Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
3-а.doc
Скачиваний:
16
Добавлен:
22.11.2018
Размер:
186.37 Кб
Скачать

Заняття № 3

Тема:

Культура стародавнього Сходу. Культура Месопотамії

Мета:

  • ознайомити студентів із особливостями культури Стародавнього Світу;

  • розкрити основні поняття теми;

  • розвивати вміння грамотно вести конспект;

  • виховувати зацікавленість світовими культурними надбаннями.

Тип заняття: вивчення нового матеріалу.

Література:

  1. Лекції з історії світової та вітчизняної культури: Навч. видання / За ред.. Яртися А.В. – Львів: Світ, 1994, - С.

  2. Полікарпов В.С. Лекції з історії світової культури: Навч. посібник. – Х.: Основа, 1999. – С.

  3. Шевнюк О.Л. Українська та зарубіжна культура. – К.: Знання-Прес, 2002. – С.

  4. Українська та зарубіжна культура: Підручник / За ред. В.О. Лозового. – Харків, 2006. – С.

  5. Світова художня культура: Від первісного суспільства до початку Середньовіччя: Навч. посібник /О.Г. Шолокова та ін. – К.: Вища шк., 2004. – С.

План заняття:

  1. Шумеро-аккадська культура.

  2. Культура Вавилону.

  3. Внесок фінікійців.

  4. Ассірійське царство.

  5. «Сказання про Гільгамеша».

Структура заняття:

І. Організаційний момент.

ІІ. Повідомлення теми, мети заняття.

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності.

ІV. Вивчення нового матеріалу.

V. Узагальнення та закріплення вивченого.

VІ. Підведення підсумків.

VІІ. Домашнє завдання.

Хід заняття

1. Лекція викладача.

Стародавнім Сходом прийнято вважати давні класові суспільства на великому терені Азії й Африки. Історія Стародавнього Сходу бере початок від виникнення найдавніших цивілізацій у Месопотамії та Єгипті (ІУ-ІІІ тис. до н.е.), в Індії (ІІІ-ІІ тис. до н.е.) та Китаї (ІІ тис. до н.е.). Сприятливі природні умови субтропічної зони Близького Сходу стали причиною того, що саме в долинах річок Євфрату, Тигру та Нілу сформувалися ранньокласові цивілізації та їх перші держави. Трохи пізніше вони виникли в долинах річок Інду і Гангу в Індії, Хуанхе і Янцзи в Китаї.

Даний період світової культури є одним з найважливіших в історії, оскільки з нього починається людська цивілізація. Згадаємо, що найбільш суттєвими ознаками цивілізації вважають виникнення міст, монументальної архітектури та писемності. При детальному аналізі до цих ознак додають такі як: податки або данина; інтенсивна економіка, в тому числі торгівля; виділення ремісництва; зачатки науки; розвинуте мистецтво; привілейовані класи; держава. Саме в цей період остаточно закріплюється відділення людського роду від тваринного світу, зароджується глибока диференціація суспільства, спеціалізація праці, з’являються такі специфічні форми людської духовності як релігія, право, мораль, мистецтво.

У старовину на Сході розквітли могутні цивілізації – Єгипет, Шумер, Вавилон, Індія, Китай. Слід зазначити, що у землеробських народів Сходу формування цивілізованого суспільства відбулося швидше, ніж в інших регіонах Землі. Перехід народів Стародавнього Сходу до штучного зрошення, винайдення плуга та застосування колеса сприяли піднесенню сільського господарства, застосування гончарного круга – розвиткові ремесла. Перехід до більш прогресивних форм землеробства та скотарства, широке використання металів, удосконалення знарядь праці, розвиток ремесла і торгівлі позначився тут на перебудові архаїчної системи суспільних відносин. Поява надлишкового продукту започаткувала натуральний обмін, який згодом переростає у грошову торгівлю. Її поширення зумовило виникнення майнової нерівності і соціального розшарування суспільства. Утворюється держава, головною функцією якої стає охорона власності – розробка, прийняття й практичне запровадження відповідного законодавства. Це відбувається у формі утвердження так званої східної деспотії, при якій уся верховна влада зосереджується в руках правителя держави. Для східних деспотій у соціально-політичному плані були властиві такі спільні риси як монополізація і централізація влади, її персоніфікація в особі деспота ( царя, фараона), сакралізація (підлягання релігійним нормам ) всього життя суспільства, наявність систем перманентного терору, жорсткого пригнічення мас.

Важливо усвідомити, що виникнення деспотичних держав було зумовлено географічним фактором. Справа в тому, що вижити на Сході можна було лише при зрошувальному землеробстві і при постійному створенні суспільних запасів зерна ( на випадок неврожаю, стихійного лиха та ін). Все це вимагало величезної і планомірної витрати ресурсів, жорсткого адміністративного управління і об’єднання безлічі ізольованих сільськогосподарських общин в єдине ціле. Цей тип держави народився не з потреб соціальної свободи, а з потреб жорсткого об’єднання, що було відповіддю на виклик конкретних природних умов. В основу давньосхідної держави покладений ідеал абсолютної єдності, який заперечував індивідуальність і свободу людини. У цьому і полягає духовна суть східної деспотії

