Добавил:
Sekretar
kiopkiopkiop18@yandex.ru
t.me/Prokururor I Вовсе не секретарь, но почту проверяю
Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз:
Предмет:
Файл:Ординатура / Хирургия / Библиотека им академика М.И. Перельмана / Книга_61_библиотеки_им_акад_М_И_Перельмана
.pdf
Цю підвищену регуляцію пояснили пошкодженням міокарда, що
викликається наявністю Ang II. Аналіз мутації та проявів асоціативного
гену XIRP2 є важливим для пояснення його ролі в етіопатогенезі синдрому
остеохондрозу коней. Молекулярно-генетичні дослідження за даною тема-
тикою є кроком до виявлення генів, що відповідають за остеохондроз у
коней. Вони будуть підгрунтям для подальших досліджень за ген-
асоційованими маркерами в роз
повсюдженому дисбалансі зв’язків
остеохондрозу та розсіяного остеоартриту путового та скакального
суглобів коней.
Ген рианодинового рецептора відповідає за стресочутливість і
відіграє значну роль в конярстві. Актуальність дослідження даного гена
полягає у тому, що в ньому під впливом екзо- та ендогенних факторів
виникає мутація, що призводить до важкої хвороби – злоякісної
гіпертермії. Мутація гена та
кож відповідає за ступінь сприйняття стресу та
реакції на нього. У чому ж полягає вся серйозність мутації гену RYR1? Яку
шкоду мутації гена рианодинового рецептора наносять спортивному
конярству? Які є методи аналізу алельного поліморфізму гена RYR1 і в
чому складність такого аналізу?
Говорячи про серйозність мутації цього гена, перш за все потрібно
зауважит
и його вплив на розвиток захворювання – злоякісної гіпертермії.
Воно викликає м’язеву ригідність, як наслідок порушення м’язевої
релаксації. При цій хворобі кінь споживає велику кількість кисню, що
значно підвищує температуру тіла через метаболічні процеси. Внаслідок
чого виникають розлади серцево-судинної, нервової та інших систем
організму, що може призвести до смерті тварини.
У спортивному конярстві мутації гена RYR1 також мають негативні
наслідки. Підвищена стресочутливість спортивних коней виклика
є
серйозні нервові розлади у тварини. Відомі також випадки, загибелі коней
через стрес одразу на змаганнях.
Аналіз алельного поліморфізму досить нескладний. Надійним
способом ідентифікації точкових мутацій є метод ПЦР-ПДРФ. Метод
заснов
аний на численному вибірковому копіюванні певної ділянки ДНК за
допомогою ферментів
in vitro. При цьому відбувається копіювання тільки
тієї ділянки, яка задовольняє задані умови, і лише в тому випадку, якщо
вона присутня в досліджуваному зразку. За приклад проведення такого
аналізу можна взяти групу коней білоруської упряжної породи, яких
тестували на алельний поліморфізм гену. Хоча уся група коней в
дослідженні і виявилась мономорфною за геном RYR1, але це був
важливий крок до вивчення даної мутації. Ск
ладність аналізу на алельний
поліморфізм полягає у тому, що для його визначення потрібна значна
кількість тварин, умови для проведення аналізу та затрати, що необхідні
для підготовки та проведення молекулярно-генетичних досліджень.
Зважаючи на актуальність питання та недостатність його вивчення на
даний час, можна стверджувати, що для еф
ективної селекції спортивних
коней необхідно детальніше вивчення поліморфізму гена в різних
361
https://t.me/medicina_free
популяціях статево-вікових групах коней. Вивчення причини та наслідку
дії мутованого гена у вигляді захворювання, яке він викликає, може
зробити значний крок не лише у діагностиці та лікуванні патології, але й у
селекції спортивних коней.
Так само, як і ми коні отримують стрес. Стрес, неминуча частина
сучасного. Коли наші тварини стають депресивними, ми це відчуваємо, що
не може не вплинути на наше задоволення від верхової їзди.
Проблема стресу займає значне місце в медицині, ветеринарії та
тваринництві. В тваринництві це пов'язано з поширенням тварин, чутливих
до стресу або носіїв злоякісної гіпертермії, що являється ознакою
фізіологічної нестабільності тварини. Злоякісна гіпертермія є спадковим
захворюванням, котре виявляється під час загальної анестезії або відразу ж
після неї (викликається летючими інгаляційними анестетиками,
сукцинілхоліну і, ймовірно, стресом) як стан гострого гіперметаболізму
скелетної мускулатури з підвищеним споживанням кисню, накопиченням
лактату, продукуванням великої кількості СО2 і тепла.
