73. Політичні погляди Івана Вишенського

Іван Вишенський є автором багатьох трактатів, спрямованих проти унії. Найвідомішим серед них є «Писання до єпископів, які втекли від православної віри». Основна ідея полемічної творчості Івана Вишенського — ідея соціальної рівності. Він доводив, що люди є рівними від природи: їхні тіла складаються з єдиної субстанції. У зв'язку з цим він різко осуджував різні форми феодального гніту, винуватцями соціального зла вважав світських і духовних панів. «Антихристовим законом» називав освячену церквою залежність селянина від пана. Однак Іван Вишенський не закликав до соціальної боротьби. Перемогти світ зла, на його думку, можна каяттям у гріхах, молитвами, зреченням життєвих благ, очищенням від скверни тощо. Ідеалом суспільного устрою для нього є «царство Божеє», де всі люди рівні і не мають власності, або мають «малу» власність і живуть у злагоді з Богом та один з одним. Він ідеалізував давньохристиянську євангельську громаду, всі члени якої жили у братерстві і рівності, відмовилися від власності та сім'ї, зреклися земних благ.

Виокремлюючи рівність як основний принцип раннього християнства, відкидаючи єдиновладдя в політичному житті, Іван Вишенський висуває ідею соборності, суть якої полягає в тому, щоб жити, «соборно один одного ісправляючи, а не одному над всіма володіти». В основі соборності лежить ідея соціальної рівності. В контексті ідеї соборності Іван Вишенський критикував світську владу, далеку від ідеалів раннього християнства. Він наголошував, що, одержавши владу від Бога, правитель не може користуватися нею на власний розсуд, чинити свавілля, бо це є грубим порушенням Божих настанов про рівність. Бог дав владу для того, щоб утверджувати закон і справедливість, а не чинити свавілля. Як прихильник соціальної рівності Іван Вишенський засуджував поділ суспільства на багатих і бідних. Як опонент Брестської унії він відкидав абсолютизм влади римського папи і захищав незалежність православної віри.

74. Політико-правове вчення Огюста Конта

За засновника позитивізму вважається Огюст Конт (1798 - 1857) - французький філософ, учень Сен-симона. Також великий внесок до становлення і розвитку позитивізму внесли Джон Мілль (1806 - 1873) і Герберт Спенсер (1820 - 1903). На думку Конта, філософська суперечка між матеріалізмом і ідеалізмом не має серйозних підстав і бессмисленен. Філософія повинна відмовитися як від матеріалізму, так і від ідеалізму і грунтуватися на позитивному (науковому) знанні. Це означає, що: філософське знання має бути абсолютне точним і достовірним; для його досягнення філософія повинна використовувати науковий метод при пізнанні і спиратися на досягнення інших наук; основний шлях для отримання наукового знання у філософії - емпіричне спостереження; філософія повинна досліджувати лише факти, а не їх причини, «внутрішню суть» навколишнього світу і інші далекі від науки проблеми; філософія повинна звільнитися від ціннісного підходу і від оцінного характеру при дослідженні; філософія не повинна прагнути стати «царицею наук», наднаукою, особливим загальнотеоретичним світоглядом - вона повинна стати конкретною наукою, що спирається на арсенал саме наукових (а не яких-небудь інших) засобів, і знати своє місце серед інших наук.

Конт також висунув закон подвійної еволюції - інтелектуальною і технічною. В зв'язку з цим філософом були виділені: три стадії інтелектуального розвитку; три стадії технічного розвитку. До стадії інтелектуально розвитку відносяться: теологічна (світогляд заснований на релігії); метафізична (світогляд, інтелектуальний розвиток заснований на несистематичному, імовірнісному знанні); позитивна (заснована на науці). До стадії технічного розвитку відносяться: традиційне суспільство; доїндустріальноє суспільство; індустріальне суспільство. Стадії інтелектуального і технічного розвитку в цілому відповідають один одному: теологічна - традиційному суспільству; метафізична - доїндустріальному суспільству; позитивна (наукова) - індустріальному суспільству. Філософія Конта лише заклала основи позитивізму. Надалі (аж до сьогоднішніх днів) позитивістська філософія доповнювалася і удосконалювалася рядом інших філософів.