ПОЛЬОВА ПРАКТИКА З ЛАНДШАФТОЗНАВСТВА

Завдання польової практики

Згідно з навчальним планом комплексна польова практика з ландшафтознавства проводиться на ІІ-му курсі протягом 9 днів. її доцільно планувати на травень-червень місяці - період найбільш сприятливий для організації і проведення польових робіт і спостережень.

Польова практика з ландшафтознавства - це своєрідна перевірка усього комплексу теоретичних знань та практичних навичок і вмінь, які одержали студенти під час вивчення дисциплін геолого-географічного циклу та компонентних польових практик на І-ІІ-му курсах. У той же час вона відрізняється від польових практик на молодших курсах тим, що окремі компоненти і сторони природи вивчаються не самі по собі, а як закономірні та взаємопов'язані частини конкретного природного комплексу (ПК), які знаходяться у постійній взаємодії. Саме цей вид навчальної практики знайомить студентів із об'єктом досліджень географії безпосередньо у польових умовах, дає можливість скласти уявлення про усю різноманітність взаємозв'язків та закономірностей природи як складної та цілісної системи і тому займає особливе і одне із найважливіших місць у системі підготовки студентів географів.

Для успішного виконання навчальних завдань польової практики необхідне таке обладнання :

1. Лопата.

2. Ніж

3. Молоток геологічний.

4. Компас гірничий.

5. Планшет із компасом для окомірної зйомки.

6. Рулетка.або сантиметрова (кравецька) стрічка.

7. Пляшечка із соляною (оцетовою) кислотою.

8. Папка ботанічна.

9. Бланки опису ПК різного таксономічного рангу.

10. Папір (креслярський, міліметровий, писальний).

11. Калька.

12. Олівці прості та кольорові.

13. Креслярське приладдя.

Крім того у кожного студента повинна бути картографічна основа робочої ділянки.

Кожний студент повинен мати: польову сумку, польову книжку, простий олівець, 3-4 кольорові олівці, транспортир, лінійку.

Завдання І. Провести рекогносцирувальїіе вивчення природних умов району практики. Ознайомитись із основними об'єктами польового ландшафтного дослідження

Усі спостереження та польові роботи проводяться студентами під час рекогносцирувальної екскурсії, на якій вони вивчають природні особливості району практики, уточнюють межі дослідницьких ділянок, знайомляться з основними об'єктами польових ландшафтних досліджень, визначають провідні фактори формування ПК різного таксономічного рангу та їх діагностичні ознаки на даній території. Результати спостережень та основні висновки фіксуються у польових книжках кожним студентом.

Об'єктом польових ландшафтних досліджень, як правило, є найбільш прості ПК - фації та урочища.

Фації - це невеликі за площею ПК, які займають десятки або сотні квадратних метрів із повсюдною однорідністю природних умов:однаковими рельєфом, грунтами, рослинністю, умовами зволожень Таку однорідність можна спостерігати на невеликих плоских ділянках міжбалкових просторів, схилах балок та ярків, на дні лощин та міжгор-бових знижень, заплавах річок тощо. Чим складніший мікро- і мезорельєф території, чим різномшітшдшй літологічний склад корінних порід та поверхневих відкладів, тим будуть дрібніші фації і строкатіший їх розподіл по території.

Різні фації, повторюючись на певній території, утворюють більш складні природні комплекси - урочища, до яких можна віднести балку, ярок, горб, міжбалковий простір, западину тощо. На місцевості урочища виразно розмежовуються завдяки добре помітним нерівностям рельєфу та пов'язаним із ними змінами в грунтово-роеяинному покриві та умовах зволоження. Розрізняють прості те складні урочища: у простих кожний елемент рельєфу, наприклад, схил балки, займає лише одна фація; у складних - на кожному елементі рельєфу формується не одна, а декілька фацій, які об'єднуються у підурочища. Урочища формують найбільш складні природні комплекси - місцевості та ландшафти. У кожному ландшафті є різноманітні урочища, але серед них завжди можна виділити групу найбільш розповсюджених, які визначають основні риси ландшафту. Такі урочища називають основними, вони звичайно займають 80-90% усієї площі ландшафту. Серед них виділяються домінантні - не менш як 50% загальної площі і субдомінантні - 30-40%. Трапляються також унікальні урочища.

Методика польових ландшафтних досліджень тісно пов'язана з прийомами визначення лаівдшафтних меж та виявлення природних комплексів на місцевостї. За межі природних комплексів приймають рубежі якісної зміни Одних природних властивостей іншими. У природі можна зустріти будь-які межі: геологічні, геоморфологічні, грунтові, геоботанічні тощо. Межі ПК завжди комплексні і на території мало зміненій господарською діяльністю людини часто спостерігається суміщення окремих меж, які відображають зміну відповідних природних компонентів. Коли ж такого суміщення не спостерігається або його важко установити, необхідно виявити на місцевості надійні та помітні діагностичні ознаки, які б дозволили впевнено розмежувати природні комплекси на місцевості. Такими ознаками, в першу чергу, є зміни рельєфу та грунтово-росшшшого покриву.

