісові та водні відносини регулюються відповідним законодавством України.

КОДЕКС УКРАЇНИ ПРО НАДРА (КпН Укра­їни) - кодифікований законод. акт у галузі охорони та використання надр. Прийнятий ВР України 27.VII1994.

Завданням Кодексу України про надра є регулювання гірничих відносин з метою забезпечення раціонального, комплексного використання надр для задоволення потреб у мінеральній сировині та інших потреб суспільного виробництва, охорони надр, гарантування при користуванні надрами безпеки людей, майна та навколишнього природного середовища, а також охорона прав і законних інтересів підприємств, установ, організацій та громадян.

У Кодексі — 9 розділів і 6 глав. У розд. І («За­гальні положення») дано визначення поняття надр, видів корисних копалин, регламентуєть­ся питання права власності на надра держ. фонду надр і держ. фонду родовищ корисних копалин. Встановлюється компетенція ВР Ук­раїни, KM України, ВР АР Крим, місц. рад у сфері регулювання гірничих відносин і визна­чаються склад органів, що здійснюють держ. управління у галузі геол. вивчення, викорис­тання та охорони надр, а також засади участі гр-н, їх об'єднань у здійсненні заходів рад. використання та охорони надр. Подано також норми, що регламентують порядок надання надр у користування, визначають права та обо­в'язки користувачів надр, встановлюють заг. положення про плату за користування надрами. У наст. розділах розглядаються: геол. вивчення надр (розд. II); держ. облік родовищ, запасів і проявів корисних копалин, а також ділянок надр, наданих у користування, не пов'язане з видобуванням корисних копалин (розд. III); проектування, буд-во і введення в експлуатацію гірничодобув. об'єктів, а також підзем. споруд, не пов'язаних з видобуванням корисних копа­лин (розд. IV); користування надрами для роз­робки родовищ корисних копалин і для цілей, не пов'язаних з їх видобуванням (розд. V); охорона надр (розд. VI); держ. контроль і нагляд за веденням робіт по геол. вивченню надр, їх використанням та охороною (розд. VII). Про порядок вирішення спорів з питань користу­вання надрами та відповідальність за порушен­ня зак-ва про надра йдеться у розд. VIII. У розд. IX («Міжнародні відносини») висвітлено пи­тання надання надр у користування іноз. юрид. особам та гр-нам і застосування міжнар. дого­ворів у разі виникнення колізій із зак-вом України про надра.

68_Поняття, об’єкти та суб’єкти права користування надрами.

Надра— це частина земної кори, що розташо­вана під поверхнею суші та дном водоймищ і простягається до глибин, доступних для геологічного вивчення та освоєння.. (ст.1 КпН)

Державний фонд надр включає як ділянки надр, що використовуються, так і ділянки надр, не залучені до використання, в тому числі континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони.

Надра є виключною власністю народу України і надаються тільки у користування. Угоди або дії, які в прямій або прихованій формі порушують право власності народу України на надра, є недійсними. Народ України здійснює право власності на надра через Верховну Раду України, Верховну Раду Республіки Крим і місцеві Ради народних депутатів.

Право користування надрами похідне від права влас­ності народу України на надра і має виключно цільовий харак­тер, тобто надра надаються в користування лише для визначе­них цілей.

Суб'єктами права користування надрами відповідно до ст. 13 КпН є підприємства, установи, організа­ції, громадяни України, а також іноземні юридичні особи та гро­мадяни. Як правило, це спеціалізовані підприємства, що мають необхідні господарські, організаційні та матеріальні умови, отри­мали спеціальний дозвіл та інші документи, необхідні для ко­ристування надрами. Хоча користувачами надр можуть бути і громадяни, що володіють загальною правосуб'єктністю

Об'єктами права користування надрами є індивідуалізовані на місцевості ділянки надр, що надані в користування користу­вачам для певної мети. До їх індивідуалізованих ознак належать розмір, межі, місцезнаходження. Ці ділянки мають назву гірни­чий відвід.

Корисні копалини— це природ­ні мінеральні речовини, які можуть використовуватись безпо­середньо або після їх обробки. (ст.1 Гірничого закону України)

Корисні копалини— природні мінеральні утворення органіч­ного і неорганічного походження у надрах, на поверхні землі, у джерелах вод і газів, на дні водоймищ, а також техногенні міне­ральні утворення в місцях видалення відходів виробництва та втрат продуктів переробки мінеральної сировини, придатні для промислового використання. (в п. 2 постанови КМУ від 5.05.1997 р. «Про затвердження Класифікації запа­сів і ресурсів корисних копалин державного фонду надр»)

Корисні копалини за своїм значенням поділяються на:

-корисні копалини загальнодержавного значення (незагальнопоширені корисні копалини)

-корисні копалини місцевого значення (загальнопоширені корисні копалини)

Окремі повноваження щодо розпорядження надрами законодавством України можуть надаватися відповідним органам державної виконавчої влади.