25.Загальна характеристика політико-правової думки у Росії першої половини хix сторіччя /Михайло Сперанський/. Політичні програми декабристів. Слов’янофіли і західники.

Всі напрямки політико-правової думки в Росії від початку XIX ст. так чи інакше були пов´язані з посиленим розкладом феодального ладу і розвитком капіталістичних відносин. Але на специфіку формування антифеодальної політико-правової думки Росії того часу вплинула та обставина, що в країні не було достатньо сильної буржуазії, здатної на виступ проти самодержавства і кріпосництва. її політична програма обмежувалася побажанням доволі поміркованих та обмежених реформ, проведених зверху, направлених на заохочення її підприємницької діяльності і встановлення правових гарантій, які дозволили б розвиватися капіталістичним відносинам.Гостра економічна криза, складна зовнішня ситуація сприяли появі реформістських проектів і конституційних настроїв у передової та освіченої частини російського суспільства, спонукаючи її до складання радикальних планів державних перетворень.

У записках і проектах 1802—1804 р. Сперанський метою будь-якої держави вважав забезпечення безпеки особистості, власності і честі кожного. Першорядного значення надавав не формі правління («зовнішньому способу правління»), а обмеженню сили уряду «рівновагою сил народних» («внутрішньому способу правління»). З цих позицій різко критикував суспільний і державний лад Росії, рабство кріпаків — половини населення країни. Пропонував провести скасування кріпосництва в два етапи: спочатку врегулювати законом селянські повинності, відносини селян і поміщиків, а потім надати селянам право вільного переходу від одного поміщика до іншого. Він пропонував шлях реформ «через урядові закони», жалувані імператором народу. Конституційна монархія в Росії — шлях від феодального правління до республіканського, вона «має прямий напрямок до свободи».. Автор «Плану» прагнув перебороти нерозв´язне протиріччя — з´єднати самодержавство з законом, бачучи в цьому шлях до конституційної монархії за типом англійської Корінні державні закони, за Сперанським, складають предмет конституції, закріплюють спосіб правління, громадянські і політичні права підданих. Органічні закони визначають устрій самої державної влади і держави. Громадянські закони «засновують відносини осіб між ними». Всі інші акти, що регулюють порядок виконання законів, повинні суворо відповідати останнім. По-друге, «сила встановлень» у «Плані» пов´язується з устроєм самої державної влади («другий устрій»), зв´язаним з її поділом на законодавчу, виконавчу і судову.Для складання законів пропонувалося створити Державну думу, що працює в сесійно­му режимі. Виконавчу владу здійснює система органів управління: волосних, окружних, губернських і міністерства.За тим же принципом будується і судова система, з судом присяжних і «вищим судилищем для всієї імперії — Сенатом».По-третє, тільки в перетвореній державі, за Сперанським, можливо найкращим чином забезпечити права підданих — права політичні, «визначаючі ступінь їх участі в силах державних», і права громадянські, «визначаючі ступінь їх свободи в особі і майні Чималу роль у відставці Сперанського зіграв історик Миколи Карамзіна (1766—1826). М. Карамзін різко засуджував які б то не було спроби запровадження конституції, хоч у чомусь обмежуючих владу царя в такій обширній імперії, як Росія. «Що крім єдиновладдя необмеженого, може в цій махині виробляти єдність дії?» Він вважав небезпечним ставити закон вище государя, протиставляти монарху які-небудь установи чи розділяти влади. «Дві влади в одній державі суть два грізні леви в одній клітці, готові терзати один одного»

Проекти конституції декабристів: М. Муравйов, П. Пестель

У Північному товаристві обговорювалися проекти конституції, складені Микитою Муравйовим (1795—1843). По-перше, його проект 1822 р. проголошував народ єдиним джерелом верховної влади і засуджував абсолютну монархію, вважаючи її протиприродною. Влада в майбутній оновленій Росії повинна була Грунтуватися на широкому представництві всіх громадян в органах центральної і місцевої влади. Народ, утворивши свою державу за договором, зберігає свій суверенітет і не втрачає свої природні права, вважав автор проектуПо-друге, муравйовський проект передбачав рівність прав і обов´язків усіх громадян, скасування всіх станів і чинів. По-третє, внутрішній устрій держави передбачав федерацію з 13 держав і 2 областей, які поділяються на повіти і волості. На території України намічалося створення Чорноморської (зі столицею в Києві) і Української (зі столицею в Харкові) держав. Фактично мова в проекті йде не про федерацію, а про нову систему адміністративно-територіального устрою Росії, яка враховує не національний, а історичний, економічний і географічний фактори. Столицю імперії передбачалося перенести в Нижній Новгород чи Москву — історичний і географічний центр Росії.По-четверте, формою правління, найкращою для Росії, Му-равйов вважав конституційну монархію, засновану на принципі поділу влади — гарантії їх взаємного контролю в державі.Законодавчою владою наділяється, за проектом, Народне віче Верховна виконавча влада належить монарху. «Імператор є верховним чиновником російського уряду», який присягає Народному вічу. Його влада спадкова Вищим органом судової влади є Верховне судилище На слідстві Муравйов висловлював симпатії республіканському правлінню, хоча республіканський проект П.Пестеля засуджував як «варварський і противний моральності», що провокує сваволю і беззаконня.