Крім виконання названих вище функцій роль держави, яка являла собою своєрідну надбудову над безліччю селянських общин, полягала в здійсненні престижного будівництва ( піраміди, палаци і т.ін.), контролю над всіма сторонами життя підданих, проведення зовнішньої воєнної експансії. Давньосхідні держави трималися централізованістю влади, яка сходилася на постаті сакралізованого правителя, реалізовувалась через розвинений чиновницький апарат, спиралась на залежність формально вільних землеробів, ремісників. Легітимізація влади за східною моделлю здійснювалась як процес її сакралізації, обожнювання особистості правителя. Властителі виступають як посередники між божественною природою і державою, їх влада не тільки світська, але й магічна, земне втілення божественної могутності. Влада фараона розповсюджувалась не тільки на країну і підданих, але і на явища природи. Таким чином, первісні родоплемінні культи природи, фетишизм, тотемізм, магія еволюціонують в офіційну релігійну ідеологію, в якій обожнювалась влада особи самих деспотів.

Безперечно, вищезазначені чинники відобразилися на формуванні світоглядних основ культур Стародавнього Сходу. Спільне для усього давньосхідного регіону міфологічне мислення було тісною інтегруючою силою. Міф був поставлений на службу деспотичній східній державі. Міфологічні боги стають втіленням і уособленням нового, уже не общинного, а державного порядку. Взагалі традиції, міфи, канонізовані стилі мислення становлять культурну домінанту Сходу.

  Слід зазначити й те, що розвиток сільського господарства, ремесла, торгівлі, державності зумовили виникнення у країнах Стародавнього Сходу наукових знань, сприяли поширенню освіти. Саме тут вперше була створена писемність, зародилися фундаментальні та прикладні наукові знання з медицини, астрономії, фізики, математики, хімії, історії, географії, правознавства, виникає література, зростає рівень музичного та образотворчого мистецтва.

Характерною особливістю суспільних відносин в країнах Стародавнього Сходу було тривале збереження пережитків родового ладу й сільської общини, що зумовлювало відносний консерватизм суспільного ладу й культури Стародавнього Сходу. В духовній сфері це, зокрема, знаходило вияв в абсолютному пануванні релігії і повільному відокремленні від неї науки. Поруч з цим, внесок, зроблений цивілізаціями Стародавнього Сходу до світової культури, був величезним. Це були перші по-справжньому тверді кроки людини на шляху до опанування і осмислення навколишнього світу та усвідомлення свого місця у ньому.

На Близькому Сході в ІУ тис. до н.е. між річками Тигр та Євфрат виникла цивілізація Месопотамії, або Межиріччя (нині – територія Іраку).

Культура Дворіччя – результат творчої діяльності ряду народів – шумерів, аккадців, ассирійців, амуреїв. Найдавніше населення – племена шумерів – стародавній народ, який прийшов з гірських районів Еламу, який пізніше об’єднався з семітськими племенами Аккаду з сірійсько-месопотамського степу.

У ХХІУ столітті до н.е. аркадський цар Саргон І почав об’єднання земель і створив могутню воєнну державу - Шумеро-Аккадське царство. Вперше в світі була створена професійна армія. У цей час уже існувало ювелірне мистецтво, виготовляли дорогоцінні прикраси, вперше в світі було одержане кольорове скло. Набула поширення в Шумері й пластика у металі. Знайдена археологами діадема цариці Шубад належить до виробів найвищого ювелірного ґатунку.

Писемність.

Одним з найважливіших досягнень шумерського народу було винайдення писемності ( середина ІУ тис. до н.е.). Як і інші давні системи писемності, шумерська писемність виникла з малюнків. Часто той самий малюнок мав кілька значень, і тому читання тексту перетворювалось у вирішення ребусів. Поступово зовнішній вигляд знаків спрощувався. До кінця ІІІ тис. до н.е. образотворчий принцип, покладений в основу картинної писемності, був замінений зображенням звуків (фонелі). У шумерській писемності з’явилося багато складових знаків та кілька абеткових, які були необхідні для передавання голосних.

Шумери удосконалили піктографічну писемність і створили більш зручний клинопис (знаки схожі на клинки). Клинопис не був алфавітом, тобто звуковим письмом, а містив ідеограми, що означали або цілі слова, або голосні, або склади. Складні шумерські тексти нагадували ребуси. Вперше клинопис був прочитаний німецьким вченим Георгом Фрідріхом Гротефендом у 1802 році.

Шумерський клинопис був запозичений вавилонянами, а потім поширився по всій Передній Азії. Писемність у Дворіччі була привілеєм незначної меншості. Школи були при храмах та палацах. У школах давали загальну, а також спеціальну освіту. У загальну освіту входило вивчення писемності і мови, елементів арифметики, геометрії та астрономії. Майбутніх жерців вчили астрології. Спеціальна освіта передбачала вивчення богослов’я, права, медицини, музики.

Основним матеріалом для письма в Месопотамії була глина. Навіть людина і та, згідно з шумерським міфом, була створена з глини. Глиняні таблички, вкриті клинописними знаками, висушували на сонці. Вони були міцними і довговічними, не боялися пожеж.

Література.

Багата шумерська література була представлена поемами, лірикою, гімнами, легендами, епічними сказаннями. Особливий жанр – плачі – твори про загибель шумерських міст через набіги сусідніх племен.

Найбільш поширеними були етіологічні міфи (пояснюючі): міфи про створення світу і людини, про Великий потоп.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]