§ 3. Мета і функції інституту юридичної відповідальності

Дослідження загальної теорії юридичної відповідаль­ності включає в себе дослідження її функцій, які визнача­ються метою (завданнями) даного правового інституту. Вияснення мети, а значить і функцій відповідальності, не­обхідне для глибокого розуміння суті цього правового інституту, а в кінцевому рез>льтаті така необхідність обумовлена потребами більш ефективного використання та подальшого удосконалення законодавства щодо відпо­відальності.

Цілком зрозуміло, що мета та функції інституту відповідальності є конкретними проявами загальної мети права і його службових функцій.

Мета права полягає, перш за все, в правильному відображенні існуючих суспільних відносин, тобто тих об'єктивних закономірностей, яким вони підпорядковані. По-друге, право розвивається відповідно до розвитку суспільства.

Таким чином, мета права полягає в закріпленні пев­ної поведінки всіх суб'єктів суспільного життя, що беруть участь у даних відносинах.

Основна мета права визначає зміст його основних функцій (тобто найбільш важливих напрямків дії права).

'. Фаткулин М. Н. Проблеми теорим государства й права. - С. 205.

271

Науковці виділяють наступні основні функції права: регу­люючу, охоронну, економічну, виховну, політичну¹.

Інститут юридичної відповідальності, безперечно, бере участь в реалізації охоронної та виховної функцій права. Його мету в загальній формі можна визначити як охорону правопорядку.

Однак в юридичній літературі єдиної точки зору з цього приводу немає. Зокрема, в працях І. Самощенка та М. Фарушкина обґрунтовується наявність двох цілей юри­дичної відповідальності: захист правопорядку та вихован­ня громадян, які в свою чергу "переплітаються" між со­бою і утворюють більш конкретну ціль юридичної відпо­відальності — попередження правопорушення².

Інші науковці вважають основною функцією юридич­ної відповідальності штрафну, каральну, відзначаючи, що ця функція спрямована на попередження правопорушень і відіграє суттєву роль у вихованні та виправленні право­свідомості осіб³.

Звичайно, коли законодавець формулює склад право­порушення в нормах юридичної відповідальності, він прагне ці правопорушення відвернути, попередити. Без сумніву, тут мова йде про пересічний державний примус, завдання якого полягає в переборенні мотивів протиправ­ної поведінки в свідомості людей, якщо такі мотиви існу­ють. Не завжди мотив страху перед покаранням спро­можний перебороти мотиви, які протистоять йому, але цілком очевидно, що для багатьох суб'єктів він стає ви­рішальним та утримує їх від правопорушень.

Отже, можна зробити висновок, що інститут юридич­ної відповідальності перш за все здійснює функцію за­гального попередження правопорушень. І саме завдяки

'. Див. Радько Т. Н. Основньїе функшш социалистического права. -

Волгоград, 1970. - С. 1ІЗ.

² . Самощеико Й. С., Фарушкии М. X. Ответсвенность по советскому

законодательству. - С. 159.

³. Див. Алексеев С. С. ПроблемьІ теорип права. Т. І. - Свердловск. 1972.

-С. 374.

272

цьому інститут права бере участь в охороні правопоряд­ку, в реалізації охоронної функції права.

Факти правопорушення спонукають інститут відпо­відальності до активної дії, приводячи в рух відповідну норму відповідальності. А це означає, що безпосередня мета даного інституту у випадку скоєння правопорушення полягає в покаранні правопорушника. Тому і безпосеред­ньою функцією інституту, який розглядається, є функція каральна.

ЯКА МЕТА ПОКАРАННЯ?

По-перше, караючи конкретного правопорушника, да­ний інститут виконує попереджувальну функцію, але на

цей раз уже на більш відчутному рівні.

По-друге, реалізуючи покарання, інститут відпо­відальності здійснює вплив на свідомість (психіку) право­порушника.

Отже, в динамічному стані (при реальному функціо­нуванні) інститут юридичної відповідальності досягає найбільшої мети — покарання правопорушника, а також перспективної — попередження рецедиву (тобто поперед­ження нового правопорушення). В статистичному стані дані норми покликані попереджувати, недопускати скоєн­ня правопорушень взагалі.

Кінцева мета (ціль) інституту юридичної відповідаль­ності — це ліквідація правопорушень в державі. І її не може бути досягнуто тільки з остраху, оскільки правовий порядок в державі, який базується на страху перед пока­ранням, ніколи не може стати стійким, стабільним та надійним. Запорукою істинного правопорядку може бути тільки єдність об'єктивно правомірної поведінки всіх членів суспільства з їх глибокою внутрішньою повагою до права, з потребою людей дотримуватись приписів юри­дичних норм, що виражають суспільне корисні інтереси.

273