Добавил:
Sekretar
kiopkiopkiop18@yandex.ru
t.me/Prokururor I Вовсе не секретарь, но почту проверяю
Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз:
Предмет:
Файл:Ординатура / Хирургия / Библиотека им академика М.И. Перельмана / Книга_61_библиотеки_им_акад_М_И_Перельмана
.pdf
забарвленням, здатна давати тільки буланих і солових. На думку В.О.
Вітта, при спільній дії комплексу генів буланої і гнідої масті, при
відсутності алеля вороної масті виходить солова масть; 6) ВвГгВб –
гетерозиготна за буланим і вороним забарвленням, здатна давати буланих,
гнідих, буланих і рудих; 7) ВвГгББ – гетерозиготна за вороною і гнідою
мастю, здатна давати буланих, вороних, буланих і рудих і 8) ВвГгВб –
гетерозиготна за генами всіх мастей, здатна давати буланих, гнідих,
вороних, буланих і рудих.
Багато мастей стоять поза описаного епістатичного ряду і
розвиваються на основі єдиного алеля: сіра, чала, ряба, чубара, савраса.
Так, наприклад, сіра масть домінує над усіма мастями. Характерна
особливість їх полягає в тому, що з віком вони біліють, оскільки ген сірої
масті викликає посивіння волосся. Чала масть також домінантна відносно
всіх мастей. Відрізняється вона від сірої тим, що протягом життя
забарвлення не змінюється, оскільки посивіння з віком не прогресує. Ряба
масть характерна наявністю великих білих плям на корпусі коня. Описано
дві форми рябої масті: домінантна і рецесивна; при домінантній рябій білі
плями розташовані у верхній частині корпусу коня, а при рецесивній – в
нижній. Чубара масть успадковується так само, як домінантна ряба.
Савраса масть характеризується зональним розподілом пігменту по
покривному волоссю і пасмами сивого волосся в гриві та хвості.
Визначається вона одним домінантним геном. Мишаста масть
визначається двома генами – геном дикого забарвлення (домінантного) і
геном вороної масті Другу теорію наслідування мастей розробили
зарубіжні дослідники, головним чином Г. Касл. Відповідно до цієї теорії, у
всіх коней є ген С – домінантний, що визначає здатність утворювати
пігмент. Другий ген В впливає на утворення чорного пігменту. Третій ген
А (ген агуті) – розподільник чорного пігменту, тобто ген забарвлення
диких тварин. Цей ген у коней представлений чотирма алелями, тобто
чотирма різними генами, розташованими в одному локусі хромосоми, а
саме: А' – масть диких предків, масть коня Пржевальського; А – масть
домашнього темно-гнідого коня; а' – масть темно-каракового коня; а –
рецесивна ворона; четвертий ген Е – керує повним поширенням чорного
пігменту (або коричневого) як у диких коней, так і у домашніх гнідого,
рудого і вороного; рецесивний ген е викликає обмеження темного пігменту
периферійними ділянками волосяного покриву, залишаючи центральну
частину тіла жовто-червоною, і визначає відмінність між темно-гнідою
(ABE) і світло-гнідою (АВее) мастями. Ген ED (домінантний ген
поширення пігменту) є мутацією гена Е, викликає ворону невигораючу
масть. П’ятий ген D є менш ефективним у гетерозиготному стані.
Згідно теорії Г. Касла, у результаті різних сполучень генів А, В, Е, D
розвиваються гніда, руда, сіра і ворона масті.
Крім мастей, обумовлених комбінацією генів А, В, Е і D, Касл описує
ряд домінантних однофакторних генів мастей. Гени і відповідні їм
фенотипи, у даному випадку масті, наступні: W– волосся біле, очі
341
https://t.me/medicina_free
пофарбовані (в гомозиготному стані, тобто алель отриманий від обох
батьків, ймовірно, формує нежиттєздатний організм, летальний); S –
срібний; R – чалий, викликає вроджену незмінну з віком сивину, ймовірно,
летальний у гомозиготному стані подібно гену W; L – сірий, викликає
прогресуюче посивіння, зазвичай яблуками, завдяки незалежному
модифікатору; Р – рябий, чубарий, ген плямистості. Вважається, що
альбіносів серед коней не зустрічається.
