Показання до девітальної ампутації в постійних зубах у дітей

Методика лікування

Девітальна ампутація в постійних зубах у дітей виконується в 2-3 відвідування. Перше відвідування - передбачає накладання девіталізувальноі пасти. З цією

на необхідний для її дії термін.

В постійних зубах, корені яких несформовані, для девіталізації пульпи слід використовувати тільки параформальдегідину пасту. Це пов’язано з тим, що параформальдегід є малотоксичною сполукою як для періодонту постійного зуба, так і для організму дитини в ці лому. До складу девіталізувальної пасти входять параформальдегід, анестетик (анестезин, тримекаїн, тощо) та гвоздична олія. Параформальдегідна паста може бути приготована безпосередньо перед накладанням (ех tempore). Випускаються готові до використання девіталізувальні пасти, що містять в своєму складі параформальдегід - Parapasta (Chema, Роlfa ), Depulpin (VОСО ), Devipulp та ін.

Механізм дії параформальдегідної пасти: некроз пульпи є наслідком реакції формальдегіду з аміногрупами клітинних білків, що веде до їх денатурації та ущільнення тканини пульпи. Параформальдегід чинить також зневоджувальну дію на пульпу, що призводить до її висихання - муміфікації. Перевагою параформальдегіду є також його антимікробна дія, механізм якої такий самий, як на клітини пульпи.

Параформальдегідну пасту накладають в постійний зуб на 10-14 днів. Слід пам'ятати, що в перші години після накладання параформальдегідної пасти, в зубі може розвинутися больовий приступ різної інтенсивності. Про це необхідно попередити дитину або її батьків і рекомендувати прийом анальгетиків ( аналгін, темпалгін тощо ) у віковій дозі (1/2 - 1 табл.).

Друге відвідування передбачає ампутацію коронкової пульпи та покриття кореневої пульпи пастою з антисептичними та муміфікуючими властивостями.

Для цього видаляють пов’язку, проводять розкриття порожнини постійного зуба з урахуванням її топографії та ампутацію коронкової пульпи. Пульпу з отворів кореневих каналів видаляють (по можливості) кулястим бором середніх розмірів з подовженою робочою частиною (27 мм). Після девіталізації параформальдегідною пастою коренева пульпа перетворюється у сухий тяж сіруватого кольору, що не кровоточить і не реагує на механічні подразники. В разі неповної девіталізації (

кровоточивість, болючість кореневої пульпи при зондуванні) доцільно повторно накласти девіталізувальну пасту на 5-7 днів.

Після ампутації пульпи на кореневу пульпу наносять пасту , що має виражені антисептичні та зневоджувальні властивості. Це забезпечить збереження девіталізованої, муміфікованої пульпи в кореневих каналах на необхідний термін. З цією метою використовують пасти, що містять в своєму складі формалін,

пульпи цинкоксидевгенолову пасту з додаванням антисептиків (тимолу, йодоформу).

Паста тонким шаром наноситься на дно порожнини зуба та отвори кореневих каналів і ущільнюється за допомогою ватної кульки.

Стінки порожнини зуба необхідно очистити від надлишків пасти, щоб не порушувати фіксації постійної пломби. Друге відвідування може бути завершено накладанням постійної пломби. Якщо паста для покриття пульпи приготована на жировій основі, то перед накладанням постійної пломби необхідно ізолювати її за допомогою штучного дентину або відкласти пломбування на наступне відвідування.

Третє відвідування - заміна тимчасової пломби в зубі на постійну, якщо у друге відвідування була накладена тимчасова пломба.

Слід пам’ятати, що метод девітальної ампутації у значному відсотку випадків (за даними М.А.Кодоли - близько 85% ) дає ускладнення у вигляді хронічного періодонтиту. Тому після проведення методу девітальної ампутації в постійному зубі із несформованим коренем дитина повинна знаходитись на диспансерному спостереженні у стоматолога до завершення формування (апексогенезу або апексифікації) коренів, що визначається ренгенологічно. Після цього слід провести повноцінне ендодонтичне лікування зуба - інструментальну та медикаментозну обробку кореневих каналів та їх пломбування відповідним пломбувальним матеріалом.

Девітальна екстирпація - це метод лікування пульпіту, який передбачає повне видалення пульпи після її попередньої девіталізації.

Показання до проведення девітальної екстирпації в постійнихзубах:

В постійних зубах зі сформованими коренями:

Гострий серознийдифузний пульпіт Гострий гнійний пульпіт Пульпіт, ускладненийперіодонтитом Хронічний фібрознийпульпіт Хронічнийгіпертрофічний пульпіт Хронічний гангренозний пульпіт Гіперемія пульпи Гострий обмеженийпульпіт

Гострий травматичнийпульпіт

Впостійних зубах із несформованими коренями:

1.Гострий гнійний пульпіт

2.Хронічний гангренозний пульпіт

3.Пульпіт з клінічними або ренгенологічними ознаками ураження періодонту.

Метод девітальної екстирпації виконується в 2-3 відвідування.

Перше відвідування - передбачає часткове препарування каріозної порожнини, розкриття рогу пульпи та накладання девіталізувальної пасти.

При лікуванні постійних зубів, корені яких сформовані повністю, для девіталізації пульпи може застосовуватись миш'яковиста паста.

Механізм дії миш’яковистої пасти : некроз клітинних елементів пульпи відбувається внаслідок дії Аs2ОЗ на окислювальні ферменти, блокування тіолових - SНгруп і порушення обмінних процесів.

