Моделювання фразеологічних одиниць з компонентами-зоонімами в східнослобожанських і східностепових говірках

Мовні знаки, що відбивають ек­с­т­ра­лін­г­ві­с­ти­ч­ну ре­аль­ність, суціль мо­де­льо­ва­ні в най­рі­з­но­ма­ні­т­ні­ших ря­дах, гру­пах, фрей­мах, скри­п­тах, гі­пер­те­к­с­тах, стру­к­ту­р­но-­се­ман­ти­ч­них схе­мах. Мо­де­лю­ю­чий ха­ра­к­тер мо­ви на рі­з­них рі­в­нях стає в су­ча­с­ній лін­г­ві­с­ти­ці ак­сі­о­мою [Мо­ки­ен­ко 1989, 49]. Вла­с­не, усю мо­в­лен­нє­ву ді­я­ль­ність, на ду­м­ку де­яких до­слі­д­ни­ків, мо­ж­на зве­с­ти до пе­в­ної кіль­ко­с­ті су­с­пі­ль­но зна­чу­щих сте­рео­ти­п­них мо­де­лей (Б. Серебреников). Про­те будь-­який сте­рео­тип, для то­го, щоб ста­ти скла­до­вим еле­мен­том пе­в­ної куль­ту­ри, “по­ви­нен ма­ти та­ку вла­с­ти­вість, яка для ньо­го не менш ва­ж­ли­ва, ніж ста­бі­ль­ність,  пла­с­ти­ч­ність, своє­рі­д­не по­ле (ді­а­па­зон) ва­рі­а­ти­в­но­с­ті” (В. Чистов) [цит. за: Єр­мо­лен­ко 1987, 229].

Роз­га­лу­же­ність фра­зе­о­ло­гі­ч­ної си­с­те­ми, зна­ч­на ва­рі­ан­т­ність фразеологічних одиниць ФО, сфор­мо­ва­них про­тя­гом іс­то­ри­ч­но­го роз­ви­т­ку, з од­но­го бо­ку, свід­чать про їх се­ман­ти­ч­ну “гнучкість” (ма­є­ть­ся на ува­зі мо­ж­ли­вість об­ра­зу на­бу­ва­ти най­рі­з­но­ма­ні­т­ні­ших форм у рі­з­них ет­но­куль­ту­рах, рі­з­ної вну­т­рі­ш­ньої фор­ми), з ін­шо­го бо­ку, це уск­ла­д­нює си­с­те­м­ний опис фра­зе­о­ло­гі­ч­но­го кор­пу­су, мо­ж­ли­вість по­ба­чи­ти за ве­ли­че­з­ною кіль­кі­с­тю фра­зе­о­ло­гі­ч­них ре­пре­зен­тан­тів пер­вин­ну, ін­ва­рі­ан­т­ну фра­зе­о­с­хе­му. То­му не­об­хід­ним уяв­ля­є­ть­ся ана­ліз не по­оди­ноких її ви­явів, а ці­ло­го ря­ду ва­рі­ан­т­них ФО, який на рі­в­ні пе­в­ної син­та­к­си­ч­ної аб­с­т­ра­к­ції впи­су­є­ть­ся в за­галь­ну фор­му­лу по­бу­до­ви мо­в­ної оди­ни­ці  стру­к­ту­р­ну схе­му  і об’єд­ну­є­ть­ся на її ос­но­ві в си­с­те­мі мо­ви за спо­со­бом зв’яз­ку слів пе­в­них се­ман­ти­ч­них кла­сів, що становить стру­к­ту­р­но-­се­ман­ти­ч­ну мо­дель (ССМ) [Ос­но­ви, 30]. Ін­ши­ми сло­ва­ми, з по­гля­ду син­та­к­си­ч­ної бу­до­ви “під стру­к­ту­р­ною фра­зе­о­ло­гі­ч­ною мо­дел­лю ро­зу­мі­є­ть­ся тип син­та­к­си­ч­них кон­стру­к­цій, за яким утво­рю­є­ть­ся ряд стій­ких спо­лу­чень” [Мо­ки­ен­ко 1989, 51]. З погляду се­ман­ти­ки стру­к­ту­р­но-­се­ман­ти­ч­ною мо­дел­лю вва­жа­ють “ряд фра­зе­о­ло­гі­ч­них ва­рі­ан­тів, що від­рі­з­ня­ю­ть­ся ча­со­вою та про­с­то­ро­вою ха­ра­к­те­ри­с­ти­ка­ми, але об’єд­на­ні спі­ль­ним зна­чен­ням, син­та­к­си­ч­ною стру­к­ту­рою (що мо­же ма­ти ім­п­лі­ци­т­ні або екс­п­лі­ци­т­ні ва­рі­ан­ти) та ва­рі­ю­ван­ням ком­по­нен­тів у ме­жах те­ма­ти­ч­но од­но­рі­д­ної гру­пи ле­к­си­ки” [Гри­ца 1996, 6]; “фра­зе­о­с­хе­му, що ле­жить в ос­но­ві ва­рі­ан­т­но­го ря­ду ФО, які ма­ють спі­ль­не зна­чен­ня, від­но­с­но ці­лі­с­ну стру­к­ту­ру та до­ста­т­ньо то­то­ж­ну фор­му” [Гри­ца 1996, 10]; “стру­к­ту­р­но-­се­ман­ти­ч­ний ін­ва­рі­ант стій­ких спо­лу­чень, що схе­ма­ти­ч­но від­би­ває від­но­с­ну ста­бі­ль­ність їх фор­ми й се­ман­ти­ки” [Мо­ки­ен­ко 1989, 53].