Мал.25. Фацігшліа схема складного урочища. У - поздовжній профіль урочища; В, Н — лінія тальвега балки; 1, 2,...,9 - фації; І - просте урочище вершини балки в лесах; ІІ -складне урочище балки в лесах, вапняках,; ІІІ - складне урочище балки і лесах, вапняках, глинах; а, б - підурочище; А-В, С-, Е-Н – лінії поперечних профілів через складне урочище.

Завдання ІI. Провести польове вивчення фацій дослідницької ділянки

Завдання виконується самостійно кожною бригадою студентів у межах дослідницької ділянки на основі досвіду та практичних навичок,одержаних під час інструктивних занять (завдання І-ІІ) та аналізу відповідної методичної літератури у підготовчий період.

Скласти круттомасштабну ландшафтну карту можна двома основними способами: а) методом суцільного площинного картування та б) за допомогою ландшафтного профілювання і опису точок спостережень.

У першому випадку, поступово переміщуючись по ділянці ландшафтної зйомки, необхідно візуально обстежити кожний ПК, виявити його межі та нанести їх на карту польової зйомки ( при наявності карти-гіпотези основну увагу звертають на перевірку правильності нанесення попередніх контурів ПК, а при необхідності уточнюють та виправляють їх), вибрати ТКО та провести увесь комплекс спостережень на них. Звичайно, навіть при кругаюмасштабних зйомках неможливо ( та й недоцільно) вивчати кожну фацію окремо. Вивчають та описують найбільш репрезентативні та характерні фації конкретної території, які попередньо визначають при рекогносцирувально^ вивченні ділянки ландшафтної зйомки.

Метод опису точок спостережень і ландшафтного профілювання вимагає певного досвіду ландшафтної зйомки. При цьому ведуть маршрутні дослідження за напрямком ландшафтних профілів та на точках спостереження у їх межах. Щоб скласти уявлення про планове розміщення ПК за профілем, останній повинен бути не пінією, а смугою завширшки 50-100 м (трансектом). Межі виявлених на ландшафтних профілях ПК переносять на польову карту, а виявлені в результаті профілювання закономірності і взаємозв'язки між окремими компонентами і ПК використовують при проведенні меж останніх на мікропрофільних смугах (ділянках) за допомогою, так званого, методу ландшафтної інтерполяції.

На польовій ландшафтній карті показують: межі контурів виділених ПК, лшії ландшафтних профілів, точки комплексного опису. Для картографічного зображення ПК застосовують фонове забарвлення, шгриховку різного кольору та рисунку, значки тощо (мал. 26). Обов'язкова оцифровка або індексація контурів ПК на карті відповідно до розробленої класифікації та легенди.

Завдання IІІ, Провести польове вивчення урочищ дослідницької ділянки ділянки. урочищ можливе використали таких основних видів спостережень.

1. Поглиблене вивчення кожного із видів урочні дослідницької ділянки, коли детально описується переважн більшість фацій у складі конкретного комплексу.

2. Вивчення урочища лише на основі його домінантних фації що дозволяє швидко та досить впевнено віднесл досліджуване урочище до конкретного виду природни; комплексів, які вже зустрічалися на дослідницькій ділянці.

3. Візуальний огляд урочища та установлення його видово належності з наступною екстраполяцією результати спостережень та основних характеристик із деталмвк вивчених раніше урочищ.

У зв'язку з цим рекомендується така послідовність польовогс дослідження урочищ.

Прибувши на ділянку зйомки, візуально оглянути та співставити навколишню місцевість із топографічною основою або ландшафтною картою-гіпотезою. Установити ( або уточнити) межі урочища, які, як правило, співпадають із межами мезоформ рельєфу. Визначити, яким чином може бути вивчений даний природний комплекс:

А. Даний природний комплекс не може бути віднесений ні до одного із раніше вивчених видів урочищ, зустрічається вперше:

• визначити у межах урочища найбільш типові та домінантні фацц;

• перемішуючись по території досліджуваного урочища до намічених фацій, природні комплекси (фалді), які зустрічаються на шляху, візуально оглядаються, а результати спостережень фіксуються у відповідних графах бланку комплексного опису урочища (див. нижче); контури фації закріплюються на карті польової зйомки із відповідними індексами;

• прибувши до наміченої фації, впевнитися, що вона дійсно типова для даного урочища (або групи фацій у його складі): якщо це так - закласти точку комплексного опису і приступити до детальних досліджень за програмою вивчення фації (результати спостережень фіксуються в окремому бланку опису фацій та відповідних графах бланку опису урочища); якщо фація не типова для даного урочища - детальні спостереження перенести у фацію, яка відповідає вимогам ландшафтної зйомки;

• продовжити візуальний огляд фацій у складі досліджуваного урочища; при необхідності закласти нові точки спостережень;

• уточнити межу досліджуваного урочища та* закріпити її на карті польової зйомки; дати назву урочищу, оформити бланк його комплексного опису, при необхідності зробити відповідні записи у польовій книжці, зарисовки, фото тощо; з'ясувати, до якого виду можна віднести досліджуване урочище, виявити його діагностичні ознаки;

• перейти до наступного комплексу за маршрутом зйомки та приступити до його вивчення.

