§2. Романо-германська правова сім'я, її особливості

Романо-германську правову сім'ю утворюють правові системи країн, в яких право і все, що з ним пов'язане, склалося на основі римського права.

У рамках цієї правової сім'ї на першому плані — правові і юридичні норми, котрі класифікують як норми поведінки, що відповідають вимогам моралі і справедливості. Визначити, якими повинні бути ці норми, основне завдання законодавця і юриспруденції як науки.

Основна ланка цієї правової сім'ї — закон та його норми.

Виникла і склалася романо-германська правова сім'я в континентальній Європі на основі теоретичних доктрин, розроблених у французьких і німецьких університетах у XII— XVII століттях, її основою було римське право (право стародавнього Риму), зокрема дігести Юстиніана.

Внаслідок колонізації, а також засвоєння європейської культурної і науково-теоретичної спадщини, принципи романо-германської правової сім'ї набули поширення в багатьох країнах світу. Поза континентальною Європою до цієї правової сім'ї належать правові системи Туреччини, Мексіки, Бразилії та інших країн.

Як приклад, розглянемо правові системи окремих держав.

§3. Загальна характеристика правової системи франції

Підвалини правової системи Франції було закладено в період Великої французької революції 1789—1794 рр. і в наступне десятиріччя, зокрема в часи правління Наполеона (1799— 1814 рр.). У сучасних джерелах права Франції центральне місце посідають Конституція Французької

357

республіки 1958 р.. Декларація прав людини і громадянина 1789 р. Серед законодавчих акіів, які видає парламент, головну роль відіграють органічні закони, що доповнюють найважливіші положення Конституції. Органічні закони можна називати також конституційними. Звичайні закони приймає парламент. Вони регулюють відносини в рамках окремих галузей права чи окремі правові інститути. Звичайними законами є також кодекси.

Конституція 1958 р. дає широкі можливості для регулювання відносин виданням нормативних актів виконавчими органами влади (урядом, міністерствами й уповноваженими на те органами місцевої адміністрації). Вона містить перелік питань, регулювання яких с винятковою прерогативою парламенту (наприклад, права і свободи людини, правила націоналізації і денаціоналізації підприємств, карна відповідальність і судочинство тощо). Решту питань регулюють актами, котрі видають інші органи влади. Найважливіші серед них — ордонанси, тобто акти, які видає уряд з дозволу парламенту. Ордонанси підлягають затвердженню парламентом протягом певного строку, після чого вони набувають чинності. Важливе місце в системі джерел права посідають декрети президента і уряду.

Контроль за відповідність норм, що містяться в різних нормативно-правових актах, нормах Конституції здійснює Конституційна рада. Якщо вона дійде висновку, що той або інший акт суперечить Конституції, то має право відмінити його.

Крім того, як джерела права, велику роль відіграють правові звичаї, насамперед, у гал\ зі торгівлі і мореплавання.

Рішення судових органів (зокрема постанови Касаційного суду, який очолює систему судів Франції) є, з одного боку, загальним орієнтиром для судової практики, а з другого, — роз'яснює окремі питання, не урегульовані законодавством.

358