Вплив стресів: кормових, кліматичних, технологічних, транспортних
та інших на організм тварини викликає напругу адаптаційних механізмів,
що призводить до неспецифічної резистентності організму, а також
пригнічення функцій, пов'язаних з відтворювальною та продуктивною
здатністю.
Спортивне конярство так само зіткнулося з проблемою стресу. Для
участі у змаганнях високого рангу коней інтенсивно тренують. Крім того,
участь у змаганнях є само по собі сильним стресом для тварин і в практиці
непоодинокі випадки загибелі коней під час змагань. Актуальною є також
проблема транспортного стресу при перевезеннях коней, що приводить до
зниження спортив
них результатів і створює умови для розвитку захво-
рювань. Під час транспортування у тварин розвивається виснаження
адаптивно-компенсаторних можливостей організму, спостерігається ослаб-
лення організму і пригнічення основних функцій, втрата тренованості. При
цьому різко зростає загроза розвиток патологічних станів, захворювань,
найбільш яскраво вираженими з яких є транспортна лихоманка коней,
нерідко закінчується загибеллю тварин.
Схильність тварин до стресу є спадково обумовленою і пов'язана з
мутацією в гені рианодинового рецептора (RYR1) яка і призводить до
розвитку злоякісної гіпертермії.
Надійним способом ідентифікації точкових мутацій є метод
полімеразної ланцюгової реакції з подальшим порівнянням поліморфізму
довжин рестрикцій них фрагментів (ПЛР-ПДРФ). Завдяки простоті і
надійності даний метод отримав широке розповсюдження і в те
перішній
час використовується для аналізу алельного поліморфізму гена у різних
об'єктів. Генетиками розроблено і тест-систему, що дозволяє аналізувати
алельний поліморфізм гена RYR1 у коней. Тобто знаючи праймери для
ампліфікації ділянки гена RYR1, що несе точкову мутацію, температурні
профілі ПЛР, склад реакційних сумішей та параметри проведення
362
https://t.me/medicina_free
рестрикції ампліфікованого фрагмента гена RYR1, можна встановити
наявність чи відсутність мутованого алелю.
Для дослідження поліморфізму гена RYR1 проведені ДНК-тестування
коней білоруської запряжної породи. Проте білоруські вчені не змогли
зробити остаточні висновки про алельний поліморфізм гена RYR1 у
білоруській запряжній породі.
Літературні дані по вивченню гена RYR1 у свиней вказують на те, що
рівень поліморфізму гена може змінюватися залежно від популяції,
статево-вікової групи. Кожній популяції властива своя ге
нетична
структура, зумовлена різними селекційними процесами, що протікають в
окремих популяціях, з відмінностями генофондів, індивідуальних для
кожного господарства. Тому потрібні подальші молекулярно-генетичне
тестування спортивних коней дослідження поліморфізму гена RYR1, в
різних породах та різних популяцій окремих порід, для того щоб зробити
певний висновок.
Дослідження молекулярно-генетичної основи злоякісної гіпертермії
дозволить в подальшому розробити ДНК-мар
кер для селекції коней на
стійкість до стресу, що дасть можливість значно підвищити генетичний
потенціал тварин, здійснювати спрямоване розведення бажаних генотипів,
виключивши з популяції генетичний вантаж уже в ранньому віці, створити
резистентне до стресу поголів'я та прискорити селекційних процес.
Ринопневмонія коней (
вірусний аборт кобил, статева екзантема) є
гострою контагіозною хворобою, що характеризується гострим респіратор-
ним захворюванням лошат і абортами в кобил у другій половині
жеребності, які часто проходять без помітних симптомів і провісників
пологів. Збудником хвороби є Herpes virus equi 1, що відноситься до
родини Herpesviridae.
Хворобу вперше описали В США. Потім її діагностували в Німеччині,
Франції, Італії, Югославії, Австрії, Угорщині, в останні роки – у Румунії,
Чехії, Польщі і Україні. Відомі два типи вірусу, що спричиняє вказану
хворобу: американський еталонний штам Kentucky та японський Н-45.
Виявлено також кілька субтипів вірусу НН-1, Н-45, ТН-20 і Kentucky.
Хворіють коні усіх вікових груп і порі
д незалежно від статі, а також
віслюки, мули і поні.