Б. Визначення видової належності досліджуваного урочища

викликає сумніви і підлягає уточненню:

вибрати найбільш типову фацію та детально її дослідити; провести візуальне вивчення урочища; порівняти одержані дані з результатами раніше досліджуваних комплексів; з'ясувати ранг комплексу, який вивчається (урочище - під-урочище), дати йому назву, уточнити та закріпити його межі на карті польової зйомки; визначити видову належність ПК, що вивчається; за допомогою спеціальних та галузевих карт, а також відповідних польових матеріалів провести екстраполяцію результатів спостережень на досліджуваний комплекс; зробити відповідні записи у бланку опису урочища та польовій книжці;

перейти до вивчення наступного природного комплексу. В. Урочища такого виду уже зустрічалися і детально вивчені

визначення видової належності комплексу не викликає сумнівів:

візуально оглянути урочище, визначити його ранг та видову належність; провести екстраполяцію даних, одержаних за допомогою аналізу спеціальних і галузевих карт та при вивченні подібних комплексів, на досліджуване урочище; дати назву досліджуваному урочищу, уточнити та закріпити його межі на карті польової зйомки; виконати необхідні записи у бланку та польовій книжці; перейти до вивчення наступного природного комплексу.

На різних етапах польових робіт, а також безпосередньо при складанні ландшафтної карти та легенди до неї, доводиться розв'язувати питання класифікації ПК. За основні критерії класифікаційних угрупувань ПК звичайно іфиймають особливості їх літогенної основи (геологічну будову, літологічний склад поверхневих відкладів, характер рельєфу), що цілком виправдано, оскільки саме літогенні компоненти зумовлюють територіальну диференціацію інших природних компонентів та відокремлення урочищ на місцевості. Так, за пристосуванням ПК до великих мезоформ рельєфу, які зумовлюють особливості зволоження, міграції хімічних елементів, переносу твердого матеріалу тощо, урочища можна об'єднати в такі групи: ПК міжріч та плато, ПК схипових поверхонь, ПК річкових долин, ПК яружно-бапкової сітки та ін. На стадіях виділення більш дрібних класифікаційних об'єднань ПК за їх критерії можуть бути взяті: морфологічні ознаки рельєфу, літологічний склад поверхневих відкладів, особливості грунтово-рослинного покриву тощо.

Завдання ІV. Скласти ландшафтний профіль через дослідншвьку ділянку

Майже завжди ландшафтні карти доповнюються комплексними (ландшафтними) профілями, які наочно відображають складність морфологічної структури ПК та зв'язки між окремими природними компонентами

Основою ландшафтного профілю є гіпсометричний, який складають у вибраних вертикальному та горизонтальному масштабах безпосередньо за топографічною картою або користуючись даними ватерпасовки.

Окремі компоненти на ландшафтному профілі зображують умовними знаками: корінні породи - відповідно до загальноприйнятих позначень у масштабі, грунти - вузькою кольоровою смужкою під лінією гіпсометричного профілю поза масштабом, рослинність -спеціальними значками над лінією гіпсометричного профілю поза масштабом (мал.27).

Під профілем розміщують таблицю, в якій наводяться характеристики основних комплексоутворюючих компонентів (рельєфу, грунтів, рослинності) та назва або індекс відповідного природного комплексу. Нижче таблиці розміщують умовні знаки, які використовувались при складанні ландшафтного профілю.

Приблизний план звіту

Вступ.

1 . Природні умови регіону.

2. Ландшафти

2.1. Опис фацій, що включає фографії, бланки опису.

2.2. Опис урочищ, що включає фографії, бланки опису.

2.3. Ландшафтний профіль выбраної формы рельефу (балки).

Література

Видана А.А. Методические указаний по полевн круїшомасштабннм ландшафтним исследованиям. -М.: Йзд-во Моєї ун-та, 1962.

Геренчук К.І., Раковська Е.М., Топчієв О.Г. Польові географічі ДОСЛІДЖЄННЯ.-К.: Вища школа, 1975.

Жучкова В.К. Органнзация и методн комплексних физикс географнческихисследований.-М.: йзд-во Моск. ун-та, 1977.

Комплексная полевая практика по физической географии/ По, ред. К.В.Пашканга.-: Внсш. шк., 1986.

Миллер Г.П. Ландшафтное исследование горньгх и предгорньс террйторий--Львов: Вища школа, 1974.

Природно-терригориальнне комгшексн и их изучение в курсі географии средней пнсолн / Под ред. К.В.Пашканга.-М.: Просвещение 1973.