Добавил:
Sekretar
kiopkiopkiop18@yandex.ru
t.me/Prokururor I Вовсе не секретарь, но почту проверяю
Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз:
Предмет:
Файл:Ординатура / Хирургия / Библиотека им академика М.И. Перельмана / Книга_61_библиотеки_им_акад_М_И_Перельмана
.pdf
Для успішного визначення особливостей успадкування ознак,
локалізованих у не гомологічних хромосомах, необхідно пам’ятати про
загальну форму розщеплення у F
2
за фенотипом і генотипом. При повному
домінуванні розщеплення за фенотипом від схрещування гетерозиготних
за всіма генами ознак становить (3:1)
n
, за генотипом – (1: 2:1)
n
. Виходячи з
цього кількість фенотипових класів становить 2
n
, поряд з тим як
генотипових 3
n
.
Найбільш показовим прикладом моногібридного схрещування у ВРХ
є успадкування чорної і червоної мастей. Чорна масть домінує (В), а
червона – рецесивна (b).
Гетерозигота за однією ознакою (Аа) утворює два типи гамет А та а, в
той час як домінантна гомозигота утворює лише тип гамет А, а рецесивна –
тільки тип а.
Слід відмітити, що відбір у сел
екції за однією ознакою є найефектив-
нішим, наприклад мазаєвська порода довгововнових тонкорунних овець,
американські рисаки за жвавістю, молочна худоба Голландії. Проте
тривалий односторонній відбір веде до селекційної депресії і насамперед
впливає на показники життєдіяльності та плодючості.
Дигібридне схрещування. Схрещування організмів, які відрізняються
двома парами неалельних генів називають дигіб
ридним.
Використовуючи цей метод схрещування Мендель відкрив третій
закон незалежного успадкування ознак. Так, при схрещуванні гладень-
кого сорту гороху, який мав жовте забарвлення насіння (ААВВ), з сортом,
що мав зелене зморшкувате насіння (ааbb), гібриди F
1
мали жовте
гладеньке насіння, так як гладенька форма домінує над зморшкуватою, а
жовте забарвлення над зеленим.
У F
2
серед 556 одержаного насіння Мендель виявив 315 гладеньких
жовтих, 101 зморшкуватих жовтих, 108 гладеньких зелених і 32 зморш-
куватих зелених, що склало співвідношення за фенотипом 9 : 3 : 3 : 1. З да-
ного співвідношення видно, що поряд з насінням, яке має поєднання ознак,
що характерне для вихідних форм (гладенькі жовті і зморшкуваті зелені), у
F
2
з’явилося насіння з новими поєднаннями ознак – гладенькі зелені та
зморшкуваті жовті, тобто виникла перекомбінація ознак вихідних форм.
Наприклад, домінантні фактори комолості та чорного забарвлення К
та А у бугая абердин-ангуської породи розміщені у різних негомологічних
хромосомах. Незалежний розподіл факторів має місце лише за цієї умови.
Алелі рогатості та червоної масті є рецесивн
ими k та a. Весь процес
розщеплення можна описати за допомогою решітки Пеннетта.
Оскільки після мейозу число хромосом зменшується удвоє, то гамети
домінантного батьківської форми мають генотип АК (чорні комолі), а
гамети рецесивної – генотип аk (червоні рогаті).
Поєднання гамет дає зиготу F
1
з генотипом АаКk ( за фенотипом –
чорні комолі).
Під час мейозу у гібридів F
1
батьківські і материнські хромосоми
розходяться у дочірні клітини незалежно одна від одної, тому гаплоїдні
131
https://t.me/medicina_free
статеві клітини з однаковою вірогідністю можуть мати як дві хромосоми
одного із батьків (АК або аk), так і по одній хромосомі від кожного із них
(Аk або аK).
Чоловічі та жіночі гамети цих чотирьох груп незалежно з’єднуються
між собою, з однаковою вірогідністю створюючи зиготи, які виникають в
результаті поєднання чоловічих і жіночих гамет з будь-яким із чотирьох
генотипів: АK, Аk, аK та аk.