Вірус має виражену антигенну активність. У реконвалесцентів
виявляють комплемент-зв’язуючі і вірус-нейтралізуючі антитіла. Вірус
аглютинує еритроцити коня і морської свинки при 37 °С, чутливий до
зміни концентрації водневих іонів. Інфекційність його зберігається при
порівняно широких коливаннях рН. В інфікованій тканині, замороженій
при мінус 18 – 20 °С, вірус з
берігається активним до 2 років.
Герпесвірус потрапляє в організм головним чином через органи
дихання і локалізується у верхніх дихальних шляхах і легенях, викликаючи
симптоми риніту чи ринопневмонії. Він також викликає гостре
респіраторне захворювання лошат у віці 6 – 9 місяців і паралітичний
синдром. Крім абортів, у кобил вірус викликає розсіяний менінгоен-
363
https://t.me/medicina_free
цефаломієліт. Інкубаційний період у природних умовах у середньому 3 – 4
тижні. Хвороба протікає в респіраторній формі і може супроводжуватися
абортами. При наявності в ураженому господарстві вагітних кобил після
фази вірусемії, що відповідає періоду лихоманки і лейкопенії, вірус
потрапляє в матку, плід і навколоплідні оболонки, де розмножується,
викликаючи патологічний процес, що призводить до аборту. Зараження
плоду відбувається повільно, оскільки аборт наст
ає через 1-4 міс після
респіраторної форми хвороби. Абортують як кобили з респіраторною
формою хвороби, так і ті що не мають видимих симптомів хвороби. Аборт
відбувається на 8 – 10 місяці жеребності, хоча іноді може бути і на 6-му
місяці. Абортує до 90% хворих тварин.
Для ринопневмонії характерні зміни, що виявл
яються в органах
абортованих плодів чи полеглих незабаром після народження лошат. У
плодів розвивається гострий чи хронічний гепатит, який і викликає їхню
загибель. У печінці з'являються численні сірувато-білі вогнища некрозу, у
легенях – скупчення серозно-геморогічної рідини.
Тварини, які перехворіли можуть виділяти вірус у зовнішнє
середовище через дихальні шляхи і статеву си
стему та особливо з абор-
тованими плодами. Діагноз на ринопневмонію коней ставлять на підставі
результатів лабораторних досліджень з урахуванням епізоотичних,
клінічних даних і патологоанатомічних змін. У тварин, що перехворіли
розвивається короткочасний імунітет, причому проти абортивної форми
він буває більш тривалим, ніж проти респіраторної, але не довше 4 місяців.
Для профілактики ринопневмонії застосовують інактивовані і живі
вакцини.
Загалом серед вищих еукаріотів рідк
о зустрічаються такі, котрі не
піддавалися би зараженню хоча б одним із представників родини
Herpesviridae. Приналежність до родини визначається присутністю в складі
віріону дволанцюгової лінійної ДНК, ікосаедричного капсиду із 162
капсомерів, і оболонки, що утворюється з ядерної мембрани.
Члени підродини Alphaherpesvirinae, до яких входить і герпес у коней
типу 1 (EHV-1, рід
Simplexvirus), характеризуються широким спектром
хазяїнів, відносно коротким репродуктивним циклом, швидким поши-
ренням по клітинній культурі, ефективним руйнуванням заражених клітин
і здатністю існувати в латентній формі. Механізм, що забезпечує
латентність, визначається дією спеціальних вірусних генів, а також
асоціацією вірусів із клітинами придатного типу.
ДНК різних герпесвірусів розрізняються за молекулярною масою і
складом основ. Молекуляр
ні маси варіюють приблизно від 8010
6
до
15010
6
у.о.м.
Капсид складається по меншій мірі із шести поліпептидів. Порожні
капсиди, очевидно, менші за розміром, і в них бракує принаймні одного
білка, який у ДНК-утримуючих капсидах розташований на поверхні і
піддається посттрансляційній модифікації під час чи відразу після
утворення оболонки.
364
https://t.me/medicina_free
Зараження починається з прикріплення вірусу до специфічних
рецепторів на клітинній поверхні, що ще не ідентифіковані. Одразу за цим
відбувається злиття оболонки вірусу з плазматичною чи ендосомною
мембраною, і позбавлений оболонки капсид переноситься до щілин у
ядерній мембрані, через які ДНК вірусу потрапляє в ядро. Транскрипція і
реплікація вірусної ДНК, а також збирання кап
сидів відбуваються в ядрі.
