- •Система оцінювання та контролю знань
- •Програма курсу
- •Художні тексти
- •Андрухович ю. Рекреації. Московіада. Перверзія. Дванадцять обручів (на вибір 1–2).
- •Список рекомендованої літератури підручники
- •Рекомендована література
- •Залікові питання
- •Зі збірки “Сонячні кларнети”
- •Скорбна мати
- •Золотий гомін
- •Зі збірки “Плуг”
- •Псалом залізу
- •(На день Шевченка)
- •Зі збірки “Замість сонетів і октав”
- •Пам'яти тридцяти
- •Вітер з україни
- •Партія веде
- •Зі збірки “Чернігів”
- •Мій друг робітник водить мене по місту й хвалиться
- •А чи не єсть це самі нахвалки або ж запаморочення від успіхів
- •Стара україна змінитись мусить
- •З циклу “Харків” харків
- •Вітрило
- •Микола зеров
- •Олександрійські вірші
- •О. Бургардтові
- •В степу
- •Арістарх б. Якубському
- •Сонети обри
- •Чистий четвер
- •Страсна п'ятниця
- •Класики
- •Саломея п. Филиповичу
- •Київ 3 лівого берега
- •Чернишевський
- •Святослав на порогах
- •Розмова на пароплаві
- •. В гостях у поета
- •До мельпомени
- •Максим рильський
- •Поцілунок
- •Євген плужник
- •Зі збірки “Рання осінь”
- •В. Підмогильному
- •З книжки “Привітання життя”
- •Бронзові м'язи
- •6 • Змагання атлетів
- •Автобіографія
- •Слово про альказар
- •З книжки “Зелена Єванеглія”
- •З книжки “Ротації”
- •Ротації
- •Балада про блакитну смерть
- •Кінець світу
- •Мертві авта
- •Закінчуючи
- •Володимир свiдзінський
- •Оксана забужко
- •Клітемнестра
- •Літературний процес
- •Літературний процес
- •Літературний процес
- •Остап вишня
- •Дещо з українознавства
- •Що таке Україна?
- •Що таке Україна?
- •Письменники
Зі збірки “Плуг”
(1920)
* * *
І Бєлий, і Блок, і Єсенін, і Клюєв:
Росіє, Росіє, Росіє моя!
...Стоїть сторозтерзаний Київ,
і двістірозіпятий я.
Там скрізь уже: сонце! – співають: Месія! –
Тумани, долини, болотяна путь...
Воздвигне Вкраїна свойого Мойсея,–
не може ж так буть!
Не може ж так буть, о, я чую, я знаю.
Під регіт і бурю, під грім од повстань
од всіх своїх нервів у степ посилаю –
поете, устань!
Чорнóзем підвівся, і дивиться в вічі,
і кривить обличчя в кривавий свій сміх.
Поете, любити свій край не є злочин,
коли це для всіх!
1919
Псалом залізу
І
Ненавидим прокляту мідь,
бетони і чугуни!
Ой, що там в полі, що за гук –
татари, турки, гунни?
Виходим вранці як з печер –
курить по всій країні!..
Замість квіток шаблі, списи
виблискують в долині...
Спахне – ударить – прогримить,
затихне за горою –
і вже спішить,
і вже шумить
вгорі над головою;
копне копитом, зареве,
підкине хмару сизу –
і з криком в небо устає
новий псалом залізу.
II
Десь за морями право, честь.
За океаном совість.
Хоч би вокзал побіг, гукнув,
розбуркав промисловість!
Заслабло місто: кашель, кров.
На труп – ворони, галки...
Лише часóм немов крізь сон
музúка й катафалки.
І ходить чутка:
генерал утік із міста вранці.
Без бою, певно, іздадуть,
коли кругом повстанці.
Стоїть завод,– не п'є, не їсть,
аж цвіллю взявся знизу...
І мовчки в небо устає
новий псалом залізу.
ІІІ
Минув як сон блаженний час
і готики й барокко.
Іде чугунний ренесанс,
байдуже мружить око.
Нам все одно, чи бог, чи чорт –
обидва генерали! –
Собори брови підняли,
розбіглися квартали.
Над містом зойки і плачі,
немов з перини пір'я...
Зомліло, крикнуло, втекло
зелене надвечір'я.
Це що горить: архів, музей? –
а підкладіть-но хмизу!..
З прокляттям в небо устає
новий псалом залізу.
IV
На чорта нам здалася власть?
Нам дайте хліба, їсти! –
А за повстанцями ідуть,
співають комуністи.
Пождіть, пождіть, товариші,
ще будем істи й пити.
Коли б ви нам допомогли
капіталістів бити.
Ідуть, ідуть робітники
веселою ходою.
Над ними стрічки і квітки,
немов над молодою.
Туркоче сонце в деревах,
голубка по карнизу...
Червоно в небо устає
новий псалом залізу.
1920
26- ІІ (11-ІІІ)
(На день Шевченка)
Там на горі за Дніпром
радо кричать прапори:
честь йому, слава, хвала!
Грають оркестри, церкви,
в квітах вітають портрет –
там на горі за Дніпром.
Котиться спів у степи,
йде від села до села:
честь йому, слава, хвала!
Встанемо ж, менші брати,
стрінем пророка свого.–
Там на горі за Дніпром
честь йому, слава, хвала!
II
Прийшли попи, диктатори (о сором!) –
якраз всі ті, кого Ти не любив.
І хтось Твоє погруддя встановив поміж
монастирем, поміж собором.
Стоїш. У далеч дивишся з докором...
Який огонь в Твоїй душі горів,
коли будив Ти, кликав кобзарів
з насильством биться,
з царствами, з терором!
Ну що ж, Тарасе! Рад єси, не рад –
дивись, який в господі нашій лад,
в сім'ї великій, у громаді вольній.
Дивись. Мовчи. Хоча б схотів і їсти –
нічого не кажи Первопрестольній.–
Бо ще й Тебе пошиють в шовіністи.
1920