Решітк
а Пеннетта дає уявлення про вільне поєднання гамет і
генотипів зигот, які виникають в результаті поєднання цих гамет. Зиготи
виписані всередині решітки, створюють комбінаційний ряд, який
складається із дев’яти членів, які відрізняються один від одного за
генотипом. Частоту їх поєднання можна записат
и таким чином:
ААKK+ААkk+ааKK+ааkk+2ААKk+2ааKk+2АаKK+ 2Ааkk+4АаKk.
За фенотипом зиготи поділяються на чотири феногрупи: АK – чорні
комолі, Аk – чорні рогаті, аK – червоні комолі, аk – червоні рогаті.
Після підрахунку і об’єднання у групи фенотипово подібних зигот
одержуємо співвідношення 9АK : 3Аk : 3аK : 1аk.
Аналогічний приклад з горохом. Так як після мейозу число
хромосом зменшує
ться удвічі, то гамети домінантного батька мають
генотип АВ (гладенькі жовті), а гамети рецесивного – генотип аb (зелені
зморшкуваті).
Поєднання гамет дає зиготу F
1
з генотипом АаВb (гладенькі жовті).
Під час мейозу у гібридів F
1
батьківські і материнські хромосоми
розходяться у дочірні клітини незалежно одна від одної, тому гаплоїдні
статеві клітини з однаковою вірогідністю можуть мати як дві хромосоми
одного із батьків (АВ або аb), так і по одній хромосомі від кожного із них
(Аb або аВ).
Чоловічі та жіночі гамети цих чотирьох груп незалежно п
оєднуються
між собою, з однаковою вірогідністю створюючи зиготи, які виникають в
результаті поєднання чоловічих і жіночих гамет з будь-яким із чотирьох
генотипів: АВ, Аb, аВ та аb.
Зиготи виписані середині решітки, створюють комбінаційний ряд,
який складається із дев’яти членів, які відрізняються один від одного за
генотипом. Частоту їх поєднання можна записат
и таким чином:
ААВВ+ААbb+ааВВ+ааbb+2ААВb+2ааВb+2АаВВ+ 2Ааbb+4АаВb.
За фенотипом зиготи поділяються на чотири феногрупи: АВ –
гладенькі жовті, Аb – гладенькі зелені, аВ – зморшкуваті жовті, аb –
зморшкуваті зелені.
Після підрахунку і об’єднання у групи фенотипово подібних зигот
одержуємо співвідношення 9АВ : 3Аb : 3аВ : 1аb.
Найбільш загальну форму алгебраїчного виразу розщеплення при
полігібридних схрещуваннях може представити в наступному вигляді:
Р AABBCCDDEE … x aabbccddee …
F
1
AaBbCcDdEe …
F
2
(A+a)
2
(B+b)
2
(C+c)
2
(D+d)
2
(E+e)
2
…
132
https://t.me/medicina_free
Встановлені Менделем правила дозволили для кожного із найбільш
складних випадків гібридизації визначити, яку кількість особин охоплює
загальна формула, скільки у цій формулі членів і скільки із них будуть
гомозиготні, а також число сортів гамет (рівне числу гомозиготних форм у
F
2
), створених гібридами F
1
.
Згідно цих правил, якщо кількість пар ознак, за якими відрізняються
вихідні форми, дорівнює n, то для F
2
кількість особин у загальній формулі
дорівнює 4
n
(4 у моногібридів, 16 у дигібридів, 64 у тригібридів, 256 у
тетрагібридів і т.д.).
Кількість членів (кількість різних генотипів) дорівнює 3
n
(3 у
моногібридів, 9 у дигібридів, 27 у тригібридів, 81 у тетрагібридів і т.д.).
Кількість гомозиготних форм (і кількість фенотипів при повному
домінуванні) дорівнює 2
n
(2 у моногібридів, 4 у дигібридів, 8 у тригібридів,
16 у тетрагібридів і т.д.).
Кількість сортів гамет дорівнює 2
n
(2 у моногібридів, 4 у дигібридів,
8 у тригібридів, 16 у тетрагібридів і т.д.).
