31. Політика як соціальний інститут.

Політика є одним з найбільш складних явищ, включених у цілісність соціального життя. Цим пояснюється велика кількість (більше дев'яноста) визначень політики. Комплексний характер політики припускає її вивчення на основі сукупності економічних, соціологічних, психологічних та інших знань. Політика це сфера життєдіяльності суспільства, система певних суспільних відносин, взаємодії класів, націй, інших соціальних груп, держав. Це сукупність дій, мір, установ, за допомогою яких узгоджуються інтереси окремих соціальних груп соціально неоднорідного суспільства. Сутність політики нерозривно пов'язана з двома категоріями — політичною владою і політичним управлінням. В свою чергу здійснення влади, як правило, передбачає і політичне управління. Політичне управління — це управління державою, діяльністю партій, громадських організацій, узгодження діяльності соціальних груп та інститутів, усіх членів суспільства. У будь-якому випадку, можна однозначно стверджувати, що політика виникла тоді, коли з'явилось основне джерело її формування — політичний інтерес. Політичний інтерес — узагальнені потреби, ідеальні прагнення індивідів та соціальних груп задовольнити свої вимоги у різних сферах життя суспільства, в першу чергу в політичній. Політика узгоджує інтереси різних індивідів і соціальних груп, визначає права і обов'язки кожного індивіда в залежності до отриманих ним соціальних статусів, є дієвим засобом соціального регулювання і соціального управління. Політика, таким чином, — ефективний фактор збереження цілісності диференційованого суспільства, і є настільки ж необхідною, як економіка, культура чи соціальна сфера. Все вище перераховане означає, що політика є явищем соціальним, тобто здійснюється виключно соціальними суб'єктами, виключно по відношенню до соціальних суб'єктів і виключно в інтересах окремих соціальних суб'єктів. У соціальному ж світі панування і підкорення здійснюються свідомо, не на основі інстинктів, а на основі політичних потреб та інтересів. Отже, підкреслимо ще раз, що політика - суто соціальне явище.

32. Теоретичні моделі влади в суспільстві.

Кожне суспільство прагне до легітимізації своєї влади. Саме тому М.Вебер приділив основну увагу такому поняттю як авторитет влади, що здобувається людьми не примусово, а законним шляхом. Вебер указав 3 способи трансформації влади. Традиційна влада спирається на загальну переконливість у сталості, святості традицій, у природній законності органів влади, властивих їм переваг і привілеїв. Однак з розвитком промисловості така влада занепадає. Харизматична влада спирається на пануючу віру у велич, святість, перевагу однієї особи над усіма. Основа такої влади виявляється в образі батька нації, вождя, лідера, якому добровільно підкоряються. На відміну від традиційної ця влада є ознакою сильної і привабливої для оточуючих особистості. Харизматичні люди здатні перетворити аудиторію на послідовників, створивши при цьому свої власні правила. Раціональний х-тер влади спирається на домінуюче переконання в законності встановленого порядку, визнання більшістю обґрунтованості права державних органів на здійснення влади. Вебер вважав бюрократію організаційним кістяком раціонально мислячих співтовариств. На раціонально встановлених правилах вбудовані численні власні відносини, що зв’язуються у повсякденному житті. На відміну від традиційної подібна раціональна, легальна влада випливає не з приналежності людини до тієї чи іншої родини, а з тієї посади, що вона займає у формальній урядовій структурі.