Контрольні запитання

1. Форми морального, соціального й матеріального стимулю­вання. 2. Які групи факторів визначають систему матеріальних сти­мулів? 3. Цілі матеріального стимулювання на підприємствах готель­но-ресторанного бізнесу. 4. Яку систему оплати праці доцільно застосовувати на підприємствах готельно-ресторанного бізнесу і чому? 5. У чому відмінність матеріального стимулювання підпри­ємств з приватною формою власності?

Рекомендована література

1.  Андрушків Б.М., Кузьмин О.С. Основи менеджмен­ту. - Львів: Світ, 1995. 2.  Виханский О.С., Наумов А.И. Менеджмент/ Учебник для эконом, спец. вузов. - М.: Высш. школа., 1994. 3.  Генкин Б.М. идр. Основы управления персоналом. - М., Высш. школа, 1996. 4.  Жигалов И.Т. Основи менеджменту і управлінської діяль­ності/ Підручник. - К.: Вища школа, 1994. 5.  Колот A.M. Мотивація, стимулювання й оцінка персоналу/ Навч. посібник. - К.: КНСУ, 1998. 6.  Покропивний С.Ф. Економіка підприємства/ Підруч­ник. - К.: «Хвиля - Прес»; Донецьк: МП «Поиск», 1995.

6.3. Мотиваційні основи управлінської праці.

Менеджмент підприємств готельно-ресторанного бізнесу вико­нує подвійне завдання. З одного боку, за його допомогою вирішу­ються управлінські проблеми й досягається мета діяльності підприємств, з іншого - він вирішує завдання не лише розвитку підприємства але й держави та суспільства в цілому. Завдання ме­неджменту в сфері управління виробничими процесами - виявлен­ня наявності у працівників підприємства протиріч щодо досягнен­ня цілей і зняття морально-психологічної напруги на основі чіткої підприємницької політики та певних функцій управління. Управлінська діяльність - вид суспільної праці, основним за­вданням якої є забезпечення цілеспрямованої, скоординованої діяльності як окремих учасників спільного трудового процесу, так і трудових колективів в цілому. З розвитком ринкових відносин і поглибленням процесів поділу й кооперування праці, управлінська праця відокремлюється як відносно самостійна сфера й набуває визначених організаційних форм, які створюють автономну систе­му управління підприємством. Від рівня управлінської праці зале­жить не лише використання поверхневих, але й глибинних, стра­тегічних резервів підприємства. Головна особливість цього виду трудової діяльності полягає в тому, що завдання розвитку й удос­коналення діяльності підприємства керівник вирішує в органі­заційному аспекті, впливаючи на працівників, які вирішують ці за­вдання. Саме ці обставини вимагають від менеджера творчого підходу й ініціативності. Якість праці менеджера залежить не лише від рівня його знань і кваліфікації, але й від особистісних якостей, практичного досвіду, інтуїції і здорового глузду. Управлінська праця -- різновид розумової праці. Вона не ство­рює конкретних матеріальних благ, але є невід'ємною складовою праці робітників, а тому визначається як виробнича. Основна мета управління - створення оптимальних умов (ор­ганізаційних, технічних, соціальних, психологічних тощо) для ре­алізації завдань підприємства, досягнення гармонії між індивіду­альними трудовими процесами, координації діяльності робітників заради досягнення конкретних запланованих результатів. Відтак управління - це насамперед робота з працівниками підприємства. Засобами управлінської праці є організаційна й обчислювальна техніка, а рівень її використання визначає культуру й ефективність управління. У теорії й практиці менеджменту виділяють кілька видів поділу управлінської праці. Функціональний поділ праці - виділення функцій, об'єктивно необхідних для ефективного управління виробництвом, виконання яких закріплюється за певними працівниками або підрозділами апарату управління. Ієрархічний - розподіл комплексів робіт для реалізації функцій за рівнями ієрархії управління, закріплення їх за управлінськими пра­цівниками й визначення на цій основі делегованих їм повноважень. Технологічний - диференціація процесу управління на операції по збиранню, переданню, зберіганню й переробці інформації. Професійний - пов'язаний з розподілом управлінських праців­ників за їхньою фаховою підготовкою. Кваліфікаційний - передбачає розподіл робіт за функціями уп­равління й закріплення їх за управлінськими працівниками згідно з кваліфікацією, стажем роботи й особистими здібностями останніх. Посадовий - відбиває розподіл управлінських працівників в системі управління організацією за їхньою компетентністю. Провідне місце серед видів розподілу управлінської праці нале­жить функціональному розподілу. Існуючий розподіл управлінської праці в організації є основою класифікації її управлінського персоналу. Управлінський персонал залежно від функціональної ролі в процесі управління поділяється на: керівників, спеціалістів і служ­бовців (технічних виконавців). Керівник посідає центральне місце в управлінні організацією. Він очолює колектив, має необхідні повноваження щодо прийнят­тя рішень, несе всю повноту відповідальності за результати роботи очолюваного ним колективу. Спеціалісти - це працівники, які виконують визначені функції управління. Вони аналізують зібрану інформацію й пропонують варіанти рішень для керівників відповідного рівня. До спеціалістів відносять: економістів, бухгалтерів, фінан­систів, аналітиків, юристів тощо. Особливістю їхньої діяльності є робота в умовах жорстких обмежень: наказів і розпоряджень керівників, технічно-технологічних нормативів і організаційних регламентів діяльності, чітких кваліфікаційних вимог щодо спеціальних знань. В їхній діяльності переважають логічні опе­рації. Службовці - працівники, які обслуговують діяльність спеціа­лістів і керівників. Вони виконують інформаційно-технічні опе­рації. Це секретарі-референти, молодші техніки. Специфіка їхньої діяльності полягає у виконанні стандартних процедур і операцій, які переважно піддаються нормуванню. В їхній праці домінують логічні й технічні операції. Крім зазначеної класифікації, в теорії й практиці управління розрізняють лінійних і функціональних менеджерів. До лінійних менеджерів відносять осіб, які діють на основі єди­ноначалля й відповідають у повному обсязі за стан і розвиток підприємства або його структурних підрозділів (директори, на­чальники цехів, завідувачі відділами, бригадири).