- •Сесія весна 2014. Топографія з основами геодезії, 1курс.
- •1. Предмет курсу. Вивчення топографії та геодезії. Їх зв’язок з іншими науками.
- •2. Визначення топографічної карти. Топографічний план. Відмінність топографічних кар від топографічних планів.
- •4.Масштаби топографічних карт
- •5. Поняття про повноту, достовірність та точність топографічних карт.
- •6.Пряма та обернена геодезичні задачі
- •7. Кути орієнтування та зв’язок між ними. Визначення азимутів географічних, азимутів магнітних, дирекцій них кутів та румбів за топографічною картою
- •8. Система географічних координат. Визначення географічних координат
- •9. Ситсема прямокутних координат
- •10.Полярна система координат.
- •11. Розграфлення та номенклатура топографічних карт та планів. Визначення номенклатури та масштабу катри за географічними координатами .Визначення географічних координат за номенклатурою карти.
- •13.Особливості оформлення топографічних карт і планів
- •14.Лінійні умовні знаки. Зображення об`єктів за допомогою лінійних умовних знаків
- •16. Площинні умовні знаки. Зображення обєктів за допомогою площинних умовних знаків
- •17.Картографічні умовні знаки для зображення елементів ситуацій та рельєфу земної поверхні та їх класифікація.
- •18. Визначення кількісних характеристик рельєфу за топографічною картою. Абсолютна та відносна висота та точність їх визначення.
- •19. Послідовність побудови профілю за топографічною картою.
- •24.Принцип вимірювання горизонтальних кутів та прилад для їх вимірювання .
- •25. Класифікація теодолітів
- •26.Горизонтальні кути,їх вимірювання.Журнал горизонтальних кутів
- •13.1. Мета роботи
- •13.2. Загальні теоретичні відомості
- •27. Теодолітні ходи та їх види. Порядок виправлення горизонтальних кутів
- •28. Визначення загальної абсолютної та відносною похибки теодолітного ходу
- •30.Сутність поняття та основні методи нівелювання
- •31. Методика виконання геометричного нівелювання. Прилади та приладдя для виконання геометричного нівелювання. Журнал гео. Нів. Обчислення похибок при проведенні геометричного нівелювання.
- •33.Тахеометрична зйомка
33.Тахеометрична зйомка
Сутність
Суть тахеометричного знімання полягає в тому, що на станції одночасно визначають три просторові полярні координати X, Y, H.
Сутністья вляє собою топографічну, яка виконується за допомогоютахеометра.
Тахеометрична зйомка полягає в одночасному визначенні планового і висотного положення точок місцевості, тобто в обчисленні їхніх координат: напряму, віддалі й перевищення. За даними Т.з. складаються у великому масштабі (1:5000 1:500) топографічні карти і плани місцевості із зображенням рельєфу горизонталями. Т.з. застосовується при геологорозвідці, будівн. гірничих підприємств, доріг, трубопроводів, промислових, цивільних і інш. споруд.
Прилади
Тахеограф – транспортирз круговоюшкалоюілінійкою, виготовлений на прозорій основі. Тахеограф використовується для нанесення на план точок знятихтахеометричною зйомкою.
Для тахеометричної зйомки застосовуються технічні теодоліти (Т30, Т15 і ін.), а також спеціальні прилади - тахеометри. Сучасні тахеометри - це оптичні теодоліти, що мають ряд пристроїв, які дозволяють без додаткових обчислень одержувати перевищення й горизонтальні проложення, тобто редуціровані відстані між точками місцевості. Тому такі тахеометри називаються редукційними.
Основні характеристики тахеометрів
Основні параметри |
Тахеометри | |||
ТЭ |
ТД |
ТН |
ТВ | |
Збільшення зорової труби |
25х |
25х |
25х |
15х |
Кут поля зору зорової труби, град |
1,5 |
1,5 |
1,2 |
12 |
Точність виміру кутів: горизонтальних, с вертикальних, с |
5 5 |
8 12 |
8 12 |
45 60 |
Точність виміру відстаней до рейки на 100 м, см |
2 |
4 |
20 |
15 |
Маса приладу, кг |
20 |
6,5 |
5,0 |
7,5 |
При тахеометричній зйомці широко використовується номограмний тахеометр (ТН). Це оптичний теодоліт, зорова труба якого дає пряме зображення спостережуваних об’єктів. Він може комплектуватися напівавтоматичним столиком типу «Карті».