Більш радикальним проектом державних перетворень була «Руська правда» Павла Пестеля (1793—1826

Насамперед, у вступі до «Руської правди» її укладач дає тлумачення «основних понять» — суспільства, держави, народу, їх мети та ін. Так, суспільство (громадянське суспільство) Пестель називає об´єднанням людей із загальною метою: благоденство всього суспільства і кожного його члена. Він розрізняє суспіль­ний і державний устрій, визначаючи державу як влаштоване і приведене в законний порядок суспільствоПраво «без обов´язку є ніщо». Обов´язки виникають з мети держави: «по можливості найбільше благоденство численної кількості людей у державі». Організація влади в Росії характеризується як «зловладдя», що вимагає зміни і введення такого порядку, Так Пестель сформулював право на революційне повалення уряду, що не виконує обов´язки (закони) перед народом.Соціальна програма Пестеля є радикальною. Він вимагає скасування кріпосного права, наділення селян землею («а не мниму волю їм дарувати»), перетворення всіх росіян у власників. У «Руській правді» обґрунтовується необхідність введення загальнодемократичних прав і свободПолітичним ідеалом Пестеля є республіка. В організації верховної влади він розрізняє Верховну законодавчу владу і державне правління (виконавчу владу). Верховна влада вручається Народному вічу, виконавча — Державній думі, а нагляд за їхньою діяльністю — Верховному собору («блюстительная власть»).

Політико-правові погляди слов'янофілів і західників

Сходячись в критиці російської дійсності, західники і слов'янофіли різко розходилися в пошуках шляхів розвитку країни. Слов'янофіли, відкидаючи сучасну їм Росію, з ще гірше дивилися на сучасну Європу. На їхню думку, західний світ пережив себе і майбутнього не має. слов'янофіли відстоювали історичну самобутність Росії та виділяли її в окремий світ, який протистоїть Заходу в силу особливостей російської історії, російської релігійності, російської стереотипу поведінки. Найбільшою цінністю вважали слов'янофіли православну релігію, що протистоїть раціоналістичному католицизму. Особливу увагу приділяли слов'янофіли селі, вважаючи, що селянство несе в собі основи високої моральності, що воно ще не зіпсований цивілізацією..слов'янофіли вважали, що у росіян особливе ставлення до влади. «Спотворення» в російській історії слов'янофіли пов'язували з діяльністю Петра Великого, який «прорубав вікно в Європу» і тим самим порушив договір, рівновагу в житті країни, збив її з накресленого Богом шляху. слов'янофілів часто відносять до політичної реакції в силу того, що їхнє вчення містить три принципи «Офіційної народності»: православ'я, самодержавство, народність. При цьому слов'янофіли захищали самодержавство і не надавали великого значення справі політичної свободи. У той же час вони були переконаними демократами, прихильниками духовної свободи особистостіІдеї уявлення народу громадянських свобод, скасування кріпосного права займали важливе місце в роботах слов'янофілів. Не дивно тому, що цензура часто піддавала їх переслідуванням, заважала вільно висловлювати свої думки.

Західники на відміну від слов'янофілів російську самобутність оцінювали як відсталість. З точки зору західників, Росія, як і більшість інших слов'янських народів, довгий час була ніби поза історією. Головну заслугу Петра I вони бачили в тому, що він прискорив процес переходу від відсталості до цивілізації. Витоки більшості найогидніших рис сучасного йому деспотизму Герцен бачив у тому кривавому насильство, яким супроводжувалися петровські реформи. Західники підкреслювали, що Росія і Західна Європа ідуть однаковим історичним шляхом. Тому Росія повинна запозичити досвід Європи. Найважливішу завдання вони бачили в тому, щоб домогтися звільнення особистості і створювати держава і суспільство, забезпечують цю свободу. Силою, здатності стати двигуном прогресу, західники вважали «утворене меншість». При всіх відмінностях у оцінці перспектив розвитку Росії західники і слов'янофіли мали схожі позиції. І ті й інші виступали проти кріпацтва, за звільнення селян з землею, за введення в країні політичних свобод, обмеження самодержавної влади.