Вітер з україни

Миколі Хвильовому

Нікого так я не люблю,

як вітра вітровіння.

Чортів вітер! Проклятий вітер!

Він замахнеться раз –

рев! свист! кружіння!

і вже в гаю торішній лист –

як чортове насіння...

Або: упнеться в грузлую ріллю,

піддасть вагонам волі –

ух, як стремлять вони по рельсах,

аж нагинаються тополі!..

Чортів вітер! Проклятий вітер!

Сидить в Бенгалії Рабіндранат:

нема бунтарства в нас: людина з глини.–

Регоче вітер з України,

вітер з України!

Крізь скельця Захід мов з-за грат:

то похід звіра, звіра чи людини? –

Регоче вітер з України,

вітер з України!

Чортів вітер! Проклятий вітер!

Він корчувату голову з Дніпра:

не ждіть, пани, добра:

даремна гра!

Ах,

нікого так я не люблю,

як вітра вітровіння, його шляхи, його боління

і землю,

землю свою.

І8. ІV 1923

* * *

До кого говорить?

Блок у могилі. Горький мовчить.

Рабіндранате-голубе!

З далекої Бенгалії

прилинь до мене на Вкраїну,

я задихаюся, я гину.

Я покажу такії речі

в однокласовій ворожнечі,

я покажу всю фальш, всю цвіль

партійно-борчих породіль.

А братні зуби? Дружній зиск?

Гнучка політика, як віск.

Коли б були це генерали,

ми б знали, що робить.

А в тім-то й річ, що це кати

однокласовії...

Рабіндранате-голубе,

та де ж той серп нам, молот і лани?

Рабіндранате-голубе,

од достоєвщини звільни!

До кого говорить?

Блок у могилі. Горький мовчить.

[1926]

Партія веде

Та нехай собі як знають

божеволіють, конають,–

нам своє робить:

всіх панів до 'дної ями,

буржуїв за буржуями

будем, будем бить!

будем, будем бить!

Адже це уже не дивно,

що ми твердо, супротивно,

владно устаєм.

Ми йдемо походом гідним,–

всім пригнобленим і бідним

руку подаєм!

руку подаєм!

Оживляєм гори, води,

вибудовуєм заводи,

ростемо ж ми, гей! –

До пустель, каналу й річки

наші славні п'ятирічки –

мовби до дітей.

до своїх дітей.

Наша Армія Червона

стереже свого кордона,

а в повітрі флот,–

він і б'є, і сіє, й носить,

він Республіку підносить

до нових висот!

до нових висот!

Проти мурів, протії молу

в нас бадьорість комсомолу –

ще й підмога йде:

збільшовиченої ери

піонери, піонери –

партія веде,

партія веде.

Не на Рейні, не па Марні,–

в МТС пошлем друкарні –

це ж у нас, у нас!

Ми тривожим стратосферу,

атомне ядро і сферу –

о прекрасний час!

неповторний час!

Неповторний, невмирущий...

Хто ж од нас у світі дужчий?

Із яких країн?

Ми плануєм творчі гони –

за колонами колони,

та все ж як один!

та все ж як один!

Тож нехай собі як знають

божеволіють, конають,–

нам своє робить:

всіх панів до 'дної ями,

буржуїв за буржуями

будем, будем бить!

будем, будем бить!

3. Х .1933

Зі збірки “Чернігів”

(1930)

Василеві Еллану

Мій друг робітник водить мене по місту й хвалиться

Доганяємо їх доганяєм

як коня що вітрами переня

ти й бачиш сам: Ростем щодня

ростем ми туго так як жолудь

а все ж дерзотний сміх

Та хіба ж не завше молодь

молодіша од усіх

'

Де хилилась вербичка у полі

там тепер паротягове депо

Проходять рейки через по

летять історію історять

Учора ще ж “раби”

сьогодні глянь як твердо творять

філософію доби

Через річку ліниву і сяйну.

що мутна ж та розслаблена уся

нова вже мисль явилася

Мережно-пружна стекла й стисла

мисль напориста

перекинулась повисла

в формі дужного моста

Прокладаємо ріжем ламаєм

ні жалю ані жалощів нема

бо це ж спланованість сама

Ану ж оклепуйте оклинням

щоб сила жизняна

влила прийдешнім поколінням

вина

Забудовуєм високо й гордо

аж глухим догукнулась луна

Нехай ще вище йде вона

Знанням Загостренням Сталінням

щоб сила жизняна

влила прийдешнім поколінням

вина

Ще ж лежать під землею багатства

ще ж енергія річки охляна

Черпнім достаньмо аж до дна

Ану ж оклепуйте оклинням

щоб сила жизняна

влила прийдешнім поколінням

вина вина