Ос­но­вою гру­пу­ван­ня ФО в мо­де­лі є їх вну­т­рі­ш­ня фор­ма. Про­ни­к­нен­ня в неї ви­ма­гає ви­яв­лен­ня про­ду­к­ти­в­них ССМ на всіх аре­а­ло­гі­ч­них рі­в­нях та їх си­с­те­м­но­го опи­су. Це зу­мо­в­лює не­об­хід­ність “зіставних до­слі­джень фра­зе­о­ло­гі­ч­них груп і роз­ря­дів (стру­к­ту­р­но-се­ман­ти­ч­них, ле­к­си­ко-­гра­ма­ти­ч­них, се­ман­ти­ч­них і т. п.), а та­кож фра­зе­о­ло­гі­ч­них си­с­тем у ці­ло­му”, “визначення їх ге­не­ти­ч­но­го, ти­по­ло­гі­ч­но­го чи за­по­зи­че­но­го ха­ра­к­те­ру” [Би­рих 1998, 16, 18].

Ак­ту­аль­ним у роз­в’я­зан­ні цих пи­тань є ана­ліз ак­ти­в­них ССМ у мі­с­це­вих го­вір­ках, вклю­чен­ня аре­аль­них ви­сло­вів до фра­зе­о­ло­гі­ч­ної си­с­те­ми сло­в’ян­сь­ко­го, а да­лі  і ши­ршо­го ме­га­ко­н­ти­ну­у­му. Пред­ме­том нашого аналізу є ви­яв­лен­ня чинних фразеологічних ССМ, визна­чен­ня сту­пе­ня їх активності й на­по­в­нен­ня в схі­д­но­с­ло­бо­жан­сь­ких (ссл) і східностепових го­ві­рках (сст) укра­їн­сь­кої мо­ви на тлі ін­ших сло­в’ян­сь­ких і по­ча­с­ти де­яких не­сло­в’ян­сь­ких мов і ді­а­ле­к­тів. Об’єктом дослідження стали фразеологізми з компонентами-зоонімами (ЗФ) на позначення зовнішнього вигляду людини, її поведінки, умов життя, стану, якісної характеристики, розумових здібностей, несумісності, часу.