5.4. Види домінування
Домінантний ген у генетичному розумінні означає перевагу дії
одного гена з пари алелів. В інтерпретації молекулярної генетики під
домінантним геном розуміють такий структурний стан гена, який дозволяє
йому контролювати синтез функціонально найбільш надійного білка, що
забезпечує високу життєздатність і плодючість організму. У випадку зміни
структури гена, як наслідок його мутації, під його контролем синтезується
аномальн
ий білок, не здатний забезпечувати високі фундаментальні мож-
ливості обміну речовин. Сформована таким чином ознака є рецесивною.
Домінантна ознака – це ознака, що з’являється у гібрида і пригнічує
розвиток іншої альтернативної ознаки.
Рецесивна ознака – це ознака, що не пригнічується лише в гомозигот-
ному стані.
Явище домінантності й рецесивності універсальне для рослин, тварин
і людини. Повна домінантність і рецесивність існують тільки як вк
рай рідкі
випадки, між якими існують проміжні форми домінантності.
1. Неповне домінування – результат внутрішньої взаємодії, що
призводить до формування проміжної між домінантною і рецесивною
формами ознаки.
2. Нестійка домінантність – прояв відповідних алелів у
гетерозиготному стані мінливий. В одному генотиповому середови
щі і при
одних зовнішніх умовах він рецесивний, в іншому і при інших зовнішніх
умовах – домінантний.
3. Альтернуюча домінантність – у процесі онтогенезу проявляється
спочатку один, потім інший алель з гетерозиготної пари алелів.
4. Умовна домінантність – домінування гена, який проявляється у
гетерозиготному стані. Гомозиготний фенотип його невідомий.
133
https://t.me/medicina_free
5. Зворотне домінування – домінування, що змінюється під дією
зовнішніх умов.
Співвідношення при розщеплені гібридів ІІ покоління, встановлені
Менделем, спостерігалося при повному домінуванні, тобто коли один
алель повністю пригнічує дію другого. Надалі були знайдені й інші види
домінування: неповне, кодомінантність і наддомінування.
6. Наприклад, при схрещуванні безвухих вівцематок і баранів з
нормально розвинутими вухами одержували коротковухе потомство. Таке
явище називають неповним домінуванням.
7. При кодомінуванні у гібридів пе
ршого покоління проявляються
ознаки обох предків, які виражені однаково і незалежно одна від одної.
Так, при схрещуванні червоних шортгорнських корів з білими
шортгорнськими бугаями одержують телят чалої масті (помісь білого і
червоного волосся), або симентальських корів палевої масті з чорно-
рябими голштинськими бугаями, пе
рше покоління буде буро-сірим.
8. Наддомінування характеризується тим, що у гібридів першого
покоління спостерігається значно сильніший розвиток ознаки, ніж у
вихідних батьківських форм. Таке явище називається гетерозисом.
9. Множинний алелізм. До цих пір ми розглядали гени, які існують в
двох алельних станах, – домінантному і рецесивному, проте багато генів
мають більше двох алелів. Серією множинних алелів називають три і
більше ст
анів одного локусу, які обумовлюють різні фенотипи.
Контрольні запитання
1. Поясніть суть гібридологічного аналізу.
2. Що собою являє моногібридне схрещування?
3. Поясніть суть першиого і другого законів Менделя.
4. Що таке генотип, феноти.?
5. Поясніть різницю між гомо- і гетерозиготністю.
Лабораторна робота теми 5:
Успадкування ознак при статевому розмноженні
Лабораторна робота 5.1. Біологія, морфологія і розведення дрозофіли
Мета заняття: Ознайомитись з біологічними і морфологічними
особливостями дрозофіли, розглянути під лупою і замалювати самця і
самку дикої раси дрозофіли, ознайомитись з рецептами і приготуванням
поживних середовищ (каші) для мух, відібрати незайманих (віргійних)
самок, порівняти їх з статевозрілими і описати. Ознайомитись з
мутантними лініями мух, з їх генетичними ознаками.