В пульпі порушується кровообіг (гіперемія, численні крововиливи), відбуваються дегенеративні зміни в нервовому апараті. Девіталізація пульпи під дією миш’яковистої пасти є досить болючою, тому що внаслідок порушення кровообігу і набряку тканини пульпи підвищується внутрішньопульпарний тиск. Саме тому перед накладанням миш'яковистої пасти доцільним є розкриття рогу пульпи для відтоку запального ексудату з порожнини зуба та зменшення больової реакції.

При виборі миш’яковистої пасти слід пам’ятати про низку її негативних властивостей. Миш’яковистаа кислота накопичується в тканинах зуба - дентині, цементі. При порушенні техніки використання може розвинутися токсичний періодонтит. В разі негерметичного закриття порожнини зуба при використанні миш’яковистої пасти, вона може просочуватись між пов’язкою і стінками каріозної порожнини та викликати різної глибини некроз тканин, що оточують зуб, аж до некрозу міжзубної перетинки.

Застосування миш'яковистої пасти в постійних зубах із несформованими коренями є грубою помилкою, тому що завжди закінчується розвитком токсичного періодонтиту, загибеллю зониросту і припиненням формування кореня.

Негативні властивості миш’яковистої пасти стали причиною відмови стоматологів в багатьох країнах світу від її використання в повсякденній практиці. В разі необхідності девіталізації пульпи вони завжди використовують пасти на основі параформальдегіду. Саме тому слід виважено ставитися до вибору девіталізувальної пасти, а при застосуванні миш’яковистої пасти дотримуватися всіх правил.

Друге відвідування - передбачає видалення пов’язки, розкриття порожнини постійного зуба з урахуванням її топографії, екстирпацію пульпи з кореневих каналів та їх пломбування.

При проведенні методу девітальної екстирпації в постійних зубах з несформованими коренями перед початком лікування обов'язково слід провести ренгенографію зуба з метою визначення ступеню сформованості кореня та робочої довжини зуба.

Для видалення пульпи з широких кореневих каналів несформованих зубів доцільно використовувати 2-3 пульпоекстрактори разом. Після видалення пульпи кореневі канали постійного зуба повинні бути запломбовані у це ж відвідування.

Пломбування кореневого каналу здійснюється за методикою латеральної конденсації гутаперчі. Для пломбування постійних сформованих молярів ще досі використовується резорцин-формалінова паста, приготована ех tempore, та матеріали на її основі: Foredent (Spofa Dental), Endoform (Chema Polfa), Forfenan (Septodont), Resoplast та ін.

В кожному випадку якість пломбування кореневих каналів у постійному зубі дитини повинна контролюватися ренгенологічно.

Критерії якості пломбування кореневих каналів :

-рівномірна щільність пломбу вального матеріалу по всій довжині кореневого каналу;

-герметичність заповнення;

-оптимальний ступінь заповнення.

Після девітальної екстирпації кореневий канал слід пломбувати в межах фізіологічної верхівки, тобто до рівня цементо-дентино-канального з'єднання. Воно розташоване на 1-1,5мм не досягаючи рентгенологічної верхівки кореня.

Недопломбування кореневого каналу після проведення девітальної екстирпації в постійному зубі дитини майже у 100% випадків призводить до розвитку хронічних форм періодонтиту. Саме тому пломбування кореневих каналів в постійному зубі є надзвичайно відповідальним етапом лікування пульпіту, його якість визначає подальшу долю зуба. Надлишкове виведення пломбувального матеріалу за верхівкукореня може призводити до розвитку гострого періодонтиту.

материалы и методы – К: Книга плюс, 2002. – 216с.

Додаткова:

1.Кодола Н.А. и соавт. Пульпит: возрастные особенности и лечение. – Киев, 1980.

2.Стоматология детского возраста ( Руководство для врачей) / Виноградова Т.Ф., Максимова О.П., Рогинский В.В. и др.; под ред. Т.Ф.Виноградовой.- М.:

“Медицина”, 1987.- 528 с.

3.Марченко А.И., Кононович Е.Ф., Солнцева Т.А. Лечение заболеваний в детской терапевтической стоматологии.- К.: ”3доровье”, 1988. – 160 с.

4.Хельвиг Э., Климе Й., Аттин Т. Терапевтическая стоматология. (Под ред. проф. Политун А.М.проф.. Н.И.Смоляр. Пер. с нем. – Львов: ГалДент, 1999. – 409 с.

5.Курякина Н.В. Терапевтическая стоматология детского возраста. М.: ”Мед книга”, 2001.

6.Справочник по детской стоматологии (Под редакцией A.C. Cameron, R.P. Widmer / Перевод с англ. По ред. Виноградовой Т.Ф, Гинали Н.В., Топольницкого О.З. – М.: МЕДпресс-информ, 2003.

7.Лукиных Л.М., Шестопалова Л.В. Пульпит (клиника, диагностика, лечение). Изд-во НГМА, Нижний Новгород, 1999.-С.

8.Иорданишвили А.К., Ковалевский А.М. Пульпиты.- С.-Пб. “Нормиздат”, 1999.

9.Костромская Н.Н., Глотова О.Н. Лечебные и изолирующие прокладки в стоматологии, 2001.

10.Данилевський Н.Ф., Сідельнікова Л.Ф., Рахній Ж.І. Пульпіт.- К.: “Здоров’я”,

2003.- 168 с.