5.3.2. Опитування

Метод опитування як виявлення позиції людей використовується практично на всіх етапах збору інформації. Цей метод використовується приблизно при 90 % досліджень. Опитування передбачає, по-перше, усне чи письмове звернення дослідника до певної сукупності людей – респондентів із запитаннями, зміст яких репрезентує проблему, що вивчається, на рівні емпіричних індикаторів, по-друге, реєстрацію та статистичну обробку отриманих відповідей, а також їх теоретичну інтерпре­тацію. За формою й умовами спілкування соціолога з респондентом розрізняють письмові (анкетування) й усні (інтерв'ю) опитування, за місцем проживання, за місцем роботи і в цільових аудиторіях (гля­дачі в кінотеатрах, пацієнти в клініках і т. ін.), очні (особисті) й за­очні (звернення з анкетою через газету, телебачення, по телефону), групові й індивідуальні і т. ін.

Основні види опитування, його переваги і недоліки подано в табл. 5.1 і 5.2.

Основними документами, які дають змогу зібрати первинну інформацію, є опитувальний лист та анкета. Основні рекомендації щодо поліпшення якості опитувальних листів як джерела інформації наведено в табл. 5.3.

Таблиця 5.1. Види опитування

№	Вид опитування	Зміст
1	За колом опитуваних	Приватні особи, співробітники установи, користувачі та ін.
2	За кількістю одночасно опитуваних	Поодинокі чи групові інтерв'ю
3	За кількістю тем опитування	Одна або кілька тем (аспектів)
4	За рівнем стандартизації	Вільна схема або структурована, повністю стандартизована
5	За частотою опитування	Одно- або багаторазове опитування

Таблиця 5.2. Переваги та недоліки опитування

Переваги опитування	Недоліки опитування
1. Можливий індивідуальний підхід до кожної з опитуваних осіб, що забезпечує атмосферу довіри 2. Можливе отримання додаткової інформації	1. Важко проконтролювати відповіді 2. Важко порівнювати результати 3. Трудність в опрацюванні 4. Високі витрати

Таблиця 5.3. Основні рекомендації щодо поліпшення якості опитувальних листів (анкет)

Вимоги до формулювання запитань	Основні принципи побудови опитувальних листів	Способи підвищення відсотка повернення опитувальних листів	Рекомендації для інтерв'юера
Запитання мають бути простими і зрозумілими; запитання мають бути однозначними; запитання мають бути нейтральними (не спрямовувати відповіді в певну сторону)	Порядок запитань: від простих до складних, від загальних до спеціальних; не застосовувати дуже багато різних інструментів (наприклад, спочатку чотири-, потім семиступенева шкала); спочатку запитання для встановлення довіри, а потім — по суті, можливі контрольні запитання, в кінці — запитання про особистість	Заохочення (слід враховувати витрати, а також можливі відповіді з почуття подяки); супровідний лист (пробудження інтересу, гарантії анонімності); високий рівень оформлення листів	Докладні вказівки щодо виконання роботи; необхідний контроль; використання технічних засобів обробки даних; пошуки способів зниження витрат

При розробці запитань слід виходити з потреби отримання інформації з кожного аспекту й можливості опитуваних дати правильну відповідь. Якщо дослідника цікавить лише згідний чи не згідний опитуваний, то достатньо відповіді типу "так – ні". Якщо ж необхідно зробити висновки щодо думок опитуваних, то необхідно використати запитання за шкалою.

Найбільш поширений вид опитування – анкетування. Воно є груповим і індивідуальним. Групове опитування застосовується за місцем роботи або навчання. Один анкетер найбільш ефективно працює з 15–20 особами. При цьому досягається 100% повернення анкет, підтримуються взаємні стосунки між анкетерами й респон­дентами. При індивідуальному анкетуванні анкети розповсюджу­ються на робочих місцях чи за місцем проживання респондентів. Термін повернення анкет заздалегідь обговорюється.

Соціологічна анкета – це система запитань, об'єднаних єди­ним дослідницьким задумом і спрямованих на з'ясування кіль­кісно-якісних характеристик об'єкта і предмета аналізу. До анкети висувається ряд вимог, яких треба дотримуватись при їх конст­руюванні. Запитання соціологічних анкет повинні класифікуватися за змістом (про факти свідомості, поведінки, особу респондентів), за формою (відкриті й закриті, прямі й непрямі), за функціями (основні й неосновні) тощо.

Опитувальні листи (анкети) можуть включати, крім запитань по суті справи, запитання, що допомагають встановити контакт із опитуваним, і запитання, які контролюють правильність і достовірність відповідей. Використовується як усне опитування, так й інтерв'ю. Якщо опитування проходить за заданою формою, то це – стандартизоване інтерв'ю. Інтерв'ювання як метод опитування зараз використовується рідше, ніж методи анкетування. Інтерв'ю беруть за місцем роботи, за місцем проживання. Розрізняють три види інтерв'ю: формалізоване, фокусовано, вільне.

Важливий елемент про­грами – інструкція анкетеру (інтерв'юеру). В ній коротко форму­люються цілі, завдання соціологічного дослідження, основні проце­дури, які повинен здійснювати дослідник. Указуються місце і термін проведення опитування, коло осіб, з яким треба ввійти в контакт, характер опитування (анонімний, за списком і т.ін.), форма й зміст вступної бесіди з респондентами для роз'яснення цілі дослідження, порядок роботи анкетера в ході опитування, процедури, які він по­винен виконувати із заповненими анкетами. Примітка містить відомості про адресата (кому і в якому вигляді здаються анкети).