Ефективність відбору в селекційному процесі поліпшення порід
сільськогосподарських тварин значною мірою залежить від мінливості
селекційної ознаки. Науковими дослідженнями встановлено, що чим вище
рівень продуктивності групи тварин, тим краща реалізація генетично
потенційних можливостей окремих особин і тим більш ефективним буде
відбір на ранніх етапах селекції.
Згідно з даними Супрун І.О. [34] за аналізом серед кобил орловської
рисистої породи, найвищий результат випробувань за жвавістю відмічено
у представниць старшої вікової категорії.
Визначення середніх характеристик вибірки дає можливість
порівнювати між собою окремі групи тварин за господарськи корисними
ознаками, проте середні величини не дозволяють оцінювати гетерогенність
селекційн
их ознак в популяції.
Загалом мінливість за жвавістю у кобил орловської рисистої породи
знаходиться в діапазоні від 2,93 до 9,62%. Найвищою вона є у кобил
старшого віку. Найбільш консолідованою за жвавістю виявилися кобили 4-
річного віку.
Достовірною була різниця за жвавістю між кобилами старшого віку
орловської рисистої породи та представницями інших вікових категорій
достовірна (р>0,95).
Достовірне поліпшення жвавості у кобил орловської рисистої породи
відбувається вже ві
д дво- до трирічного віку. У цьому віці жвавість кобил
орловської рисистої породи на дистанцію 1600 м. становить 2 хвилини 9,45
секунди ±1,72 секунди, тоді як у дворічному віці кобили долають дану
дистанцію в середньому на 14,65 секунди довше.
Серед жеребців орловської рисистої породи найвищу жвавість теж
мають особини старшої вікової категорії, чиї результати достовірно
перевищують відповідні результати жеребців дво- та трирічного віку на
21,43 та 7,54 секунди відповідно. Мінливість за жвавістю у жеребців
орловської рисистої породи знаходиться в межах 1,94-9,69%. Найвища
мінливість (9,69 %) відмічена в групі жеребців старшої вікової категорії, а
найменша (1,94%) у 4-річних рисаків, аналогічно з кобилами орловської
рисистої породи.
Як і кобили орловської рисистої породи доволі пізньоспілі пред-
ставники породи достовірно поліпшують жвавість вже до трирічного віку.
Порівняно з дворічними жеребцями поліпшення жвавості трирічних коней
становить 13,89 секунд.
342
https://t.me/medicina_free
Порівняння жвавості жеребців і кобил орловської рисистої породи
усіх вікових категорій свідчить на користь жеребців. Достовірна різниця
складає: для вікової категорії 2 роки – 3,12 секунди, 3 роки – 2,36 секунди,
4 роки – 1,86 секунди. Серед старшої вікової категорії перевага жеребців
над кобилами складає 0,9 секунди. І хоча відмічено загальну тенденцію до
вищих результатів жеребців, перевага будь-якої із статей диференційовано
за віком недостовірна. Стосовно загальної групи коней орловської рисистої
породи різниця між жеребцями та кобилами становить 5,52с з
достовірністю р>0,99.
На сьогодні відріддя орловської рисистої породи в Україні переживає
не кращі часи. З одного боку порода є символом вітчизняного
кіннозаводства, з іншого – на іподромах відсоток її представників складає
не більше 40, оскільки представники породи і за жвавістю, і за
скороспілістю значно поступаються іншим рисистим породам – російській
рисистій, американській стандартбредній та фран
цузькій.
