§ 7. Правопорядок і громадський порядок

Правопорядок слід відрізняти від близького, але не ідентичного йому явища — громадського порядку, який, як і правопорядок, характеризується організованістю, упо­рядкованістю суспільних відносин. На відміну від право­порядку, громадський порядок створюється під впливом

¹ Цицерон. Диалоги о государстве, о законах —М., 1966.-С 24

² Кант Й. Соч Т. 4. - С. 233.

ЗОЇ

не тільки правових, але й Інших соціальних норм: норм моралі, звичаїв, релігійних, корпоративних, естетичних норм і т. п. Отже, громадський порядок є стан урегульо-ваності суспільних відносин, який заснований на реалізації усіх соціальних норм і принципів.

Громадський порядок забезпечується переважно силою громадського впливу. Але це не означає, що його стан байдужий для нашої держави. З одного боку, важливою частиною громадського порядку є правопорядок. З іншо­го — стан громадського порядку обумовлює багато в чо­му стан правопорядку. Неможливо регламентувати право­порядок, не здійснюючи впливу на громадський порядок, який нерідко підтримується примусовою силою держави. Так, ст. 206 КК України передбачає відповідальність за хуліганство, тобто грубе порушення громадського поряд­ку.

Таким чином, правопорядок і законність — мета і ре­зультат правового регулювання, важливе юридичне і політичне явище, стан якого здійснює безпосередній вплив на суспільне життя. Тому не випадково, що основним на­прямком діяльності юристів - практиків є робота щодо за­безпечення (зміцнення) правопорядку і законності.

Сьогодні викликає стурбованість порушення закон­ності тими органами держави, які за характером своєї діяльності покликані охороняти правопорядок, — органа­ми юстиції, суду, прокуратури, міліцій'.

За законність і порядок необхідно боротися на всіх рівнях суспільного життя як в органах державної влади і громадських організаціях, так і в індивідуальному поряд­ку. Коли для перших двох можна створити контролюючі органи, то під індивідуальним порядком розуміється свідоме дотримання законів особою. Одним словом, дотримання законності, належного порядку громадянами України є найважливішим напрямком формування право­вої держави і добробуту нашого народу в майбутньому.

302

8 8 Основш шляхи зміцнення законності і правопорядку

Законність і правопорядок — найважливіші соціальні цінності, основа нормального життя суспільства, його громадян. Тому їх зміцнення — одне із головних завдань, яке стоїть перед суспільством, один із основних напрямків діяльності держави, її функція. На жаль, стан законності і правопорядку в нашій країні підійшов до критичної межі. Так, 23 березня 1998 р. в МВС України відбулася розши­рена оперативна нарада керівників ГУ — УМВС України в АРК, областях, містах Києві І Севастополі. Глава дер­жави Леонід Кучма у своєму виступі відзначив, що в Україні кримінальна ситуація поки що залишається досить складною і напруженою. І мова йде не стільки про кількісні показники злочинності, скільки про якісні. У злочинному світі триває консо Іідація й структуризація. Широкого розмаху набуває протиправна діяльність міжнародних кримінальних структур щодо розгортання наркобізнесу, контрабанди, нелегальної міграції, торгівлі зброєю тощо. Кримінально-економічна верхівка здійснює шалені спроби задля проникнення у владні структури. Незліченні суми грошей витрачаються на втягування у злочинну діяльність державних службовців, працівників правоохоронних органів, податкових, митних та інших органів, захоплення засобів масової інформації (журнал "Міліція України",—1998. —№ З,). А тому, зміцнення за­конності, боротьба з наростаючою злочинністю — життєво важливі завдання нашого сьогодення.

Юридична і політична практика доказала, що причи­ни правопорушень потрібно шукати не в "пережитках", не в минулому, а в дійсності. Вони породжені тими об'єктивними умовами (економічними, політичними, со­ціальними), в яких знаходиться суспільство на конкретно­му етапі розвитку.

Проблема ліквідації порушень законності не тільки юридична проблема. Для її вирішення перш за все по­винні бути усунені, викорінені ті об'єктивні фактори, які підтримують, "живлять" злочинну активність, створюють

303

умови для здійснення правопорушень, для відступу від вимог законів. Стабілізація економічних відносин, ріст матеріальної забезпеченості людей, їх моральне виховання, зміцнення соціальних зв'язків, розвиток демократії — не­обхідна передумова і найважливіші шляхи зміцнення за­конності і правопорядку.

Разом з тим було б неправильним розраховувати тільки на ці об'єктивні процеси В суспільстві необхідна спеціальна юридична, державно-владна діяльність щодо забезпечення законності. До основних її напрямків слід віднести, зокрема, такі, як переконання, правове виховання, профілактика правопорушень, громадський вплив на поруш­ників і застосування до них засобів державного примусу.

Переконання як метод зміцнення законності полягає в підвищенні правосвідомості як громадян, так і посадових осіб. Правове виховання передбачає впровадження в свідомість людей знань права, розуміння необхідності ви­конання його вимог, відчуття нетерпимості до будь-яких порушень законодавства. Це забезпечується створенням злагодженої системи правового виховання, навчання, за­собів масової інформації і систематизованої планомірної роботи в цьому напрямку. На нашу думку, дуже важли­вого значення набуває навчання громадян. Вони повинні знати і вміти відстоювати свої права.

