5. Забезпечення належної реалізації прав і свобод. Ця

вимога звернена, насампед, до компетентних органів дер­жави. Недосить надати громадянам права. Важливим є створити умови, які забезпечать їх виконання, систему організаційних, юридичних заходів, які гарантують їх за­хист. Конституція України надала громадянам широке коло прав і свобод. Проте багато з них досі не забезпе­чені достатньо ефективним механізмом реалізації, інші не підкріплені економічно.

6. Належне та ефективне застосування права. Назване правило теж адресовано державним органам, до компе­тенції яких входить обов'язок забезпечити реалізацію норм права. Згадаймо, що застосування права — діяльність компетентних державних органів і посадових осіб. Справа не тільки в тому, що ці органи повинні діяти суворо в межах закону. Законність потребує ефективної правозасто-совної діяльності, що передбачає недопущення бюрокра­тизму, тяганини, байдужості до інтересів людей, своєчасну реакцію на будь-які заяви громадян щодо обмеження їх прав і свобод, видання ефективних правозастосовних актів.

7. Послідовна боротьба з правопорушеннями. За­конність вимагає, щоб будь-які відступи від приписів за­конів своєчасно викривалися, наслідки правопорушень усувались, а винні в їх скоєнні притягувались до відпо­відальності

8. Недопустимість свавілля в діяльності посадових осіб. Посадові особи, які приймають владні рішення, по­винні керуватися не особистими чи груповими інтересами, а конкретними правовими принципами і враховувати при цьому інтереси суспільства, держави, правові приписи і вимоги моралі. Це правило звернено не тільки до право-застосовних, але й до правотворчих органів, які повинні виключати прогалини і протиріччя в праві, що створю­ють умови для свавілля, суб'єктивізму, волюнтаризму.

289

З урахуванням сказаного можна дати наступне визна­чення законнності.

Законність — це суспільно-політичний режим точного неухильного здійснення законів та інших нормативних актів всіма суб'єктами суспільних відносин як усфері пра-вотворчості, так і в сфері реалізації правових норм; режим, яким забезпечується послідовна боротьба з правопорушен­нями і свавіллям в діяльності посадових осіб, всебічна охорона прав та інтересів особи, суспільства і держави.

§ 4. Основні принципи законності

Реальна (а не формальна) законність повинна будува­тися на відповідних принципах, основоположних началах, керівних ідеях, які забезпечують її демократичний, гуман­ний характер. Які ці основні принципи?

1. Верховенство права. В Україні діє принцип верхо­венства права (правового закону). Найвищу юридичну си­лу має Конституція України, норми якої мають пряму дію. Всі інші нормативні акти (включаючи Конституцію і нормативні акти Автономної Республіки Крим) не повинні суперечити Конституції і законам України.

Органи державної влади та органи місцевого самовря­дування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передба­чені Конституцією та законами України, (ст. 8,18 Консти­туції України).

2. Єдність законності. При всій різноманітності чин­них законів і нормативних актів, при всіх місцевих особ­ливостях законність повинна бути одна для всієї країни. Розуміння і застосування законів повинно бути однаковим на всій її території. Недопустимі спроби створення в кожній області, районі своєї законності, яка відмінна від загальнодержавної.

Єдність законності, проте, не означає шаблону в застосуванні правових актів, обмеження самостійності і інціативи на місцях. Мова лише йде про те, щоб не до-

290

пускали відхилення від загальних прав, щоб врахування своєрідності місцевих умов не було спрямоване в обхід за­кону.

3. Загальність законності. Цей принцип характеризує дію законності на певне коло осіб. Законність не може бути виборною, її вимоги звернені до всіх суб'єктів без винятку. Правові приписи повинні виконувати окремі громадяни і їх об'єднання, посадові особи, державні ор­гани, політичні партії.

4. Реальний характер законності має місце тоді, коли вимоги закону не тільки проголошуються, а й виконують­ся, впрваджуються в життя на ділі.

5. Забезпечення прав людини і громадянина. Одним з важливих принципів законності с ідея здійснення законів в інтересах людини і для забезпечення її прав. Основні права та обов'язки людини і громадянина закріплені в Конституції України і деталізуються у поточному законо­давстві. Здійснення цих законів забезпечує права людини у всіх сферах її життєдіяльності.

6. Невідворотність відповідальності за правопорушення. Кожне скоєне правопорушення повинно потягти за собою відповідальність винної особи. Важливо не те, щоб вин­ний був тяжко покараний за скоєне правопорушення, а те, щоб ні одне правопорушення не лишалося не розкри­тим.

7. Доцільність законності. Критерієм оцінки ролі за­конності повинно бути те, як вона сприяє досягненню мети держави і суспільства, наскільки вона забезпечує вирішення завдань соціального прогресу, захисту прав і свобод громадян.

Доцільність законності випливає перш за все з цінності самого права як виразника свободи, рівності, відповідальності, справедливості як засобу забезпечення правопорядку, організованості і дисципліни.

Властиво в праві, в законі виражена найвища со­ціальна доцільність.

Викладене дозволяє говорити про презумпцію доцільності виданого нормативного акта. Ця презумпція в

291

свою чергу диктує необхідність точної і неухильної реалізації правових приписів, неіалежно від суб'єктивного відношення суб'єктів реалізації права до його норм. Тільки політико-правовий режим законності, який засно­ваний на доцільності, може захистити суспільство від ви­падковостей, валюнтаризму і суб єктивізму окремих осіб.

Інакше кажучи, з точки зору цілей правового регу­лювання в будь-якій ситуації доцільно додержуватись приписів закону, відступ від них завжди недоцільний.

Законність завжди доцільна, і доцільність виступає як принцип, основа законності.

Дещо по-іншому доцільність знаходить вияв в процесі застосування права, де урахування користі, ефективності, наслідків рішення, яке приймається, не тільки допустиме, але й необхідне. Проте і тут доцільність повинна досяга­тися в межах законності.

Окремі автори, розглядаючи принципи законності, в якості таких називають " зв'язок законності і культур­ності", "єдність законності і справедливості" і т. д. Не за­перечуючи подібної єдності, підкреслимо, що зв'язки за­конності з іншими явищами не можуть виступати в якості принципів. Крім того, всі вони охоплюються змістом принципу доцільності.

Тут важливо відзначити, що завдяки своїм принципам законність виступає як найбільш ефективний, гуманний, справедливий режим суспільно-політичного життя, а будь-який відступ від цих принципів, їх недооцінка призводять до порушення законності, приниження її соціальної цінності, ефективності правового регулювання в цілому.

Потрібно розрізняти законність як систему формаль­них вимог і реальну законність. На практиці вимоги за­конності до тієї чи іншої міри порушуються, часто спо­стерігається відступ від правових приписів. Отже, реальна законність має кількісні показники, які визначають її рівень в конкретному суспільстві.

292