За результатами досліджень відмічено, що найвищу жвавість у
старшому віці мають коні орловської рисистої породи. Такі дані вселяють
надію на їх конкурентоздатність на бігових доріжках в більш зрілому віці
порівняно французькими та російськими рисаками. Серед інших вікових
категорій переважала російська рисиста порода.
Серед коней дворічного віку найгірший середній результат у коне
й
французької рисистої породи, хоча мінливість результатів у цій групі
коней теж висока – 29,27%.
Ступінь повторюваності ознаки також має достатньо важливе
значення для відбору, оскільки чим вище цей показник, тим надійніше
буде відбір за результатами перших оцінок і, відповідно, тим раніше
можна визначити племінну цінність тварин за власною продуктивністю,
прогнозуючи ефективність селекції.
Повторюваність результатів іподромних випробувань на дистанцію
1600 метрів для коней орловської рисистої породи дво- і трирічного віку
склала 0,600 при Р>0,95. Цей показник дещо вищий середнього рівня
повторюваності ознаки, що дозволяє проводити ефективний відбір коней
вже в дворічному віці, прогнозуючи їх подальшу жвавість.
Селекцію тварини як цілісного організму практично неможливо вести
за однією ознакою, а тому необхідно знати, як зміна однієї ознаки вплине
на розвиток інших біологічних і господарськи корисних особливостей
тварин.
Тому наступним параметром популяційної генетики, який характе-
ризує можливості ефективної селекції є показник кореляції між ознаками.
Залежно від напряму і ступеня кореляції вирішуються конкретні
питання щодо методів відбору й підбору пар при селекції за комплексом
ознак.
Вважається, що залежність ознак низька при r = 0,1-0,3; середня при r
= 0,4-0,6 і висока (сильна) при 0,7 і вище. Між основними чотирма
промірами і жвавістю коней російської рисистої породи існує зворотний
343
https://t.me/medicina_free
зв’язок. Тобто можна зробити висновок про середню за силою зворотну
кореляцію між жвавістю висотою в холці (ВВХ), косою довжиною тулуба
(КДТ), обхватом грудей за лопатками (ОГЛ), обхватом п’ястка (ОП).
Сильний зворотний з’язок встановлено між віком коней та результатами
іподромних випробувань. Тобто із збільшенням віку жвавість коней
покращується. Найвищий і рівнозначний зв’язок існує між висотою в
холці, обхватом грудей за лопатками та жвавістю.
Найбільш непередбачувані результати стосовно взаємозв’язку між
ознаками серед трьох порід виявилися в групі коней французької рисистої
породи. Так було визначено середній за силою зворотний зв’язок між
віком та їх жвавістю. Між усіма чотирма промірами і жвавістю
представників даної породи виявлено низьку за силою залежність. Між
жвавістю і такими промірами як коса довжина тулуба та обхват грудей за
лопатками залежність зворотна, а між висотою в холці та обхватом п’ястка
– пряма. Такі результати означають, що коням французької рисистої
породи порівняно меншого зросту і ніжнішої конституції можна
прогнозувати вищі результати жвавості.
У якості критерію ефективності селекції прийнято користуватися
таким параметром популяційної генетики як успадкованість ознак.
Ознаки, що мають високі коефіцієнти успадкованості та залежні
переважно від дії аддитивних генів, майже не підлягають інбредній
депресії і не проявляють гетерозис. Успадкованість є здатністю до
реалізації відповідної ознаки батьків у фенотипі нащадків в різних умовах
середовища, що і зумовлює значну частку мінливості.
Вченими було проаналізувано успадкованість за кількома різними
варіантами між подвійною кореляцією батьки-сини, батьки-дочки, матері-
дочки, матері-сини та узагальнено варіант батьки (обидвох статей) – діти.
Можливість порівняти жвавість у батьків та дітей в цих дослідженнях
виявилася лише для коней орловської рисистої породи. Адже
представники батьківського покоління французької рисистої породи в
основному випробовувались на іподромах Франції на інші, порівняно з
нащадками, дистанції. Більшість "батьків" в російській рисистій породі
представлені американською стандартбредною породою, або помістями,
які хоча й випробовувалися на відповідну дистанцію в 1600 м, є набагато
жвавішим від нащадків.