З переконанням тісно пов'язана профілактика право­порушень. Суть її полягає в запобіганні можливих право­порушень шляхом ретельного вивчення причин і умов, які сприяють здійсненню порушень законності, і вжиття за­ходів щодо їх ліквідації.

Не слід скидати з рахунків і роль громадськості в забезпеченні законності. В колишньому СРСР була багата практика залучення громдськості до цієї діяльності. Т(3ва-риські суди, народні дружини, різні громадські утворення громадян проводили велику роботу щодо забезпечення законності і зміцнення дисципліни в трудових колективах, за місцем приживання, в громадських місцях. На жаль, сьогодні ці традиції забуті, в свідомість людей все більше проникають ідеї індивідуалізму, які базуються на принципі

304

"моя хата з краю". На нашу думку, процес становлення і розвитку місцевого самоврядування повинен залучати громадськість до вирішення регіональних проблем, в тому числі зміцнення законності.

Найважливіша роль тут, без сумніву, належить дер­жаві. Власне вона реалізує функції охорони свобод, влас­ності, правопорядку, які втілюються в життя перш за все правовими засобами. Можна назвати наступні шляхи здійснення цих функцій:

— постійне удосконалення і своєчасне оновлення чин­ного законодавства;

— піднесення ролі правосуддя;

— ефективна діяльність правотворчих і правоохоро-них органів;

— дієвість заходів державного примусу.

Зміцнення правової охорони державного і гро­мадського життя передусім залежить від стану законності і правопорядку у роботі державного апарату. Порушення законності у його діяльності, як уже зазначалось, особливо, коли воно стає системою, перешкоджає здійсненню функцій держави, порушує упорядкованість, синхронність роботи.

Органи та підрозділи внутрішніх справ України в першому кварталі 1998 р. продовжували пошук ефективних шляхів оздоровлення криміногенного становища в державі, підвищення результативності діяльності міліції, вдоскона­лення форм і методів боротьби зі злочинними проявами.

Основні зусилля спрямовувались на викорінення ор­ганізованої злочинності. З початку року виявлено 326 ор­ганізованих злочинних угрупувань, що на 29,4 % переви­щує торішні показники.

Одним з найголовніших завдань правоохоронців про­довжує залишатися забезпечення захисту економіки країни від злочинних посягань. На 1 квітня 1998 р. виявлено майже 21 тисячу таких злочинів, що на 7,5 % більше, ніж у минулому році. (Журнал "Міліція України" .— 1998. — № 3, ).

305

Схеми та визначення до розділу 11 ЗАКОННІСТЬ І ПРАВОПОРЯДОК

Законність — це правовий режим точного і неухиль­ного додержання законів та інших нормативних актів всіма суб'єктами суспільних відносин.

верховенство закону

реальність

зв язок законності та справедливості

невідворотність

непротиставлення за­конності (доцільності)

зв язок законності та культурності

Громадський порядок — порядок, що реально склався у суспільстві в результаті здійснення суспільних норм, згідно з яким поведінка учасників відносин є суспільноко-рисною.

Правопорядок — стан фактичної впорядкованості суспільних відносин, який складається (утворюється) за умов законності.

ГРОМАДСЬКИЙ

ПРАВОПОРЯДОК

ПОРЯДОК

306

Гарантії законності — система матеріальних і нема­теріальних умов і засобів, які забезпечують реальність за­конності.

		Гарантії
			І
		^^ ^Г	^^-_
	^*^
	загальні
	умови		____ — "~" "1ХІ1ХІІІх*^
		_— - ----- '	^"""^-х^
		організаційні	юридичні
			нагляд
	(матеріальні)
	ідеологічні
			вопорушєнь
			законності
			примусу
			них органів - правотворчих І правозастосовпих
			високий рівень розвитку і
			авторитету правової куль­тури

307

Правопорядок

нормативна база правопорядку

засоби, умови ство­рення правопорядку

результат дії правових норм, їх неухильного додержання

ПИТАННЯ ДЛЯ ДИСКУСІЙ ТА РОЗДУМІВ:

1. Що означає принцип верховенства закону?

2. Охарактеризуйте основні вимоги (принципи) закон­ності.

3. Які об'єктивні фактори, на ваш погляд, забезпечу­ють режим правової законності?

4. Який зміст вкладається у поняття "принцип єдності законності"?

5. Як можна сформулювати поняття "законність"? Які гарантії законності?

6. Як ви розумієте зміст поняття правопорядку?

7. Яке значення юридичних гарантій для законності і правопорядку?

8. Роль законності і правопорядку в утвердженні ринкових відносин.

9. Правопорядок, свобода особи і демократія.

РОЗДІЛ 12 ПРАВОСВІДОМІСТЬ І ПРАВОВА КУЛЬТУРА

ПРИПИСИ ЗАКОН* ЗВОДЯТЬСЯ ДО ТАКОГО:

ЧЕСНО ЖИТИ, НЕ КРИВДИТИ ІНШИХ,

ВІДД\ВАГИ КОЖНОМУ ПО ЗАСЛУЗІ

Дігестн