Матеріали та обладнання: Стаканчи
ки з культурою мухи дикої раси
і з мутаційними лініями (по одному стаканчику кожної культури на двох
134
https://t.me/medicina_free
студентів), бінокулярні або ручні лупи, морилка, сірчаний ефір для
наркотизації дрозофіли, тонкі очні пінцети, щіточки, молочно-біле скло
або круглі паперові фільтри діаметром 10-15 см.
Методичні вказівки до роботи: Для генетичних експериментів
придатні такі організми, які відрізняються спадковими ознаками, швидко
розмножуються, дають чисельне потомство, що дає можливість
накопичувати значний статистичний матеріал. Цим ви
могам відповідає
плодова, або оцтова, мушка (Drosophila melanogaster).
Дика форма дрозофіли у великій кількості зустрічається на фруктах,
овочах. Дрозофіла успішно розводиться і в лабораторії – у пробірках з
живильним середовищем при оптимальній для неї температурі (24-25 °С).
Рід Drosophila належить до сімейства Drosophilidac ряду Diptera. На
наш час описано більше тисячі видів, які належать до цього роду.
Дрозофіла – один із найкращих модельних об'єктів, що має усі якості для
успішного проведення генетичного аналізу. З 1909 року у генетичних
дослідженнях широко застосовують Dr. melanogaster.
Дрозофіла – комаха з повним перетворенням. За температури 24-25 °С
цикл розвитку дрозофіли проходить за 9-10 днів.
Тривалість стадій в цих умовах:
яйце – 1 день.
личинка – 4,5-5 днів,
лялечка – 3,5 - 4,5 днів.
Личинкова стадія поділяється на три періоди – від
линьки до линьки,
перед формуванням лялечки личинка втрачає рухливість. Самки, впродовж
6-12 годин після виведення нездатні до парування і запліднення. Серед
самців 67 % особин у першу добу бувають стерильними.
Встановлено, що самці і самки досягають статевої зрілості на другу
добу після виведення і максимальна статева активність і плодючість
проявляється у 4-5-дених мух. Для схрещування використовують лише
незапліднених (віргійних) самок, тому що сперма від попередньої
копуляції може зберігатися у сім’яприймачі самки до 2-3 тижнів.
Молоді самки і самці впродовж перших 3-4 годин після виведення
мають більш довге світле тіло, ще не роз
правлені складені на спині крила.
У наступні години віргійні самки не відрізняються від запліднених. Відбір
віргійних самок починають з першого дня вильоту мух: спочатку
відбирають світлих віргійних самок, потім видаляють з пробірок усіх
інших мух і двічі на добу з інтервалом у 10 годин відбирають з культур
усіх самок, що вилетіли. Самки починають відклад
ати яйця на 2-3-й день
після вилуплення. Число яєць у добовій кладці швидко збільшується і
досягає максимуму на 4-5-й день (50-70 яєць на добу), потім інтенсивність
кладки поступово зменшується. Репродуктивний період у самців триває
20-50 днів, у самок – 30-80 днів. За цей час самки здатні паруватися до 10
разів, кількість нащадків однієї самки може досягати 1-3 тис. Плодючість
мух залежить від кі
лькості особин у популяції і температури утримання.
Максимальна плодючість проявляється за температури 24°С,
135
https://t.me/medicina_free
максимум інтенсивності відкладання яєць – за 28°С. Зниження
температури сильно сповільнює розвиток дрозофіл, так при 10 °С він
розтягується до 57 днів і більше. Підвищення температури прискорює
розвиток. Однак за температури 31°С самці дрозофіли стають стерильними
через втрату рухливості сперматозоїдів, але їх фертильність відновлюється
після перенесення їх в нормальні умови.
Важливо знати, що у самців і самок дрозофіли є суттєві відмінності у
перебігу мейозу. У самок зрілий овоц
ит І порядку знаходиться на стадії
метафази І, другий поділ мейозу здійснюється у заплідненому яйці. У
самців в профазі І відсутні стадії лептонеми, зигонеми, пахінеми, не
утворюється синаптичний комплекс, відсутні хіазми і не відбувається
кросинговер.