Дослідженнями вчених було показано, що успадкованість такої
кількісної ознаки як жвавість у коней дуже низька, тоді як масті (якісна)
навпаки – висока. Доведено, що жвавість лише на 4% детермінується
генотипом, а на 96 % залежить від паратипових факторів.
Так, кращі результати батьків (особистий рекорд), як правило показані
у більш дорослому віці (4 роки і старшого віку). Тому для об’єктивності
результату було проведено дослідження успадкованості жвавості за
порівняння результатів, отриманих кіньми в старшому віці та рекордною
жвавістю їх батьків.
344
https://t.me/medicina_free
Найвищий коефіцієнт успадкованості за вказаного варіанту
порівняння було виявлено у пар матері-дочки та матері-сини. Тобто від
матерів з високою жвавістю можна з ймовірністю 36-44% очікувати
жвавих нащадків. Стосовно прогнозування жвавості нащадків за
результатами випробування батьків, більш вірогідними вони є для синів.
Для дочок коефіцієнт успадкованості становить близько 8%. Узагальнений
результат успадкованості за результатами жвавості дітей у старшому віці
становить близько 2%
.
Порівняння жвавості в загальній вибірці коней орловської рисистої
породи та їх батьків як і передбачалося показало дещо інший результат.
Коефіцієнт успадкованості за усіма порівнюваними парами значно менший
ніж в першому дослідженні. Тому доречно для встановлення об’єктивних
параметрів успадкованості селекційних ознак у коне
й враховувати їх вік.
Разом з кореляційним і регресійним аналізами при проведенні
обробки даних селекції тварин широко використовують дисперсійний
аналіз. Метод, запропонований В. Фішером і заснований на розкладі
загальної варіабельності ознак (дисперсії) на компоненти, які складаються
з організованих в експерименті (аналізі) і випадкових (неорганізованих)
факторів. Дослідник, вивчаючи різні групи тварин, зазвичай припускає, що
між ними є різниця в продуктивності, але одночасно знаходить в межах
цих груп і значні коливання, і особин з однаковою продуктивністю. Тому
виникає необхідність визначити, наскільки істотною (достовірною) є
виявлена різниця і яка частина впливу на неї факторів, що вивчаються, їх
поєднань.
Результати дисперсійного аналізу підтверджують висновки кореляцій-
ного аналізу. Найвищим із врахованих виявися вплив статі на результати
випробувань, що також співпадає з попередніми результатами порівнянь
жвавості кобил та жеребців.
Порівняння жвавості жеребців і кобил орловської рисистої породи
усіх вікових категорій свідчить про достовірну перевагу жеребців.
Представники старшого віку орловської рисистої породи мають
найвищу жвавість порівняно з російською та французькою рисистими
породами.
Повторюваність результатів іподромних випробувань для коней
орловської рисистої породи дво- і трирічного віку склала 0,600 при Р>0,95
дозволяє вести ефективну селекцію за даною ознакою в молодому віці.
Один з головних селекційних показників в конярстві – жвавість
слабко успадковується. Цей показник лише на 4 % залежить від зміни віку,
а на 96% – від інших чинників. Найвищий коефіцієнт успадкованості
жвавості було виявлено у пар матері-дочки та матері-сини.
Результати дисперсійного аналізу підтверджують висновки
кореляційного аналізу
Характеристика коней за групами крові та поліморфними
системами білків крові. У коней виявлено 15 поліморфних систем білків і
ферментів як у сироватці так і в еритроцитах, 9 систем груп крові.