Весь процес може тривати від 12 годин для вірусу хвороби Ауескі до
більш ніж 70 годин для цитомегаловірусу людини.
Відмінною рисою герпесвірусів, якої не мають ядерні ДНК-утримуючі
віруси, є незвичайно велика кількість кодуючих ними ферментів, що
беруть участь в синтезі ДНК. У клітинах, заражених HSV, синтез вірусної
ДНК ви
являється приблизно через 3 годин після зараження і
продовжується щонайменше 9-12 годин.
Зважаючи на небезпечність герпесвірусу та значущість втрат в коняр-
стві, завданих ним надзвичайно необхідним є його своєчасне виявлення.
Біла леталь коней – виявлено, що ген Lw у гомозиготному стані
призводять до загибелі ембріону на ранніх стадіях розвитку. У особин з
гомозиготним генотипом LwLw синтез пігменту повністю відсутній.
Гетерозиготні особини виживають. При схрещу
ванні гетерозиготних коней
між собою 25% ембріонів гинуть, тому що мають гомозиготний генотип за
цим локусом.
Руйнування еритроцитів (ізоеритролізіс або гемолітична хвороба)
обумовлене генетично і пов'язана з геном Rh (резус- фактором).
Захворювання викликається антитілами до антигенів Аа, Са, Dc, Ра, систем
А, С, D, Р та Qa (система Q) крові лошати. З молоком та молозивом матері
ці антитіла потрапляють в організм новонародженого, що призводить до
його загибелі протягом перших 2-3 діб життя. Гемолітична хвороба
супроводжується підвищеним та поверхневим диханням, послабленням
серцевої діяльності, жовтушністю слизових оболонок ротової порожнини
та білків очей. Для попередження хвороби новонароджених з такими
симптомами відлучають від кобили на кілька діб і підпускають до інших
кобил. Через 2-3 доби лоша повертають до матері, оскільки у нього вже
починає функціонувати власна імунна система.
Гідроцефалія – проявляється в утворенні водянистого міхура на
мозковій тканині голови (водянка головного мозку). Вважається, що ця
аномалія обумовлена домінантним летальним геном.
Напівлетальні гени не завжди призводять до загибелі новонарод-
женого, або вона наступає в більш пізні терміни онтогенезу лошати.
Найчастіше напівлетальні гени мають рецесивне успадкування і тому
проявляються рідше у гомозиготному стані. Домінуючі напівлеталі легко
виявляються та усуваються селекцією.
Меланома – обумовлена схильністю до онкологічних захворювань,
що пов'язано з геном, який визначає сіру масть. Меланома розвивається
зазвичай у старих коней у вигляді темної пухлини навколо анусу, але іноді
вона дає метастази в селезінку, легені, лімфу, що призводить до загибелі.
365
https://t.me/medicina_free
Захворювання "суха шкіра" – на окремих ділянках тіла (шия, щоки,
пах) шкіра втрачає здатність виробляти піт, у наслідок чого в умовах
високої температури навколишнього середовища у тварин підвищується
дихання та піднімається температура тіла.
При гемофілії – спостерігаються підшкірні крововиливи, які
збільшуються до великих набряків, призводять до кровотеч. При
внутрішніх кровотечах лошата швидко гинуть. Ген гемофілії розміщений в
статевій Х-хромосомі, тобто його успадкування зчеплене зі статтю.
Дисплазія стегна – характеризується тим що головка стегнової кістки
погано з'єднана з западиною тазової кістки, яка має приплюснутість,
внаслідок чого стегновий суглоб ковзає по її поверхні, спостерігається
кульгавість, відбуваються часті вивихи. Для коней така вада
неприпустима, тому проводять ретельний генетичний аналіз родоводів у
ряді поколінь з метою виявлення носіїв аномалії. Успадкованість має
рецесивний характер.
Дегенерація хребта – проявляється у хитанні тварини при русі та в
стані спокою, паралічу, після чого настає смерть. Це пов'язано з
дегенерацією спинно-мозкових корінців, що можна виявити при розтині.
Успадкування аутосомно-домінантне.
Пупкова грижа – доволі звичайна аномалія, яка потребує операції,
тому що може супроводжуватися перитонітом.