До позитивних якостей дрозофіли, як модельного об’єкта, належить
наявність великої кількості мутацій, більшість з яких має фенотиповий
прояв, мала кількість хромосом (2 п=8) і простота розмноження (рис. 5.1).
Рис. 5.1. Диплоїдні набори хромосом самки і самця дрозофіли
Багато років дрозофіла є основним об’єктом досліджень у генетиці.
Саме дослідження на дрозофілі призвели до розробки хромосомної теорії
спадковості, генетичної теорії визначення статі, розуміння механізмів
виникнення мутацій і розробки методів їх кількісної оцінки, а також
методів цитологічного картування на політенних хромосомах. На
дрозофілі вивчали дію радіації та інших мутагенних факторів, проводили
дослідження в галузі популяційної та еволюцій
ної генетики.
1. Приготування поживного середовища для дрозофіл
Головними складовими частинами поживних середовищ, на яких у
лабораторіях розводять дрозофіл є цукор та дріжджі.
Складові компоненти для приготування поживного середовища
беруть у різноманітних пропорціях. Наприклад, перший варіант: вода –
1000 мл; цукор – 40 г; родзи
нки – 30 г; манна крупа-33 г; дріжджі – 12 г;
агар-агар – 6 г. Другий варіант: вода – 750 мл; цукор – 40 г; родзинки – 30
г; манна крупа – 35 г; дріжджі -12 г; агар-агар – 1 г.
136
https://t.me/medicina_free
2. Отримання віргійних самок дрозофіли
Для досліду використовують тільки віргійних самок. Для цього з
пробірок, в яких міститься необхідна лінія, за кілька годин до початку
масового вильоту (про що свідчить наявність темних лялечок на стінках
пробірки), необхідно вийняти всіх мух; відокремити самок від самців. Цю
процедуру необхідно повторювати кожні 6-8 год., оскільки впродовж
цього часу самки зал
ишаються віргійними.
3. Наркотизація дрозофіл
Усі маніпуляції з дрозофілами можна виконувати лише наркотизу-
ваши їх. Як наркотик використовують сірчаний ефір (або хлороформ).
Наркотизують мух у морилках зроблених із тих же самих пробірок, в яких
їх утримують. До пробірки беруть пробку з порожниною, в яку кладуть
маленький ватний тампон, змочують його ефіром (3-4 краплі). З пробірки в
морилку мух переносять так: постукуючи пальцями по стінках пробі
рки,
переганяють мух подалі від ватної пробки. Швидко відкривають пробку і
миттю приставляють до отвору морилки. Легким постукуванням по
стінках пробірки струшують мух у морилку і закривають її пробкою із
змоченим ефіром ватним тампоном.
Рис. 5.2. Самка і самець дрозофіли
Після знерухомлення мух, їх треба висипати з морилки на фільтр. Не
слід давати багато ефіру, бо від цього мухи швидко гинуть. Мертвих мух
можна розпізнавати по розчепірених догори та вбоки крилах і витягнутих
лапках. Мух слід брати пінцетом тільки за крильця або за ніжки, якщо
вони безкрилі. Якщо під час переглядання мухи п
рокидаються, треба
поруч з ними покласти ватку, змочену краплею ефіру, чи капнути
краплину ефіру на фільтр, можна використовувати чашки Петрі.
4. Відокремлення самців від самок
Стать дрозофіли можна визначити неозброєним оком, або за допо-
могою лупи. Обережно загостреним кінцем олівця мух потрібно повернути
на спинку. Самець менший за самку, кінчик черевця у нього темного
забарвлення і заокруглений. Самка більших розмірів, з черевцем, що
137
https://t.me/medicina_free
звужується і закінчується яйцекладом, на якому помітно п’ять поперечних
смужечок (рис. 5.2).
Завдання
Завдання 1. Проведіть постановку дослідів на моногібридне (I),
дигібридне II схрещування та зчеплене успадкування.