345
https://t.me/medicina_free
Найчастіше використовують три поліморфні системи білків крові –
альбумін (Al), трансферин (Tl) і естеразу (Е), а також сім систем груп крові
(А, С, D, Р, К, Q, U). Найбільший інтерес для дослідників представляє D-
система груп крові, що включає 17 факторів і 26 алелів. Визначено
локалізацію 310 маркерів з 344, включаючи 17 локусів білків і ферментів
крові, 7 систем груп крові і 320 мікросателітів ДНК. У тому числі
встановлено що локуси альбуміну і естерази зчеплені між собою і
локалізовані в 3-й хромосомі; локус трансферину – в 16-й хромосомі;
системи груп крові А і D – відповідно в 20-й і 14-й хромосомах.
Моніторинг генетичного поліморфізму популяцій коней за
використання ISSR-маркерів
Важливим аспектом збереження та відтворення різних сільськогоспо-
дарських видів, в тому числі і коней, є моніторинг генетичного полімор-
фізму популяцій. На даний час такий аналіз здійснюють за допомогою
ДНК-технологій, що базуються на використанні різних типів ДНК-мар-
керів. Одним із варіантів є ампліфікація м
іжмікросателітних фрагментів
ДНК, які розташовані між двома інвертованими SSR-локусами геному –
ISSR-PCR. ISSR-типування базується на використанні праймерів
комплементарних обраному мікросателітному мотиву. Порівняно з іншими
методами мультилокусного профілювання він характеризується кращою
відтворюваністю і ефективно використовується для виявлення внутрішньо-
видової та міжвидової генетичної мінливості, ідентифікації видів та
популяцій.
Міжпородну диференціацію за обраними маркерними си
стемами S1 та
S2 для ISSR-типування проводили за чотирма породами коней (2 верхових,
1 рисиста, 1 ваговозна) та кіньми Пржевальського.
Використовуючи дві ISSR-системи за праймерами (AGС)
6
G та
(AСС)
6
G Куриленко Ю.Ф. та Супрун І.О. проаналізували генетико-
популяційні характеристики 5 популяцій коней (2 верхових, 1 рисиста, 1
ваговозна та коні Пржевальського) та оцінили ступінь генетичної
диференціації між ними. За їхніми результаттами, кількість виявлених
локусів за даною маркерною системою варіює від 16 у коней ваговозної
породи, 50% з яких виявилися поліморфними, до 11 – у рисаків з рівнем
поліморфізму 27,27%. Найменш поліморфною популяцією серед
досліджених виявилися коні Пржевальського: відсоток поліморфних
локусів 23,08, очікувана гетерозиготність на рів
ні 0,046, індекс
гетерогенності Шеннона 0,069.
Для новоолександрівської ваговозної породи було виявлено
найвищий рівень гетерозиготності (0,152) і значення показника
генетичного біорізноманіття (І=0,221), відповідно. Дана порода визначена
менш консолідованою порівняно з іншими дослідженими популяціями, що
може бути обумовлено меншою інтенсивністю штучного відбору
порівняно з породами спортивного напр
яму використання (верховими і
рисистими).
346
https://t.me/medicina_free
Нумерація виявлених ампліконів проводилася авторами від
найважчих за молекулярною масою до найлегших. Константними зонами
ампліфікації за даною маркерною системою, наявними у всіх тварин,
незалежно від породи, були локуси розмірами 1270, 970, 920, 670 і 420 п.н.
(частота склала 1.000). Поряд із спільними для досліджених порід ПЛР-
продуктами в полілокусних спектрах фрагментів ДНК виявлені і
породоспецифічні особливості. Так, фрагменти розміром 1070, 820, 760,
650, 620 і 530 п.н. були характерними лише для коней новоолександ-
рівської ваговозної породи і зустрічалися із частотами 0,375, 0,500, 0,500,
0,625, 0,750 і 1,000 відповідно. Найдовший приватний алель розміром 1400
п.н. виявлений лише у орловських рисаків із частотою 0,625, тоді як для
коней Пржевальського були характерні два приватні алелі розмірами 1360 і
850 п.н. з частотою 0,625 і 0,125 відповідно. Три ПЛР-бенди довжино
ю
360, 900 і 1010 п.н. зустрічалися у всіх досліджених популяціях у більшості
тварин з частотою вище середньої. Два фрагменти розміром 580 і 560 п.н.