"Рот папуги" – зуби верхньої щелепи виділяються "дзьобовидно"
вперед і заходять за нижню щелепу. Патологія обумовлена домінантним
алелем тому коней-носіїв (гомо- і гетерозиготних) вибраковують із табуна
в ранньому віці.
Нажаль, в Україні на сьогоднішній день на законодавчому рівні в
тваринництві відсутній генетичний контроль передачі генів, що
обумовлюють спадкові захворювання. Такий контроль був би бажаним чи
й необхідним для організації ветеринарної нагляду при імпортуванні
племінних коней.
14.3. Генетика свиней
За значущістю свинарство в нашій країні займає друге місце після
великої рогатої худоби. Для свиней характерні: висока плодючість, швидка
зміна поколінь, висока інтенсивність росту і хороші м'ясо-сальні якості.
Цитогенетична характеристика свиней. Каріотип домашньої свині
представлений 38 хромосомами, у тому числі 36 аутосом і 2 статеві
хромосоми X і Y, причому розмір X-хромосоми більший ніж розмір Y-
хромосоми. У європейських диких свиней 36 хромосом. При схрещуванні
домашніх свиней з дикими вдається отримати гібридне потомство з 37
хромосомами. За розташуванням центромери хромосоми свині поділяють
на п'ять пар метацентриків, вісім пар субметацентриків і шість пар
акроцентриків. Найбільший розмір має перша пара субметацентричних
366
https://t.me/medicina_free
хромосом. Статеві хромосоми відносять до метацентриків, при чому
розмір X- хромосоми більше, ніж Y- хромосоми.
Як і у інших тварин, у свиней виявлено різні мутації. Поліплоїдія
клітин кісткового мозку і лімфоцитів крові у дорослих тварин становить
0,5-1,5%, частота спонтанних хромосомних мутацій коливається від 1 до
10%. Зустрічаються у свиней і реципрокні транслокації, які призводять до
ембріональної смертності і зниження плодючості.
У свиней виявлено просторове розташування гомологічних хромосом
ядра. Воно супроводжується соматичним кросинговером несестринських
хроматид, який призводить до явища мозаїцизму. Соматичний мозаїцизм
проявляється у пігментації волосся й шкіри свиней. Відомо, що однорідне
біле забарвлення свиней типове і зумовлено геном I. Генотип більшості
свиней за цією ознакою II. Тобто біле забарвлення домінує над чорним,
сірим, ст
рокатим (ii), типове для деяких інших порід. Гібриди від
схрещування чорних і білих свиней мають білу масть (Ii), але у частини
поголів’я у 1-му і в 2-ому поколіннях спостерігаються поодинокі дрібні
чорні плями, які є наслідком соматичного мозаїцизму.
Групи крові та поліморфні системи білків. У свиней виявлено 17
генетичних систем А, В, С, D, E, F, G, H, I, J
, K, L, M, N, Q, P, O, які
контролюють більше 80 еритроцитарних антигенів і біля 29 систем
різноманітних форм білків з 74 алелями системи. Антигенні системи Н і А
визначають чутливість поросят до стресового синдрому. Гомозиготні за
геном Не свині виявилися більш чутливі до стресового фактору (RSS).
Важке захворювання свиней геморагічним діатезом також може бути
пов'язано з Н сист
емою груп крові. Захворювання злоякісною гіпертермією
(MNS) обумовлено гомозиготністю тварин за алелем ВВ локусу РНІ
(фосфогексоізомерази) та антигеном На-системи групи крові. Встановлена
підвищена чутливість свиней до інфекційного атрофічного реніту та
паратифу, обумовленого локусом А. На відтворні властивості свиней
впливає стан гомо- або гетерозиготності комплексного генотипу свиней за
декількома локусами, а саме за семи локусами еритроцитарних систем (А,
D, E, G, H, K, L) та трьома локусами білків сироватки крові (Tf, Am, Cp).
Успадкування якісних і кількісних ознак. Знання закономірностей
успадкування масті у свиней використовується в практичній роботі.
Кращими за якістю вважаються окіст і інші сальні і м'ясні продукти від
тварин з білою щетиною. Відомо, що суцільне біле забарвлення свиней
обумовлене домінантним геном I. Ця масть є домінантною стосовно чор-
ної, червоної і рябої. Тому, щоб отримати білих відгодівельних поросят, в
схемах схрещувань останніми потрібно використовувати породи білої
масті.
Відвислі вуха у свиней, наприклад у породи ландрас, домінують над
стоячими, часткова відсутність щетини (гіпотрихоз) неповно домінує над
густою щетиною, нормальний колір очей домінує над червоним
(альбінізм).