У дослідженнях використовують лінійних мух. Для кожного досліду у
пробірку з поживним середовищем поміщаємо по дві віргійні самки і два
самця.
I. Моногібридне схрещування. Відберіть віргійних самок дрозоф
іл з
нормальними крилами і схрестіть з самцями, що мають короткі (зачаткові)
крила.
II. Дигібридне схрещування. Відберіть віргійних самок дрозофіл з
сірим тілом і червоними очима і схрестіть з самцями з чорним тілом і
темно- червоними очима.
III. Зчеплене успадкування. Кросинговер. Відберіть віргійних
самок дрозофіл з сірим тілом і довгими крилами і схрестіть з самцями з
чорним тілом і за
чатковими крилами.
Заповніть протоколи для кожного із схрещувань у робочий зошит за
наступною схемою: № група студента, факультет, прізвище, ім‘я студента,
дата постановки досліду.
Запишіть висновки по проведених дослідах у робочий зошит.
Лабораторна робота 5.2. Гібридологічний аналіз
Мета заняття: Ознайомлення з принципами гібридологіч
ного аналізу
та засвоєння понять: домінування, рецесивність, алельність, генотип,
фенотип.
Матеріали та обладнання: Схеми основних видів схрещувань
гібридологічного аналізу: аналізуючого, реципрокного, зворотнього.
Методичні вказівки до роботи: Розгляньте принципи гібридологіч-
ного аналізу. Ознайомтесь із загальноприйнятою символікою, яка застосо-
вується при аналізі та з основними видами схрещувань: аналізуючим,
реципрокним, зворотним. Зобразіть схеми схрещувань, розв'яжіть задачі на
різні види схрещув
ань.
Ознака – певна якість організму, за якою одна його частина
відрізняється від іншої (або одна особина відрізняється від іншої). Ознаки
можна поділити на якісні та кількісні. Якісні ознаки на відміну від
кількісних не піддаються вимірюванню чи підрахунку. Ці ознаки
контрастні за проявом і дають які
сну характеристику особині.
Центральна тема генетики − гібридологічний аналіз − система
схрещувань і аналізу потомків. Схрещування − це сполучення двох
спадково різних статевих клітин при заплідненні. Потомків, яких
отримують від схрещування двох генетично різних особин, називають
138
https://t.me/medicina_free
гібридами і позначають буквою F з цифровим індексом, який відповідає
порядковому номеру гібридного покоління. Схрещування буває моно-, ди-
або полігібридним залежно від кількості пар альтернативних спадкових
ознак, за якими відрізняються батьківські форми.
Розрізняють кілька типів схрещувань: аналізуюче, зворотне (беккрос),
реципрокне тощо.
Для проведення схрещувань відбирають тварин, що мають контрастні
ознаки, (наприклад, білий і сірий колір, наявність плавців і їх відсутність у
риби, рогатість і комолість у великої рогатої худоби), які проявляються
протягом декількох поколінь. В таких випадках говорять про належність
тварин до певних генетичних ліній. Ознака може контролюватися, як
одним так і декількома генами (полігенно). Ознаки, що визначаються
одним геном називають фенами.
Гени, що мають декілька форм називають поліморфними. Різні стани
одного і того ж гену отримали назву алелів. Алелі займають однакові
локуси на гомологічних хромосомах і відрізняються за послідовністю
нуклеотидів.
Батьківські організми, взяті до схрещування, позначають буквою Р
(від латинського Раrento – батьки). Гібридне покоління позначають буквою
F (від латинського Filii – діти) з цифровим індексом, який відповідає
порядковому номеру гібридного покоління. Домінуючу ознаку Мендель
запропонував позначати великою літерою, а рецесивну – тією ж буквою,
але малою. Константні форми АА і аа, які не дають розщеплення в
наступних поколіннях, У. Бетсон в 1902 році запропонував назвати
гомозиготними, а форми Аа, що дають розщеплення, – гетерозиготними.
