39. Класифікація сімено-шлюбних відносин.

Розрізняють наступні форми шлюбів. Ендогамія-шлюб між людьми з однієї соціальної категорії. Обмежує вибір шлюбного партнера расою, соціальним класом, однаковим віком. Екзогамія-дозволяє шлюби між людьми з різних соціальних категорій. Законодавство економічно розвинених країн диктує моногамію-шлюб, що поєднує тільки двох партнерів. Полігамія-навпаки. Відомі 2 форми полігамії. Полігінія-шлюб, що поєднує одного чоловіка і двох/більше жінок. Поліандрія-шлюб, що поєднує 1 жінку і 2х/більше чоловіків. У більшості суспільств на певному естапі розвитку були дозволені кілька форм шлюбу. Та дослідники звернули увагу, що найбільше значення мав моногамний шлюб. Суспільства регулюють не тільки вибір шлюбного партнера, але й місце проживання шлюбних пар. Найбільш розповсюдженою формою проживання була патрилокальність-подружня пара проживає разом з родиною чоловіка/поблизу неї. У деяких суспільствах більш розповсюдженй-матрилокальність – подружня пара живе разом з родиною дружини/поблизу від неї. Іншу форму демонструють індустріальні суспільства – неолокальність – форма проживання за якої подружня пара живе окремо від батьків як чоловіка, так і дружини.

40. Сім’я як соціальний інститут. Як і всі соціальні інститути, сім'я являє собою систему дій і відносин, необхідних для існування і розвитку суспільства. Через сім'ю найбільш повно виражається єдність соціального і природного в людині, соціальної та біологічної спадковості. За своєю сутністю, сім'я є первинним сполучною ланкою між природою та суспільством,матеріальної і духовної сторонами життєдіяльності людей. Як уже зазначалося, сім’я як соціальний інститут є об’єктом теоретичного соціологічного аналізу. Такий аналіз дає змогу з’ясувати типи сім’ї і шлюбу в різних культурах, їх зв’язок з іншими соціальними інститутами та системами, визначити функції сім’ї і з’ясувати, наскільки функціонування сім’ї і спосіб її життя відповідають потребам суспільства. Включаючись у ціннісно-нормативну систему суспільства, сім’я виступає як соціальний інститут, своєрідний ціннісно-нормативний комплекс, за допомогою якого регулюється й контролюється поведінка членів сім’ї, визначаються їхні соціальні ролі та статуси. Контроль може бути формальним і неформальним, здійснюватися як стосовно відносин подружжя (між чоловіком і дружиною), так і стосовно батьківства (між батьками і дітьми). Якщо порушення сімейних норм має епізодичний характер, не призводить до розпаду сім’ї, відмови від батьківства, то такі відхилення від нормативної поведінки контролюються громадською думкою, за допомогою неформальних санкцій з боку родичів, друзів, товаришів по роботі тощо. Коли виникають постійні сімейні конфлікти, які призводять до розлучення, тоді державно-правові органи (суди) визначають права та обов’язки колишнього подружжя щодо користування майном, виховання дітей тощо.

41. Кризис семьи и ее будущее. Современная семья переживает кризис. Проявлениями этого кризиса служат падение рождаемости, нестабильность семьи, рост количества разводов, появление большого числа бездетных семей, сознательный отказ от рождения единственного ребенка, отказ от детей, сдача их в родильные или детские, приемные дома, бегство детей из дома, жестокое обращение с детьми вплоть до лишения жизни своих детей, а так же резкое сокращение уровня «брачности» и одновременно активный рост внебрачной рождаемости. Причины кризисного положения семей можно условно разделить на экономические (все что связано с деньгами и матер. положением семьи) и социальные (алкоголизм, тунеядство, противоправное поведение одного или обоих супругов.) При прогнозировании будущего семейно-брачных отношений следует иметь в виду, что семья оказалась под прицелом не одной, а сразу нескольких глобальных тенденций, затронувших и наше общество. Но тем не менее нас не ждет полный упадок и вырождение, так как даже при отсутствии государственной программы адаптации семьи к переходному состоянию общества семья сама методом проб и ошибок, ценой больших лишений «нащупывает» механизмы выживания.

42.  Наука как социальный институт – это особая, относительно самостоятельная форму общественного сознания и сферу человеческой деятельности, выступающий как исторический продукт длительного развития человеческой цивилизации, духовной культуры, выработавший свои типы общения, взаимодействия людей, формы разделения исследовательского труда и нормы сознания ученых. Наука как социальный институт возникла в Западной Европе в XVII века в связи с необходимостью обслуживать нарождающееся капиталистическое производство и стала претендовать на определенную автономию. В системе общественного разделения труда наука в качестве социального института закрепила за собой специфические функции: нести ответственность за производство, экспертизу и внедрение научно-теоретического знания.

44. Факторы развития науки. Развитие науки обусловлено двумя группами факторов. Первая группа – это внутринаучные интеллектуальные факторы, обусловливающие появление теоретических инноваций. Вторую группу составляют вненаучные факторы (социальные, экономические), определяющие закрепление или отталкивание того или иного концептуального варианта. Есть и иная классификация факторов: внешние и внутренние. К первым относится влияние государства, экономичеких, культурных, национальных факторов и ценностных установок ученых. Вторые определяются внутренней логикой развития науки.  Определяющим фактором развития науки в конечном счете является изменение производительных сил и производственных отношений. Этот фактор «внешний» условно, так как сама наука частично входит в производительные силы. Роль последних сказывается, во-первых, накоплением опыта и наблюдений в процессе производства, во-вторых, путем «социального заказа», который достаточно ясно вырисовывается при капитализме и начинает господствовать в социалистическом обществе. Резонанс идей — далеко не первостепенный фактор влияния, но иногда является достаточно характерным.