§ 3. Поняття механізму правового регулювання

Правове регулювання — це інструмент соціального управління, покликаний упорядковувати суспільні відноси­ни, забезпечуючи реалізацію позитивних інтересів суб'єктів. В рамках цього процесу зустрічаються різно­манітні перепони, які без своєчасного їх усунення знижу­ють ефект правового регулювання.

Перепоною можна рахувати той фактор, який заважає процесу упорядкування соціальних зв'язків і діє в про-

342

тиріччі з правовими цілями і принципами. Перепони — це натуральні і штучні труднощі, бар'єри, які гальмують з тих чи інших причин управлінський процес і заважають задоволенню правомірних інтересів громадян і організацій.

Перепони можна класифікувати за різними підстава­ми. В залежності від того, чи піддаються перешкоджаючі фактори управлінню чи ні, їх поділяють на перепони: ті, які піддаються управлінню, і ті. які йому не піддаються. Прикладом перших можуть виступати недоліки право-застосування, колізії і т. д., які усуваються в процесі управління і піддаються цілеспрямованому коригуванню. До інших перепон, зокрема, відносяться стихійні лиха, природні явища, кліматичні умови і інші фактори, які знаходяться поза можливостями управління.

В залежності від наявності чи відсутності відповідних факторів при здійсненні управлінського процесу перепони діляться на такі, які виражені в наявності конкуруючих з управлінням моментів, а також виражені у відсутності необхідних для ефективного управління моментів. До перших слід віднести правопорушення — воно прямо кон­курує з правовим регулюванням. До інших — такі момен­ти, відсутність яких також перетворюється в перепону. Іншими словами, перепоною є не тільки те, що заважає (що є в наявності), але й те, чого не вистачає (що відсутнє). Так, відсутність вирішального юридичного фак­ту може виступати своєрідною перешкодою для задово­лення тих чи інших інтересів.

Механізм правового регулювання (МПР) якраз і є та­кою системою правових засобів, яка дозволяє найбільш послідовно і юридичне боротися з правопорушеннями, тому що окремо взяті юридичні інструменти цього в повній мірі забезпечити не зможуть. Звідси випливає об'єктивна необхідність в такому улаштуванні правових засобів, яка створювала б можливість для безперешкодно­го задоволення інтересів суб'єктів. До того ж правове ре­гулювання в процесі свого здійснення складається з виз­начених етапів і відповідних їм елементів, які забезпечу­ють рух інтересів суб'єктів до цінностей. Кожен із етапів і

343

юридичних елементів МПР спонукається "до життя" в силу конкретних обставин, які відображають логіку пра­вової упорядкованості суспільних відносин, особливості впливу правової форми на соціальний зміст.

Отже, механізм правового регулювання — це система правових засобів, організованих найбільш послідовним спо­собом з метою подолання перепон, які стоять на шляху задоволення інтересів суб'єктів права.

З цього визначення можна виділити ознаки, які ха­рактеризують мету механізму правового регулювання, за­соби її досягнення і результативність.

Мета МПР — забезпечити безперешкодний рух інте­ресів суб'єктів до цінностей, тобто гарантувати їх спра­ведливе задоволення. Ця головна, змістовна ознака, пояс­нює значимість даної категорії І показує, що роль МПР полягає в усуненні можливих перепон, які стоять на шляху здійснення інтересів суб'єктів. МПР — специфічний юридичний "канал", який з'єднує інтереси суб'єктів з цінностями і доводить процес управління до логічного результату.

МПР — система різних за своєю природою і функція­ми правових засобів, які дозволяють досягати його цілей. Це вже формальна ознака, яка свідчить про те, що на­званий механізм є комплексом правових елементів, з одно­го боку, різних за своєю природою і функціями, а з дру­гого — все ж таки взаємопов'язаних загальною метою в єдину систему. МПР показує, як працює та чи інша лан­ка при досягненні його цілей, дозволяє виділити основні, ключові, опорні юридичні інструменти, які займають відповідне ієрархічне становище серед всіх інших.

МПР — організаційний вплив правових засобів, які дозволяють так чи інакше досягати поставлених цілей, тобто результативності, ефективності. Як і будь-який інший управлінський процес, правове регулювання прагне до оптимізації, до дієвості правової форми, яка в найбільшій мірі утворює режим, сприятливий для розвит­ку змісту корисних суспільних відносин.

344

У зв'язку з тим, що МПР — складне поняття, яке включає систему правових засооів, виникає потреба об­межити його від іншої, не менш складної категорії, як, наприклад, "правова система". Передовсім враховуючи те, що, на перший погляд, у них досить подібні визначення. Так, під правовою системою розуміють сукупність юри­дичних явищ, що є в конкретній країні, весь арсенал пра­вових засобів, який використовують з метою її поширен­ня.. Названі категорії співвідносяться як частина (МПР) і ціле (правова система), тому що правова система більш ширше поняття, яке включає в себе разом з категорією 'механізм правового регулювання" і інші категорії: "право", ''юридичну практику", "пануючу правову теорію, ідеологію".