спостерігалися у всіх досліджених популяціях (1,000), окрім коней
новоолександрівської ваговозної породи. Амплікон розміром 380 п.н. був
відмічений у верхових порід коней і коней Пржевальського і зовсім не
зустрічався у рисаків і ваговозів.
Таки
м чином, на основі різних поєднань вищезазначених фрагментів
було зроблено висновок, що кожна порода має свій специфічний ДНК-
патерн. Столповським Ю. А. для визначення породоспецифічного патерну
у доместикованих видів було запропоновано використовувати лише
фрагменти, які зустрічаються з частотою 0,4 і вище. Для
новоолександрівської ваговозної породи виявлено 5 породоспецифічних
локусів і по 1 локусу для орловських рисаків та коней Пр
жевальського.
При ISSR-типуванні за маркерною системою S10 виявлено достовірно
вищі показники генетичної мінливості у коней новоолександрівської
ваговозної породи (H
e
=0,190, І=0,276, рівень поліморфізму 55%). Значно
вищий відсоток поліморфних локусів, порівняно з S2, спостерігався в
орловській рисистій породі. Популяція коней Пржевальського за даною
маркерною системою виявилася найменш мінливою в генетичному плані
(очікувана гетерозиготність на рівні 0,072, індекс Шеннона 0,109), що
можна пояснити помірним інбридингом і заниженою ефективною чисель-
ністю популяцій використаних у дослідженні. Для інших досліджених
популяцій значен
ня показників популяційно-генетичної мінливості
варіювали в незначних межах (0,099-0,104 для гетерозиготності та 0,148-
0,152 для індекса Шеннона).
Чотири ПЛР-локуси розмірами 960, 900, 720 і 300 п.н. зустрічалися у
всіх коней досліджуваних порід і коней Пржевальського (1,000). Локуси
розмірами 1350, 1150 і 400 п.н. також були відмічені у всіх популяціях з
частотою вище середньої і в той же ча
с не спостерігалися у рисаків.
За генетичною системою ISSR- S10 було виявлено унікальний ДНК –
фрагмент розміром 850 п.н., притаманний лише коням Пржевальського
347
https://t.me/medicina_free
(100%) (табл. 14.1) та амплікон розміром 1050 п.н., що зустрічався лише у
особин чистокровної верхової породи (0,250).
Досить унікальними в генетичному відношенні виявилися тварини
новоолександрівської ваговозної породи. Рідкісними алелями для них є 800
і 370 п.н. (0,750 і 0,375 проти 100% наявності у представників інших
досліджених груп). Два фрагменти величиною 670 і 320 п.н. зустрічалися
лише у тварин арабської і ваговозної порі
д. Три ПЛР-бенди довжиною
1020, 680 і 500 п.н. зустрічалися у всіх досліджених популяціях у більшості
тварин з частотою вище середньої або абсолютною. Найважчий фрагмент
спектру (1400) зареєстрований у всіх групах з частотою широкого
діапазону: від 0,250 у коней Пржевальського до 1,000 у арабської породи.
Локус розміром 1190 п.н. зустрічався у верхових порід коней (араб
и 0,500,
чистокровна верхова 0,125) та коней Пржевальського (1,000).
Фрагмент розміром 1280 п.н. було синтезовано як у коней орловської
рисистої породи (0,875), так і у особин чистокровної верхової (0,875), що
може бути свідченням спільної предкової форми – арабської породи
(1,000) що використовувалась на початкових етапах створення цих порід.
