34. Освіта як предмет вивчення соціології.

Освіта — багатозначне поняття. Насамперед — це визначальний компонент культури, що забезпечує спадкоємність та відтворення нагромаджених знань, досвіду, традицій. У цьому контексті освіту можна розглядати і як процес навчальної та виховної діяльності, і як результат цього процесу. Освіта як результат такої діяльності — це засвоєння систематизованих знань, умінь, навичок, розвиток особистості.

Отже, освіта є складним соціальним феноменом. Соціологія освіти — галузь соціології, що вивчає освіту як соціальний інститут, її функції в суспільстві і взаємозв'язок з іншими соціальними інститутами, освітні установи як соціальні організації, соціальну політику у сфері освіти.

Предметом соціологічного вивчення є освіта як соціальний інститут, як соціальна система, механізм взаємодії її з іншими складовими суспільства, його соціальною структурою.

У світі відомі американська, японська, французька, німецька, шведська та інші системи освіти. Європейські соціологи цікавляться у своїх дослідженнях здебільшого роллю освіти в професійному просуванні, соціальною мобільністю як фактором, що забезпечує зрівнювання в правах різних соціальних груп. Особлива увага приділяється взаємодії вищої школи із соціальним осередком, перспективам випускників на ринку праці, ролі освіти у соціалізації особистості.

Предметом вивчення американської соціології освіти є формалізовані освітні заклади (школи, коледжі, університети), навчальні процеси, що в них відбуваються, зв'язки, які склалися між ними та іншими соціальними організаціями.

35. Соціальний інститут освіти, його функції в суспільстві.

Вивчення освіти як соціального інституту пов’язано з працями Еміля Дюркгейма. Він цікавився зв’язками соціальних інститутів, розглядаючи взаємозалежність їхніх функцій і структур. Зростання інтересу до соціальних аспектів освіти було обумовлено активними суспільними виступами діячів науки і вищої школи в багатьох країнах Європи і США. У більшості країн, що переживали індустріалізацію та ріст міст існували слабкі та кількісно недостатні системи шкіл. Вони цілеспрямовано створювалися і контролювалися державою і церквою. Поширення нового соціального знання про освіту відбувалося досить швидко. У Франції сутність освіти розглядалася у роботах Дюркгейма, у Німеччині-М.Вебера. Заслугою Вебера вважається розробка проблем взаємодії соціальних інститутів, на снові яких став можливий аналіз школи як соціальної системи. Виділяють такі соціальні функції освіти: гуманістичну (виявлення і розвиток інтелектуального, морального і фізичного потенціалу особистості); професійно економічну (підготовка кваліфікованих фахівців, які володіють широкими знаннями); соціально-політичну (придбання соціального статусу, підготовка не тільки фахівця, але й громадянина); культурну (освоєння індивідом раніше накопиченої культури, розвиток її здібностей); адаптаційну (підготовка особистості до життя і праці в суспільстві). Від реалізації соціальних функцій залежить якість підготовки фахівців, формування громадянської позиції. На сучасному етапі розвитку освіта стає міжнародним інститутом. Внаслідок інформаційно-технологічної революції значно зростає потреба в постійному відновленні знань і підвищенні кваліфікації.

36. Проблеми освіти в Україні. К трем осн проблемам образования в Украине можно отнести следующие. 1.  Существенное падение уровня профессионального образования, связанное со снижением престижа учебы. Оно постепенно ведет к снижению общеобразовательного уровня населения вообще. Понятно, что, кроме снижения профессионально-квалификационного уровня занятых в народном хозяйстве, это оказывает негативное влияние на общественную мораль. 2. Ухудшение условий учебно-воспитательного процесса. Происходит сокращение строительства учебных заведений, разрушение их материально-технической базы, ухудшение технического оснащения, питания, бытовых условий школьников, учащихся, студентов. 3. Ухудшение качества профессиональной деятельности учителей, профессорско-преподавательского состава. Наряду с проблемой оплаты их труда в последние годы появились проблемы падения престижа учебы и образования, вследствие чего наблюдается снижение социального статуса учителя, преподавателя.

37. Соціальна сутність і функції сім’ї. Основне призначення сім’ї як соціального інституту – забезпечення соціальної і культурної безперервності розвитку суспільства. Насамперед сім’я виконує репродуктивну функцію, тобто відтворення населення. Вона має соціальний хтер, тому що припускає відтворення людини, яка має бути пристосованою до життяв сучасному суспільстві. Сім’я виконує економічну ф-цію накопичення матеріальних благ і передачу їх у спадщину. Ф-ція соціалізації забезпечує поступовість розвитку культури, передачі молодому поколінню духовних цінностей і навичок. Сім’я виконує рекреативну/вбудовану ф-цію, тому ми одержуємо допомогу, підтримку, скидаєму напругу, накопичену на роботі, в транспорті. Сім’ї акож властива комунікативна ф-ція, вона задовольняє потребу людини в спілкуванні на основі взаєморозуміння. Регулятивна ф-ція здійснює ф-цію поведінки членів родини, у спілкуванні один з одним, сексуальної поведінки. Усі соціальні ф-ції задовольняють і особисті потреби.