II. Розширена імунограма (II рівень):

1. Дослідження окремих субпопуляцій Т- і В-лімфоцитів;

2. Дослідження окремих функціональних можливостей фагоцитів;

3. Дослідження окремих компонентів системи комплементу.

III. Оцінка ефекторної ланки імунітету (III рівень):

1. Дослідження окремих цитокінів;

2. Дослідження окремих активаційних молекул

3. Дослідження специфічних антитіл

Важливо відмітити, що усі лабораторні імунологічні дані необхідно інтерпретувати у співставленні з даними загального аналізу крові, клінічною картиною захворювання і стадією запальної відповіді.

Імунологічні дослідження дозволяють вирішувати декілька задач:

1. Виявляти у біологічній рідині (наприклад у сироватці крові) антигени або антитіла, що мають значення для діагностики захворювань внутрішніх органів:

1. а-фетопротеїну, ракового-ембріонального та інших пухлинних маркерів

2. антигенів-збудників інфекційних захворювань та антитіл до них

3. специфічних антигенів (алергенів) при алергічних захворюваннях

2 .Визначати імунологічні зсуви, що характерні для тих чи інших захворювань, в тому числі виявляти органоспецифічні антитіла, компоненти комплементу та порушення клітинного імунітету.

3. Діагностувати первинні та вторинні імунодефіцитні стани.

4. Призначати адекватну імуномодулюючу терапію.

5. Контролювати ефективність та побічні ефекти цитотоксичної терапії.

6. Контролювати стан імунної системи при алотрасплантації органів та тканин.

Контрольні питання

1. Визначення понять „імунологія” та „клінічна імунологія”.

2. Поняття про імунітет. Сучасне визначення.

3. Види імунітету.

4. Поняття про антигени, визначення. Т-залежні та Т-незалежні антигени.

5. Основні антигени організму людини.

6. Антигени головного комплексу гістосумісності, їх основні функції.

7. Принципи формування природної імунологічної толерантності, процес „навчання” та селекції Т- лімфоцитів у тимусі.

8. Поверхневі антигени клітин - кластери диференціації.

9. Пухлинні антигени, ауто антигени, практичне значення.

10. Перехресно реагуючі антигени, практичне значення.

11. Ефекти антигенів в організмі людини.

12. Основні функції імунної системи.

13. Центральні органи імунної системи, їх функції.

14. Периферичні органи імунної системи, їх функції.

15. Особливості функціонування імунної системи.

16. Клітини імунної системи.

17. Т-лімфоцити, види, функції.

18. В-лімфоцити, види, функції.

19. Медіатори, цитокіни, їх основні функції.

20. Імуноглобуліни, класи.

21. Функції антитіл, особливості імуноглобулінів різних класів

22. Види імунної відповіді.

23. Характеристика гуморальної імунної відповіді.

24. Характеристика клітинної імунної відповіді.

25. Регуляція імунної відповіді.

Контрольні тестові питання

1. До центральних органів iмунної системи належать:

1. Тимус (вилкова залоза) та кістковий мозок.

2. Периферична кров та тимус.

3. Селезiнка та кістковий мозок.

4. Лімфатичнi вузли та мигдалики.

5. Тимус та селезінка.

2 Які з перелічених функцій не є характернимиі для периферичних органів iмунної системи?

1. Контакт неімунних лімфоцитів з антигенпрезентуючими клітинами.

2. Антигенеспецифічна диференціація лімфоцитів.

3. Антигензалежна диференціація лімфоцитів.

4. Примирування антигену.

5. Імунна відповідь.

3. Які із перелічених клітин не належать до Т-лімфоцитів?

1. Плазмоцити.

2. Т-хелпери.

3. Т-супресори.

4. Т-цитотоксичні.

5. Т-хелпери 1-го та 2-го типів.

4. Які цитокіни продукуються Т-хелперами 1-го типу?

1. Інтерлейкін-2, фактор некрозу пухлин альфа, гамма-інтерферон.

2. Інтерлейкін-5, інтерлейкін-12, гамма-інтерферон.

3. Інтерлейкін-2, фактор некрозу пухлин альфа, гамма-інтерферон.

4. Інтерлейкін-2, фактор некрозу пухлин альфа, бета-інтерферон.

5. Інтерлейкін-2, гамма-інтерферон.

5. Імунна відповідь якого типу розвивається при активації Т-хелперів 2-го типу?

1. Клітинного.

2. Гуморального.

3. Імунологічної пам’яті.

4. Імунологічної толерантності.

5. Супресії імунної відповіді.

6. Яка основна функція В-лімфоцитів?

1. Фагоцитоз

2. Кілінговий ефект

3. Продукція антитіл

4. Продукція інтерферонів

5. Синтез лізоциму

7. Які існують класи імуноглобулінів?

1. IgM, IgG, IgA, IgE, IgD.

2. IgG, IgV, IgE, IgA.

3. Ig F, IgM, IgG, IgA, IgE.

4. Ig E, IgM, IgD, IgG.

5. IgD, IgM, IgG, IgA, IgI.

8. Рівень імуноглобулінів якого класу в сироватці крові є найвищим?

1. IgA.

2. IgM.

3. IgE.

4. IgD.

5. IgG.

9. Імуноглобуліни якого класу переважають у слині?

1. IgG.

2. IgE.

3. IgM.

4. IgD.

5. sIgA.

10. Клітинна імунна відповідь ефективна проти:

1. Грибів, вірусів.

2. Хламідій, вірусів, грибів.

3. Усіх внутрішньоклітинних антигенів.

4. Усіх позаклітинних антигенів.

5. Усіх внутрішньоклітинних бактерій.

Тема 2 до практичного заняття № 3

(2 години)

Значення факторів місцевого імунітету в формуванні системної імунної відповіді. Мікробіоциноз та стан імунної системи слизової порожнини рота. Імунологічна система слизових оболонок.

Мета: вивчити структуру та основні функції місцевого імунітету, особливості функціонування імунної системи слизових оболонок.

Учбові цілі

Завдання:

1. знати фактори і механізми вродженого імунітету при формуванні локальної імунної відповіді;

2. знати функції нормальної мікрофлори шкіри і слизових оболонок людини, в тому числі і ротової порожнини;

3. знати фактори і механізми специфічного імунітету при формуванні місцевої імунної відповіді:

4. знати склад та роль слини;

5. знати структуру та функції індуктивної та ефекторної зон імунної системи слизової оболонки ротової порожнини;

6. Знати основні фактори, які призводять до зміни нормальної мікрофлори ротової порожнини.

Знати:

1. значення факторів місцевого імунітету в формуванні системної імунної відповіді;

2. фактори формування захисту шкіри та слизових оболонок в організми людини;

3. функції нормальної мікрофлори ротової порожнини людини;

4. особливості імунітету слизової оболонки ротової порожнини;

5. основні ефекти лізоциму;

6. неспецифічні імунні реакції порожнини рота.

Вміти:

• використовувати отримані знання при значення факторів місцевого імунітету для розуміння патогенезу стоматологічних захворювань

Оволодіти:

• знаннями зі структури і функціонального призначення основних компонентів системи природженої резистентності людського організму