Столик «Карті» являє собою креслярське пристосування у вигляді підставки з обертовим диском, на якому укріплений аркуш креслярського паперу.
Спільне використання картографічного столика й тахеометра дозволяє безпосередньо в поле опрацьовувати й візуально контролювати план місцевості.
Знімальна основа
Знімальну основу складають пункти державної геодезичної мережі.Внашому випадку точки теодолітного ходу.
Виконання
Порядок роботи на станції при тахеометричному зніманні:
Встановлюють теодоліт на станції та приводять його в робоче положення;
Вимірюють рулеткою або рейкою висоту приладу і записують її в журнал;
Виконують орієнтування лімба горизонтального круга (відлік 0°00´) на іншу точку тахеометричного ходу;
Виконують знімання об’єктів та контурів ситуації.
Відліки записують у журнал (табл. 3.11). У колонці „Примітки”, напроти кожної знімальної точки, вказується її місце розміщення (наприклад, вісь дороги, кут будинку, контур чагарнику, рельєф та ін.). Висота перерізу рельєфу 0,5 м. Відповідно до Інструкції [10], максимальна віддаль між пікетами 40 м, від інструменту до рейки при зніманні рельєфу – 200 м, від інструменту до рейки при зніманні контурів – 100 м. При визначенні положення нечітко виражених або другорядних контурів віддаль збільшується в 1,5 рази. Як правило, залежно від характеру місцевості, спочатку знімають ситуацію, а потім – пікетні точки для зображення рельєфу на плані. Знімальні точки для зображення рельєфу вибирають на місцевості наступним чином: спочатку виявляють скелет рельєфу місцевості, тобто визначають положення ліній водостоку, вододілу і схилів. Геодезист повинен правильно виділяти геоморфологічні елементи рельєфу місцевості, враховуючи геологічну будову ділянки. Густота точок (пікетів) має бути такою, щоб між сусідніми пікетами схил поверхні можна було вважати постійним. Але пікети не повинні розміщуватись рідше, ніж вказано вище. Тахеометричне знімання проводиться зазвичай двома спостерігачами та двома-трьома реєчниками. В той час, коли перший спостерігач виконує вимірювання тахеометром на станції, інший записує відліки та малює абрис. Особливу увагу слід звернути на те, щоб не було пропусків («вікон») між сусідніми станціями, тому рекомендується з кожної станції визначати декілька пікетів, розміщених в зоні перекриття. Ці пікети служать загальним контролем точності знімання. Якщо ж такі «вікна» утворились, то доведеться домірювати їх, можливо із використанням мензульного комплекту. Нумерація пікетів на станціях – наскрізна, тобто при переході на наступну станцію, нумерацію слід продовжити. Нумерація пікетів на абрисі має співпадати з журналом.
Камеральні роботи включають:
перевірку польових журналів і складання детальної схеми знімального обґрунтування; обчислення координат і висот точок знімального обґрунтування; обчислення висот всіх пікетних точок; нанесення на план точок знімального обґрунтування та пікетних точок; проведення горизонталей та нанесення ситуації.
Журнал тахеометричної зйомки
Дата Погода |
Спостерігав
Записував
| |
Точка стояння __ |
H1 = ______ м |
Лімб орієнтовано по лінії ____ |
Висота інструменту і = ___м |
|
№ пікету |
Назва |
Горизонтальний кут β |
Вертикальний кут (кут нахилу) ν |
Віддаль по рейці D, м |
Горизонтальне прокладення, d = Dcos ν |
Перевищення h, м |
Висота H, м |
1 |
|
|
|
|
|
|
|
2 |
|
|
|
|
|
|
|