Гомозиготи формують лише один тип гамет, гетерозиготи – два. Лінійні
організми у переважній більшості є гомозиготами. Гібриди несуть різні
алелі гена. Кількість алелів одного гена у певного організму визначається
кількістю гомологічних хромосом. В разі диплоїдного хромосомного
набору, якщо гени розташовані в аутосомах, фенотип формують два алеля,
у триплоїдів – три і т.д. Ссавці, птиці, більшість видів риб є організмами
диплоїдними. Якщо наявний лише один алель гена (у випадку розміщення
гена в статевій хромосомі гетерогаметної статі, або втрати алеля внаслідок
мутації), говорять про гемізиготний стан гена.
Схрещування позначають знаком множення – X. В схемах на першому
місці прийнято ставити генотип жіночої статі. Стать позначають
наступними символами: жіноча – ♀ (дзеркало Венери), чоловіча – ♂ (щит
та спис Марса).
Розрізняють три типи взаємодії між алельними генами: повне
домінування, проміжне успадкування, кодомінування. За повного
домінування у гетерозигот проявляється лише одна ознака – домінантна.
Проміжне успадкування (неповне домінування) характеризується
тим, що у гетерозигот проявляється ознака, проміжна між домінантною і
рецесивною. Прикладом проміжного успадкування є золотисте забарв-
139
https://t.me/medicina_free
лення райдужної форелі. GG золотисте забарвлення, Gg – колір
"паломіно".
Кодомінування – тип взаємодії між алельними генами, коли обидва
алеля дають рівноцінний внесок в формування фенотипу. За
кодомінування проявляються обидві батьківські ознаки. Кодомінування
звичайно виявляється на електрофореграмах білків. У людей прикладом
кодомінування може бути IV група крові (АВ) коли присутні обидва
антигени (іА, іВ).
Гібридологічний аналіз включає аналізуюче, реципрокне, і зворотне,
або беккрос, схрещування. Аналізуюче схрещування – це схрещування
особини, що має домінантний фенотип, але не відомо який генотип
(гомозиготний чи гетерозиготний) із особиною, що має рецесивний
фенотип за тією ж ознакою. Оскільки рецесивний фенотип передбачає
рецесивний гомозиготний генотип, за наявністю чи відсутністю
розщеплення у потомстві, роблять висновок про генотип батьківської
особини із домінантним фенотипом. Як
що розщеплення відбувається,
батьківська особина є гетерозиготою, якщо ні – гомозиготою (рис. 5.4).
Реципрокне − це схрещування, коли в одному випадку материнська
особина має домінантну ознаку, батьківська − рецесивну, а в іншому,
навпаки, материнська − рецесивну, а батьківська − домінантну:
Зворотне схрещування (беккрос) − це схрещування гібридів першого
покоління (F
1
) з однією з батьківських форм або аналогічною їй за
генотипом формою. Якщо батьківська форма гомозиготна домінантна, то
потомство за фенотипом буде однорідним, а якщо гомозиготна рецесивна,
то відбудеться розщеплення.
Зворотне схрещування використовується для визначення генотипу
особин, як і при звичайному аналізуючому схрещуванні, а також для
подолання стерильності віддалених гібридів.
Завдання
Завдання 1. Поясніть суть термінів: фенотип, генотип, домінанатна
ознака, рецесивна ознака, алельність, гібридологічний аналіз, аналізуюче
схрещування, зворотне схрещування, реципрокне схрещування.
Завдання 2. Дайте пояснення умовним позначенням які
використовують при написанні схем схрещування.
Завдання 3. Зобразіть схему аналізуючого схрещування.
Завдання 4. Зобразіть схему зворотного схрещування.
Завдання 5. Зобразіть схему реципрок
ного схрещування.
Приклади розв’язування задач
При розв'язуванні задач на моногібридне схрещування необхідно
пам'ятати, що генотип особини з рецесивними ознаками можна визначити
одразу, оскільки він проявляється в гомозиготному стані. Фенотиповий
прояв домінантних ознак можливий як у гомозиготному, так і в
140
https://t.me/medicina_free
Соседние файлы в папке Библиотека им академика М.И. Перельмана