- •32 Зміст
- •Розділ 1 проблеми запозичень романських мов
- •1.1 Загальні проблеми запозичень.
- •1.2. Роль запозичень у збагаченні словникового складу.
- •1.3. Запозичення з класичних мов.
- •1.4. Запозичення зі східних мов.
- •1.5. Німецькі, слов’янські, угорські та фінські запозичення.
- •1.6. Запозичення з мов національних меншин.
- •Розділ 2 універсалії у розвитку романських мов
- •2.1 Лексика.
- •2.2. Запозичення з романських мов.
- •2.3 Проблеми дослідження словотвірних гнізд у романських мовах.
- •Розділ 3 проблема дискурсу
- •3.1 Дискурс як система.
- •3.2 Літературний дискурс.
- •3.3 Романські запозичення у літературному дискурсі.
- •3.4. Комунікативна лінгвістика.
- •Додатки
1.3. Запозичення з класичних мов.
Латинська мова, родоначальник романських мов, завжди здійснювала значний вплив на французьку мову. Збагачення французького словника за допомогою вокабул та латинських елементів датується з періоду формування французької мови як самостійної та продовжується до сих пір.
Можна сказати, що латинська мова завжди слугувала французькій невичерпним джерелом збагачення. Що стосується давньогрецької мови, хоч i її вплив був значним починаючи з XIV століття, його неможливо порівняти з необмеженим впливом латинської мови.
Вплив латинської та грецької мов особливо відчувається у XVI столітті, в епоху Відродження культури та античного мистецтва. Велику кількість слів латинського та грецького походження можна знайти в творах Рабле, Монтеня та інших письменників цього часу, як відповідно до головних тенденцій століття, викладених в Teopiї Дю Белле, використовували yci можливі засоби i джерела, щоб заповнити прогалини у словнику рідної мови. Запозичення з мертвих мов часто робляться з метою усунути нестачу абстрактних термінів. Такими словами є: evolution, concours, education, structure, social, enumeration, explication, exister, assimiler, hesiter (з латинсъкої); academie, epigramme,hypothese, sympathie, periphrase, anarchie, economie, politique, aristocratie (з грецъког).
Поряд з запозиченнями цілих слів, треба згадати велику кількість запозичень елементів слів, основ та афіксів. Деякі з них i досі продовжують слугувати ефективними засобами утворення нових слів. Наведемо приклади продуктивних запозичених афіксів: -ation = lat. -ationem; -ement = lat. – amentum; - ite = lat — itatem; - ible = lat. —ibilis; -al = lat. —alis; -isme = lat. — ismus — gr. -ismos; - anti = contre = gr. — anti. Велика кількість слів утворена від латинських та грецьких основ. Наприклад: manuscrit (від лат. manus + scriptum – ecrit); velocipede ( від лат. velox – rapide; pes, pedis – pied); mastodonte (від грец. mastos – mamelle та odous, odontos – dent); microphone (від грец. micros - petit + phone - voix); греко-латинські основи: velodrome від лат. velo – rapide + грец. dromos – course); coronographe (лат. corona + грец. graphe).
Можна сказати, що вплив латинської мови на французьку був настільки сильним, що це відчувається навіть у її структурі.
Зауважимо, що слова та їх частини, запозичені з латинської та давньогрецької традиційно називають складними словами у порівнянні зі словами набутими загальнодоступним шляхом. Проте, термін «складне слово» став зовсім класичним (звичайним) у сучасній французькій мові. (виключно умовним). Дійсно багато запозичень з мертвих мов вже майже не використовуються, як у час їx виникнення, у тій чи iншій термінології; вони все глибше проникають у повсякденну мову. « Хто сьогодні припустить, що такі слова, як regiment, nature, imbecile, facile, fatiguer, habituer, imaginer є складними словами?», – говорить Ж. Парі. Будь-який француз користується не лише колишніми запозиченнями, такими як penser i reflechir, але також нещодавніми, наприклад: avion, aviation, telephone, photogi'aphie.