§ 2. Структура правової норми

Для правової норми характерні єдність, цілісність, не­подільність, особлива структура. Аналізуючи структуру норми права, слід виходити із філософського розуміння цієї категорії. Під структурою розуміємо будову і внутрішню форму організації системи, яка виражає як єдність зв'язків між її елементами, так і закони цих взаємозв'язків.

Будучи складовою частиною більш широкої пробле­ми, питання про структуру правової норми має своє са­мостійне значення. Як зазначаї С. Алєксєєв, це мікро­структура права, в якій на відміну від макроструктури — розподіл права на галузі та інститути (системи права) — не так рельєфно видно соціальне - політичні особливості правового регулювання. Водночас у структурі норми про­являються ті специфічні функції', що виконують правові норми як первинна ланка структури права: забезпечення конкретизованого, детального, точного і визначеного нормативного регулювання суспільних відносин.

Структура норми права є формою її внутрішнього змісту. Норма права виконуватиме роль регулятора суспільних відносин, якщо буде володіти здатністю реагу­вати на умови реального життя, в яких вона формується, враховувати їх суспільні властивості, в іншому випадку реалізувати цю функцію буде просто неможливо, у нормі повинно бути передбачено і примусове здійснення наказу (розпорядження), інакше вона буде не нормою права, а побажанням.

Тому норма права — це єдність елементів, які повинні виконувати усі вказані вище функції.

Традиційно вважається, що правова норма має тричленну структуру. У її зміст входять:

а) гіпотеза — наказ конкретних фактично життєвих умов, події, дія людей, сукупність дій, тобто фактичний склад, за якого така форма вступає в дію;

б) диспозиція — "серцевина" норми права, тобто на­каз на правило (правила) поведінки, якому повинні

65

підкорятися суб'єкти, якщо бони виявилися причетними до умов, передбачених гіпотезою:

в) санкція__вид і захід можливого покарання, якщо

суб'єкти не виконують розпорядження диспозиції. Тому призначення санкції — спонукати суб'єктів діяти відповідно до розпорядження норми права.

Зміст норми права єдиний, її елементи не ізольвані, а складають ціле, в якому гіпотеза, диспозиція і санкція пе­редбачають один одного, є взаємно зумовленими.

Структура норми права — це і є зв'язок між її еле­ментами. Іншими словами, гіпотеза обов'язково зв'язана з диспозицією, а остання — із санкцією і навпаки.

На перший погляд може здатися, що в багатьох нормах права санкції безпосередньо немає. Такі норми є у конституційному, адміністративному, трудовому, проце­суальному і деяких інших галч зях права. Але за тими нормами стоїть можливість державного примусу. Пере­важно санкцію слід шукати в нормах адміністративного, а в деяких випадках — кримінального права, тому що ці га­лузі немов би "спеціалізуються"' на регулюванні відпо­відальності за порушення встановленого державного по­рядку стосунків у багатьох сферах суспільного життя. Якщо слідчий або суддя порушили порядок справи, то будуть застосовані санкції норм адміністративного, а не процесуального права. Якщо здійснені правопорушення передбачені нормами земельного права, то застосовуються санкції норм адміністративного, а в деяких випадках і кримінального права. Так і буде в тому випадку, коли посадова особа виправно - виконавчого закладу порушить встановлений законодавством режим відбування кримінального покарання засудженим. Причини такого структурного розчленування норм права кореняться в си­стемному характері, залежать від способу викладання змісту норми права в статті нормативне - правового акту.

Коли стверджують, що санкція не обов'язковий еле­мент правової норми, то плутають різні речі. Не потрібно змішувати питання про добровільне виконання норм пра­ва більшою частиною членів суспільства з питанням про

66

примусово - обов'язковий характер кожної норми, про пе­редбачену в ній можливість державного примушення.

Проблема структури норми права відноситься до чис­ла дискусійних. Думки розділились: одна група авторів (П. Недбайло. В. Горшенев та Ін.) вважають, що норма права має три елементи, інша (Н. Томашевський, А. Чер-данцев) - два.

С. Алєксєєв пропонує пронести розмежування між логічними нормами і нормами наказу (припису). Якщо логічна норма має три елементи, то норма наказу (припису) - два: або гіпотезу і диспозицію, або гіпотезу і санкцію.

На наш погляд, тричленна структура норми права — це об'єктивна реальність, внутрішньо притаманна їй влас­тивість. Але є спроби подальшої деференціації її еле­ментів. Так, А. Братко, аналіз} ючи заборони, виділяє в них не 3, а 4 елементи, тому що. на його думку, гіпотеза складає два елементи: гіпотезу диспозиції і гіпотезу санкції. Цим пояснюється структура забороняючої норми: умови застосування заборони - заборона, умови застосу­вання санкції - санкція.