За системою ISSR-S10 виявлено меншу загальну кількість приватних
алелів, зокрема для тварин новоолександрівської ваговозної породи – 2
(1100 і 450 п.н з частотами 0,250 і 0,500 відповідно), чистокровної в
ерхової
– 1 (1050 п.н., частота 0,250) і коней Пржевальського (850 п.н, наявний у
всіх). Тобто, до породоспецифічних алелів за даною маркерною системою
для коней новоолександрівської ваговозної породи можна віднести локус
довжиною 450 п.н., оскільки у них він зустрічався з ч
астотою вище 0,4.
За даними проведеної популяційно-генетичної оцінки коней, в групах
досліджених тварин виявляється від 11 до 20 ампліконів-смуг,
молекулярна маса яких знаходиться в межах від 300 до 1400 п.н.
Найвищі показники популяційно-генетичної мінливості (Н
е
=0,172,
відсоток поліморфних локусів 52,78, І=0,250) було відмічено у коней
новоолександрівської ваговозної породи, що вказує на нівелювання впливу
штучного відбору при чистопородному розведенні або присутності ознак
синтетичної популяції. Значення даних показників для арабської,
орловської рисистої та чистокровної верхової порід суттєво (достовірно) не
відрізнялися між собою. Найнижчі показники популяційно-генетичної
мінливості (очікувана гетерозиготність 0,059, індекс Шеннона 0,090,
відсоток поліморфних локусів 26,67) отримано для панміктичної популяції
коней Пр
жевальського, що може опосередковано свідчити про інбредну
депресію в популяції або її жорстку ізоляцію.
Для чотирьох досліджених популяцій (окрім арабської породи)
виявлено окремі приватні алелі. Так, наявність ДНК-фрагментів розміром
820, 760, 650, 620 і 530 п.н., які зустрічалися з частотою відповідно 0,500,
0,500, 0,625, 0,750 і 1,000, отриманих за маркерною системою S2 у коней
новоолександрівської ваговозної породи може вист
упати надійним
критерієм їх ідентифікації, оскільки зазначені амплікони взагалі не
348
https://t.me/medicina_free
зустрічаються в інших досліджуваних популяціях (різниця вірогідна,
р>0,001).
Таблиця 14.1. Популяційно-генетична характеристика коней за двома
системами ISSR-маркерів (S2+S10)
Попу-
ляції
n Кількість
виявлених
локусів
% поліморф-
них локусів
Н
е
N
a
І Кількість
приватних
алелів
А 16 33 30,30
0,093 0,935 0,134
-
П 16 30 26,67
0,059 0,826 0,090
3
Р 32 24 37,50
0,085 0,717 0,122
1
Н 32 36 52,78
0,172 1,196 0,250
8
Ч 32 31 35,48
0,088 0,913 0,129
1
Примітка: H
e
– очікувана гетерозиготність, N
a
– середня кількість алелів на локус,
І – індекс гетерогенності Шеннона. А – арабська порода, П – кінь Пржевальського, Р –
орловський рисак, Н – новоолександрівський ваговоз, Ч – чистокровна верхова порода
Для коней Пржевальського видоспецифічними виявилися фрагменти
розмірами 1360 п.н. (за використання маркерної системи S2) та 850 п.н.
(S10) з частотами 0,625 і 1,000 відповідно.
Очевидно, що встановлений фрагмент генетичного локусу розміром
1400 п.н., обмежений мікросателітною послідовністю з коровим
тринуклеотидним мотивом (AGС)
6
G, використаним в якості праймера є
унікальною послідовністю, характерною для тварин саме орловської
рисистої породи.
Наявність фрагменту розміром 1280 п.н., який є відносним маркером
для арабської, орловської рисистої та чистокровної верхової порід можна
пояснити історичним процесом формування зазначених порід, оскільки
вихідною породою при створенні орловської рисистої та чистокровної
верхової порід була арабська. Сп
ектри продуктів ампліфікації ISSR-PCR
суттєво відрізнялися залежно від корового мотиву мікросателіту, який
використовувався в якості праймера, що відображає особливості їх
геномного розподілу у досліджених груп коней. На основі отриманих
спектрів було зроблено припущення про породну специфічність спектрів
продуктів ампліфікації ділянок ДНК, фланкованих інвертованими
повторами фрагментів мікросателітів. Їх можна використовувати для
виявлення генофондних відмінностей у різних порід коней і, від
повідно,
для оцінки імовірності породної належності особин невідомого
походження.