367
https://t.me/medicina_free
Більшість кількісних ознак свиней має полігенний тип успадкування.
За ступенем генетичної обумовленості і мінливості під впливом факторів
середовища основні селекційні ознаки свиней істотно розрізняються між
собою. Коефіцієнти успадкованого деяких ознак свиней наведені в таблиці.
14.2.
Низькі значення успадкованості мають ознаки, що визначають
відтворну здатність свиней; середньодобовий приріст і оплата корму
характеризуються більш високими значеннями h
2
. Ознаки м’ясних якостей,
такі як довжина туші і вміст у ній м’яса, частка окостів і площа "м’язевого
вічка", мають досить високі коефіцієнти успадкованості, отже, масова
селекція за цими ознаками є успішнішою.
Таблиця 14.2. Успадкованість основних ознак свиней (h
2
)
У свиней вивчено корелятивні зв’язки між різними ознаками. Так,
позитивні зв’язки виявлені між живою масою свиней і товщиною шпику (r
= 0,6), молочністю свиноматок і багатоплідністю (r = 0,3-0,4), живою
масою і промірами тварин (r = 0,7-0,9). Негативними зв’язками
характеризуються наступні ознаки: багатоплідність і крупноплідність
поросят (r = -0,3), середньодобовий приріст і оплата корму продукцією (r =
05-0,7), вміст м'яса і сала в туші (r = -0,7 ) та інші.
Спадкові аномалії свиней. У свиней описано понад 60 аномалій, які
зачіпають їх морфологічну будова і ряд функцій. Багато з них призводять
до летального результату. У популяціях свиней частота вроджених
аномалій становить 1-1,4%, проте в деяких стадах і в потомстві окремих
плідників частота спадкових аномалій може бути в кілька разів вище. З
аномалій у свиней найчастіше реєструються: мозкова грижа, полідактилія,
розщеплення піднебіння, крипторхізм, гідроцефалія, альбінізм, кратерність
сосків та інші.
Типовою спадкової аномалією у свиней є крипторхізм. Ця патологія
пов’язана з неопусканням одного або обох сім'яників в мошонку. В
результаті порушується процес сперматогенезу і кнури виявляються
частково або повністю безплідними. За даними Фрідіна і Ньюмена, в
Ознака (h
2
) Ознака (h
2
)
Багатоплідність
Молочність
Кількість сосків
Крупноплідность
Середньодобовий
приріст
Оплата корму
0,05-0,19
0,20-0,30
0,11-0,42
0,11-0,23
0,2-0,5
0,2-0,6
Довжина туші
Вміст м’яса
в туші
Товщина шпику
Площа "м’язевого
вічка"
Вихід окосту
0,40-0,60
0,30-0,70
0,20-0,40
0,45-0,55
0,40-0,50
368
https://t.me/medicina_free
Канаді одно- і двосторонній крипторхізм спостерігається щорічно у 1-2%
всіх кнурців, що надходять на ринок.
Наявність кратерних сосків – також серйозна патологія у
свиноматок, оскільки поросята не отримують з них молока. Кількість
кратерних сосків у свиноматок коливається від одного до восьми.
Поросята, яким дісталися кратерні соски, гинуть. Ця ознака обумовлена
одним аутосомно-рецесивним геном.
Атрезія ануса (зрощений сфінктер прямої кишки). Зустрічається у
особин обох статей. Однак кнурці гинуть через два- три дні після
народження, у той час як свинки іноді виживають і дають потомство. У
них можливо поєднання прямої кишки з урогенітальним синусом.
Аномалія спостерігається у свиней декількох порід. Передбачається
моногенний рецесивний з неповною пенетрантністю тип успадкування.
Параліч задніх кінцівок. Поросята з цим де
фектом гинуть через
кілька днів після народження. Успадкувується за моногенним рецесивним
принципом.
Товстоногість. Сильне потовщення шкіри і підшкірної клітковини,
хронічний набряк (слоновість) насамперед передніх кінцівок. Спадковий
рецесивний характер аномалії встановлено на свинях білої довговухої
породи. У них спостерігається вик
ривлення і ригідність кінцівок.
Відмічається контрактура м'язів, викривлення і ригідність (жорсткість)
однієї або обох передніх кінцівок. Поросята народжуються мертвими або
гинуть незабаром після народження, після судомних посмикувань.
Рецесивний тип успадкування аномалії визначений у шведських порід
свиней.
Недорозвинення вушних раковин (мікротія і анотія). У свиней
часто зустрічається у поєднанні з розщепленням губи і верхнього
піднебіння ("вовча паща"), з ка
ліцтвами задніх кінцівок. Поросята
народжуються мертвими або гинуть невдовзі після народження. Аномалія
описана у німецьких, угорських свиней, породи дюрок і темворсів.
Успадковується за аутосомним рецесивним принципом.
Гідроцефалія. Поросята з водянкою головного мозку народжуються
мертвими або гинуть на 1-2-й день. Клінічні ознаки аномалії такі ж, як у
телят. Успадкування моногенне аутосомно-рецесивн
е.
Триногі поросята (піромелія). Агнезія периферичних частин
кінцівок одна з поширених аномалій у свиней. Генетичні дослідження
показали, що піромелія успадковується як проста аутосомна-рецесивна
ознака.
Мікседема. Характерними ознаками аномалії є зобоподібна
припухлість шиї (товста шия), загальна набряклість, але особливо на
потилиці (сальні поросята), вкорочення кінцівок. Поросята народжуються
мертви
ми. Порушення функції щитоподібної залози у формі мікседеми
одна з поширених аномалій у свиней. За деякими даними; 50-70%
мертвонароджених поросят пов'язано з мікседемою. Причиною аномалії
369
https://t.me/medicina_free
донедавна вважали недолік йоду. Проте в результаті генетичного аналізу
встановлено моногенний аутосомно-рецесивний контроль даної ознаки.
Жовтяниця новонароджених. Імунологічна несумісність еритро-
цитів у матері і плодів призводить до еритробластозу поросят. У
виникненні аномалії основну роль грає схрещування тварин різних
генотипів, іноді замість очікуваного ефекту гетерозису спостерігаються
мертвонародження з ознаками жовтяниці.
Гемофілія. Незд
атність крові до згортання. Тяжкість хвороби про-
гресує з віком поросят. Аномалія контролюється напівлетальним
рецесивним алелем, зчепленим із Х-хромосомою.
14.4. Генетика овець
Цитогенетична характеристика овець. Каріотип овець представ-
лений 54 хромосомами, з них 26 пар аутосоми і одна пара статевих
хромосом (XX або XY). До складу аутосом входять три пари великих
метацентриків і 23 пари акроцентричних хромосом різної величини. Розмір
хромосом коливається від 1 до 7 мкм. Кількість хромосом у інших видів
цього роду наступне: у сайгака – 60, кіз – 60, архара – 54, вівцебика – 48.
У овець, як і у інших видів сільськогосподарських тварин, виявлені
різні види мутацій. Частота хромосомних аномалій у овець залежить від
віку. Найменший рівень хромосомних порушень відзначений у овець у віці
2-3 років, у новонароджених ягнят і овець 6-7 річного віку кількість
мутацій вище. Порушення серед статевих хромосом призводять до втрати
плодючості овець. Серед овець зустрічаються інтерсекси типу XXY,
мозаїки XX / XXY, XX / XYY та інші. У таких овець відсутні спермії або ці
клітини мають різні відхилення.
Виявлені у овець факти хромосомних аномалій вказують на
необхідність цитогенетичного контролю, що дозволить виключити з
розведення тварин, в каріотипі яких є патології.
Успадкування якісних і кількісних ознак. Головною якісною
ознакою овець є масть. Практичний досвід і дослідження вчених показали,
що чорна масть овець домінантна стосовно багатьох інших мастей, за
винятком сірої. Сірий колір утворюється в результаті наявності вовнового
покриву чорного і білого кольору, а рожевий обумовлений змішуванням
білого і коричневого. У овець каракульської породи зустрічається
забарвлення сур, яке характеризується зональним розташуванням пігменту
вздовж волосся. В результаті селекційної роботи вдалося отримати багато
різновидів мастей у овець.
Успадкування кількісних ознак у овець є більш складним. Найбільш
важливою селекційною ознакою овець тонкорунних порід є: настриг
вовни, вихід чистої вовни, довжина і товщина її волокон, густота вовни,
плодючість, жива маса та інші. Успадковуються ці ознаки за типом
полімерії, тобто кожна з них визначається великою кількістю генів.
370
https://t.me/medicina_free
Соседние файлы в папке Библиотека им академика М.И. Перельмана