Отримані результати порівняння генетичних структур порід коней і
близькоспорідненого дикого виду (коня Пржевальського) свідчать про те,
що полілокусні спектри ISSR-PCR маркерів мають виражену породну
специфічність, їх поліморфізм залежить від фрагмента мікросателітного
349
https://t.me/medicina_free
локусу, який використовується в якості праймера і дозволяє виявити не
лише специфічні особливості поліморфізму різних геномних ділянок, а й
консервативні за довжиною фрагменти ДНК. Апробовані ISSR-маркерні
системи виявили достатній рівень поліморфізму для вивчення внутріш-
видової мінливості коней, що може бути використано для виявлення
генофондних відмінностей у різних порід коней і, відповідно, для оцінки
ймовірності породної приналежності тварин невідомого походжен
ня.
Спадкові аномалії коней. У спортивному племінному конярстві
важливим ціноутворюючим фактором є результати виступів у змаганнях та
спортивне довголіття. Дані з аукціонів спортивних коней у Європі
показали, що якість рухів позитивно корелює з ціною реалізації коней. Це
вказує на те, що добір та підбір коней з високою якістю рухів економічно
вигідно для селекціонерів. Наприклад, задня частина тулуба відповідає за
імпульс при русі, тому правильна будова попереку та крупу має
вирішальне значення. Сучасний кінний спорт вимагає від спортивного
коня бути підготовленим великих навантажень та підтримки високих
результатів тривалий час. Недоліки та вади екстер’єру можуть привести до
нездатності коня до випробувань та схильності до захворювань опорно–
рухового апарату, що в свою чергу, також призведе до вибракування.
Поруч з цим в конярстві нерідко реєструються і численні розлади, які
можуть привести до неспроможності коня нести великі навантаження. До
таких відноситься група захворювань пов’язаних із порушенням
метаболізму в м’язах, азотонурією, тремором м’язів, м’язовими спазмами.
Коні з клінічними ознаками порушенням метаболізму в м’язах,
азотонурією, тремором м’язів, м’язовими спазмами були вперше описані
Карлстромом у 1932 році. Розлад було названо глікогенезом скелетних
м’язів. Пізніше були проведені детальне вивчення цього розладу
Вальбергом на конях американської четвертькровної п
ороди і у деяких
коней виявили у 1,8 разів більше глікогену в м’язах порівняно з нормою.
При цьому у них спостерігався дефіцит енергії під час фізичного
навантаження. Якщо коням із такими клінічними ознаками не згодовувався
раціон із високим вмістом жиру та низьким вуглеводнів у них
спостерігалося також стійке підвищення креатинової кислоти під час
фізичних навантажень.
Техніка бі
опсії м’язів виявила очевидне накопичення глікогену, і для
опису цього стану використовувалися терміни PSSM або EPSM та EPSSM.
Різноманітність використовуваних акронімів частково пов’язана з
перевагами різних лабораторій, а також з відмінностями в критеріях, які
використовуються для діагностики полісахаридної міопатії. З прогресом у
визначенні генетичної основи PSSM стало відомо, що існує більше однієї
форми PSSM: PSSM типу 1 (PSSM1) і типу 2 (PSSM2). PSSM типу 1 – це
форма PSSM, спричинена генетичною мутацією в гені глікогенсинтетази 1.
Проявляється посиленою пітливістю, нервовим збудженням, прискоренням
тиску та пульсу, спазмами м’язів, особливо задніх кінцівок. Сеч
а таких
коней має характерний темний колір. Подальше фізичне навантаження, як
350
https://t.me/medicina_free
Соседние файлы в папке Библиотека им академика М.И. Перельмана